Теоретичні основи обліку основних засобів

Привласнені об’єктам основних засобів інвентарні номери не повинні змінюватись упродовж усього терміну їхньої експлуатації. Заміна інвентарних номерів може бути проведена лише в тих випадках, якщо виявлено, що об’єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках установлення неправильної їх нумерації.

У ході проведення інвентаризації будинків, споруд та іншої нерухомості інвентаризаційна комісія перевіряє наявність документів, які підтверджують знаходження вказаних об’єктів у власності підприємства. Також перевіряється наявність документів на земельні ділянки, водойми та інші об’єкти природних ресурсів, що перебувають у власності підприємства.

При виявленні  об’єктів, що не прийняті на облік, а також об’єктів, за якими в реєстрах бухгалтерського обліку відсутні або вказані неправильні дані, що їх характеризують, комісія повинна включити до опису правильні дані та технічні показники за цими об’єктами. При виявленні не облікованих основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням надійшли невраховані об’єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списані витрати на їхнє придбання. Ці відомості відображаються в протоколі засідання інвентаризаційної комісії. У разі неможливості встановлення первісної вартості за фактичними витратами не обліковані об’єкти оцінюються за їхньою справедливою вартістю на дату їх виявлення. Знос визначають експертним шляхом залежно від технічного стану відповідного об’єкта.

При інвентаризації основних засобів поряд з перевіркою їхньої фактичної наявності встановлюється ступінь їхнього фактичного зносу, за результатами якого коригуються записи на рахунках обліку необоротних активів.

Основні засоби, не придатні до експлуатації і до відновлення, до опису фактичних залишків не включаються. На ці предмети інвентаризаційна комісія складає окремі описи із зазначенням часу введення в експлуатацію і причин, з яких вони стали непридатними для подальшого використання. Списання таких об’єктів здійснюється відповідно до діючого порядку щодо ліквідації основних засобів.

Основні засоби, які на момент інвентаризації перебувають  за межами підприємства (в далеких  рейсах морські та річні судна, залізничний  рухомий склад, автомашини;

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

передані на капітальний ремонт машини та обладнання тощо), інвентаризуються до моменту  тимчасового їхнього вибуття.

Основні засоби, що перебувають у лізингу, ремонті тощо, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі актів, накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання вказаного майна ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами.

Інвентаризація  незакінчених капітальних робіт (незавершеного  виробництва) проводиться по кожному  об’єкту окремо. Інвентаризаційна комісія повинна перевірити, чи не обліковується в складі незавершеного виробництва обладнання, передане до монтажу, але монтаж якого фактично не розпочатий, а також стан законсервованих об’єктів і тих, будівництво яких тимчасово припинено, виявити причини і підстави для їхньої консервації або припинення будівництва. В описі зазначається назва об’єкта, детальний опис стадії робіт, а також обсяг виконаних робіт.

При інвентаризації витрат на незавершені ремонти основних засобів комісія вивчає первинні документи, на підставі яких здійснюється ремонт, перевіряє відповідність фактично витрачених на ремонт деталей, вузлів або витрат на їх відновлення документам, які складаються перед постановкою об’єктів основних засобів на ремонт; дає оцінку ефективності проведених витрат на такі ремонти та контролює їх відповідність існуючим нормативам; визначає ступінь готовності об’єктів, що ремонтуються; підраховує економію або перевитрати коштів, а в окремих випадках перевіряє доцільність проведення таких ремонтів. На незавершений ремонт складається акт інвентаризації із зазначенням назви об’єкта, який ремонтується, виду, відсотка виконання робіт, а також кошторисної і фактичної вартості виконаних робіт.

У випадку встановлення не відображених у бухгалтерському обліку підприємства виконаних робіт капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень тощо) або часткової ліквідації будинків та споруд (ліквідація окремих конструктивних елементів), інвентаризаційна комісія визначає суми збільшення або зменшення первісної вартості об’єктів.

 

 

2. Амортизація основних засобів

 

 

У процесі використання об’єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок чого зменшується  залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації.

Об’єктом амортизації  є всі основні засоби, крім землі  і незавершених капітальних інвестицій.

Нарахування амортизації  здійснюється протягом терміну корисного  використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється підприємством при  визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і  припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

 

Таблиця 4

Класифікація  основних засобів та інших необоротних  активів 

з метою нарахування  амортизації, відповідно до Податкового  кодексу Україна

 

Бух. рах.	Класифікація  згідно ПКУ				Мінімально допустимі  строки корисного використання, років		Метод амортизації, дозволений ПКУ
	Група		Найменування
101	1		Земельні ділянки		Невизначений		Амортизація не нараховується
102	2		Капітальні витрати  на поліпшення земель, не пов’язані  з будівництвом		15		Усі методи, крім методу прискореного  зменшення ЗВ
103	3		Будівлі		20
			Споруди		15
			Передавальні  пристрої		10
104	4		Машини та обладнання		5		Метод прискореного зменшення ЗВ  або будь-який інший
			з них інформаційне обладнання, а саме:		2
електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж,  телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень
105		5		Транспортні засоби		5		Метод прискореного зменшення ЗВ або інший
106		6		Інструменти, прилади, інвентар		4		Усі ,крім методу прискореного зменшення ЗВ
107		7		Тварини		6
108		8		Багаторічні насадження		10
109		9		Інші основні  засоби		12		Виробничий або  прямолінійний
111		10		Бібліотечні фонди		Невизначений		1 метод:50% при введенні +50% при списанні або 2  метод: 100%  при введенні
112		11		Малоцінні необоротні матеріальні активи		Невизначений
113		12		Тимчасові (не титульні) споруди		5		Виробничий або  прямолінійний
114		13		Природні ресурси		невизначений		Амортизація не нараховується
115		14		Інвентарна тара		6		Виробничий або  прямолінійний
116		15		Предмети прокату		5		Виробничий або  прямолінійний
117		16		Довгострокові біологічні активи		7		Усі ,крім методу прискореного зменшення ЗВ

 

П(С)БО 7 визначає амортизацію – як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, які амортизуються  – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість – первісна вартість за вирахуванням суми зносу.

Знос – сума нарахованої амортизації, що перенесена на собівартість продукції (робіт, послуг).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:

• очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• очікуваний фізичний і моральний знос;
• правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори, наприклад, закінчення терміну оренди цього активу.

 На практиці при  надходженні основних засобів  буває важко або неможливо  визначити їх ліквідаційну вартість. У такому випадку або, коли  ліквідаційна вартість об’єкта  становить несуттєву суму, зазвичай вважають, що ліквідаційна вартість об’єкта дорівнює нулю.

Метод амортизації об’єкта  основних засобів обирається підприємством  самостійно, з урахуванням очікуваного  способу одержання економічних  вигод від його використання, і  обов’язково має бути зафіксованим в наказі про облікову політику.

У П(С)БО 7 наведені такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

• прямолінійний;
• зменшення залишкової вартості;
• прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);
• кумулятивний;
• виробничий.

Розглянемо на прикладі застосування різних методів нарахування  амортизації.

1. Прямолінійний метод

Річна сума амортизації  визначається діленням вартості, що амортизується  на строк корисного використання об’єкта основних засобів.

Річна сума амортизації  визначається за формулою:

 

Норма амортизації:

 

де       АВ – річна сума амортизаційних відрахувань;

          ПВ – первісна вартість;

          ЛВ – ліквідаційна вартість;

          Т – термін корисного використання об’єкта;

          Н_а – норма амортизаційних відрахувань.

2. Метод зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця  між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного  використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Річна сума амортизації  визначається за формулою:

 

де      ЗВ –  залишкова вартість;

          З_н   – сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

          ПВ – первісна вартість;

          АВ – річна сума амортизації;

          Н_а – норма амортизації;

       Т  – термін корисного використання  об’єкта основних засобів;

       ЛВ  – ліквідаційна вартість.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється.

 

 

де       АВ – річна сума амортизації;

          ЗВ – залишкова вартість;

          Н_а – норма амортизації;

          Т – термін корисного використання  об’єкта основних засобів.