Основы бухгалтерского учета в управлении предприятием

    Облікова інформація про господарство, його стан і зміни стану знаходить широке коло користувачів, які застосовують цю інформацію для прийняття рішень. В умовах ринкових відносин коло користувачів облікової інформації постійно розширюється. Облікова інформація насамперед використовується всередині підприємства, тобто самим підприємством, його керівниками, для управління, прийняття рішень на різних рівнях менеджменту. Разом із тим підприємство працює не ізольовано, воно має різноманітні відносини з навколишнім діловим і суспільним середовищем — банками, постачальниками, покупцями, інвесторами тощо. Існують 2 групи користувачів облікової інформації: внутрішні та зовнішні.

1. Внутрішні:

  а) власники    підприємства   та управлінський персонал;

  б) менеджери різних напрямів діяльності (фінансові, виробничі, з маркетингу тощо);

  в) керівники різних підрозділів підприємства — центрів відповідальності;

  г) працівники підприємства.

2. Зовнішні:

2.1. Контрагенти:

а) дійсні та потенційні інвестори;

б) банківські та інші кредитні установи;

в) постачальники та інші кредитори;

г) замовники, покупці, клієнти.

2.2. Органи державного регулювання  і контролю:

а) державні податкові;

б) органи Фонду державного майна;

в) органи державної статистики.

2.3. Іншікористувачі:

а) профспілки;

б) широка громадськість;

в) інші користувачі.

    В основу побудови бухгалтерського обліку покладаються вимоги, які висуваються до нього різними користувачами бухгалтерської інформації. До таких вимог належать: порівнянність показників обліку з показниками бізнес-плану, своєчасність, точність, об'єктивність, ясність, доступність, економічність обліку.

  Порівнянність показників обліку з показниками бізнес-плану є однією з найважливіших вимог до бухгалтерського обліку. Виконання її сприяє найефективнішому використанню обліку для контролю за виконанням бізнес-плану і передбачає здійснення поточного обліку господарської діяльності в розрізі системи основних показників, передбачених бізнес-планом.

  Своєчасність обліку передбачає таку його організацію, яка забезпечувала б повсякденний облік наявності та руху ресурсів господарства і здійснюваних процесів господарської діяльності. Обліковані дані щодо ресурсів і процесів слід своєчасно узагальнювати й в установлені строки (щодня, наприкінці місяця, за минулий місяць тощо) подавати відповідні зведення керівництву господарства, іншим споживачам інформації.

  Точність  і об'єктивність. Облік має правильно, відповідно до дійсності, відображати процеси діяльності господарства. Усі господарські явища та процеси мають обчислюватися точно, без помилок, згідно з прийнятою методологією.

  Ясність і доступність. Ця вимога передбачає широке використання показників обліку власником, партнером тощо.

  Важлива роль належить такій передумові, як майнова самостійність підприємства. Підприємство має власне майно, власний баланс. Будь-яка фірма має право купівлі, продажу, використання власного майна. Підприємство не відповідає за борги власника, а власник не відповідає за борги підприємства.

  Економічність обліку означає, що облік має здійснюватися з мінімальними затратами засобів і праці. Ця вимога в сучасних умовах набуває актуальності. Тобто це коли швидко зростає виробництво і різко збільшується обсяг облікової інформації. Економічність обліку досягається централізацією, розробленням і впровадженням найраціональніших і найпростіших форм і методів обліку, широким використанням засобів обчислювальної техніки.

      У бухгалтерському обліку господарські факти (принципи) вивчаються також за економічними законами, котрі охоплюють усі категорії суспільного виробництва, які характеризують продуктивні сили та виробничі відносини як єдність у межах підприємства:

  Принцип автономності разом з тим є принципом відокремлення власника від підприємства. За цим принципом господарська одиниця, котра ідентифікується в звіті, відокремлюється від його власника або других одиниць. Автономність- це кожне окреме підприємство, відносно якого ведеться бухгалтерський облік і складається фінансовий звіт.

  Принцип двоїстості — подвійного подання стану та зміни стану господарських фактів за ознаками елементів та структури ринку .

  Щоб отримати двоїсту характеристику внутрішньої матеріальної структури процесу виробництва, необхідно на якусь мить зафіксувати його та теоретично уявити статичним.

  Принцип вартісного вимірювання (грошової оцінки). Визначення вартості ресурсів, їх руху, власника та зміна власника залишається головним чинником в управлінні ринковою економікою. Вона визначається тим, що треба певною мірою забезпечити регулювання робочого часу і розподілення суспільної праці між різними групами виробництва, тобто необхідно забезпечити ув’язування потреб і ресурсів, як у масштабах кожної господарської системи, так і будь-якої господарської ланки суспільства — регіону, галузі, об’єднання, підприємства, незалежно від масштабів господарювання. Це — центральне питання управління економікою в ринкових умовах.

  Прийом  грошової оцінки означає, що гроші є загальним вимірником, за допомогою якого здійснюється господарська діяльність, і що грошова одиниця є відповідною базою для оцінювання й аналізу у бухгалтерському обліку.

  Гроші служать наскрізним виміром, засобом аналізу всього комплексу операцій у середині та поміж окремими підприємствами як однієї так і кількох галузей господарства, різних територіальних утворень і країн. При цьому можуть бути використані такі методи оцінювання:

• фактичної історичної собівартості — визначення вартості засобів виходячи з первісної вартості наявних грошей та їх еквівалентів, виплаченої або нарахованої (чи одержаної) у разі придбання або виробництва цих засобів (чи при обліку зобов'язання);
• поточної відновлюваної собівартості — обчислення суми наявних грошей або їх еквівалентів, яка має бути виплачена у разі необхідності заміни яких-небудь засобів;
• справедливої вартості —  визначення  суми  еквівалента майнового об'єкта, оціненого раніше;
• поточної ринкової вартості — визначення суми наявних грошей або їх еквівалентів, котра може бути одержана у разі продажу засобів або після настання часу їх ліквідації;
• чистої вартості реалізації — визначення суми наявних грошей або їх еквівалентів, яка має бути одержана або сплачена у разі конверсії засобів і зобов'язань у процесі звичайної господарської діяльності. Як правило, ця вартість дорівнює ціні реалізації за вирахуванням звичайних поза господарських витрат;
• чистої поточної вартості — визначення дисконтованої вартості майбутніх чистих надходжень наявних грошей або їх еквівалентів, яка передбачена до одержання у майбутньому або набуватиметься у ході звичайної господарської діяльності. Цей метод ефективний у разі оцінювання довгострокових розрахунків до одержання та довгострокових розрахунків до виплати.

  Принцип доказовості — за цим принципом кожний господарський факт, явище чи процес, який представлено індивідуально та персоніфіковано, має бути юридично доведено — задокументовано та зареєстровано у відповідності до чинного законодавства. Такий документ повинен мати юридичну силу або службовий характер.

     Принцип історизму (безперервності) бухгалтерського обліку означає, що

осподарські факти, які мали місце в підприємстві повинні реєструватися як у часі, так і в просторі безперервно, тобто без пропуску будь-якого господарського факту.

     Принцип індивідуалізації та персоніфікації - господарських фактів на аналітичних рахунках. За цим принципом кожний господарський факт - явище або процес - має бути представлено індивідуально (лат. слово individum — неподільний) та персонально в часі і просторі у формі «рахунка».

     Принцип періодичності (облікового періоду). Під цим розуміють, що господарська діяльність підприємства штучно може бути поділена на тимчасові періоди. Найточнішим способом визначення результатів діяльності підприємства є обчислення на момент можливої ліквідації. Умова принципу періодичності використовується для регулярного складання бухгалтерської інформації за відповідні звітні періоди.

  Принцип суцільності (повноти). Бухгалтерський облік повинен охоплювати всі сторони господарського життя підприємства які відносяться до ринкових характеристик фіксування всі ж без винятку господарських фактів як хронологічно, так і системно.

  Принцип нарахування — це принцип записування бухгалтерських операцій у момент їх завершення. Записування бухгалтерських операцій у момент їх завершення означає, що доходи записуються тоді, коли вони нараховані і коли нараховані гроші ще не можуть бути одержані; витрати занотовуються, записуються тоді, коли вони нараховані і коли наявні гроші ще можуть бути не виплачені.

    Принцип реєстрації доходу він визначає особливості реєстрації (записування) доходу. Його сутність у тому, що згідно з методом нарахування передбачає запис доходу тоді, коли він є або одержаний, або явно може бути одержаний. Дохід вважається одержаним у тому випадку, коли за товари або послуги, одержані гроші готівкою, або виставлена вимога про оплату готівкою.

  Принцип співвідношення. Принцип реєстрації доходу є основою для відбору періоду, у котрому повинен бути зареєстрований дохід. Принцип співвідношення визначає вибір періоду для реєстрації видатків та доходів. У звітному періоді відображаються тільки ті видатки, які виникли для одержання доходу звітного періоду.

      Господарство, яке має адміністративну самостійність, здійснює підприємницьку діяльність, відповідно до чинного законодавства повинно вести бухгалтерський облік та складати бухгалтерську фінансову звітність.

  Бухгалтерський  облік вели, ведуть і будуть вести власники за Законами держави (штату, муніципалітету тощо).

  Стосовно  бухгалтерського обліку під його побудовою необхідно розуміти порядок  відповідного розміщення і взаємного  зв’язку його елементів (частин), які  формують бухгалтерський облік у  систему.

  Основні положення побудови бухгалтерського  обліку як системи та відповідно підсистеми управління зводяться до такого:

1. Кожному складовому елементові (частині) бухгалтерського обліку має бути визначена індивідуальна побудова, виражена єдиною структурною формулою
2. Елементи (частини) повинні перебувати у визначеному відношенні один до одного і бути взаємозв’язаними.
3. Порядок розміщення і взаємний зв’язок між елементами повинен бути постійним, тому що в іншому разі змінюється властивість бухгалтерського обліку в цілому.

 
 
 
 
 
 

Висновок

    У даній роботі наведене теоретичне узагальнення бухгалтерського обліку при управлінні підприємством.

    Розглянута «у двох аспектах побудова бухгалтерського обліку як процесу дає змогу зробити висновок про те, що бухгалтерський облік - як процес це сукупність прийомів, за якими впізнається об’єкт. Їхня суть: документування, оцінювання, рахунок, двоїсте (подвійне, балансове) узагальнення стану господарських фактів, двоїсте (подвійне) відбиття зміни господарських фактів у системі рахунків індивідуалізація та персоніфікація, прийом історизму, періодизація, повноти та інші, які були відображені вище.

  Разом з тим відносно відокремлені прийоми  тільки у своїй єдності й сукупності забезпечують повне вивчення предмета бухгалтерського обліку, одержання необхідної для управління господарством інформації. Окремий прийом можна розглядати тільки як елемент методу.

  Поєднання різних елементів прийомів бухгалтерського  обліку забезпечує суцільне й безперервне вивчення його об’єкта - засоби й господарську діяльність. При цьому досягається основна мета - отримання правдивої інформації про стан господарства, результати його роботи та відносини з іншими суб’єктами господарювання, контроль за різними сторонами господарської діяльності й аналізу.