3) установлюється тотожність записів  у касовій книзі записам у  звітах касира за кожний операційний  день;

      4) аналізуються по суті операції  в документах, які дода ються  до прибуткових та видаткових  касових ордерів.

       Найбільш характерними видами  зловживань у здійсненні касових  операцій є:

     оформлення  видаткових операцій по касі за недоброякісними  та підробленими документами;

     підробки  в касових книгах і касових  звітах;

     привласнення  готівкових грошей, отриманих за чековою  книжкою у банку через підробку банківських виписок;

     незаконна видача готівкових грошей з каси після  підробки авансових звітів з відряджень;

     розкрадання грошових коштів через привласнення депонованих сум;

     розкрадання грошових коштів, призначених для  заробітної плати, за допомогою підроблення  розрахунково-платіжної відомості.

     Особливу  увагу під час проведення експертного  дослідження необхідно приділити  повноті оприбуткування готівкових грошей та цільовому їх використанню.

       Аналіз експертної практики показує,  що можливі випадки утворення  в касі нестачі готівкових  коштів без відображення в  обліку. Але частіше вилучення  грошових коштів із каси відбувається  через неоприбуткування грошей  та необґрунтоване їх списання  у видатки, а саме:

       неоприбуткування виручки від  реалізації товарно-матеріальних  цінностей та за надані послуги;

       неоприбуткування коштів, отриманих  із банку на виплату заробітної  плати та на адміністративно-господарські  та виробничі потреби;

       списання грошових коштів без  виправдувальних документів, за  підробленими документами та  в більших розмірах, ніж це  потрібно за документами;

       повторне списання грошових коштів  за тими самими виправдувальними  документами. Як правило, це  відбувається, коли витратні документи  не були погашені в установленому  порядку.

       Під час дослідження матеріалів  кримінальних справ, пов’язаних  з установленням фактів лишків  та нестач у касі, експерту  в усіх випадках необхідно  мати всі регістри бухгалтерського  обліку та касові звіти з  доданими до них документами.

       Для висновків експерта особливе  значення мають акти зняття  фактичної наявності грошових  коштів, оскільки без них неможливо  вирішити, чи мають місце нестачі  або лишки грошових коштів  у касі.

       За відсутності актів зняття  залишків каси на початок досліджуваного  періоду збільшується обсяг матеріалів, оскільки в таких випадках  належить досліджувати рух грошових  коштів, починаючи з дати попереднього  зняття залишків каси, підтвердженого  актом. У цьому разі, а також  за відсутності приймально-передаточних  актів у період заміни касирів  розмежувати період утворення  нестач або лишків не завжди  можливо. 

       У разі неоприбуткування грошових  коштів у касі аналіз та  встановлення нестач слід здійснювати  порівнянням записів про надходження  грошових коштів:

     із  банку — з даними виписок та корінців чеків про отримання  готівкових коштів;

     із  виручки від реалізації товарно-матеріальних цінностей — з даними товарних звітів про здавання виручки в  касу, відображеними на рахунку «Реалізація»;

     від окремих осіб за різні послуги  — з документами, що служать підставою  для одержання та утримання грошей.

     За  необхідності поглибленої перевірки  повного оприбуткування в касі готівкових коштів, отриманих із різних джерел, експерт-бухгалтер повинен проаналізувати також обороти відомості № 1 за дебетом рахунка 301 «Каса в національній валюті» порівняно з оборотами  за кредитом кожного з кореспондуючих рахунків (311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 661 «Розрахунки за заробітною платою», 681 «Розрахунки за авансами одержаними») та ін. з наступним зіставленням їх з відповідними записами в касовій книзі і даними документів, які підтверджують отримання підприємством певних сум готівки у певні строки.

       Перевіряючи цільове використання  готівки, отриманої підприємством  в установі банку, використовують  виписки банків, касові книги  і звіти касира, видаткові касові  ордери, журнали-ордери № 1 за  кредитом рахунка 301 «Каса в  національній валюті», книги обліку  придбання товарів, а також  документи, що підтверджують факт  витрачання готівки за призначенням, авансові звіти підзвітних осіб  та ін.

4. Призначення і проведення судово-бухгалтерської експертизи по цивільним  справам

     Можливості  застосування судово-бухгалтерської експертизи в цивільному процесі не так широкі, як у кримінальному судочинстві, але все-таки необхідність її призначення  може виникнути, наприклад, у зв'язку з обчисленням прибуткового податку  з громадян.

     При призначенні експертизи і встановлюючи коло питань, які необхідно поставити  перед експертами, суддя повинен  враховувати думку учасників  процесу. Відхиляючи питання, суд повинен  зазначити мотиви такого рішення. Приймаючи  рішення про призначення експертизи, суддя виносить ухвалу, в якій зазначає: час і місце винесення ухвали про призначення експертизи; найменування суду, що призначив експертизу; номер  справи, у якій призначено експертизу; підстави для призначення експертизи; назва установи, в якій має бути проведено експертизу; запитання, поставлені перед експертом; матеріали, надані в розпорядження експерта.

     Особа, призначена експертом, повинна з'явитися  за викликом суду і дати правдивий  висновок з поставлених йому запитань

     Експерт є учасником цивільно-процесуальних  правовідносин. Він наділений певним процесуальним статусом і в зв'язку з цим володіє певними правами  і обов'язками. Права визначені  в статті 59 Цивільного процесуального кодексу України. У ній сказано, що експерт, оскільки це необхідно для  подання висновку, має право знайомитися  з матеріалами справи, брати участь у розгляді справи судом, просити  суд про надання йому додаткових матеріалів, відмовитися від подання  висновку, якщо він не має необхідних знань для виконання покладених на нього обов'язків. Головним обов'язком  експерта є те, що особа, призначена експертом, повинна з'явитися за викликом суду і дати правдивий висновок з поставлених йому запитань.

     Перед складанням експертного дослідження  експерта попереджають про кримінальну  відповідальність за статтями 178, 179 Кримінального  кодексу України за подання свідомо  неправдивого висновку або за відмову  без поважних причин від виконання  покладених на нього обов'язків (ч. 2 ст. 58 Цивільного процесуального кодексу  України).

     Правила, що регулюють висновки експертів, містяться  в статті 60 Цивільного процесуального кодексу України. Основне з них  говорить, що висновок експерта має  містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки й обгрунтовані відповіді  на поставлені запитання.  

     Висновок  експерта досліджується в судовому засіданні шляхом його оголошення. Для роз'яснення або доповнення експерт може бути допитаний.

     Проблемні питання щодо призначення і проведення експертизи, які виникають у судовій  практиці, роз'яснені в згаданій вище Постанові Пленуму Верховного суду України від 30.05.97 р. №8.

     Під час проведення експертизи в суді суд виконує такі дії:

      - з'ясовує обставини, що мають  значення для дачі експертного  висновку;

      - пропонує учасникам судового  розгляду письмово подати запитання,  які вони бажають поставити  експерту;

      - оповіщає ці запитання, а також  запитання, що пропонуються судом; 

      - з'ясовує думку учасників судового  розгляду з приводу поданих  запитань;

      - оповіщає в судовому засіданні  ухвалу (постанову) про призначення  експертизи і вручає її експерту;

      - після проведення експертом  досліджень, складання й оголошення  експертного висновку залучає  його до матеріалів справи;

      - допитує експерта з метою  роз'яснення і доповнення ним  висновку.

     Тести

Як  оформлюється визнання слідчим документа  речовим доказом?

     а) оформлюється відповідною постановою і відображається у протоколі огляду;

     б) знімається копія цього документа, яка підписується головним бухгалтером;

     в) експерт-бухгалтер оформлює додаткове подання про існування речового доказу;

     г) рішенням СБУ;

     д) немає правильної відповіді.

     Вказати, в якій частині постанови про  призначення експертизи на вимогу правоохоронних органів формулюється коло конкретних питань, на які експерт повинен  дати повні, точні й обгрунтовані відповіді:

     а) резолютивній частині;

     б) ухвалювальній частині;

     в) описовій частині;

     г) вхідній частині;

     д) немає правильної відповіді.

В якій частині відтворюється весь процес експертного дослідження?

     а) у вступній;

     б) у досліджувальній;

     в) у висновку дослідження;

     г) у проміжній;

     д) немає правильної відповіді.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Ситуаційне завдання

     До  суду звернулось ВАТ «МММ» з позовом на страхову компанію «Довіра» з приводу несплати страхової суми за договором страхування складського приміщення з наявними на ньому ТМЦ, на якому сталася пожежа. Страхова компанія відмовляється відшкодувати збитки, оскільки вважає, що підприємство-страхувальник не вжило належних заходів для рятування майна, забезпечення його зберігання та запобігання знищенню. У випадку, якщо порушення підприємства не будуть доведені, перед судом ставиться завдання визначити суму страхового відшкодування. За даними обставинами суддею було призначено експертизу.

     Завдання:

1. Визначити, яка експертиза може бути призначена. Експертів якого фаху варто залучити до проведення цієї експертизи?

Повинна бути проведена судово-бухгалтерська  експертиза, з залученням фахівців в галузі страхування.

2. Які головні завдання стоять перед експертом?

     Методика  проведення судово-бухгалтерської експертизи

       фінансових результатів

       діяльності підприємства

       Основними джерелами, спираючись  на які бухгалтер-експерт має  дослідити фінансову діяльність  підприємства, є:

      O законодавчі акти про підприємства  і підприємництво;

      O нормативно-методичні документи,  що регламентують ведення бухгалтерського  обліку;

      O наказ про облікову політику  підприємства;

      O нормативні документи з виробництва  і реалізації продукції;

      O розрахунок собівартості реалізованої  продукції;