Теоретичні засади та практика фінансового обліку кредитних операцій

   З даних таблиці видно, що хоча в банках і поступово налагоджувалась кредитна дисципліна, однак сума прострочених кредитів збільшилася в 9,5 раза і виявилась недостатньо суттєвою в процентному виразі – 2,5% (18 млрд грн) загального обсягу кредитного портфелю, що не дуже насторожувало як банки, так і урядовців та всіх громадян. Крім того, ще 3-5 відсотків загального обсягу кредитного портфеля становили пролонговані кредити, які ще в умовах економічного зростання становили загрозу своєчасного повернення та не знаходили відображення у фінансовій звітності[33]. З початком економічної кризи в Україні питома вага пролонгованих кредитів суттєво зростає, оскільки банки відстрочують платежі все новим і новим позичальникам, які отримали фінансові труднощі щодо погашення заборгованості і гарантії погашення ними в майбутньому зовсім банки не отримали.

   Обсяг таких кредитів за неофіційною інформацією на кінець першого кварталу 2009 року становить 25–30% загального обсягу кредитного портфелю. Така цифра є суттєвою, а відображення її у балансі достовірно показало б ризики банку та стан наявної та майбутньої ліквідності. План рахунків банків України, складений за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку впродовж декількох років забезпечував використання в бухгалтерському обліку рахунків пролонгованої заборгованості і, враховуючи наведені вище обґрунтування, свідчить, що доцільно повернутись до такої практики, удосконаливши її відповідно до сучасного стану пропонованих банками кредитних послуг клієнтам, практичного досвіду банківського нагляду за діяльністю банків [7]. Наступною проблемою є відображення у бухгалтерському обліку кредитів за термінами надання, які в бухгалтерському обліку та, відповідно, у фінансовій звітності відображаються на рахунках короткотермінових (до одного року) і довготермінових (більше одного року) кредитів. Такий підхід, на нашу думку, свідчить про недосконалість механізмів обліку кредитних операцій, оскільки будь-яка фізична особа не може на основі фінансової звітності банку правильно проаналізувати його ліквідність.

   Так, наприклад, у банку значний обсяг кредитів може бути на термін трохи більший за рік, а фізична особа буде собі уявляти, що це кредити на п’ять, десять чи двадцять років. Таким чином без наявності економічних підстав може відмовитись від співпраці з цим банком[11]. Може бути і зворотня ситуація, коли кредити фактично видані на дуже тривалі терміни (10–25 років), а працівники банку чи інші зацікавлені особи будуть переконувати фізичну особу, що терміни їх кредитів є до двох років і імовірності втрати ліквідності, платоспроможності немає. У минулому положення НБУ “Про кредитування”, яке втратило чинність більше 5 років тому, передбачало класифікацію кредитів за термінами надання на:

- короткотермінові (до одного року);

- середньострокові (від одного до трьох років);

- довгострокові (більше трьох років).

   Така класифікація і облік кредитів може і не є повною, проте дозволяє відображати в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності більш реальний стан ліквідності банку. Аналогічно класифікованим кредитам у групи ризику (наведено вище), достатньо широкий обсяг інформації про стан ліквідності відображають банки лише у формах статистичної звітності, які подаються Національному банкові України. Враховуючи сьогоднішню ситуацію щодо стану ліквідності значної кількості банків в Україні, суспільство для відновлення довіри до банківських установ буде вимагати набагато більшого обсягу інформації про їх діяльність [22]. Цього можна досягти завдяки розробленим рекомендаціям по удосконаленню методики обліку кредитних операцій як банків, так і інших суб’єктів господарювання на основі проаналізованого у статті матеріалу, а саме:

- необхідно запровадити методику обліку відстроченої (пролонгованої) заборгованості за кредитними операціями, передбачивши в Плані рахунків банків України рахунки для обліку пролонгованої заборгованості в залежності від терміну її виникнення. Наприклад, від одного до трьох місяців та від трьох місяців до одного року. Привілегією банків може бути ж можливість відображення відстроченої заборгованості впродовж місяця на рахунках строкової. За цей час банк має врегулювати з позичальником всі моменти щодо наявних проблем та перспектив по погашенню кредиту;

- розширити облік кредитних операцій за термінами надання, отримання шляхом передбачення в Плані рахунків банків України рахунків для обліку короткотермінової (до 1 року), середньотермінової (від 1 до 3 років) та довготермінової заборгованості (більше 3 років). Не зайвим буде і більш розширений бухгалтерський облік кредитної заборгованості за термінами надання [18].

   Аналогічний порядок відображення в бухгалтерському обліку кредитної заборгованості можна запровадити і для підприємств, організації, що забезпечить можливість глибокого та ефективного аналізу їх ліквідності більш ґрунтовно.

Висновок

Кредит - економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку. В умовах ринкової економіки розрізняють комерційний та банківський кредити. Комерційний кредит надається організаціями одна одній у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари. Банківський кредит (позика) надається банками у вигляді грошових кредитів, що використовуються для розширення виробництва і в якості джерела платіжних коштів для поточної діяльності. Організація обліку розрахунків з банком повинна забезпечити контроль за одержанням та своєчасним погашенням позик банків. Порядок видачі і погашення позик визначається відповідним законодавством і регулюється кредитним договором між організацією та банком, укладеним в письмовій формі. Інших вимог щодо форми і змісту кредитного договору чинним законодавством України не передбачено.

Кредитна угода визначає права та обов'язки обох сторін у зв'язку з видачею кредиту. В ній встановлюються об'єкти кредитування, умови та порядок надання кредиту, графік його погашення, форми взаємного забезпечення зобов'язань, відсоткові ставки, порядок їх сплати, права та відповідальність сторін, перелік документів, періодичність їх надання та ін. Але укладання кредитної угоди досить складна та тривала процедура. Для отримання кредиту підприємство повинне надати наступні документи:

- заявку на одержання кредиту в якій зазначається необхідна сума і мета кредиту, строк користування, відсоткова ставка, запропонована застава;

- анкету клієнта;

- договір, рахунок-фактура чи бізнес-план, під який береться кредит, що містять інформацію про проект, що кредитується;

- розпорядчі документи: документи, що підтверджують повноваження посадових осіб позичальника на укладення кредитних договорів і договорів застави (протоколи зборів акціонерів, накази про призначення посадових осіб);

- документи, що характеризують фінансовий стан клієнта. До них належать банківські виписки про рух за всіма рахунками позичальника (зазвичай за 3-6 місяців), довідки про обсяги реалізації продукції і строки одержаної оплати за неї, фінансова звітність за останні декілька звітних періодів (саме вона найбільше цікавить банк, і якщо фінансовий стан підприємства поганий, йому можуть одразу відмовити в кредиті). Бухгалтерська звітність і довідки включають, крім бухгалтерської звітності, розшифрування дебіторської, кредиторської заборгованостей, довідки про наявні банківські кредити, а також копії кредитних договорів і договорів застави (якщо такі є);

- документи, пов'язані із забезпеченням кредиту: документи, що підтверджують право власності на предмет застави, чи юридичні та фінансові документи поручителя (такі самі, як і для позичальника).

Якщо ж отримання кредиту планується в банку, де підприємство не має поточного рахунку, необхідно також надати: установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості за позиками. Співробітник банку, який розглядає заявку на одержання кредиту, може вимагати додаткові документи залежно від проекту, що кредитується. Наприклад, при кредитуванні об'єкта будівництва банк може вимагати проектно-кошторисну документацію, розроблену і затверджену у встановленому порядку, рішення на відведення земельної ділянки, дозвіл на будівництво тощо. Якщо діяльність підприємства підлягає ліцензуванню, то необхідно надати копії ліцензій на ці види діяльності.

Детальний перелік документів можна одержати в обраному для одержання позики банку. Зважаючи на складність процесу одержання кредиту, на підприємствах слід залучати кваліфікованих працівників, відповідальних за підготовку і оформлення договірних відносин, а також за подальше виконання умов договору. Зараз банки надають перевагу видачі короткострокових кредитів до одного року. Наприклад, на виплату зарплати кредит надається на період від 15 днів до 3-х місяців, на купівлю обладнання - на 12 місяців, на поповнення оборотних коштів – на 6 місяців. Довгострокові кредити, як правило, видаються великим стабільним підприємствам на затрати по капітальному будівництву, реконструкції та інших капіталовкладеннях. Такого роду позики повинні окупитися за рахунок прибутку, отриманого від цього заходу. Відповідні служби підприємства повинні перевірити обгрунтованість та реальність кредитів, що запитуються на ці цілі, тим більше що під них вимагаються значні гарантії забезпеченості.

Довгострокові залучені кошти - це кредити та позики, отримані підприємством на період більше року, строк погашення яких наступає не раніше, ніж через рік. При видачі строкових кредитів строк повернення основної суми боргу встановлюється, як правило, ближче до кінця строку кредитування. За кредитними лініями строк повернення кожного траншу (частини кредиту) встановлюється окремо у межах ліміту суми і строку дії кредитної лінії. У кожному окремому випадку графік погашення кредиту встановлюється індивідуально за бажанням клієнта.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати, що частина довгострокової позики, яка підлягає погашенню в терміни до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями". Сам факт одержання кредитних коштів на рахунок підприємства підтверджується випискою банку. Розпорядженням банка погасити позику є платіжне доручення, а підтвердженням цього факту - також виписка банку. Аналітичний облік за всіма видами позик ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та за строками погашення кредиту (позики). Аналітичний облік кредитних (позикових) коштів ведеться за кредитовою ознакою у журналі-ордері № 4, а при спрощеній формі обліку - у відомості № В-4.

Обліковим регістром по поточній заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями є журнал-ордер № 8, який повинен складатись за кредитовою ознакою в розрізі національної та іноземної валюти. В балансі інформація про довгострокові позики відображаються в III розділі пасиву Балансу, про поточну заборгованість по довгострокових зобов'язаннях та про короткострокові позики в IV розділі пасиву.

Література

1.                  Базась М. Ф. Основи бухгалтерського фінансового та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. Ф. Базась, Є. М. Базась, М. М. Матюха. — К.: МАУП, 2006. — с. 182

2.                  Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник,3-і перероб. і доп. – Житомир,ЖИТИ,2002.- 672 с.

3.                  Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку.Початковий посібник 2-і, перероб. і доп. – Житомир,ЖИТИ,2001. - 567 с.

4.                  Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Житомир: ПП “Рута”, 2005. – 512с

5.                  Бухгалтерський облік зобов`язань// Баланс, 2002 - №1 – 2/ В.Сопко, А.Шаповалова.- с.52 – 60

6.                  Бухгалтерський і податковий облік розрахунків векселями//Вісник податкової служби України. – Київ,2010 №5.- с.27-32

7.                  Векселі в Україні//Все про бухгалтерський облік,2006 - №16.- с. 1-111

8.                  Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. Навч.посібник. – К.: А.С.К.,2001.–848с.

9.                  Івахненко В. М.  Курс економічного аналізу: Напвч. Посіб. – К.: Знання -Прес, 2000. –207с.

10.              Інструкція про застосування «Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язаннь та господарських операцій підприємств і організацій». Затв. Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р.

11.              Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: 3-є вид.,доп.-К.:А.С.К.,2001. - 416с.

12.              Кузьминский М. Н. Організація бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності — Київ: Вища школа, 2004—253с.

13.              Малюк В.М. Вексель в Україні. – К.. – 2001. – 330 с.

14.              Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2004. – 464 с.

15.              План рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.99р.

16.              Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» затверджено наказом МФУ від 31.03.1999 р. №87

17.              Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджено наказом МФУ від 31.03.1999 р. №87 зі змінами і доповненнями.

18.              Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» затверджено наказом МФУ від 31.01.2000 р. №20 зі змінами і доповненнями