Зміст та місце податкового обліку в системі бухгалтерського обліку підприємства

1.Теоретичне завдання.

Зміст та місце податкового обліку в  системі бухгалтерського обліку підприємства.

Бухгалтерський облік  є складовою загальної економічної  інформаційної системи. Вихідним матеріалом і кінцевим продуктом будь-якого обліку є певна інформація. Для здійснення збору, обробки та контролю за великими обсягами інформації необхідно мати у наявності стандартизовану інформаційну систему, яка забезпечує зворотний зв`язок у системі управління організацією, що оперує даними про активи організації, капітал і зобов`язання, відбиває кругообіг матеріальних цінностей, випуску і реалізації продукції.  Система бухгалтерського обліку включає ряд підсистем, так однією із складових є податковий облік. Характерною рисою податкового обліку є його мінливість, яка пов`язана з нестабільним  економічним середовищем та податковою

політикою держави.

Як відомо для різних видів звітності дані формуються у кількох видах колись цілісного бухгалтерського обліку: в управлінському  – для управлінської, у фінансовому  – для бухгалтерської (фінансової) звітності та в так званому податковому обліку – для податкової звітності. Це пов`язано з тим, що різні користувачі хочуть бачити таку інформацію про підприємство, яка б повною мірою задовольняла саме їх інтереси. Так, потенційні інвестори планують вкладати кошти у підприємство, яке має стабільні фінансові результати; податківці бажають постійно отримувати відрахування до бюджету; керівництво та власники підприємства мають одночасно дві мети  – залучити

якомога більше інвестицій і сплатити якомога менше податків. Останні й прагнуть показати для  потенційних інвесторів більший прибуток, тоді, як для оподаткування його зменшити. Зробити це можна тільки через збільшення витрат.  Для того, щоб запобігти цьому, “держава жорстко регламентує витрати, які не пов`язані безпосередньо з виробничою діяльністю” [15, с. 50].

Саме це й стало основною причиною виникнення податкового обліку, який ведуть за вимогами органів оподаткування. Ці вимоги суттєво відрізняються від вимог облікового законодавства, що впливає на зменшення ролі бухгалтерського обліку в підготовці інформації для звітності (користувачів). Відтепер він служить базою даних в основному для управлінської та фінансової (бухгалтерської) звітності, й лише рагментарно – для податкової, яку складають на основі даних податкового обліку. Підготовка внутрішньої й зовнішньої звітності покладена на один і той самий бухгалтерський апарат, який змушений виконувати не тільки великий обсяг паралельної роботи, а й здійснювати з одними й тими самими даними різноманітні маніпуляції. Цього можна уникнути, якщо знайти шляхи узгодження вихідних даних для всіх видів звітності. Особливо це потрібно для зовнішньої звітності – Фінансової та податкової.

Аналіз наукової літератури із зазначеного питання дає змогу  стверджувати, що йому приділяється достатня увага. Зокрема, його висвітлювали в  роботах Л. Словінська, З. Задорожний, О. Малишків, О. Мурашко, А. Алексєєва, В. Квітко, Л. Городянська, Л. Здихальська, Т. Дуда, П. Гнатюк, Н. Кос та ін. Більшість  авторів [2-12] роблять спроби наблизити  ці два види обліку. Зокрема, Л. Ловінська пропонує таке наближення провести регулюванням податкових різниць [12, с. 192-207], З. Задорожний вбачає вихід у виділенні окремих субрахунків чи аналітичних рахунків, на яких обліковувалися б витрати [3, с. 98]. Л. Здиханська та Т. Дуба пропонують максимально використовувати дані бухгалтерського обліку для визначення податкових зобов`язань. А також розробити методику взаємоузгодження бухгалтерського і податкового обліку  [9]. Однак про створення інформації для двох видів звітності у системі одного, бухгалтерського, обліку майже не йдеться. Між тим такі можливості існують. Їх потрібно лише відшукати та змістовно обґрунтувати.

За результатами дослідження світового досвіду взаємозв`язку бухгалтерського і податкового обліку  можна робити висновок,  що підхід до цього питання не є однозначним і залежить від таких факторів, як загальна економічна ситуація в країні, податкова політика держави, міжнародні відносини, законодавче регулювання бухгалтерського обліку, інформаційні потреби користувачів фінансової та податкової інформації, розподіл бухгалтерського обліку на фінансовий, податковий та управлінський,  тощо. Також дане питання достатньо гостро стоїть і в Україні.

Виділяють дві моделі співіснування  підсистем бухгалтерського обліку та оподаткування: континентальну й англосаксонську. Перша модель, податковий і фінансовий (бухгалтерський) облік фактично співпадає, при цьому останній виконує всі фіскально-облікові завдання.

При англосаксонській моделі співвідношення бухгалтерського і податкового обліку передбачається існування та ведення паралельно, як бухгалтерського, так і податкового обліку. Така модель у більшості випадків функціонує через реалізацію двох варіантів: шляхом корегування облікових даних для цілей оподаткування та шляхом доповнення бухгалтерських процедур такими. Вони забезпечують в рамках системного обліку формування готових даних для податкових цілей.

Провідними вченими за період реформування системи бухгалтерського  обліку в Україні (1996-1999 р.р.) обговорювалось питання побудови фінансової звітності на основі англосакської моделі.

Такі фахівці, як В.Р. Берні, А.М. Головкін, О.В. Демешева вважають, що облікова робота, яка проводиться на підприємстві повинна підрозділятися на три види: фінансовий (бухгалтерський) облік; управлінський (виробничий) облік; податковий облік.

На сьогоднішній день у  проекті Податкового кодексу  податковий облік визначено як систему  обов`язкових форм і методів відображення платниками податків результатів господарської діяльності або інших об`єктів, пов`язаних з визначенням податкового зобов`язання з відповідних податків.

Розглядаючи практичний аспект, можна стверджувати: несамостійність  податкового обліку виявляється у тому, що його дані ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах, які також є відправною точкою для фінансового обліку. Саме ця спільність і дає можливість говорити про систему обліку на підприємстві.

Бухгалтерський та податковий облік мають різні цілі, розробляються і регулюються різними організаціями і для реалізації цих цілей і отримання неспотвореного результату ведеться на практиці окремо. Можливість отримання показника оподаткованого прибутку з підсумкових даних фінансового обліку дійсно є, проте ця можливість має зовсім інший, відмінний від спрощення порядку обліку, зміст. При підготовці національної концепції співіснування систем бухгалтерського, і податкового обліку небезпечно копіювати методологічні підходи інших країн. Думка М.Я. Дем`яненко [7, с. 18], що явище “податковий облік” об`єднане, оскільки показує суть, що відбувається в практиці бухгалтерської роботи. Поняття терміну “податковий облік” у господарській практиці вживається у двох випадках:

– на макрорівні податковий облік є елементом податкового  механізму та являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини  між державою (в особі державної  податкової служби) і суб`єктами господарювання, що виникають у процесі збору, накопичення і узагальнення інформації про платників та їх діяльність, яка необхідна для належної організації  системи адміністрування податків;

– на мікрорівні податковий облік являє собою інформаційну систему, призначенням якої є об`єктивне і неупереджене визначення баз оподаткування та забезпечення можливості належного контролю за повнотою і достовірністю виконання зобов`язань перед бюджетом.

Податковий облік регулюється  як податковим так і бухгалтерським законодавством. Податковий облік будується на узагальненні даних отриманих у підсистемі бухгалтерського обліку.

Податковий облік являється  підсистемою бухгалтерського обліку, який в свою чергу являє собою  систему збору, фіксації та узагальнення інформації, необхідної для формування бази нарахування податків і податкових платежів відповідно до норм податкового законодавства, складання податкової звітності та здійснення заходів з податкового планування.

Функції, які притаманні системі бухгалтерського обліку такі, як інформаційна, контрольна та аналітична, а такі функції як фіскальна, стимулююча, автономна  –властиві лише податковому  обліку.

Інформаційна функція  забезпечує податково-розрахунковий  процес, який полягає в наступному. Діюче законодавство про бухгалтерський облік і звітність регулюють  порядок ведення обліку тільки для  юридичних осіб, склад суб`єктів  податків і  суб’єктів,  що зобов`язані  вести бухгалтерський облік, не співпадає. Але в той же час податковий облік дозволяє здійснювати збір і обробку необхідної податкової інформації для правильного вирахування  податкового зобов`язання осіб, які  відповідно до діючого законодавства  вести бухгалтерський облік не зобов`язані. Контрольна функція полягає в  тому, що податковий облік дозволяє податковим органам здійснювати  більш ефективний контроль і нагляд за виконанням платниками своїх податкових зобов`язань. Функції автономності дозволяють зберегти основні принципи бухгалтерського обліку, забезпечити  виконання його основних задач, зупинити викривлення даних про реальний фінансовий стан підприємства на користь  фіскальної політики держави. Стимулююча функція полягає в спонуканні підприємств більш ефективно  використовувати наявні ресурси  шляхом обмеження можливості віднесення частини витрат на зменшення оподатковуваних  доходів. Фіскальні функції реалізують задачі держави щодо поповнення бюджету. Держава, виходячи із своїх фіскальних інтересів і податкової політики у певні періоди, через податковий облік може обмежувати граничні розміри  тих чи інших витрат. Виконання функцій податкового обліку законодавством визначено спеціальні прийоми та способи, які в своїй сукупності утворюють взаємопов`язану методологію податкового обліку як такого. У чистому вигляді податковий облік застосовується досить рідко, в той же час як методологія податкового обліку практично завжди ґрунтується на бухгалтерському обліку. Погляд на методологічну проблему зводить її до характеристики предмета і метода науки. Предмет конкретної науки фіксує її місце в системі наук. Вказує на відмінність від суміжних галузей і напрямків дослідницької діяльності. Метод є спеціальною розробленою та застосованою технологією вивчення відповідного предмета. Предмет конкретної науки фіксує в системі наук, вказує на відмінність від суміжних галузей і напрямів дослідницької діяльності. На різних етапах історичного розвитку у багатьох країнах неоднаково визначають предмет бухгалтерського обліку.

Поняття факту господарського життя лежить в основі бухгалтерського  обліку як науки , так і практики. По суті, все життя підприємства складається з безперервного  ланцюгу цих фактів, а бухгалтерський облік  призначено для кількісного оцінювання, реєстрації і відображення в реєстрах, звітності. Відносно фактів господарського життя можна розглядати два їх аспекти: науковий і практичний. У першому випадку мова йде про формалізований опис фактів, їх систематизацію, класифікацію, принципи оцінки і відображення у системі обліку тощо; у другому випадку – про практичну реалізацію процесів ідентифікації, оцінки, реєстрації, обробки і відображення фактів. Факти господарської діяльності відстежуються методом їх фіксації в первинних документах, що відображають ці факти, а документи використовуються для оцінки економічних та юридичних наслідків діяльності підприємства в результаті групування цих фактів на рахунках бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік, як практична діяльність є організованим, цілеспрямованим процесом, що пов`язаний із спостереженням, реєстрацією, групуванням, зведенням, аналізом та передачею даних про факти господарського життя. Його метою є надання інформації для прийняття управлінських рішень. Стосовно податкового обліку, його предметом є господарська діяльність підприємства, яка призводить до виникнення зобов`язань з використання та сплати податків та обов`язкових платежів державі.

Основними відмінними рисами бухгалтерського і податкового  обліку є: [20]:

1) відмінності у визначенні  прибутку до оподаткування.

В бухгалтерському обліку прибуток до оподаткування визначається за даними П(С)БО 17 „Податок на прибуток" і, в основному, являє собою різницю між доходами та витратами за мінусом непрямих податків. В податковому обліку прибуток до оподаткування визначається як різниця між скорегованим валовим доходом, скорегованими валовими витратами та амортизацією необоротних активів виробничого призначення, тобто амортизація є окремою складовою при розрахунку прибутку до оподаткування.

2) момент реалізації.

В бухгалтерському обліку методом реалізації є відвантаження продукції, виконання робіт, які призводять до зміни власника цієї продукції, робіт, послуг. В податковому обліку моментом реалізації (продажу) вважається так звана перша подія, або відвантаження товарів, робіт, послуг, або отримання грошових коштів у вигляді попередньої оплати (авансу).

3) різна звітність.

Звітністю бухгалтерського  обліку є фінансова звітність, яка включає в себе баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності.

Звітністю податкового обліку є податкова звітність у вигляді декларації з податку на прибуток підприємства, податкової декларації з податку на додану вартість, податковий розрахунок комунального податку, податковий розрахунок земельного податку, розрахунок податку з власників транспортних засобів, розрахунок сплати єдиного податку суб'єкта малого підприємництва, інша податкова звітність.

4) різні регістри та первинні документи.

Первинними документами  в бухгалтерському обліку є затверджені відповідними постановами Кабміну документи з обліку заробітної плати, матеріалів, грошових коштів тощо.

5) в податковому обліку при визначенні об'єкта оподаткування суттєве значення має використання звичайних цін при продажі нижче яких виникає додатковий об'єкт оподаткування з податку на прибуток і ПДВ, якщо такий продаж здійснюється пов'язаним особам.

Крім вище названих відмінних ознак  бухгалтерського і податкового  обліку, ці два види обліку мають  і спільні ознаки. До їх числа можна віднести:

- обидва види обліку ведуть одні і ті ж бухгалтера;

- обидва види обліку ґрунтуються на одній і ті й ж первинній документації, за виключенням податкових накладних;

-немає відмінностей в обліку розрахунків з Пенсійним фондом і фондами соціального страхування;