Організація обліку розрахунків за податками

 

За досліджувальний період вартість валової підприємства зменшилась з 562.87 тис. грн. в 2008 році до 361.31 тис. грн. в 2010р.Також по підприємству прослідковується збільшення вартості основних засобів  підприємства. До негативних процесів також можна віднести збільшення коефіцієнта зношення основних засобів з одночасним зменшенням фондовіддачі з 0.473 грн. до 0.1587 грн. та збільшенням фондомісткості виробництва з 2.12 грн. до 6.3 грн.

 

Розділ  3

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКИ ЩОДО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКАМИ І ПЛАТЕЖАМИ

 

3.1 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку як методична основа облікової політики

 

Підприємство під час  проведення розрахунків за податками  та платежами керується Положенням бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» а саме наступними його частинами щодо складання балансу та відображення в балансі зобов’язань за податками:

У статті «Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом» показується заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

У статті «Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів» показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

У статті «Інші поточні зобов’язання» відображаються суми зобов’язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов’язання».

У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунку 644 «Податковий кредит» і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами.

Також підприємство керується  загальними принципами до складання  фінансової звітності підприємства які зазначенні в пунктах 18 П(С)БО 1:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається  як юридична особа, що відокремлена від  власників. Тому особисте майно і  зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань  підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

періодичності, що припускає  розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою  складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності  доходів і витрат, за яким для  визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити  доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання  цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження  і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна  містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються  на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової  політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в  бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над  формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Оскільки ТОВ «Альфа»  знаходиться на спеціальному режимі оподаткування на основі фіксованого сільськогосподарського податку то на підприємство не розповсюджуються норми П(С)БО17 «Податок на прибуток» в якому визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності. та П(С)БО 35 «Податкові різниці»: в якому визначаються методи та засади коригування податкових різниць при розрахунку податку на прибуток, П(С)БО 35 набирає чинності з 01.01.2012, які регламентують порядок розрахунків за податком з прибутку підприємства.

3.2 Формування облікової політики в частині обліку розрахунків за податками і платежами

 

На підприємстві ТОВ «Альфа»  є доцільним розробити облікову політику з розрахунків за податками і платежами у відповідності з діючим законодавством оскільки в нині діюча облікова політика чітко не відображує методи та способи розрахунку та сплати податків.

Надалі складати нову податкову  облікову політику щороку підприємству не потрібно, враховуючи те, що в податковому обліку застосовується принцип послідовності облікової політики. Один раз прийнята облікова політика застосовується доти, поки до неї не будуть внесені зміни, тобто, теоретично - невизначено довго. Однак на практиці це майже неможливо. Справа в тому, що національне податкове законодавство змінюється іноді настільки кординально, що часто простіше затвердити нову податкову облікову політику, ніж вносити зміни в діючу.

Податкова облікова політика повинна бути єдиною для всього підприємства, і обов’язковою для всіх його підрозділів - як вже існуючих, так і тих, які можуть бути створені в майбутньому.

Для правильного складання  податкової облікової політики ТОВ  «АЛЬФА» повинно дотримуватись  наступних правил:

1) підприємством здійснюється  вибір одного з декількох способів, які регулюють порядок визначення  податкової бази і обчислення  податкових платежів з числа тих, які передбачені чинним податковим законодавством;

2) обрані способи обліку  встановлюються для підприємства  в цілому, у тому числі вони  єдині для всіх його структурних  підрозділів (включаючи і ті, що  мають окремий баланс), незалежно  від їх місця розташування;

3) дані способи обліку  встановлюються на тривалий час  – як правило, на звітний  рік. Найчастіше податковим періодом  для податкових платежів є  календарний рік, тобто період часу з 1 січня до 31 грудня включно. У межах цього періоду податкова облікова політика підприємства може змінюватися тільки в тих випадках, які прямо передбачені податковим законодавством;

4) обрані варіанти податкового  обліку повинні бути закріплені  відповідним організаційно-розпорядчими документом.

За структурою облікова політика підприємства в частині розрахунків  за податками та платежами повинна  складатися з двох розділів.

У першому розділі (організаційно-технічний) відображають загальні питання, пов’язані з оподаткуванням: вказується порядок організації податкового обліку (який з підрозділів підприємства буде займатися цим питанням: (бухгалтерія або спеціалізована служба, залучений спеціаліст з податкового обліку); система регістрів податкового обліку, документообіг; порядок формування показників податкової звітності; робочий план рахунків; порядок розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами; система внутрішнього контролю за порядком нарахування та сплати податкових платежів.

На досліджувальному підприємстві обліком податків займається бухгалтер підприємства, для ведення обліку передбачено у зв’язку з використання підприємством журнально-ордерної форми ведення обліку журнал-ордер № 3 с.-г.

В другому розділі (методичний) повинні знайти своє відображення ті варіанти формування податкової бази за конкретними податковими платежами, які сплачуються підприємством, та які являються найбільш прийнятними  для підприємства з метою мінімізації  податкових платежів, з числа всіх існуючих альтернатив, передбачених чинним законодавством. Зокрема, до основних альтернативних варіантів використання різних елементів облікової політики, які впливають на величину податкових платежів відносяться: нарахування амортизації основних засобів; облік нематеріальних активів та їх амортизація; оцінка запасів та розрахунок фактичної собівартості матеріальних ресурсів у виробництві; оцінка товарів; облік витрат майбутніх періодів;  створення резервів майбутніх витрат та платежів; облік витрат на ремонт основних засобів; групування та списання витрат на виробництво; метод визначення виручки від реалізації продукції, робіт, послуг; облік сумнівних боргів; облік ринкової вартості цінних паперів тощо.

Крім того, у цьому ж  розділі облікової політики необхідно  прописати порядок дій підприємства в тих спірних питаннях оподаткування, щодо яких норми податкового законодавства  або відсутні взагалі,  або ж  які визначенні не досить чітко та однозначно.

В напрямку подальшого розвитку податкової облікової політики підприємства доцільно здійснити розробку внутрішніх стандартів податкового обліку, основне призначення яких – запобігання податковим ризикам. Внутрішні стандарти повинні деталізувати кожен пункт організаційно-технічного та методичного розділів облікової політики. Так, з метою розкриття методологічної частини облікової політики можуть бути підготовлені стандарти «Податок на прибуток підприємства», «Податок на додану вартість», «Податок з доходів фізичних осіб».

Формування ефективної облікової  політики в частині розрахунків  за податками та платежами для  товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА» необхідно здійснювати у відповідності до наступних вимог:

1) оцінка стану фінансово-господарської  діяльності підприємства;

2) визначення напрямків  розвитку виробництва на перспективу  та джерел фінансування;

3) розрахунок податків, враховуючи  оцінку стану діяльності підприємства;

4) розрахунок податків  з врахуванням перспективних  напрямків розвитку сільськогосподарських підприємств;

5) вибір оптимальної організаційної  форми господарювання з метою  мінімізації податкових платежів;

6) аналіз можливості зменшення  бази оподаткування за рахунок  використання прямих і непрямих  податкових пільг відповідно  до чинного законодавства;

7) розробка обґрунтованої  і законодавчо врегульованої  методики визначення об’єкта і бази оподаткування для теперішньої діяльності;

8) розробка методики визначення  об’єктів і бази оподаткування з врахуванням перспективного плану розвитку діяльності підприємства;

9) оцінка ефективності  податкової політики і впливу  на прибутковість аграрного бізнесу.

Різноманітність форм господарювання і можливість використання альтернативних систем оподаткування значно розширюють перелік помилок, які слід брати до уваги при формуванні податкової політики підприємства.

 

3.3. Документування розрахунків за податками і платежами

 

При розрахунку суми зобов’язання по ПДВ слід розрізнити первинні документи, на основі яких розраховується база оподаткування і розмір податку, а також документи, де розраховується розмір податку до сплати. До перших відносять документи як фіксують господарські операції, що призводять до появи податкових зобов’язань.

На підприємстві до таких  належать:

• товарно-транспортна накладна,
• видаткова накладна (або рахунок-фактура),
• виписка банку,
• чек.

Товарно-транспортна накладна складається при отриманні запасів  безпосередньо від постачальників, доставлених їх транспортом або транспортом сторонньої організації безпосередньо на підприємство.

Рахунок-фактура, як платіжний  документ, служить підставою платежу  та його розміру, виписується у випадку  передоплати за товар або за фактично відпущений товар на підставі документів на відпуск, відвантаження або доставку товарів. Рахунок-фактура додається до платіжного доручення або платіжної вимоги-доручення на оплату товару. Відповідно, цей документ є підставою включення суми отриманого за них доходу до складу валових доходів.

Ці два документи використовуються при продажі-купівлі товарів (робіт, послуг) і є документами, що засвідчують виникнення у підприємства податкових зобов’язань з податку на додану вартість .

Оскільки підприємство також  реалізує товар кінцевому споживачу, то первинними документами реалізації товарів будуть касові звіти з  прикладними документами про  здачу виручки до каси банку (фіскальні  звіти ЕККА).

Для контролю за правильністю списання реалізованих товарів, а також  контролю за надходженням грошових коштів на розрахунковий рахунок від  покупців у порядку попередньої або послідуючої оплати товарів та реалізації товарів у роздрібній торгівлі порівнюють дані первинних документів про відпуск з даними виписок банку з розрахункового рахунку підприємства.

Податкова накладна є як обліковим, так і звітним документом.

Податкова накладна виписується  на кожну поставку товарів у двох примірниках, оригінал якої надається  покупцю (одержувачу товарів або  послуг), а копія зберігається на підприємстві як звітний і розрахунковий податковий документ.

Податкова накладна є підставою  для заповнення Книги обліку придбання товарів підприємствами-платниками податку на додану вартість. Тобто вона є першою ланкою ланцюжка "податкова накладна - книга обліку продажу у продавця (книга обліку придбання у покупця) - податкова декларація з ПДВ" і від правильності її оформлення значною мірою залежить правильність заповнення декларації і точність розрахунків платника податку з бюджетом.

Податкова накладна надає  право покупцеві, зареєстрованому  як платник ПДВ на включення до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість .