Управління фінансовими результатами підприємства

 

      Крім  зазначених в таблиці 2.8 показників рентабельності можливо також розрахувати :

• рентабельність витрат на оплату праці – відношення чистого прибутку до фонду оплати праці та відрахувань на соціальні потреби;
• рентабельність поточних витрат – відношення чистого прибутку до  суми поточних витрат;
• рентабельність функціонуючих коштів – відношення прибутку від реалізації продукції до середньорічної суми функціонуючих кошті;
• рентабельність фінансових вкладень – відношення доходів від цінних паперів і вкладень до середньорічної суми фінансових вкладень;
• рентабельність продукції – відношення валового прибутку до доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг).

      Усі перелічені коефіцієнти доцільно застосовувати  на кожному підприємстві для оцінювання ефективності використання прибутку в  динаміці за ряд періодів. Результати аналізу дають змогу зробити  висновки про можливість максимізації прибутку підприємства.

  Пошук резервів зростання прибутку та напрямів його ефективного формування і використання передбачає насамперед наявність таких умов, як подолання кризи неплатежів, поліпшення ціноутворення, поліпшення управління формуванням і використанням чистого прибутку підприємства.

      Розрахуємо  показники рентабельності ЛВЧД–9 (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Основні показники рентабельності діяльності вагонного депо 

 

      Аналізуючи  дані таблиці 2.9 ми спостерігаємо не значне зменшення всіх показників рентабельності вагонного депо м. Бахмач. Наведені дані свідчать про погіршення в звітному періоді ефективності операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

 

       РОЗДІЛ III

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ  УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1.     Управління фінансовими  результатами підприємства

      Система управління прибутком є складовою  частиною загальної системи управління підприємством. Ефективність будь-якої управлінської системи в значній мірі залежить від достовірного, повного та своєчасного інформаційного забезпечення. Чим більше диверсифікована операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства, тим вища роль відводиться якісній інформації для прийняття управлінських рішень у сфері формування та використання прибутку [11, С. 122].

      Управління  прибутком підприємства розподіляється на дві важливі підсистеми:

      1) управління формуванням прибутку;

      2) управління розподілом прибутку.

      Процес  управління формуванням прибутку містить  етапи його аналізу в передплановий  період і прогнозування обсягів  та оптимального складу його формування у плановому періоді. Основними  типовими елементами аналізу прибутку підприємства в передплановий період виступають:

• аналіз загальної суми прибутку і показників рентабельності в динаміці;
• визначення складу загальної суми прибутку за основними його видами;
• аналіз основних напрямів використання прибутку з метою оцінки достатності прибутку звітного періоду у фінансовому забезпеченні розвитку підприємства та ін.

      Прогнозування прибутку підприємства проводиться  лише в рамках його звичайної діяльності в розрізі визначення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності.

      Управління  розподілом прибутку підприємства передбачає вирішення таких завдань:

      1)         забезпечити збільшення абсолютної суми прибутку після сплати податку на прибуток;

      2)         забезпечити збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства;

      3)         визначення оптимального співвідношення у використанні чистого прибутку на споживання і накопичення;

      4)         визначення оптимального розміру прибутку, який спрямовується на виплату дивідендів.

      Формування  системи інформаційного забезпечення управління прибутком підприємства являє собою процес цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття оперативних управлінських рішень. Ці показники формуються за формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації.

      Максимізація  прибутку та мінімізація збитку – одна з цілей діяльності будь-якого підприємства. Тому особлива увага в ході аналізу фінансових результатів приділяється виявленню резервів зростання прибутку і, відповідно, зменшення збитку.

      В ході дослідження виявлено, що визначальними  факторами формування прибутку від  основної діяльності є підвищення ціни реалізації та зниження собівартості до нормативного рівня.

      Підсумовуючи результати проведеного аналізу можна надати наступні пропозиції підприємству щодо удосконалення управління фінансовими результатами:

      1.     Удосконалювати структуру виробництва відповідно потреб ринку;

      2.   Здійснювати впровадження інформаційних систем і програмного забезпечення в облік і управління на основі програми «1 С: Бухгалтерія 7.7» та конфігурацій;

      3. Удосконалити обліково-аналітичне забезпечення управління фінансовими ресурсами та фінансовими результатами, передбачити в складі облікового апарату посаду бухгалтера-аналітика, який здійснюватиме управлінський облік з метою забезпечення менеджменту необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень і запровадження антикризового управління;

      4.  Розробити інформаційне забезпечення формування цінової політики підприємства; економічній службі – розробити систему нормативів для аналізу відхилень витрат та запровадження режиму економії і забезпечення зниження собівартості, що дозволить задіяти виявлені резерви зростання фінансових результатів та підвищення рентабельності;

      5.  Необхідно значну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти де було справжнє стихійне лихо, а де звичайна недбалість. Не припущення збитків від цих подій є резервами зростання прибутку.

      Ефективність  управління фінансовими результатами значною мірою залежить від організації  управлінської роботи. Характер дій  з організації управління визначає особливості організаційного механізму  підприємства, що являє собою систему  методів, способів і прийомів формування та регулювання відносин об’єкта з зовнішнім та внутрішнім середовищем.

      Управлінська  ідея тим ефективніша, чим глибше вона базується на вивченні реальних факторів, що впливають на об’єкт, який досліджується. Так, на рівень фінансових результатів впливають фактори, що пов’язані з умовами виникнення прибутку, тобто фактори впливу на виробництво, реалізацію (збут) виробленого продукту та попит. Це підтверджується теоріями походження прибутку, які досліджувались вченими Дж. Кейнсом, Р. Харродом, П. Самуельсоном, Д. Робінзоном, і представлені як: результат впливу факторів виробництва, винагорода за технічну досконалість, премія за ризик, наслідок монополії.

      Методика  управління фінансовими результатами підприємств, складається з трьох етапів:

      1. Визначення фінансового результату  та оцінка поточного стану  підприємства і його можливих  змін порівняно з попереднім  звітним періодом.

      2. Визначення причин, що зумовили  зміни фінансового становища  підприємства.

      3. Розробка програми дій на майбутнє.

      Отже, управління фінансовими результатами – це система способів, прийомів розробки та реалізації управлінських  рішень, що пов’язані з процесами  формування, розподілу і використання прибутку для досягнення стійкого фінансового  стану та ефективної безперебійної діяльності підприємств.  

3.2. Обґрунтування заходів  щодо підвищення  прибутковості підприємства

     Розмір  одержаного прибутку залежить від ціни реалізації і закупівлі товарів, кількості проданих товарів, різниці  між доходами, витратами обігу і витратами від іншої (позареалізаційної) діяльності. Управління даними факторами та їх прогнозування дозволяє забезпечити отримання необхідного прибутку.

     Важливим  фактором, який впливає на величину прибутку, є  рівень ціни закупівлі  товарів. Підприємство при здійснені комерційних угод мусить намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною. Це може бути досягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару, закупки товарів в період їх сезонного розпродажу.

     Зростання розмірів одержання прибутку пов’язане також із збільшенням рівня цін продажу товарів.

     Управління  цінами реалізації залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання торговельної кон’юнктури в окремі періоди року.

     Маса  одержання прибутку залежить від  обсягу діяльності підприємства (товарообороту), кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення  в перелік  взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, здійснення ефективних рекламних заходів.

     Фактори, які ми розглянули, прямо впливають  на величину доходів, а відповідно, і на прибуток підприємств.

     Джерелом  зростання прибутку підприємства можуть бути також доходи від позареалізаційних  операцій за мінусом витрат на ці операції.

     Зростання доходів від позареалізаційних  операцій підприємства може бути забезпечено  за рахунок вкладення вільних грошових коштів у різноманітні цінні папери; продажу їх на фінансовому ринку; відкриття в банку депозитних рахунків; здачі в оренду основних фондів; урахування суми витрат від інфляції і втраченої (недоотриманої) вигоди.

     Прибуток  від позареалізаційних операцій буде більший, якщо не допускати непродуктивних витрат і збитків.

     З метою підвищення ефективності управління прибутковістю підприємству необхідно  систематично здійснювати аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Результати аналізу фінансових результатів мають важливе значення не тільки для підприємства, а й для зовнішніх користувачів: фінансових органів, комерційних банків, податкових органів, акціонерів, власників, менеджерів тощо.

     Для забезпечення зростання прибутку потрібно відшукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розробки заходів щодо їх мобілізації.