Шляхи покращення фінансової стійкості СТОВ “Агрофірма “Зоря”

НВОК = (2 р. АБ + 3 р. АБ) – 4р. ПБ ,                                                             (1.1)

де  НВОК –  наявність власних оборотних  коштів;

      АБ – актив балансу;

       ПБ – пасив балансу. 

      Він показує , яка сума поточних активів  сформована за рахунок власного капіталу або що залишається в обороті  підприємства після повного погашення  кредиторської заборгованості. Як показує практика, джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і прирівняний до нього капітал і довгострокові позикові кошти – довгострокові пасиви). Але бувають випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів. Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Тому поточні активи – оборотний капітал (підсумки розділів 2 і 3 активу балансу) можна поділити на дві частини:

• змінна частина, сформована за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства;
• постійна частина, сформована за рахунок постійного капіталу.

     Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення  постійної частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

     Тому  для визначення величини власного капіталу, що використовується в обороті підприємства, існує другий спосіб розрахунку наявності  власного оборотних коштів.

     Другий  спосіб. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом і величиною поза оборотних активів:

НВОК = (1р. ПБ + 3р. ПБ) – 1р. АБ                                                                  (1.2)

     2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (3 розділ пасиву балансу).

     ВДПД = НВОК + 3р. ПБ                                                                          (1.3)

     3. Загальна величина основних джерел  формування запасів і затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до  власних і довгострокових позикових  джерел формування запасів і  затрат суми короткострокових  кредитів і позикових коштів (за  виключенням позик, не погашених у термін):

     ЗВОД = ВДПД + КК,                                                                              (1.4)

     де  КК - короткострокові кредити і  позикові кошти (за виключенням позик, не погашених у термін);

• показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:

1. Лишки (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (∆НВОК):

     ∆НВОК = НВОК – ЗЗ,                                                                             (2.1)

     де  ЗЗ – запаси і затрати (2 розділ активу балансу);

2. Лишки (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (∆ВДПД)

     ∆ВДПД = ВДПД – ЗЗ                                                                              (2.2)

3. Лишки (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (∆ЗВОД):

     ∆ЗВОД = ЗВОД – ЗЗ                                                                               (2.3)

     Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов’язково мати власні оборотні кошти.

     Якщо  підприємство має короткострокові борги , то воно зобов’язане сплатити їх поточними активами. Якщо після сплати у підприємства залишається “нуль” власних оборотних коштів , то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами ; якщо отримують суми зі знаком “-”, то це означає, що підприємство не зможе розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.

     Наявність власних оборотних коштів за формою балансу згідно з П(С)БО 2 [2] розраховується як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю (р.2 АБ – р.5 ПБ).[13, с.222-226].

     Крім  розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних  коштів при оцінці фінансової стійкості  доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників. Система даних показників дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у визначені терміни, фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу, здатність капіталу утворювати активи, заборгованість підприємства. У таблиці 1.1 наведено коефіцієнти фінансової стійкості з алгоритмами їх розрахунку на основі інформації, що міститься у балансі підприємства відповідно до П(С)БО 2 “Баланс”[2].

     Система показників фінансової стійкості підприємства

                                                                                                            Таблиця 1.1

     Коефіцієнти фінансової стійкості залежать від  обсягу і характеру розміщення в активах власного капіталу. Оскільки розміщення власного капіталу починається з формування необоротних активів, то його надходження до обороту буде залежати від складності технології виробництва та від вартості устаткування, яке забезпечує дану технологію. Що стосується власного оборотного капіталу, то його обсяг залежить від швидкості обертання оборотних активів: потреба в оборотному капіталі буде тим меншою, чим швидше обертаються оборотні активи.

     Отже, підприємства з коротким технологічним  циклом загалом потребують менше  власного капіталу при рівних обсягах  діяльності, ніж підприємства з тривалим циклом.

     З вище наведеного критичне значення коефіцієнта  автономії, який характеризується питомою  вагою власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства, буде тим вищим, чим більшою є доля необоротних активів у сукупних активах і чим повільніше обертаються оборотні активи підприємства. Аналогічні підходи застосовуються при обґрунтуванні критеріїв оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості та структури позикових коштів підприємства.

     Коефіцієнт  мультиплікації капіталу є оберненим  до коефіцієнта автономії, отже, нормальне значення його має бути тим вищим, чим більшою є питома вага оборотних активів і чим швидше обертаються оборотні активи підприємства. Ці ж підходи можна застосувати до визначення критеріїв оцінки коефіцієнтів загальної заборгованості та співвідношення позикового і власного капіталу.

     Критерії  оцінки коефіцієнтів фінансового ліверіджу, довгострокового залучення позикового капіталу та структури довгострокових вкладень залежать від потреби підприємства у зовнішніх джерелах фінансування, вартості фінансових ресурсів та можливостей їх залучення на момент оцінки.

     Коефіцієнт  маневрування обчислюється як питома вага оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу підприємства. Частка власного капіталу в обороті залежить від загального обсягу власного капіталу та суми його іммобілізації в необоротних активах.

     Коефіцієнт  частки власного капіталу в оборотних  активах формується під впливом чинників, що діють на ринку фінансових ресурсів: здешевлення позикових коштів спонукає підприємства залучати їх до обороту, що призводить до зниження коефіцієнта частки власного капіталу. Більш стійким чинником є оборотність оборотних активів, яка також сприяє або перешкоджає залученню позикового капіталу. Оскільки оборотність активів пов'язана з технологією виробництва, то за інших рівних умов кредитори віддадуть перевагу підприємствам з прискореною оборотністю, тобто коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах буде тим нижчим, чим вищою буде швидкість обороту активів.

     Коефіцієнт  реальної вартості основних засобів визначається питомою вагою основних засобів у загальних активах підприємства. Критерій його оцінки залежить від виду діяльності та технології виробництва продукції: у підприємствах зі складними наукомісткими технологіями значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів має бути вищим, ніж у підприємствах, виробничі технології яких не потребують використання у виробничому процесі дорогих високоефективних пристроїв та механізмів. При оцінці даного коефіцієнта треба зважати на те, що чим повніше реалізується потужність підприємства, тим нижчим, за інших рівних умов, має бути значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів.

     Коефіцієнт  накопиченої амортизації характеризує ступінь спрацювання основних засобів  підприємства і, на відміну від розглянутих показників, оцінюється за "відкритим" критерієм: чим нижчим буде значення даного коефіцієнта, тим вищої оцінки заслуговує стан основних засобів, їх відповідність сучасним вимогам виробництва.

     Коефіцієнт  фінансової стабільності (фінансування) характеризує забезпеченість власними коштами; перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства.

     Коефіцієнт  маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами. Збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції – до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємства.Таким чином, даний показник має зменшуватися.

     Коефіцієнт  маневреності власних обігових коштів характеризує частку абсолютно ліквідних  активів у власних обігових коштах.

     Коефіцієнт  забезпечення власними обіговими еоштами  запасів характеризує наскільки  запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.

     Отже, специфіка фінансових коефіцієнтів, за виключенням коефіцієнта накопиченої  амортизації, полягає у тому, що їх нормальне значення знаходиться  у визначеному інтервалі. Тобто, оцінка буде однаково негативною як при значній недостатності, так і при значному перевищенні показником нормального значення (критерію). Поєднання аналізу всіх наведених абсолютних та відносних показників фінансової стійкості об’єктивно відображає фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві [15, с.166-171].