Основы бухгалтерского учета в управлении предприятием

• предмети обігу;

• кошти в розрахунках;
• кошти у формі грошей готівкою та їх еквівалентів — короткострокових фінансових вкладень.

9. Предмети обігу функціонують тільки в ланках сфери виробництва та обігу у вигляді готової продукції і товарів.

  Усі предмети обігу через ланки сфери  обігу (торговельні підприємства) надходять від виробників до споживачів-підприємств (промислових, сільськогосподарських, будівельних тощо), у ланки невиробничої сфери (освіта, охорона здоров’я, загальне управління, оборона тощо), а також для споживання працюючих.

10. Кошти в розрахунках. В умовах ринкових відносин господарюючі суб’єкти вступають між собою в господарські розрахункові взаємовідносини. Розрахунки зумовлені, як правило, тим що передавачі виробником виробленої продукції у ланки сфери обігу, або споживачеві, не завжди збігається з моментом оплати, або з тим, що належні окремим підприємствам або особам кошти сплачуються їм не відразу, а дещо пізніше.
11. Боргові вимоги. Внаслідок цього виникає зобов’язання (заборгованість) одного суб’єкту господарювання іншому, отже, завжди певна частина коштів господарства може перебувати в розрахунках, тобто в тимчасовому користуванні інших господарств або осіб. Кошти в розрахунках є в усіх ланках сфери виробництва, обігу, невиробничого споживання.

    У будь-якому господарстві сфери виробництва, обігу і невиробничого споживання завжди є вільна частина таких засобів, як гроші готівкою, оскільки виручка від реалізації продукції, робіт і послуг або кошти, одержані від різних підприємств, і організацій, не завжди одразу і повністю витрачаються на придбання нових засобів виробництва, предметів споживання, оплату праці та ін. Зберігаються гроші готівкою в касі або в банку на розрахунковому та інших рахунках, що сприяє безперебійності процесу відтворення, або вкладаються в цінні папери та інші матеріальні чи фінансові активи різного короткострокового або довгострокового характеру.

    Окрема група активів формується фінансовими вкладаннями підприємства. Фінансові вкладення - інвестиції - це такі активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку шляхом отримання відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора: роялті, рента.

12. Нематеріальні активи - умовна вартість об’єктів промислової та інтелектуальної власності та інші аналогічні права, які називають об’єктом права власності конкретного підприємства.

  Процеси, які безпосередньо пов'язані з  підприємницькою діяльністю, є дуже складними. Особливості кожної сфери суспільного відтворення, що визначають склад і характер процесів діяльності господарств, зумовлюють потребу розглянути ці процеси окремо, за сферами суспільного відтворення (діяльності). Найскладнішою із трьох видів підприємницької діяльності - виробничої, комерційної та грошово-кредитної - є виробнича.

  Основні процеси виробничої сфери діяльності. Виробнича сфера діяльності поділяється на два види: виготовлення виробів і продовження виробництва (перевезення тощо).

  Матеріальне виробництво (промисловість, сільське господарство, будівництво) створює суспільно необхідний продукт.

    Об'єктами обліку в процесі його створення є:

1. Витрати на придбання (заготівлю) засобів виробництва, які потрібні для створення продукту, і пов'язані з цим розрахунки.
2. Затрати предметів праці (сировини, матеріалів, палива) на створення нових видів продукту.
3. Затрати засобів праці в розмірі їх амортизації (зносу) в процесі створення продукту.
4. Міра праці і міра споживання. Міра праці в бухгалтерському обліку визначається обсягом праці кожного працівника (у годинах, днях) або кількістю виробленої за певний час продукції та одержаної в грошовій або натуральній формі оплати (заробітної плати). Оплата праці є й мірою споживання. Розмір оплати праці відображає затрати живої праці, що включається до собівартості створеного продукту.
5. Визначення собівартості новоствореного продукту.
6. Наявність  і рух  новоствореного  суспільного  продукту  і 
   пов'язані з ним грошові, розрахункові та кредитні операції.

  Процес  руху суспільного продукту в бухгалтерському  обліку включає:

• процес продажу (реалізації) готової продукції, тобто пере 
  творення її з натуральної форми у грошову, і розрахунки, пов'я 
  зані з реалізацією продукції;
• розрахунки щодо розподілу вартості суспільного продукту 
  в грошовій формі (у вигляді виручки від реалізації):

  — розрахунки з бюджетом за податками та іншими платежами, у вигляді яких частина вартості суспільного продукту в грошовій формі передається бюджету та в інші фонди для загальних потреб суспільства;

  — розрахунки з працюючими із заробітної плати;

  — розрахунки з банком, постачальниками та іншими організаціями за предмети праці (сировину, матеріали, паливо тощо), які були одержані.

— розрахунки з перерозподілу заново створеного продукту.

  Основні процеси комерційної  діяльності. Торговельні ланки комерційної сфери діяльності виконують функції з доведення продукту від виробника до споживача.

  Об'єктами обліку в процесі просування продукту від виробника до споживача є:

1. затрачання уречевленої праці (тобто засобів праці, предметів праці), пов'язане з процесом руху продукту;
2. міра праці і міра споживання працівниками комерційної 
   сфери діяльності, тобто облік затрат праці та її оплата;
3. визначення собівартості послуг (робіт) з просування продукту від виробника до споживача;
4. наявність і рух товару (продукту, одержаного з ланок сфери 
   матеріального виробництва, для його споживання) і пов'язані з 
   цим грошові розрахункові та кредитні операції.

  Якщо  на підприємствах сфери матеріального  виробництва об'єктами обліку є затрати  уречевленої і живої праці  на виготовлення продукту, то у сфері комерційної діяльності об'єктом обліку є затрати на рух продукту від виробника до споживача.

Облік руху продукту здійснюється у три  етапи:

1. Облік наявності і руху продукту (товару), одержаного від різних підприємств сфери матеріального виробництва і сфери обігу.
2. Облік реалізації продукту сфери виробництва (промисловість, сільське господарство тощо), сфери обігу (комерційна діяльність, торговельні організації) і сфери невиробничого споживання (заклади культури, освіти, загального управління тощо).
3. Розрахунки, пов'язані з рухом продукту до місця споживання (виробничого, невиробничого, особистого):

• розрахунки з постачальниками за одержану від них продукцію;

• розрахунки з покупцями за передану (реалізовану) їм продукцію;
• розрахунки з банками за позиками, пов'язаними з рухом продукту;
• розрахунки з працюючими;
• розрахунки з іншими організаціями та особами, що пов'язані з рухом продукту від виробника до споживача;

  Фінансова класифікація пов'язана з характером операційної діяльності підприємства (або терміном 12 місяців з дати балансу). Активи підприємства за фінансовими ознаками поділяються на необоротні та оборотні.

  До  оборотних активів належать грошові кошти, необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для продажу або споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу.

  До  складу необоротних активів входять матеріальні активи (довгозношувані засоби праці, понад 12 місяців), нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові та інші активи.

  Фінансова класифікація пасивів (капіталу) включає: власний капітал засновників і чужий капітал. Чужий капітал може належати позичальникам або суспільним фондам. Чужий капітал за фінансовою класифікацією поділяється на дві групи: короткостроковий (іноді його називають поточним) і довгостроковий. Короткостроковий - зобов'язання, якщо вони мають бути погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу, а всі інші зобов'язання належать до довгострокових.

  Фінансова класифікація господарських фактів-процесів пов'язана з такими термінами, як «витрати», «затрати», «доходи» та «результати».

  Термін  «витрати» означає використання грошей на придбання ресурсів, термін «затрати» — використання ресурсів у процесі діяльності на виготовлення продукту або управління. Термін «доходи» означає надходження грошей або виникнення боргових прав. Фінансовий результат — це різниця між доходом і затратами: приріст або зменшення капіталу власника. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Основи методології  бухгалтерського  обліку в управлінні

     Методологічною основою побудови бухгалтерського обліку є діалектичний метод пізнання природи, суспільства і людського мислення, який розглядає всі явища природи і суспільства у взаємозв'язку і взаємозалежності, у безперервному русі та змінах.

    Діалектичний метод пізнання дає можливість кожне питання бухгалтерського обліку розглядати у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими питаннями цієї та інших наукових дисциплін. Положення бухгалтерського обліку розглядаються як такі, що змінюються під впливом розвитку науки, техніки і практики, визначення і формулювання їх безперервно вдосконалюються.

    Однією з вимог до бухгалтерського обліку є методологічна єдність показників бізнес-плану та обліку. Ця єдність досягається дотриманням єдиного принципу формування планових та облікових показників виходячи із спільності їх економічного змісту і цільового призначення. При цьому спостерігається їх прямий та зворотний зв'язок. Планування і нормування впливають на формування облікових показників. Облік справляє зворотну дію (вплив) на систему планових показників та їх формування. Оскільки планування передує обліку, то система планування є важливим фактором побудови бухгалтерського обліку.

    А теоретичною основою побудови бухгалтерського обліку є загальна економічна теорія, яка визначає закони суспільного виробництва і процеси обміну, розподілу та перерозподілу матеріальних благ на різних етапах розвитку людського суспільства.

  Бухгалтерський  облік відображає цей процес на основі законів суспільного виробництва, оскільки без знання їх не можна економічно правильно відобразити процес виробництва, обміну, розподілу та перерозподілу матеріальних благ. Отже, бухгалтерський облік організує відображення процесу створення і обміну суспільного продукту відповідно до законів суспільного виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ, які розкриває загальна економічна теорія, що є його теоретичною основою. При побудові бухгалтерського обліку в управлінні діяльністю передусім слід виходити з тих функцій, які виконує бухгалтерський облік в управлінні господарством. Найважливішими серед них є:

1. Інформаційна (забезпечення користувачів даними бухгалтерського обліку, які їм потрібні для прийняття відповідних рішень. Це дані, показники тощо, які характеризують стан, зміни стану активів і пасивів господарства, можливість робити узагальнення та висновки);
2. Контрольна (Можливість здійснювати за даними бухгалтерського обліку перевірку раніше прийнятих управлінських рішень господарського характеру, їх виконання, характер виконання);
3. Аналітична (Процес бухгалтерського обліку пов'язаний безпосередньо з виконанням функцій аналізу: виявлення відхилень, їх причини, ініціаторів, виконавців тощо);
4. Оцінювальна (Можливість за даними бухгалтерського обліку, контролю та аналізу дати оцінку роботи виконавців, визначити фінансовий стан підприємства, оцінити його дохідність, рентабельність тощо).