Теоретичні засади та практика фінансового обліку кредитних операцій

По забезпеченості:

Забезпечений заставою - предметом застави можуть бути майнові права, цінні папери, інше майно. Ломбардний - Гарантується високоліквідним забезпеченням (наприклад, ювелірні вироби, цінні папери), які можуть бути легко продані у разі непогашення кредиту. Іпотечний - надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами іпотеки можуть бути іпотечні банки або іпотечні компанії. Позичальниками можуть бути юридичні і фізичні особи, що мають у власності об'єкти іпотеки або доручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі будівлі, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника. Об'єкти іпотеки не повинні бути заставою по інших угодах.Гарантії - розрізняють гарантії банків грошовими коштами та майном третьої особи. З іншим забезпеченням - доручення страхової компанії. Не забезпечений (бланковий) - Надасться комерційним банком тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна або інших видів забезпечення) і тільки під зобов'язання повернення кредиту. Бланковий кредит видається під підвищені проценти надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і авторитет в банківських колах.

За ступенем ризику:

Кредитна лінія угода банка - кредитора надати кредит в майбутньому в розмірах, що не перевищують раніше обумовлені розміри, на визначений строк без додаткових спеціальних переговорів. Овердрафт - кредит, що надається на поточний рахунок позичальника з стійким фінансовим станом на певний період часу для фінансування господарської діяльності підприємства.

За способами надання:

-         Одноразово - у визначений строк в повному розмірі.

-         В розстрочку - надається кількома платежами.

-         Достроково - за вимогою кредитора або за заявою позичальника.

За строками погашення: з регресією платежів - часткова оплата у визначені строки. Після закінчення обумовленого періоду - обумовлений період (строк) зазначається у договорі (місяць, квартал). Кредиторська заборгованість характеризує найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових ресурсів, який формується за рахунок різних джерел. Нарахування коштів по різним видам цих рахунків проводяться підприємством щоденно, по мірі здійснення поточних господарських операцій, а погашення зобов'язань по цій внутрішній заборгованості - у визначені (установлені) терміни в діапазоні до одного року. Тому з моменту нарахування коштів, що входять до складу кредиторської заборгованості, уже не є власністю підприємства, а лише використовуються їм до настання терміну погашення зобов'язань[4].

              2. Аналіз нормативно-правової та спеціальної літератури з обліку кредитних операцій

Правові засади організації грошових розрахунків в господарстві України визначені в законах “Про банки та банківську діяльність ”, в нормативних документах Національного банку України, Положеннях та стандартах бухгалтерського обліку. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України від 16 липня 1999 року із змінами. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. В ньому подається визначення ряду термінів, сфери дії, цілі, принципи обліку тощо. Так мета ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства[6].

Облік і контроль кредитних операцій у банку базується на таких нормативних документах:

-         Положення Національного банку України «Про кредитування», затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.95 р. № 246 зі змінами та доповненнями;

-         Правила організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджене постановою Правління НБУ від 12.12.97 р. № 436 зі змінами та доповненнями;

-         «Порядок бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України» та «Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків», затверджені постановою Національного банку України від 16.12.98 р. № 520;

-         «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затверджене постановою Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279;

-         «Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків», затверджені постановою Правління Національного банку України від 25.09.97 р. № 316 зі змінами та доповненнями;

-         «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», затверджені постановою Правління Національного банку України від 7.12.2000 р. № 471;

-         «Методичні вказівки про ведення параметрів аналітичного обліку», затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.06.97 р. № 191;

-         облікова політика банку;

-         внутрішні нормативно-методичні документи, зокрема «Положення про проведення оцінки фінансового стану позичальника», «Рекомендації щодо оцінки кредитного ризику», «Положення про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за кредитами», «Рекомендації щодо оцінки нерухомого і рухомого майна», «Порядок пролонгації кредитів»[25].

Таким чином, рзглянувши нормативну базу з обліку поточних зобов’язань, можна зробити наступне: згідно положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом  МФУ від 31.03.1999 р. №87, встановлено загальний порядок складання фінансової звітності поточних зобов’язань. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» затвердженого наказом МФУ від 31.01.00 №20 зі змінами і доповненнями визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про поточні зобов’язання. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язаннь та господарських операцій підприємств та установ”. №291 від 30.11.99 р. зі змінами і доповненнями визначає застосування рахунків для обліку поточних зобов’язань[17].

Таблиця 2.2

   На сьогоднішній день у банківській практиці відходять від традиційного поняття овердрафту[1 – 3], під яким розуміють кредит, що надається лише юридичним особам. Як і в багатьох країнах Заходу, де овердрафтом користуються і фізичні особи, в Україні також почали його застосування для роботи з фізичними особами. Тому розгляд видів овердрафту та особливостей відображення в обліку операцій з овердрафту є актуальною темою дослідження. Суттєвий внесок у вивчення даної теми зробили Кіндрацька Л. М., Семеніченко Ю. К., Тюхляєва М. Ю., Капран В. І. та ін. Дослідженню питань сутності кредитного ризику, основних причин виникнення і методів управління ним в Україні присвячені праці О.П. Ковальова [13], А. Арістової [17], С.М. Павлюка [21], І.В.Чехової [35] та ін.. Значна кількість робіт вітчизняних економістів спрямована на аналіз загальних методів управління кредитним ризиком, не враховуючи сучасного стану національної банківської системи та економічного розвитку держави. На сьогоднішній день проблема управління кредитними ризиками банківської діяльності потребує глибшого наукового вивчення. Окремі теоретичні аспекти сутності проблем законодавчо-нормативного регулювання банківського кредитування дістали висвітлення у працях вітчизняних науковців, серед яких варто виділити А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, Н.М. Головай, А.В. Красножон, А.П.Ковальчук. Однак існуючий законодавчо-нормативний інструментарій регулювання банківської діяльності в сфері кредитування не є досконалим. Тому дослідження питання удосконалення банківського законодавства у сфері кредитування набуває актуальності і потребує удосконалення з теоретичної, так і з практичної точки зору. А також було проведено аналіз останніх досліджень і публікацій з приводу  проблемних кредитних ризиків вони присвячені у наукових працях І.А. Бланка, А.М. Герасимовича, В.М. Голуба, О.В. Дзюблюка, Г.Т. Карчевої, І.М. Лазепка, А.М. Мороза, С.В. Мочерного, І.М. Парасій-Вергуленко, А.А. Пересади, О.В. Пернарівського, М.І. Савлука та ін. Серед відомих західних авторів особливо значимі праці Л. Гітмана, Б. Едварда, Г. Марковіца, Дж. Маршалла, П. Роуза, Дж. Сінкі, Ф. Фабоцці, У. Шарпа та ін.

3. Коротка характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства

В 2003 році ТзОВ „Лукойл-Нафтохім” стало переможцем конкурсу, організованого Фондом  державного майна України на створення спільного  підприємства з великим  нафтохімічним концерном „Оріана” (м. Калуш, Івано-Франківської області). 6 грудня 2000 року  було зареєстровано ЗАТ „Лукор”, співзасновниками якого виступили ВАТ „Оріана” і ТзОВ „Лукойл-Нафтохім” (м. Київ). Статутний фонд створений шляхом  об’єднання  вкладів учасників  товариства і становив 245 млн. доларів США. П’ятидесятивідсотковим  внеском ВАТ „Оріана” до статутного фонду  став нафтохімічний комплекс, на підприємствах якого  працювало 6,5 тис.чол., ще 50% внесків ТзОВ „Лукойл-Нафтохім”—це грошові кошти, технічне обладнання, дизельне паливо та інша сировина. Найвищим керівним органом ЗАТ „Лукор” є Спостережна рада у складі 6 чоловік (по три з кожної сторони), яку очолює генеральний директор  ТзОВ „Лукойл-Нафтохім”. Вищим виконавчим органом  є правління ЗАТ „Лукор” чисельністю 11 чоловік, яке очолює голова правління. ЗАТ „Лукойл-Нафтохім” було створене  в 1997 році з метою розвитку  нафтохімічного напрямку  діяльності ВАТ „Лукойл”. В склад компанії  входять ТзОВ „Ставролен” (м. Будьонівськ, Росія), ТзОВ „Саратоворгсинтез” (м. Саратов, Росія), ТзОВ „Ставропласт” (м. Мінеральні Води, Росія) і ЗАТ „Лукор” (м. Калуш, Україна). ЗАТ „Лукойл-Нафтохім” забезпечує збут готової  продукції за конкурентоспроможними цінами, постачає на виробництво енергоносії, виконує всі заходи  з охорони навколишнього середовища і виконує всі пункти Установчого договору ЗАТ „Лукор” [39].