Теоретичні основи обліку основних засобів

Сума амортизації останнього року корисного використання об’єкта  повинна бути такою, щоб його залишкова  вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості.

4. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації  визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного  коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

 

 

де       АВ – річна сума амортизаційних відрахувань;

          ПВ – первісна вартість;

          ЛВ – ліквідаційна вартість;

          К – кумулятивний коефіцієнт;

         Т_к – кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об’єкта;

        ∑Т – сума числа років корисного  використання об’єкта основних  засобів.

      Т_к кожного року зменшуватиметься на 1.

5. Виробничий метод

Місячна сума амортизації  визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації  обчислюється діленням вартості, яка  амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікую виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

де  АВ_м – місячна сума амортизаційних відрахувань;

     О_м – місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

     В_а – виробнича ставка амортизації.

 

 

де О – загальний  обсяг продукції (робіт, послуг);

     ПВ –  первісна вартість;

    ЛВ – ліквідаційна  вартість.

Крім перерахованих  вище методів нарахування амортизації, підприємство відповідно до П(С)БО 7 може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Але в цьому випадку підприємство повинне розуміти, що суми амортизації, нараховані відповідно до вимог податкового обліку, та отримані у фінансовому обліку, будуть відрізнятися. Балансова вартість основних засобів визначена для цілей податкового обліку не співпадає з балансовою вартістю основних засобів у фінансовому обліку. Різниця виникає внаслідок відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт основних засобів (без обмежень), операцій з продажу і ліквідації основних засобів, амортизації об’єктів невиробничого призначення. Тому, незалежно від того, який метод нарахування амортизації застосовують підприємства для цілей фінансового обліку, їм необхідно окремо вести облік основних засобів для цілей оподаткування.

Нарахування амортизації  проводиться щомісяця. Місячна сума амортизації при застосуванні всіх методів, крім виробничого, визначається розподілом річної суми амортизації на 12 місяців.

Відповідно до П(С)БО 7, нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів. Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об’єкта основних засобів.

Для узагальнення інформації про накопичену амортизацію щодо об’єктів основних засобів, які обліковуються  на рахунку 10 «Основні засоби», Планом рахунків передбачений рахунок 131 «Знос основних засобів». За кредитом рахунку 131 відображається нарахування амортизації основних засобів, за дебетом – її зменшення. Аналітичний облік ведеться за видами основних засобів.

При нарахуванні амортизації  збільшується сума витрат підприємства та сума зносу основних засобів.

Підприємства, що ведуть облік витрат за елементами, тобто  використовують клас 8 «Витрати за елементами», відображають нарахування амортизації такими записами:

Дебет 83 «Амортизація»;

Кредит 131 «Знос основних засобів»;

Дебет 23 «Виробництво» та рахунки класу 9 «Витрати діяльності» (залежно від того, де використовується той чи інший об’єкт основних засобів);

Кредит 83 «Амортизація».

У випадку, якщо облік  витрат на підприємстві ведеться за функціональним призначенням (без використання рахунків класу 8), нарахована амортизація відображається записом:

Дебет 23 «Виробництво» та рахунки класу 9 «Витрати діяльності» (залежно від того, де використовується той чи інший об’єкт основних засобів)

Кредит 131 «Знос основних засобів»

При нарахуванні амортизації  на безоплатно одержані необоротні активи підприємство одночасно визнає дохід  від безоплатно одержаних активів  у сумі, пропорційній сумі амортизації  таких активів 

 

РОЗДІ ІІІ

Проблеми та шляхи  вдосконалення з обліку основних засобів

 

 

На даний  час Україна знаходиться на етапі  удосконалення ринкових умов господарювання, що вимагає докорінних змін у функціонуванні господарського механізму та гармонізації інтересів усіх зацікавлених сторін.  Від того, наскільки ефективно використовуються наявні засоби праці, від їх відповідності сучасному етапу розвитку НТП, залежать і загальні результати роботи підприємства, створення принципово нових підходів до управління підприємством в цілому та основними засобами зокрема.

Ринкова економіка стимулює підприємства до впровадження нової техніки та технологій, розширює можливості щодо використання нових фінансових інструментів та механізмів, проте на практиці виникає проблема щодо реальності їх застосування. Перш за все це обумовлено повною відсутністю або нестачею власних обігових коштів, низькою ліквідністю активів, застарілою матеріально-технічною базою, на утримання якої витрати перевищують наявні прибутки, та, звичайно, недосконалою законодавчою базою. Саме тому особливо актуальними є дослідження проблемних питань обліку основних засобів підприємств і напрямків його удосконалення.

Вагомий внесок у розробку теоретичних основ  та методологічних підходів до проблеми аналізу та обліку основних засобів  зробили провідні вітчизняні вчені-економісти, такі як – С. Рилєєв, О. Стрибуль, О. Ареф’єва, Н. Богацька та інші.

На сьогоднішній день основні засоби функціонують у  виробничих та невиробничих сферах різних підприємств.

Останнім часом  облік їх дещо ускладнився, а ряд  проблем негативно впливають на процес управління виробництвом, знижуючи ефективність використання їх. До кола таких проблем можна віднести:

• різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у фінансовому обліку й системі оподаткування, принципів їх оцінки;
• проблеми вдосконалення системи амортизації;
• проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку основних засобів;
• проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною базою;
• проблеми аналізу ефективності використання основних засобів і можливості її прогнозування тощо.

Окремою групою є проблеми складності оцінки основних засобів, які полягають у виборі вартості, за якою слід їх вимірювати.

Традиційним і  найбільш методично розробленим  способом оцінки в національній обліковій  практиці є відображення основних засобів за первісною вартістю, яка складається з фактичних витрат на їх виробництво і придбання.

Проте при оцінці основних засобів в умовах інфляційних  процесів застосування первісної вартості може привести до негативних наслідків. Навіть за умов незмінних цін, потенціал основних засобів не  незмінним, оскільки скорочується строк їх служби, вони стають морально застарілими. Основні засоби, які придбані в різний час і мають однакові характеристики, матимуть різну вартість. А проведення постійних переоцінок збільшує витрати підприємства, що впливає на його фінансовий результат.

Основними проблемами, що виникають в процесі оцінки за справедливою вартістю основних засобів, є:

1. На сьогодні в Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» відсутні методичні основи обґрунтованого визначення вихідної оцінки основних засобів, що є досить важливим.

2. Використання  поняття «справедлива вартість» в П(С)БО 7, оскільки ринкові ціни не можна назвати справедливими, так як вони не можуть бути одночасно справедливими і для продавця, і для покупця;

3. При виборі  об’єктивного методу оцінки основних  засобів необхідно мати на  увазі, що не існує такої  оцінки, яка б задовольняла вимоги  всіх без винятку користувачів фінансової звітності.

Для вирішення  даних проблем необхідно здійснити  такі дії:

• удосконалити методику обліку надходження основних засобів у системі аналітичних рахунків, що дозволить спростити систему бухгалтерських записів;
• розробити бухгалтерську модель економічного механізму амортизації, що сприятиме вирішенню проблем фінансового, внутрішньогосподарського обліку амортизаційних процесів та їх податкового аспекту;
• удосконалити методику обліку витрат на ремонти основних засобів, що підвищить ефективність управління витратами;
• розробити моделі залежності витрат від віку устаткування, яка дозволить визначити доцільність проведення ремонту основних засобів.

Реалізація  вищенаведених дій дасть змогу  удосконалити організацію та методику обліку та аналізу основних засобів, підвищити їх інформативність і прогнозувати ефективність їх використання на підприємстві.

 

 

ВИСНОВОК

При написанні курсової роботи розглянуті суть та економічний  зміст основних засобів.

Отже, згідно П(С)БО 7 основні  засоби  –  матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

На сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначити, що відносити до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє  підприємству прийняти рішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.

Головні джерела надходження  ОЗ такі:

• об’єкти, що їх вклали засновники (учасники) до статутного капіталу, об’єкти, збудовані підприємством, установлене устаткування, закінчені роботи з побудови або дообладнання, котрі збільшують первісну вартість об’єктів;
• придбані (куплені) ОЗ;
• одержані безкоштовно;
• виявлені під час інвентаризації надлишки ОЗ.

Як і будь-який актив, ОЗ відображається в Балансі при додержанні двох умов:

• існує ймовірність одержання економічних вигод від його використання;
• оцінка основного засобу може бути достовірно визначена.

Основою для бухгалтерських засобів по обліку ОЗ є їх первинні документи, які повинні бути правильно  оформлені, мати необхідні реквізити та підписи.

На підприємстві ОЗ можуть надходити також в результаті їх оренди.

Одним із найважливіших  факторів підвищення ефективності виробництва  являється забезпеченість їх ОЗ в необхідній кількості, асортименті та більш повне їх використання.