Теоретичні засади та практика фінансового обліку кредитних операцій

„Лукойл”—найбільша російська нафтова компанія , заснована в 1991 році  як державний концерн, 1993 році була реорганізована  в акціонерне товариство  відкритого типу на базі ряду приватизованих підприємств нафтової галузі країни. Компанія швидко розвивалася, консолідуючи розрізнені активи. Це супроводжувалося ростом  обсягів виробництва, розширенням ресурсної  і збутової бази, диверсифікацію і глобалізацію бізнесу, поліпшенням  корпоративних стандартів. „Лукойл”, починаючи з 1994 року, активно розвиває  свою міжнародну діяльність. Компанія має великі активи в країнах СНД-Азербайджані, Казахстані,Східній Європі і США в Україну „Лукойл” прийшов у 1995 році, і бізнес тут з року в рік розширюється. Сьогодні „Лукойл”  успішно працює в Криму, Одесі, Калуші. Створена компанією могутня  інфраструктура, що включає в себе переробку нафти, нафтохімію і роздрібну торгівлю. В січні 1996 року згідно з наказом Фонду держмайна України, концерн „Оріана” набув статусу  відкритого акціонерного товариства (ВАТ „Оріана”). В його структуру входили вісім заводів, які виробляли понад 100 видів різноманітної продукції та товарів народного вжитку. На його підприємствах  за даними 1996 року  працювало 16 тис. 836 працівників. У 2005 році  на соціальні потреби колективу ЗАТ „Лукор” згідно кошторису позареалізаційних витрат використано 10 млн. 956,1 тис. грн., що забезпечило виконання соціальних гарантій і пільг, викладених у колективному договорі між адміністрацією і профкомом ЗАТ „Лукор”[44].

Основну частину коштів в 2005 році у сумі 519,3 тис. грн. використано на оздоровлення  в санаторіях і базах відпочинку 581 працівника  підприємства. У літніх таборах , на узбережжі Чорного моря  відпочило 533 дитини працюючих. Здійснюється соціальна підтримка працівників і пенсіонерів, а саме: виплачується матеріальна допомога працівникам і членам їхніх родин; працюючих, котрі мають дітей-інвалідів; одноразова допомога при виході на пенсію; матеріальна допомога непрацюючим  пенсіонерам; ветеранам війни; похорон. На ці потреби  за рік використано  681,5 тис. грн.

ЗАТ „Лукор” володіє значною кількістю необоротних активів. Бачимо, що товариство вкладає значні кошти в будівництво (451,6 тис.грн на кінець досліджуваного періоду). Зпочатку періоду до кінця величина незавершеного виробництва зросла з 154 до 375,6 тис.грн. Підприємство володіє значною часткою основних засобів, котра на початок періоду становить 79036,1 тис.грн, а на кінець періоду їхня вартість становить 77879,7 тис.грн. Якщо аналізувати оборотні активи, то величина запасів підприємства підтримується на досить невисокому рівні: 3665,8 тис.грн на початок та 388 тис.грн на кінець звітного періоду. Незначна величина запасів пояснюється недоцільнісю відволікати з виробництва значні оборотні кошти, котрі в той же час можуть приносити прибуток, працюючи на підприємство [45]. Величина товарної продукції товариства постійно зростає, що означає, що попит на продукцію підприємства є, і воно вводить нові потужності та більш продуктивно використовує наявні, щоб задовольнити попит на продукцію та не відстати від конкурентів. Аналізуючи Баланс (Табл.1), можемо сказати, що дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги дещо збільшилась. Причому присутність резерву сумнівних боргів не спостерігаємо як на початок, так і на кінець аналізованого періоду. Продовжуючи аналізувати Баланс, можна зауважити, що підприємство збільшило запас грошових коштів на рахунках у банку.

Треба сказати, що товариство зберігає свої кошти в банку як в національній валюті, так і в іноземній. Грошові кошти потрібні підприємству для оперативних розрахунків з партнерами, для розрахунків з боргами, для здійснення поточної господарської діяльності. Значна частка грошових коштів товариства вкладена в цінні папери—70250 тис.грн. З Балансу бачимо, що підприємство для здійснення господарської діяльності взяло в банку кредит, а також має кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги—3370,9 тис.грн [45]. Це означає, що підприємство поступово розраховується з боргами не доводячи їх до критичної відмітки.    Незначна кредиторська заборгованість у процесі господарської діяльності - це цілком зрозуміле явище, що не викликає великих побоювань до того, як дійде до критичної відмітки.

Таблиця 1

Як бачимо, що дані помірно змінилися у сторону збільшення, а це призвело до змін на підприємстві. Для більш детальної інформації про наявність нематеріальних активів на підприємстві розрахуємо коефіцієнт зносу нематеріальних активів та частку реальної вартості нематеріальних активів  в майні підприємства.

Коефіцієнт зносу нематеріальних активів:

К=накопичена амортизація/первісна вартість (3.4)

      К=-471,6/2356,3=-0,2

Частка реальної вартості нематеріальних активів в майні підприємства:

Ч=залишкова вартість/I Балансу        (3.5)

      Ч=1884,7/150566,3=0,01

З вище наведених розрахунків можна зробити висновок, що проамортизована частка нематеріальних активів становить -0,2. Частка реальної вартості нематеріальних активів в майні підприємства складає 0,01.

Отже, можна  зробити висновок, що в наявності підприємства є невелика кількість нематеріальних активів[44].

4. Документальне оформлення кредитних операцій

   Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Кредити позичальникові надаються з позичкового рахунка, як правило, у безготівковому порядку перерахуванням на поточний рахунок позичальника або шляхом прямої оплати розрахунково-грошових документів за товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги, придбані (надані) на умовах договорів і контрактів з постачальниками. Позичкові кошти можуть бути перераховані на розрахунковий рахунок позичальника для використання на цілі, передбачені кредитним договором, зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту. У разі потреби за рішенням банку позички для розрахунків з громадянами за укладеними з ними договорами за здану сільськогосподарську продукцію можуть видаватися й готівкою[31].

Видача кредиту проводиться одноразово, щоденно або в інші строки, визначені в кредитному договорі, виходячи з потреби в кредиті. Довгострокові кредити можуть надаватися в міру виконання будівельно-монтажних робіт і здійснення затрат (поетапно)[30].

Підприємствам із постійним циклом виробництва, а також позичальникам з добрим фінансовим станом, що мають репутацію надійних платників, може бути відкрито «кредитну лінію» — одержання позички в грошовій безготівковій формі в майбутньому частинами в межах заздалегідь визначеної суми і встановленого ліміту, у рахунок якого приймаються до фінансування група договорів і комерційних контрактів. Розмір кредитної лінії, строки її використання, періодичність погашення і відновлення визначаються укладеними договорами, контрактами [14]. Перш ніж скласти кредитний договір фахівці з кредитування банку проводять відповідну роботу щодо суб’єктів кредитування. Вони оцінюють кредитний проект, після чого ставлять питання перед керівництвом банку про доцільність (чи недоцільність) кредитування клієнта. Повний пакет необхідних документів для надання кредиту передають до юридичного управління.

   Юридичне управління готує свій висновок, де відображаються такі основні моменти:

    відповідність статутних документів чинному законодавству України;

    наявність ліцензії, дозволів та інших документів для здійснення основної діяльності, для якої береться кредит;

    повнота та правильність оформлення документів щодо забезпечення кредиту.

Після отримання висновку від юридичного управління фахівець передає документи службі безпеки банку. Служба безпеки банку перевіряє документи й готує свій висновок [25]. У ньому відображаються такі основні моменти:

    оригінальність реєстраційних документів;

    інформація щодо засновників та керуючих осіб позичальника, а також структурних підрозділів — дочірніх підприємств, філій та ін.;

    інформація про раніше отримані позичальником кредити, своєчасність їх погашення та сплату процентів тощо.

   Фахівець залучає спеціалістів банку з оцінки майна, що пропонується як забезпечення за кредитом, де під час оцінювання застосовуються методи: витратний, аналоговий, дохідності. Після детального вивчення документів та висновків до них юридичного управління cлужби безпеки банку і фахівець готують експертний висновок для винесення питання про надання кредиту на Кредитний комітет банку [8].

Висновок містить:

    короткий опис позичальника;

    аналіз фінансового стану:

       аналіз обороту коштів за рахунками;

       аналіз основних показників діяльності фірми в динаміці — виручка, витрати, прибуток;

       розрахунок та аналіз показників платоспроможності та фінансової стійкості;

       дебіторська заборгованість — реальність погашення;

       кредиторська заборгованість — строк давності;

    аналіз джерел погашення кредитної заборгованості;

    економічний аналіз ефективності проекту, що кредитується;

    забезпеченість кредиту.

   Після рішення Кредитного комітету про надання кредиту, який оформлюється протоколом, фахівець формує основні розділи кредитної справи позичальника:

    заява на надання кредиту;

    засновницькі документи;

    фінансово-економічна інформація;

    заява на кредит, бізнес-план, контракти;

    кредитний договір та додаткова угода до нього;

    договори та документи із забезпечення кредиту;

    документи з бухгалтерського обліку кредитних операцій (розрахунки нарахованих процентів, розпорядження, виписки з позичкового рахунка і рахунка процентів та ін.);

    документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів;

    копії протоколу Кредитного комітету;

    інші документи, які стосуються надання кредиту.

Фахівець разом з працівником юридичного управління готує кредитний договір у двох примірниках [6]. Момент підписання договору із забезпечення повернення кредитних коштів регулюється умовами кредитного договору. У разі необхідності нотаріального підтвердження договорів із забезпечення кредиту договори готує нотаріус.

Оформлення договорів застави здійснюється відповідно до положень Закону України «Про заставу». Страхування заставленого майна позичальник здійснює в страховій компанії за згодою банку. Протягом терміну дії кредитного договору за ініціативою будь-якої із сторін кредитного договору може ставитись питання про зміни умов кредитування.

   Зміни умов кредитного договору з боку позичальника здійснюються на підставі обґрунтованого листа — клопотання (з додатком розрахунків, документів). Фахівець оцінює обґрунтованість та доцільність внесення змін в умови кредитного договору та надає свої висновки для розгляду в Кредитний комітет. Зміни умов кредитування фахівець оформлює додатковою угодою до кредитного договору [4].

У розпорядженні, яке економіст кредитного управління готує для бухгалтерії, вказуються такі дані:

    балансовий рахунок (перші чотири цифри);

    валюта, в якій необхідно відкрити рахунок;

    назва позичальника;

    реєстраційний номер позичальника за клієнтською базою даних банку;

    код відповідального виконавця;

    обов’язкові параметри для рахунка.

5. Синтетичний та аналітичний облік кредитних операцій

Облік операцій, пов’язаних з кредитуванням, ведеться в установах банку згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку в установах банків (Затверджено постановою Правління НБУ 388 від 21.11.97 року).

При одержанні від працівника кредитного відділу кредитного договору, договору застави та розпорядження на перерахування кредитних коштів, головний бухгалтер [2]:

-перевіряє правильність оформлення документів,

-відкриває позичальнику особистий позичковий рахунок,

-проставляє номер особистого позичкового рахунку в кредитний договір,