Основы бухгалтерского учета в управлении предприятием

План

Вступ

1. Концептуальні засади побудови бухгалтерського обліку в управлінні підприємством

2. Предметна сутність бухгалтерського обліку

3. Основи  методології бухгалтерського обліку  в управлінні

 Висновок

 Список використаних джерел

Вступ

     Організація фективної діяльності будь-якого підприємства залежить від якості управління, яка багато в чому залежить від своєчасного отримання менеджером достовірної інформації про стан об’єкта управління. Формування та надання такої інформації є одним з основних завадань бухгалтерського обліку.

       Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.

     Управління  будь-яким підприємством вимагає  систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому.

     Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю, німецький вчений-економіст І. Ф. Шерр ще наприкінці XIX століття писав, що "Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства".

Облік є найважливішою фунцією управління. Відображаючи реальні процеси виробництва, обігу, розподілу та споживання, облік характеризує фінансово-економічний стан господарювання і є основою для планування його майбутньої діяльності.

     Інтергарація  України до світової системи не можлива без застосування в системі обліку міжнародних стандартів, які мають природною складовою національного бухгалтерського обліку. Процес реформування бухгалтерського обліку проходить складно, з урахуванням національних особливостей та набутого досвіду розвитку колишньої облікової системи. Сьогодні діє Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р., застосовується новий План рахунків бухгалтерського обліку, розроблені 25 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, внесені зміни в бухгалтерську звітність, невід”ємною частиною бухгалтерської служби підприємства стало поняття „облікова політика”.

     Можливості підприємств у визначенні правил ведення бухгалтерського обліку значно розширилися, оскільки нова система обліку надає право підприємству самостійно визначати конкретні методики, форми, техніку і технологію ведення та організації бухгалтерського обліку, виходячи з конкретних умов господарювання.

     Підприємства самі вибирають методи оцінки виробничих запасів при їх віднесенні на витрати виробництва, методи і способи обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) тощо. І зробити такий вибір потрібно професійно (Закон і П(С)БО багато питань залишають для вирішення бухгалтерами, які повинні керуватися своєю професійною думкою).

     Сьогодні, коли в Україні здійснюється планомірний курс на удосконалення бухгалтерського обліку і його системи в цілому, зростає роль спеціалістів бухгалтерської служби, а тому слід постійно покращувати їх підготовку. Такий спеціаліст повинен сприяти ефективному господарюванню, вміти швидко і безпомилково орієнтуватися в різних економічних ситуаціях, розуміти ринкові відносини та їх тенденції.

     Кожен, хто вивчає бухгалтерський облік повинен мати уявлення про управлінський облік як механізм управління бізнесом, оріентований на отримання прибутку і досягнення цілей на ринку товарів і послуг, розуміти відмінності та схожість фінансового і управлінського обліку.

     Без рекомендацій щодо досконалого обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), без пошуку найбільш реальних методів і прийомів обліку та калькулювання, без вивчення досвіду і прогресивних думок з цих найважливіших питань, практично не можливо організувати управлінський облік, нагальна потреба в якому продиктована наявністю конкуренції і комерційної таємниці. Особливу увагу слід приділяти специфічним принципам: використанню єдиних планово-облікових одиниць виміру у плануванні та обліку виробництва; оцінці результатів діяльності структурних підрозділів; комплексності використання інформації; періодичності, яка відображає виробничі і комерційні цикли підприємства; бюджетному (кошторисному) і нормативного контролю за витратами.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Концептуальні засади побудови бухгалтерського обліку в управлінні підприємством 

     Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче  потрібно, щоб учасники, приймаючи  рішення, мали достовірну та об'єктивну  інформацію про майно, фінансове  становище, результати роботи (прибутки, доходи чи збитки), а також про процеси їх формування як на власному підприємстві, так і в партнерів на підставі попередніх даних. Таку інформацію надає тільки бухгалтерська система обліку.

           Як самостійна галузь знань бухгалтерський облік формувався протягом тисячоліть (приблизно 10—15 тис. років). Спочатку це була практична діяльність з реєстрації окремих господарських фактів, потрібних власникові або відповідній суспільній структурі (рабовласникові, феодалові, купцеві, муніципалітету, державі тощо). Цю діяльність можна розглядати як рахунковедення (рахівництво). Регламентація такого обліку обумовлювалася потребою в облікових даних. Це були в основному інформаційні або контрольні цілі. З розвитком класичних ринкових відносин бухгалтерський облік починає перетворюватися на засіб управління діяльністю торговельних компаній і банків. Власників уже не задовольняє примітивний облік у прибутково-видаткових книгах. Управління торговельними компаніями і банками вимагає суцільного і безперервного обліку, який надавав би необхідну інформацію і забезпечував би повсякденний контроль за наявністю і рухом вкладеного капіталу, та визначення взаємовідносин із партнерами. Бухгалтерський облік не задовольняв вимоги, які висували до нього зростаюче товарне виробництво і бурхливий розвиток торгового капіталу, особливо розвиток промисловості. Постійно поглиблювалися й удосконалювалися управлінські функції бухгалтерського обліку. До реєстрації інформаційної додалися контрольна та аналітична. Бухгалтерський облік перетворився на об'єктивну необхідність сучасного способу виробництва, його управління. Сфера застосування бухгалтерського обліку - підприємства, організації, установи виробничої, комерційної, кредитно-банківської та інших видів діяльності, а через узагальнення даних бухгалтерського обліку та звітності - галузі, економіка (господарство) окремих країн, світова економіка загалом.

  Сучасний  бухгалтерський облік - це система безперервних, суцільних і взаємопов'язаних спостережень за створенням суспільного продукту і пов'язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна конкретного господарства, його правових відносин з метою одержання інформації, її систематизації для управління діяльністю господарства будь-якого масштабу та рівня. Бухгалтерський облік став складовою управлінської системи світової економіки. Без нього неможливе управління будь-якою ланкою економіки (схема 1.).

Схема 1. Система управління: функціональна побудова

       Бухгалтерський  облік використовується в усіх видах підприємницької діяльності — виробничій, комерційній, грошово-кредитній, банківській, страховій, в усіх галузях і підгалузях господарювання — промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо. У кожному виді діяльності, у кожній галузі господарювання бухгалтерський облік має певні особливості. Проте вихідні положення бухгалтерського обліку є єдиними (спільними) для всіх видів діяльності й у усіх галузей господарювання.

       Словосполучення «бухгалтерський облік» потребує сутнісного (змістовного) визначення цих слів за змістовими ознаками. Оскільки опорною складовою словосполучення є «облік», розглянемо спочатку його.

       Облік (взагалі) — це процес (робота), який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксування (реєстрації) запису фактів, явищ, процесів, подій природи або суспільного життя.

     Сприйняття — це чуттєве відображення предметів та явищ об'єктивної дійсності в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей при безпосередній дії їх на органи чуттів. Це означає, що сприйняття зводиться до визначення змістової характеристики об'єкта обліку, тобто його предметної сутності.

        Спостереження — початковий стан емпіричних досліджень, який полягає в цілеспрямованому сприйнятті предметів, явищ дійсності для одержання безпосередніх даних про об'єкт пізнання.

     Реєстрація  — це власне облік, тобто закріплення даних про предметну сутність (властивість) факту, явища або процесу, об'єкта обліку в одиницях його вимірювання та інших характеристик на технічному носії - папері, перфораційній картці, магнітній стрічці, магнітному диску тощо.

     Вимірювання — це вираження об'єкта обліку у визначених одиницях вимірювання (натуральних, трудових, кількісних, якісних і вартісних).

Для безпосереднього спостереження, вимірювання і відображення фактів, явищ і процесів суспільного виробництва в обліку використовують натуральні, трудові, грошові та вартісні вимірники.

    Облік, який виник у процесі матеріального виробництва на певному етапі культурного розвитку суспільства, дістав назву «господарський». Він реєструє господарські факти, тобто діяльність людей, спрямовану на добування, перетворення і пристосування продуктів природи до потреб суспільства. Ця діяльність і є матеріальним виробництвом. Господарський облік — це процес, який охоплює спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрацію (фіксацію) господарських фактів, що є або дійсними, невигаданими явищами (хліб, будівля, трактор,), або дійсними процесами господарювання (купівля, виготовлення продукту, виконання роботи, надання послуги). Це кількісне відображення та якісна характеристика процесу суспільного відтворення з метою управління ним. Він виник у процесі матеріального виробництва на певному етапі розвитку суспільства.

     Словосполучення «бухгалтерський облік», означає «наука про ведення рахунків», «рахунковедення».

     По-різному  тлумачать зміст слів «бухгалтерський облік», «рахунковедення». Іноді визначення навіть суперечать одне одному. Та переважає історично визначений зміст терміна - наука про ведення рахунків для управління економікою (господарством). Управління економікою - це управління господарством, управління господарськими фактами (явищами та процесами), пов'язаними з матеріальним виробництвом. Постійне ускладнення господарського життя спричинило диференціацію господарського обліку. В економічній теорії господарський облік поділяють за різними ознаками. Першим є поділ за системою реєстрації господарських фактів, що вивчаються. За такого підходу господарський облік (рахунковедення) поділяють на статистичний (масові факти) оперативний (одиничні факти), та бухгалтерський (ринкові факти, економіко-правові відносини в суспільстві) (схема 2.). У сукупності ці види господарського обліку охоплюють складний і багатогранний процес суспільного відтворення, забезпечують облік наявності та руху майна (ресурсу), економічні, а також правові (права власності) аспекти відносин суб'єктів господарювання і формують єдину систему господарського обліку.

       Схема 2. Структуризація господарського обліку (рахунковедення)

    Для одержання інформації про показники, які характеризують закономірність і тенденції розвитку господарства, тобто масових явищ, застосовують статистичний облік.

     Бухгалтерський облік акумулює узагальнювальні дані - інформацію про стан господарства, його складові (елементи), про стан і зміни, що відбулися в суспільному житті, про стан взаємозв'язків і взаємовідносин цього господарства з іншими господарствами. На основі цих даних визначаються результати господарювання, новий стан господарства та виробничих відносин. Це означає, що термін «бухгалтерський облік» характеризує поняття «облік суспільних економіко-правових відносин суб'єктів господарювання», тобто правовласників. Це і є першою передумовою побудови бухгалтерського обліку, його принципом, бо кожний власник за законами відповідного суспільного формування (муніципалітету, держави тощо) зобов'язаний визначити свої економіко-правові (ринкові) відносини за станом і змінами стану на певні дати та певний час (період).