Суттєвість в аудиті та методи встановлення рівня суттєвості інформації

31

«Суттєвість в аудиті та методи встановлення рівня суттєвості інформації»

ПЛАН

Вступ

1. Сутність та критерії визначення суттєвості в бухгалтерському обліку та аудиті.

2. Рівень суттєвості як кількісна характеристика суттєвості інформації.

3. Методи та підходи оцінки рівня суттєвості.

4. Алгоритм застосування критеріїв суттєвості інформації під час аудиту фінансової звітності.

5. Взаємозв’язок між суттєвістю та аудиторським ризиком.

Висновки.

Список літературних джерел.

Додатки.

1.Сутність та критерії визначення суттєвості в бухгалтерському обліку та аудиті.

Концепція суттєвості існує як у бухгалтерському обліку, так і в аудиті. Суттєвість, або іноді кажуть "матеріальність" (буквальний переклад англійського терміна materiality), є одним з основних понять аудиту. Суттєвими в аудиті вважаються обставини, значно впливають на достовірність фінансової звітності клієнта. Як кількісна характеристика таких обставин виступає рівень суттєвості, тобто граничне значення перекручувань бухгалтерської звітності, починаючи з якого не можна приймати на її основі правильні рішення. Встановити чіткі й однозначні критерії суттєвості зовсім непросто. Попереднє судження може включати оцінки того, що є важливим для розділів балансу, звіту про прибутки і збитки і звіту про рух грошових коштів, узятих окремо і для фінансових звітів в цілому. Одна з цілей попереднього судження про суттєвості - сфокусувати увагу аудитора на більш значних пунктах фінансового звіту при визначенні стратегії аудиторської перевірки.

В Україні поняття «суттєвість» прийшло з міжнародної практики, зокрема з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Суттєвість можна трактувати по різному, різні автори та джерела дають визначення суттєвості по різному (табл. 1).

Таблиця 1

Аналіз сутності терміну «суттєвість» у літературних джерелах

Як бачимо існує дуже багато визначень терміну «суттєвість» і кожен автор трактує по різному, але це загалом не змінює сутності цього терміну. Якщо проаналізувати всі трактування то бачимо що ключовими ознаками суттєвості  є : вплив інформації на рішення користувачів фінансової звітності. Тому не можна казати, що будь-яке з цих визначень не вірне, одні автори більш повно розкривають визначення терміну а інші вузько.

Визначення рівня суттєвості в національному стандарті аналогічно міжнародним поняттями, за ним розуміється те граничне значення помилки бухгалтерської звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач цієї звітності з більшим ступенем імовірності перестане бути в змозі робити на її основі правильні висновки і приймати правильні економічні рішення.

Найбільш повно дає визначення в МСА 320 (за новою редакцією).  Тому, що нова редакція МСА 320 поняття істотність розкривається не як властивість інформація взагалі, а як властивість інформації. Тим самим підкреслюється актуальність поняття суттєвості саме при аналізі виявлених аудитором спотворень. Нова редакція МСА встановлює також, що істотність, визначену на етапі планування, не обов'язково розглядати як граничне значення, нижче  за яке невиправлені викривлення окремо або в сукупності завжди оцінюватимуться як неістотні

В американських стандартах фінансової звітності істотність визначається як величина пропуску, неточного або неправильного трактування факту бухгалтерської інформації, яка у світлі супутніх обставин робить ймовірним, що судження, зроблене на основі цієї інформації, могло б змінитися або на нього міг би вплинути неточний або неправильний факту. Виходячи з даного визначення, тільки користувач фінансових звітів має право визначити рівень суттєвості інформації. Оскільки фінансова звітність має досить широке коло користувачів, кожен з них має різне уявлення про рівень суттєвості. Так, для вкладників компанії суттєвою є інформація про результати діяльності підприємства, динаміку прибутку і реальності активів. Для потенційних інвесторів буде суттєвою інформація про фінансову стійкість підприємства, потенційних зміни попиту на вироблену продукцію, рентабельності вкладень і реальності інвестиційних проектів.

Комісія з цінних паперів і бірж США визначає суттєвість наступним чином: Термін "суттєвість" при використанні кваліфікації вимоги до подання інформації з будь-якого предмета обмежує необхідну інформацію до тих питань, про які потрібно проінформувати середнього вкладника. У судовій американській практиці застосовується поняття "середній власник акцій", а у виданнях Американської асоціації аудиторів "інформоване вкладник". Розробники російського аудиторського стандарту "Суттєвість та аудиторський ризик" використовують термін "кваліфікований користувач звітності". В цілому, в Україні, під цим визначенням розуміється власник акцій, який повинен бути інформований, але при цьому не зобов'язаний глибоко розбиратися у фінансових звітах.

У деяких країнах світу суттєвість є принципом бухгалтерського обліку. В Україні згідно із нормативно-правовими актами суттєвість не є принципом бухгалтерського обліку, оскільки облік починається з ведення первинних документів і закінчується складанням та поданням звітності, регламентованої Міністерством фінансів України. Тому бухгалтеру не потрібно визначати, суттєва чи не суттєва та чи інша інформація для відображення її в облікових регістрах і в формах звітності, бо показники в них передбачені нормативно-правовими актами [6]. Вважаємо, що таке трактування невірне, крім обов’язкових форм звітності, які містять тільки певну кількість показників, потрібно розкривати інформацію відповідно до вимог бухгалтерського обліку в поясненнях до фінансової звітності.

Аудитори використовують концепцію суттєвості наступним чином:

1) як основу для планування перевірки при визначенні важливих, нетипових і з помилками статей і рахунків, яким слід приділити особливу увагу,

2) як основу оцінки зібраних аудиторських доказів,

3) як основу для прийняття рішення про тип аудиторського висновку.

Формулювання стандартного аудиторського висновку визнає звітність достовірної в усіх суттєвих аспектах. Фраза "в усіх суттєвих аспектах" повинна інформувати користувачів про те, що думка, виражена аудитором в його укладенні, відноситься виключно до істотної фінансової інформації. Поняття суттєвості важливо тому, що ні один аудитор не в змозі гарантувати точність фінансової звітності аж до останнього цента або копійки.
 

2. Рівень суттєвості як кількісна характеристика суттєвості інформації.

В Україні не існує єдиних правил та прийомів визначення рівня суттєвості, тому рівень суттєвості визначається аудитором самостійно на підставі професійного судження. Суттєвість має як якісний, так і кількісний аспекти. З якісного погляду він повинен дати своє професійне судження щодо суттєвості виявлених у ході перевірки відхилень. З кількісного погляду встановлюється, чи перевищують окремі знайдені відхилення або їх сума кількісні критерії - рівень суттєвості.

Під рівнем суттєвості розуміється те граничне значення похибки фінансо­вої звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач цієї звітності з вели­ким ступенем вірогідності не в змозі зробити на її підставі правильні висновки та прийняти правильні управлінські рішення.

Концепція суттєвості використовується як основа для планування перевірки під час визначення статей бухгалтерської звітності, які містять помилки, оцінки матеріалів власних досліджень та прийняття рішення про зміст аудиторського висновку.

Визначення суттєвості залежить від досвіду та кваліфікації аудитора й установлюється ним самостійно для кожного клієнта. Урахуванням обсягу та специфіки його діяльності (розмір підприємства, величина валового прибутку, вартість активів, величина капіталу). Рівень суттєвості встановлюється як для кожного із цих показників, так і для звітності в цілому. При цьому до уваги беруться різні фактори:

      абсолютна величина помилки (в різних умовах вона може бути або допустимою, або недопустимою);

      відносна величина помилки (відношення ймовірної помилки до базової величини, за яку береться валовий прибуток, сума активів, сума поточних активів та ін.);

      зміст статті звітності (можливі помилки за рахунками ліквідованих активів розглядаються як суттєвіші внаслідок їх відносної доступності для порушень);

      конкретні цілі використання аудиторського висновку;

      невизначеність фінансового стану підприємства тощо.

Аудитор зобов'язаний приймати до уваги дві сторони суттєвості в аудиті: якісну і кількісну.

З якісної точки зору аудитор повинен використовувати свої професійні су­дження для того, щоб визначити, чи носять суттєвий характер відмічені в ході перевірки відхилення порядку здійснених клієнтом фінансових і господарських операцій від вимог чинного законодавства. У зв’язку з тим, що помилки (хоча й незначні) можуть впливати на показники фінансової звітності в сукупності, а також у зв’язку з тим, що необхідно розглядати окремі рахунки (сальдо по них) або класи операцій, аудиторами використовується поняття припустимої помилки, величина якої встановлюється частіше за все на рівні 50% від показника рівня суттєвості.

З кількісної точки зору аудитор повинен оцінити, чи перевищують окремо або в сумі виявлені відхилення (з урахуванням прогнозованої величини невиявлених відхилень) кількісний критерій, тобто рівень суттєвості.

Прикладом якісних помилок є неадекватний або неправильний опис облікової політики (наприклад, з питань амортизації основних засобів), коли цілком ймовірно, що користувач фінансової звітності буде введений в оману цим опи­сом (фактично оцінюючи основні засоби підприємства).

Аудитору необхідно також розглянути можливість існування помилок у пов'язаних між собою сумах, які разом можуть істотно вплинути на фінансову звітність підприємства. Він визначає суттєвість як на рівні всієї фінансової звітності, так і стосовно залишків на окремих рахунках та з конкретних видів операцій і угод. Цей процес може мати досить різні рівні суттєвості залежно від того, які види звітності розглядаються аудитором. Тому аудитор має визначати суттєвість, ураховуючи характер, час і глибину процедур перевірки, оцінюючи вплив помилок на показники фінансової звітності.

Спотворення факту у фінансовому звіті може бути не суттєво, але тим не менше дати підставу для його розкриття. З-за подвійного впливу якісних і кількісних факторів на визначення суттєвості концепцію важко застосувати в роботі і спроба встановити, єдиний узгоджений стандарт марна. Крім того, поняття суттєвості неминуче притаманний значний суб'єктивізм: те, що один аудитор вважає суттєвим, інший оцінить як незначне. Проте точно визначити межу суттєвості неможливо через брак можливостей вимірювань в бухгалтерській справі і обмежень, що накладаються на процес і технологію аудиторської перевірки.

Оцінка рівня суттєвості є предметом професійного судження (професійної думки) аудитора. Аудитор встановлює припустимий (допустимий) рівень суттєвості при розробці плану аудиту як кількісну величину. Разом з тим аудитор повинен брати до уваги як обсяг (кількість) так і характер (якість) викривлень.

Приклади якісних викривлень (помилок):

            недостатній або неадекватний опис облікової політики (результатом може бути введення в оману таким описом користувача фінансової звітності);

            існування порушень нормативних вимог (порушення вимог податкового законодавства, результатом можуть бути фінансові санкції, що послабить фінансовий стан).

3. Методи та підходи оцінки рівня суттєвості.

Визначення суттєвості здійснюється аудитором на рівні:

                      фінансової звітності в цілому;

                      залишків на рахунках, взятих окремо;

                      окремих операцій;

                      окремих угод.

Аудитору необхідно визначити (оцінити) суттєвість при:

                      визначенні характеру (змісту), витрат часу і глибини (обсягу) аудиторських процедур;

                      виконанні конкретних аудиторських процедур;

                      оцінці наслідків викривлень, тобто впливу помилок на показники фінансової звітності.

Суб’єкти аудиторської діяльності (аудитори та аудиторські фірми) повинні розробити внутрішньо фірмовий нормативний документ, в якому визначити систему важливих (базових) показників, що характеризують достовірність фінансової звітності та порядок визначення рівня суттєвості.