Загальноприйняті принципи і системи обліку

Розглянемо детальніше вищеперелічені фактори.  

Одним з основних факторів впливу є загальна економічна ситуація, яка склалася в кожній країні. Деякі особливості, що впливають на економіку країни, можуть вплинути і на систему бухгалтерського обліку та звітності. Найяскравіший приклад – високий рівень інфляції.  

Країни можна  поділити на ті, які мають високий  рівень інфляції, і країни, що мають  низький рівень інфляції. До перших належать, передусім, країни Південної Америки, Африки. Для того, щоб інформація, яка є в фінансовій звітності, була корисною для користувачів, вона повинна бути скоригована на індекси інфляції.  

Для країн з  низьким рівнем інфляції така проблема не є актуальною. Облік в багатьох країнах, включаючи США, базується частково на принципі “незмінності первісної оцінки”, в основі якого лежить припущення про стабільність грошової одиниці, яка використовується в обліку, тобто передбачається, що інфляція або відсутня взагалі, або її темпи є незначними. Суть принципу “незмінності первісної оцінки” полягає у відображенні в обліку обсягу реалізації, понесених витрат та інших фінансових угод за цінами, які склалися на момент укладання таких угод. Цей принцип має суттєве значення для відображення в обліку, насамперед, активів довгострокового використання.  

Очевидно, що прийнятність та обґрунтованість дотримання цього  принципу обернено пропорційна до темпів інфляції. Там, де інфляція впливає  на економіку протягом багатьох років, в обліку використовуються спеціальні методики, і навпаки, в багатьох країнах, яким значна інфляція не притаманна, принцип використовується повсюди. Німеччина та Японія, одні з найбільш послідовних та стійких прихильників цього принципу, останнім часом практично не відчували тиску інфляції.  

Не менш важливе  значення при визначенні національної системи обліку та звітності має  наявність законодавчої бази та інших  нормативних документів, що є основою  організації обліку, а також їх відповідність міжнародній практиці та затвердженим національним стандартам.  

Система регулювання  бухгалтерського обліку в різних країнах склалася під дією різних факторів, багато з яких були зумовлені  як історичним розвитком, так і взаємним впливом. Тому, порівнюючи ці системи, можна виявити спільні та відмінні риси.  

Історичний розвиток законодавчих систем дуже вплинув на системи обліку. Країни зазвичай поділяються  на дві великі групи: країни-законодавці  і країни-незаконадавці. Перші відрізняються  обов’язковістю дотримання законів за принципом: “дозволено те, що дозволено”. В силу цього облікові правила жорстко регламентовані і визначаються законодавством. У більшості країн, які застосовують цей підхід, обліковим стандартам надається ранг державних законів. Процедури ведення обліку деталізуються. Головним завданням бухгалтерського обліку в цих країнах є обчислення державних податків та контроль за своєчасною і повною їх сплатою. До числа таких країн належать Аргентина, Венесуела, Мексика, Перу, Німеччина тощо.  

Для країн-незаконодавців характерний дозволений підхід за принципом: “дозволено те, що не заборонено”. Облікові стандарти в цих країнах не регулюються державою. Вони гнучкі та попадають під вплив різних новацій, відрізняються більшою варіантністю. Такий підхід використовується в США, Великобританії, Канаді і ряді інших країн. Незначний вплив держави на економіку за допомогою використання національних облікових систем притаманний також Колумбії, Нігерії та Заїру.  

На формування національних систем обліку значно впливає не лише система регулювання обліку, яка склалася в кожній країні. Не останнє місце належить професійному самоврядуванню. В деяких країнах провідний спеціаліст з теорії бухгалтерського обліку та звітності може сильно впливати на загальну ситуацію. Так, наприклад в Нідерландах, Теодор Лімперг став основоположником підходу “економікс для бізнесу”, на якому ґрунтується бухгалтерський облік цієї країни.  

Ступінь впливу обох видів регулювання на формування обліку в кожній країні може мати дуже суттєві відмінності (таблиця 2).  

Таблиця 2. Порівняння підходів різних країн щодо регулювання  бухгалтерського обліку.

Країна Основне  джерело Регулювання Загальна характеристика регулювання Роль професіоналів  

БельгіяЗаконодавчий орган Тісний зв’язок бухгалтерських норм з податковим обліком. Значною мірою відповідає французькій моделі Значна  

Бразилія Законодавчий орган - Мінімальна  

Великобри-танія  Законодавчий орган і професіонали Гнучке Значна  

Греція Законодавчий орган Значний вплив податкових законів Обмежена  

Данія Законодавчий орган, організація державних контролерів  Гнучке Значна (лідери бухгалтерської справи мають можливість виступати  в якості урядових радників і тим  самим впливати на рішення)  

Італія Законодавчий орган Консервативний характер і  тісний зв’язок з податковим законодавством Обмежена  

Корея Законодавчий орган Домінування податкового  законодавства Дуже обмежена  

Нідерланди Законодавчий орган Гнучке. Сильний вплив економіки  Значна  

Німеччина Законодавчий орган Надмірний консерватизм при  домінуванні податкового законодавства Незначна  

Португалія Законодавчий орган Значна підпорядкованість  цілям оподаткування Помітна  

США Законодавчий орган і професіонали Гнучке Суттєва, але піддається критиці  

Філіппіни Законодавчий орган, професіонали, фондова біржа Гнучке Основна  

Франція Законодавчий орган Домінування консервативного  підходу і податкового законодавства  Помітна  

Японія Законодавчий орган Високий консерватизм при  домінуванні податкового законодавства  Діють під контролем міністерства фінансів  

Облікова система  на національному рівні характеризується ступенем розкриття фінансової інформації.  

В країнах з  високим рівнем розвитку економіки (США, Великобританія, Нідерланди, Німеччина  тощо) підприємства відрізняються достатньо  великими розмірами і складною організаційною структурою, значним рівнем розвитку. Це призводить до ускладнення облікової інформації, яка з одного боку, повинна адекватно відображати існуючу економічну реальність, а з іншого, адекватно сприйматись користувачами. В малорозвинених країнах облікові системи достатньо прості з причини невеликого розміру підприємств та невисокого рівня загальної освіти.  

Існують окремі відмінності між економічною  інформацією, яка надається для  зовнішнього і внутрішнього користування. Внутрішній облік охоплює всі види облікової інформації, що обробляється і передається для внутрішнього користування керівництвом даного господарюючого суб’єкта. Його мета – забезпечити інформацією менеджерів, які відповідають за досягнення конкретних виробничих показників.  

До бухгалтерської інформації, створеної і підготовленої  для використання керівництвом господарюючого суб’єкта, використовуються інші правила, ніж до інформації, призначеної для  зовнішніх користувачів.  

Фінансова звітність  готується в інтересах користувачів цієї інформації і залежно від того, яка група користувачів займає домінуючу позиції, впливає на її склад та обсяг. Крім того, значний вплив мають і національні традиції. Так, в Швейцарії, Німеччині, Японії фінансова політика визначається незначною кількістю дуже великих банків, що задовольняють помітну частину фінансових потреб бізнесу. Одночасно відбувається і концентрація в акціонуванні компаній. Уряди цих країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансову звітність, але в менш деталізованому вигляді, ніж американські.  

Різниці спостерігаються  навіть у формах подання бухгалтерських звітних документів та в обсягах  поданої інформації.  

Наприклад, у  Великобританії активи відображають, починаючи з найменш ліквідних компонентів, і закінчують найбільш ліквідними, а в США – навпаки.  

У Великобританії засіб, якщо він підпадає під категорію  оборотного, повинен бути використаний протягом одного року, в Німеччині  – до 4-х років.  

Національні формати  бухгалтерських звітів мають відображати також додаткові дані, відсутні у звичних для користувача формах. Наприклад, в Данії ряд компаній на обкладинці бухгалтерських документів наводять поділ своїх витрат на постійні та змінні. В Швеції великі компанії зазвичай використовують формат, в якому спочатку відображається прибуток, обчислений відповідно до кращих зразків міжнародної бухгалтерської практики, потім – розрахунок коригування, якому прийшлось піддати отримані відомості, щоб привести їх у відповідність до національних бухгалтерських правил, прив’язаних до податкових законів.  

Рівень і сутність розкриття відомостей про компанії також дуже сильно змінюється від  країни до країни і здебільшого залежить від типу, розміру компанії. З  інших країн виділяється Великобританія, яка вимагає, щоб аудиторській перевірці підлягали бухгалтерські звітні документи компаній будь-яких розмірів.  

Суттєво вплинути на бухгалтерську практику також  може і система оподаткування. В  багатьох країнах Європейського  Співтовариства, включаючи Бельгію, Італію, Німеччину, Португалію, Францію в бухгалтерській звітності витрати відображають за тією сумою, за якою вони приймаються для податкових розрахунків. В інших країнах закон дозволяє вибирати між різними системами бухгалтерського обліку та звітності, при цьому отримання податкових пільг залежить від обраного методу обліку. Наприклад, в Норвегії дозволяється капіталізувати витрати на дослідження, але на практиці це відбувається рідко, так як податкові пільги надаються лише у разі, коли відповідні суми списані з рахунків.  

В деяких країнах  ситема бухгалтерського обліку реалізується, виходячи з пріоритету мікроекономічних цілей, зокрема, для досягнення заданих  темпів зростання національної економіки. В цьому випадку на другий план можуть відходити питання користності конкретної інформації про податкові ставки та загальноекономічну політику для інвесторів та кредиторів.  

Цікавим є юридичний  підхід до бухгалтерського обліку в  різних групах країн. Країни, які дотримуються традицій загальних правил, такі як, наприклад, Великобританія, частіше будують свої системи бухгалтерського обліку та звітності, виходячи з найзагальніших принципів, а не шляхом прив’язування їх до детально розроблених вимог. Ті ж держави, що дотримуються римського права, частіше мають кодифіковану систему такого обліку, в якій з самого початку детально описуються всі сторони і процедури. Практика бухгалтерської справи сильно залежить від того, наскільки прийняті закони суворо і послідовно застосовуються на практиці. В Італії нормативи бухгалтерського обліку та звітності використовуються гнучкіше, ніж це можна було очікувати від формального трактування.  

Основними джерелами  торговельного і бухгалтерського  права виступають закони, адміністративні  акти, судова практика, національні звичаї та міжнародні угоди. Різні джерела відіграють неоднакову роль в певних країнах – залежно від історичних умов і традицій, що склалися.у країнах романо-німецької системи велике значення мають закони, торгові та інші кодекси, а в країнах англо-американського права – судові рішення. Часто місце законів займають урядові та інші адміністративні акти виконавчих органів влади.  

Іншим фактором, який впливає на формування національних систем є мова. Коли норми бухгалтерського  обліку перекладаються на різні мови можуть виникнути певні ускладнення. Це відбувається тоді, коли бухгалтерські концепції, які обумовлюються культурними особливостями однієї держави, переводяться на мову іншої держави, культура якої різко відрізняється.  

Не останнє  місце при формуванні облікових систем посідають національні особливості. Кожна країна вважає, що її система найкраща і не хоче її змінювати. Можна навіть сказати , що власна національна облікова система для країни є ознакою суверенітету. Навіть за тих тісних зв’язків, які існують між США і Канадою, остання іноді заявляє про необхідність мати свій власний підхід до побудови системи бухгалтерського обліку та звітності.  

Різні джерела  фінансування також можуть вплинути на побудову системи бухгалтерського  обліку. Якщо фінансування компанії здійснюється через фондові біржі, тобто через продаж акцій всім бажаючим, можна очікувати, що якість бухгалтерської інформації, що публікується, буде вищою, ніж у разі, коли фінансування надходить за приватними угодами, оскільки в останньому випадку особа, яка фінансує, може отримати бухгалтерську інформацію за допомогою самої угоди.