Теорія обліку розрахункових касових операцій

ЗМІСТ 

Вступ.

1. Теорія  обліку розрахункових касових операцій.

1.1 . Загальні  положення по веденню каси.

1.2. Порядок  відкриття і призначення розрахункового  рахунку. 

1.3 . Види  і форми безготівкових розрахунків. 

2. Стан, організація  обліку касових і розрахункових операцій на підприємстві.

2.1. Облік операцій по касі.

2.2. Облік грошових засобів на розрахунковому рахунку.

2.3. Облік розрахунків з підзвітними особами.

2.4. Облік безготівкових розрахунків.

2.5. Облік розрахунків з бюджетом і інших позабюджетних коштах.

3. Шляхи  вдосконалення обліку касових і розрахункових операцій.

3.1 Організація  обліку в умовах функціонування автоматизованої системи обліку.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки. 
 
 
 
 

Вступ. 

     Вільні  кошти підприємств мають обов'язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установу банку, в якому зберігає гроші. Готівку, необхідну для забезпечення господарської діяльності, підприємства зберігають у власних касах. Частина грошових коштів видається під звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв'язку з виконанням доручень адміністрації підприємства. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються як правило без участі готівки, шляхом перерахування коштів з банківського рахунку свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов'язані з ними витрати на охорону, транспортировку, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються як правило за допомогою грошей. За своїм змістом розрахунки готівкою нічим не відрізняються від безготівкових перерахувань.

     Кошти в валюті іноземних держав облічуються окремо по кожній валюті, але в перерахуванні на національну валюту України. Необхідність такого перерахування обумовлена тим, що грошовий вимірювач у бухгалтерському обліку виступає як узагальнюючий методичний прийом. Бухгалтерський баланс всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто в національній.

Іноземна валюта перераховується в національну за поточним курсом Національного банку України. При змінах валютних курсів до національної виникає різниця як результат переоцінки в балансі грошових коштів в іноземній валюті. Курсова різниця повинна бути списана в обліку відповідно до існуючого положення.  
 
 
 
 
 

1.Теорія  обліку розрахункових і касових  операцій.

1.1. Загальні положення по веденню каси.

     До  касових відносяться операції, що пов'язані з надходженням і витрачанням  готівкових грошових знаків безпосередньо через касу підприємства.

     Для зберігання грошових засобів і проведення розрахунків готівкою на підприємствах, організаціях і закладах створюється каса. Каса — це спеціальне ізольоване приміщення, обладнане сигналізацією, сейфами, незгораючими шафами для зберігання грошей та цінних паперів.

     Двері каси на час здійснення операцій повинні  бути закриті з внутрішньої сторони  на ключ. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, заборонено.

     Всі наявні гроші і цінні папери зберігаються в сейфах, які після закінчення роботи опечатуються сургучною печаткою касира. Ключі і печатки зберігаються у касира і передавати іншим особам заборонено. Дублікати ключів зберігаються у керівника підприємства в опечатаних пакетах і раз у квартал перевіряються комісією. На початку дня касир зобов'язаний оглянути замки, двері, решітки, сигналізацію, печатки, переконатись у їх справності.

     У випадку пошкодження касир повідомляє керівника підприємства і органи внутрішніх справ. Касові операції (надходження готівки до каси і видача з неї) здійснюється на підставі “Порядку зійснення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою правління Національного банку України № 21 від 2.02.95 р. у редакції постанови правління НБУ від 13 жовтня 997 року № 334 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 листопада 1997 року за № 530/2334.

     Касові  операції здійснює касир, який несе повну  матеріальну відповідальність за прийняті на зберігання гроші і цінні папери і за збитки, скоєні організації, підприємству, як в результаті навмисних дій  так і недбалого або недобросовісного відношення до своїх обов'язків. Тому при прийнятгі касира на роботу з ним заключається договір про повну матеріальну відповідальність. Касиру забороняється передовіряти доручену йому роботу іншим особам. Головні бухгалтера та інші працівники, які користуються правом підпису касових документів, не можуть виконувати обов'язки касира.

     Для видачі заробітної плати, премії і при  других масових виплатах, наказом  керівника можуть зазначатися спеціальні особи (громадські касири); під розписку вони одержують в відповідності  з потребою грошей в касі, а потім звітуються перед касиром.

     Гроші, які зберігаються в касі, відносяться  до ненормованих оборотних засобів.

     Підприємства і організації можуть мати в своїй касі гроші готівкою в межах встановленого ліміту. Банк визначає ліміт залишку готівки у касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних витрат. Готівку можна витрачати лише на ті потреби, на які вони видані банком.

     Готівкова виручка, одержана від реалізації товарів (робіт, послуг), може використовуватися  ними в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної та господарської  діяльності (крім здійснення виплат, пов'язаних з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу).

     Кошти на виплати, пов'язані з оплатою  праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства незалежно від  форм власності мають одержувати виключно з кас банків.

     Готівка, видана під звіт на відрядження, але  не витрачена, має бути повернена  до каси підприємства не пізніше 3 робочих  днів після закінчення відрядження, а видана на всі інші цілі - 10 робочих  днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше  наступного дня. 

     Готівка, що видана під звіт, але не витрачена  і не повернена до каси підприємства протягом 10 робочих днів з дня  видачі її під звіт (за відрядження - протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження), починаючи з наступного дня після закінчення зазначених строків, включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті сума порівнюється зі встановленим лімітом залишків готівки в касі.

     У разі витрачання підприємством готівки  з виручки на виплати, пов'язані  з оплатою праці і виплатою дивідендів (доходу), ці кошти включаються  до фактичних залишків готівки в  касі того дня, коли були здійснені  такі виплати, з подальшим порівнянням  одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

     Всю грошову наявність зверх встановленого  ліміту залишку готівки в касі, підприємства повинні здавати для  зарахування на рахунок в банку.Зверх  встановлених лімітів підприємства мають право зберігати в своїх  касах гроші тільки для виплати  заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, стипендії, пенсії і  премії на протязі трьох днів, з  дня отримання цих грошей в  банку, включаючи день отримання. Своєчасно не виплачена заробітна плата повинна бути здана касиром у банк. При необхідності розрахуватись з робітником банк видає необхідну суму по першій вимозі підприємства.

     Гроші, отримані підприємствами із банку, повинні використовуватись ними суворо по цільовому призначенню.

     Найважливішими  вимогами правильного оформлення і  обліку касових операцій є:

• негайний запис кожної здійсненої касової операції у касову книгу (додаток № 12), щоденне визначення підсумків у цій книзі і здача касиром під розписку бухгалтерові касових документів;
• виписка бухгалтерією на кожну касову операцію прибуткових і видаткових ордерів (додатки № 13,14), додержання послідовності в нумерації і реєстрації цих коштів у реєстрі і передачі Їх для виконання касирові;
• погашення касиром спеціальним штампом касових документів з метою неприпущення зловживання цими документами шляхом повторного їх використання;
• встановлення наказом керівника підприємства осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підписів цих осіб і неприпустимість виконання касових операцій по непідписаних документах.[1]

     Касові  операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджено  Міністерством статистики України  за угодою з НБУ і Міністерством  фінансів України, і які мають  використовуватися без змін на всіх підприємствах незалежно від  їх відомчої підзвітності і форм власності.[2]

1.2. Порядок  відкриття і призначення розрахункового рахунку.

     Для зберігання тимчасово вільних грошей та здійснення розрахункових операцій кожному підприємству відкривають  у відділеннях банку по місцю  їх знаходження розрахунковий рахунок.

     Розрахункові  рахунки в національній валюті відкриваються  підприємствам, що здійснюють науково-дослідну, виробничу й іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними і оборотними засобами і мають самостійний  баланс. Через них і здійснюються розрахунки шляхом відповідних записів (переносу сум) з розрахункового рахунку  одного підприємства або зарахування  на розрахунковий рахунок іншого.

     Підприємство, якому відкрили розрахунковий рахунок, являється його власником. Воно розпоряджається, в межах пред'явлених йому прав, усіма засобами, що зберігаються на цьому рахунку.

     Розрахунковий рахунок відкривається в момент введення в дію підприємства. Для  оформлення відкриття розрахункового рахунку в банк надаються такі документи:

1) заявку  про відкриття рахунку встановленого  зразка, підписану керівником і  головним бухгалтером підприємства. Якщо у штаті немає посади  головного бухгалтера або іншої  посадової особи, виконуючої обов'язки  головного бухгалтера, заява підписується  тільки керівником;

2) копію  свідоцтва про державну реєстрацію  у органі державної виконавчої  влади, іншому органі, уповноваженому  здійснювати державну реєстрацію, завірену нотаріально або органом,  по видав свідоцтво про державну  реєстрацію. Бюджетні установи і організації замість свідоцтва про державну реєстрацію, подають довідку про внесення до державного реєстру звітних статистичних одиниць України;

3) копію  рішення про створення, реорганізацію підприємства того органу, якому надано таке право чинним законодавством, завірену нотаріально або органом, що видав таке рішення;

4) копію  належним чином зареєстрованого  Статуту (Положення), завірену нотаріально,  або реєструючим органом. Установа  банку, в якій відкривається  рахунок, ставить відмітку про  відкриття такого рахунку на  тому примірнику Статуту, на  якому стоїть відмітка податкових  органів про реєстрацію підприємства у податкових органах, після чого цей примірник повертається власникові рахунку;

5) картку  із зразком підписів осіб, яким  відповідно до чинного законодавства  або установчих документів підприємства  надано право розпоряджатися  рахунком і право підпису розрахункових  документів. До картки включаються також відтиск печатки підприємства.

     Право першого підпису належить керівникові підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником.

     Право другого підпису належить головному бухгалтеру й уповноваженим ним особам.

     Якщо  посада головного бухгалтера не передбачена, старші бухгалтери користуються правами  головних бухгалтерів, а якщо замість  посади головного бухгалтера передбачена  посада з іншими найменуваннями (начальник  фінансового відділу, фінансово-бухгалтерського  управління та ін.), власник рахунку  робить відмітку про це в картці із зразками підписів та відтиску печатки.

     Особи, що мають право першого та другого  підписів, зазначаються в картці із зразками підписів і відтиску печатки при її складанні. Зразок підпису керівника включається до картки обов'язково.