Пропозиції по вдосконаленню обліку та контролю інвестицій

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………….3

1. Визнання, оцінка, класифікація  фінансових інвестицій, завдання  їх обліку…………………………………………………………………………..6

2. Нормативно-правове  регулювання обліку фінансових  інвестицій, відображення їх стану  в обліковій політиці……………………………….18

3. Організаційно-економічна характеристика підприємства………20

4. Особливості організації обліку фінансових інвестицій……………27

5. Організація бухгалтерського контролю за фінансовими інвестиціями…………………………………………………………………..29

6. Пропозиції по вдосконаленню обліку та контролю інвестицій…...32

Висновки і пропозиції……………………………………………………...38

Бібліографічний список……………………………………………………41

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

Інвестиції є основою  розвитку підприємства, окремих галузей  та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими професійно володіли спеціалісти відповідно профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний та соціальний прогрес, а з ним і на належне місце у світовому господарстві. Тому в умовах переходу до ринкової економіки виникає ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення – фінансові інвестиції.

Слід  відзначити, що фінансові інвестиції хоча і набувають все більшого поширення, однак і на сьогоднішній день залишаються відносно новим  та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб’єктів господарювання. Ситуація ускладнюються і тим, що в Україні дане питання отримало недостатньо уваги у науковій та професійній літературі.

В умовах становлення  та розвитку України як незалежної держави з ринковою моделлю господарювання, коли господарюючі суб'єкти самостійно вирішують проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану організацій, оцінки їх ліквідності, платоспроможності та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

В Україні дотепер  не створено обґрунтованої системи  підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Це стало однією з причин катастрофічного спаду інвестиційної активності в країні, який перевищує темпи зниження показників економічного розвитку

Разом з тим одними з головних причин є тягар чинної податкової системи, надмірне вилучення  її каналами прибутку та інших ресурсів простого і розширеного відтворення. Реформування системи бухгалтерського обліку і звітності відповідно до міжнародних стандартів є складовою частиною заходів, спрямованих на розвиток ринкових відносин. Побудова нових економічних стосунків неможлива без активізації інвестиційних процесів і поліпшення якості управління ними на рівні окремих суб'єктів господарювання. В цих умовах важливим є здійснення обліку, аналізу та аудиту фінансових інвестицій як в інтересах інвесторів, власників підприємства (об'єкта інвестування), так і будь-яких інших зацікавлених користувачів фінансової звітності, потенційних інвесторів.

В сучасних економічних умовах зростає потреба  в достовірній обліковій і  податковій інформації про діяльність суб'єктів господарської діяльності. Без такої інформації неможливо  зробити висновок про ефективність господарської діяльності підприємства, правильність застосування законодавства, своєчасність сплати податків тощо. Важливо, щоб інформація була саме об’єктивною, тобто не залежала від суб’єктивного фактору. Об'єктивна інформація про діяльність окремих господарських суб'єктів дає можливість контролювати відповідність діяльності підприємства тим чи іншим правилам, законам і інструкціям, що регламентують його роботу.

Перед бухгалтером постає ряд проблем, пов’язаних з організацією обліку фінансових інвестицій. Найбільш гострими питаннями є, зокрема, як обліковувати інвестиції, за якими методами це відбувається, як в обліку відображається амортизації дисконту (премії) тощо.

Тема  роботи є достатньо актуальною саме через те, що облік фінансових інвестицій у цілому викликає усе більший інтерес і увагу в Україні. Це поясняється тим, що виникнення і становлення фінансових інвестицій обумовлене життєвою, економічною необхідністю.

Метою дослідження є  визначення особливостей організації  обліку та контролю фінансових інвестицій.

Для досягнення встановленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- визначити економічну  сутність та надати характеристику  фінансових інвестицій;

- встановити методи  оцінки фінансових інвестицій;

- визначити шляхи удосконалення організації обліку фінансових інвестицій

Об'єктом дослідження  є організація обліку фінансових інвестицій у дочірньому підприємстві “Рогатинська птахофабрика” Публічного акціонерного товариства “Авангард”, що знаходиться в с. Залужжя Рогатинського району Івано-Франківської області.

Предметом дослідження  є методологія обліку та законодавче  регулювання фінансових інвестицій підприємств України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ВИЗНАННЯ, ОЦІНКА, КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ, ЗАВДАННЯ ЇХ ОБЛІКУ.

Більшість підприємств має в своєму розпорядженні тимчасово не зайняті грошові кошти, крім тих мінімальних коштів, які необхідні для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності.

Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької  та інших видів діяльності з метою  отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. 

В умовах ринкової економіки  предметом купівлі-продажу можуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, автомашини тощо), матеріальні оборотні засоби (сировина, матеріали, готова продукція, товари і т.д.), нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки і т.д.), але й фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції — це активна форма  ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості  у тому, що:

• здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби  в реальних інвестиціях;

• дає  можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні i за її межами;

• є  незалежними видом господарської  діяльності для підприємств реального  сектора економіки, оскільки стратегічні  завдання їх розвитку

можуть  вирішуватися тільки шляхом вкладень капралу до статутного фонду і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;

• дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні  цілі свого розвитку більш швидко i дешево;

• підприємство має можливість вкладати кошти як в без ризикові інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою

інвестиційну  політику як консервативний або агресивний інвестор;

• потребує мінімум часу для прийняття управлінських  рішень порівняно з реальними  інвестиціями (проектами);

• виникає  необхідність активного моніторингу i оперативності у прийнятті рішень при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий

ринок має високі коливання кон'юнктури.

Отже, фінансові інвестиції — активи, які утримуються підприємством  з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання) вартості, капіталу або інших вигод для інвестора.

Не всі вкладення  капіталу є фінансовими інвестиціями. Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального  виробництва або торгівлі, вилучення  ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, як наслідок, не є фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, посередницьку діяльність.

Фінансові вкладення здійснюються з метою:

- дотримання відповідного, як правило, сталого доходу. Наприклад,  більшість інвесторів, купуючи акції  підприємства, інвестують його з  метою отримання прибутку, який  складається з двох елементів:

1) доходу у вигляді  дивідендів (відсотків) отриманих протягом інвестиційного періоду;

2) зростання ринкової  вартості - цінних паперів, що  знаходяться у власності інвестора.  Інвестори зацікавлені у розширенні  підприємства, оскільки це призводить  до зростання ринкової вартості  цінних паперів;

- виявлення впливу  на діяльність підприємства, що  інвестується. Цей вплив може  виявлятися у можливостях інвестора  контролювати повністю або частково  виробничу чи фінансову діяльність  об'єкта інвестицій.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних, осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20-ти відсотків від статутного капіталу платника податку.

Підприємства, відносини  між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або  суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називаються пов’язаними сторонами.

Для фізичної особи  загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів  у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї;

- отримання податкових  пільг по інвестиціях.

Термін вилучення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприємство, якщо це не зазначено  у відповідних документах (установчих договорах - документах, які визначають строки функціонування цінних паперів тощо)

Фінансове інвестування здійснюється підприємством в наступних  основних формах:

1. Внесення капіталу до статутних, фондів спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв'язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів при участі в їх статутному, капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури; розширення можливостей збуту продукції або проникнення та інші регіональні ринки; різноманітні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності та інші стратегічні напрямки розвитку підприємства.
2. Внесення капіталу в доходні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована, перш за все, на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом інвестування грошових інструментів є депозитний внесок комерційних банках. Як правило, ця  форма використовується для короткострокового інвестування капіталу та її головною метою є генерування інвестиційного прибутку.
3. Внесення капіталу в доходні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш, масовою і перспективною. Вона характеризується внесенням капіталу в різноманітні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку.

Використання цієї форми  фінансового інвестування - пов'язано  з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як по інструментах інвестування, так і по його термінах; найбільш високим рівнем державного регулювання і захисту інвестицій; розвинутою інфраструктурою фондового ринку; наявністю оперативної інформації про стан і кон'юнктуру ринку в розрізі окремих його сегментів тощо. Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках він може бути використаний для встановлення форм фінансового впливу на окремі підприємства при вирішенні стратегічних завдань (шляхом придбання контрольного або достатньо вагомого пакету акцій)[7, с.216-218].

Фінансові інвестиції класифікують за різними ознаками. За терміновістю вони поділяються на довгострокові  – інвестиції зі строком більше одного року, та короткострокові –  на строк менше одного року. Довгострокові фінансові інвестиції розглядаються як необоротні. активи короткострокові-як поточні активи (рис.1.1).

Довгострокові фінансові  інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них відносяться довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.