Організація і шляхи вдосконалення обліку основних засобів (на прикладі ТОВ „Мода")

КУРСОВА РОБОТА

з предмету: „БУХГАЛТЕРСЬКИЙ  ОБЛІК"

на тему: „Організація і  шляхи вдосконалення обліку основних засобів (на прикладі ТОВ „Мода")"

 

Вступ

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється  забезпеченість їх основними фондами  в необхідній кількості та асортименті  та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними  товаровиробниками, перемогти в  якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Становлення та формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення  організації обліку основних засобів (ОЗ) на досліджуваному підприємстві. ОЗ являють собою сукупність засобів  праці, які функціонують у виробничому  процесі в натуральному вигляді  на протязі довгого періоду, на протязі  якого їх вартість по частинам передається  на випущену продукцію.

Основні засоби відіграють активну  роль на будь - якому підприємстві:

Основні засоби - це матеріальні активи ,які підприємство утримує з метою  використання їх у процесі виробництва  або постачання товарів, надання  послуг, здавання в оренду іншим  особам, або для здійснення адміністративних і соціально - культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), яких більше одного (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Організація обліку ОЗ сприяє ефективному  використанню машин, обладнання, виробничих площин та інших засобів праці.

Метою написання курсової роботи є  дослідження і висвітлення організації  обліку надходження ОЗ та їх наявності.

Завданням курсової роботи є:

- визначити економічну суть  ОЗ, їх характеристику, класифікацію  та оцінку;

- розкрити порядок організації  обліку надходження та наявності  ОЗ;

- дослідити первинні документи;

- ознайомитись з синтетичним  та аналітичним обліком операцій, що стосується господарських  операцій щодо ОЗ;

- надати рекомендації щодо удосконалення  обліку ОЗ;

- ознайомитись з автоматизацією  обліку, на даному підприємстві;

- запропонувати можливі шляхи  вдосконалення.

Об'єктом написання даної курсової роботи є підприємство

ТОВ"Мода", яке знаходиться  за адресою: м. Суми, вул. Металургів 2.

Вид діяльності даного підприємства задоволення громадянських потреб у виробництві продукції, виконання  робіт, надання послуг та реалізація на підставі одержаного прибутку.

Методом дослідження для написання  курсової роботи є дослідження питань пов'язаних з обліком нарахувань на фонд оплати праці на підставі:

В умовах ринкової економії значну роль відіграє бухгалтерський облік, без  знань якого не можливо ефективно  керувати підприємством.

При дослідженні в обліку ОЗ були використані:

- дані бухгалтерського обліку  ТОВ "Мода";

- річні форми звітності

- положення, закони України та  інструкції бухгалтерського обліку;

- нормативні та законодавчі  акти України;

- матеріали наукових видань, періодичної  літератури.

 

1. Теоретичні основи обліку основних  засобів

1.1 Економічна сутність основних  засобів

Згідно з П(С)БО 7 та Інструкцією  №291 "Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" до ОЗ належать матеріальні активи, які  підприємство утримує з метою  використання їх у процесі виробництва  або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), який перевищує 1 рік (або операційний  цикл, якщо він довший за рік). У визначенні нічого не говориться про мінімальну вартіть предметів, що не включається  при придбанні (спорудженні, виготовлені) до складу ОЗ. Проте підприємства мають  право самостійно встановлювати  границю вартості предметів, які  входять до складу малоцінних необоротних  активів.

Відповідно до П(С)БО 7 у визначенні ОЗ присутнє поняття "використовуються для здійснення соціально-культурних функцій", що дозволяє говорити про  те, що ОЗ невиробничого призначення  відповідно до П(С)БО 7 належать до ОЗ для  цілей фінансової звітності.

На сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити  до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування  до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому  поняттю з економічної точки  зору.

Як і будь-який актив, ОЗ відображається в балансі при додержанні двох умов:

- існує імовірність одержання  економічних вигод від його  використання;

- оцінка ОЗ може бути достовірно  визначена.

Відносно імовірності одержання  економічних вигод підприємство має визначити цілі використання такого ОЗ.

Виходячи з визначення ОЗ за П(С)БО 7, такими цілями є:

- використання ОЗ в процесі  виробництва;

- використання ОЗ в процесі  поставки товарів, виконання робіт  і надання послуг;

- використання ОЗ для надання  в оренду іншим особам;

- використання ОЗ для здійснення  адміністративних і соціально-культурних  функцій.

Що стосується можливості достовірної  оцінки виходячи з положень П(С)БО 7 та Інструкції №291, то підприємству слід використовувати дві оцінки вартості ОЗ: історична собівартість, справедлива  вартість.

Історична собівартість ОЗ визначається на рівні первісної оцінки ОЗ, котра  включає в себе:

- фактичну вартість об'єкта основних  фондів;

- вартість усіх податків і  зборів, що включаються до ціни  товару, за винятком ПДВ;

- витрати на транспортування;

- витрати на державну реєстрацію;

- витрати, пов'язані безпосередньо  з приведенням об'єкта в робочий  стан (витрати на підготовку будівельного  майданчика, початкові та заготівельні  витрати, пов'язані з придбанням  ОЗ, витрати на страхування, витрати  на установлення, монтаж і налагоджування, витрати на оплату послуг спеціалізованих  підприємств і фахівців, включаючи  прямі витрати на оплату праці  працівників, пов'язаних з процесом  введення ОЗ в експлуатацію) тощо.

Не включаються до складу первісної  вартості ОЗ і відображаються у складі витрат:

- витрати на сплату відсотків  за кредит, залучений для купівлі  ОЗ;

- понаднормативні суми відходів;

- понаднормативні витрати на  оплату праці;

- загальногосподарські витрати.

Під справедливою вартістю ОЗ розуміється  вартість ОЗ, котру може бути отримано в операціях обміну між поінформованими, зацікавленими і незалежними  сторонами. Згідно з додатком до П(С)БО 19 справедлива оцінка ОЗ визначається таким чином:

- земля і будівлі - ринкова  вартість;

- машини і обладнання - ринкова  вартість, а у разі відсутності  даних про ринкову вартість - переоцінена  вартість (сучасна собівартість  придбання) за вирахуванням зносу  на дату оцінки;

- інші основні засоби - переоцінена  вартість (сучасна собівартість  придбання) за вирахуванням суми  зносу на дату оцінки.

Як ринкова вартість, можуть бути використані дані про біржову  вартість, дані прайс-листів тощо. Таке твердження ґрунтується на принципі обачливості, згідно з яким методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському  обліку, мають запобігати завищенню  оцінок активів.

Як переоцінена вартість (вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах) може виступати експертна  оцінка ОЗ, здійснена незалежними  експертами.

Виходячи з вимог Інструкції №291 зарахування на баланс ОЗ, придбаного за грошові кошти або спорудженого підрядним способом, здійснюється за його первісною вартістю (історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується при проведенні переоцінки такого ОЗ, при спорудженні ОЗ власними силами, при одержанні ОЗ безоплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійснення бартерних  операцій з ОЗ.

Оцінка споруджуваного власними силами (господарським способом) ОЗ проводиться  із застосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість включає  до себе прямі та накладні витрати, пов'язані з таким спорудженням. Не включаються до складу первісної  вартості такого об'єкта понаднормовані відходи, понаднормовані витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений до такого спорудження. Також  історична собівартість такого об'єкта не повинна перевищувати його справедливої оцінки. Крім того, додатна різниця  між історичною і справедливою вартістю відноситься до складу витрат підприємства і відображається у Звіті про  фінансові результати.

Згідно з П(С)БО 7 існує такий  різновид ОЗ, які обов'язково потребують часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об'єкти відносяться до кваліфікованих активів. Наприклад, кваліфікованими  активами є будівлі і споруди, які споруджуються на замовлення спеціалізованими підприємствами.

При формуванні собівартості кваліфікованих активів витрати на сплату відсотків  за кредит, залучений для виготовлення кваліфікованих активів, включаються  до складу його первісної вартості.

У процесі господарської діяльності можливе проведення ремонтів, модернізацій та інших видів робіт з ОЗ. Відповідно до П(С)БО 7 в тому випадку, якщо підприємство проводить ремонт ОЗ, у результаті чого планується відновити його первісний  ресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт підприємство не збільшує балансову вартість ОЗ, а відображає такі витрати у складі витрат звітного періоду.

Якщо такі роботи передбачають модернізацію або інше поліпшення об'єкта ОЗ, у  результаті яких передбачається, що функціональні  можливості об'єкта покращаться, в результаті чого зростуть економічні вигоди від  його використання, сума витрат на такі поліпшення збільшує балансову вартість такого об'єкта.

У процесі господарської діяльності підприємство згідно з П(С)БО 7 має  право проводити переоцінки (дооцінки, уцінки), в тому випадку, якщо балансова  вартість об'єкта істотно відрізняється (більше ніж на 10%) від його справедливої вартості. Якщо в результаті переоцінки балансова вартість об'єкта збільшується (дооцінка), сума доооцінки відображається в статті "Інший додатковий капітал". Якщо в результаті переоцінки балансова  вартість зменшується (уцінка), сума уцінки відображається як витрати.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкова  вартість об'єкта ОЗ при черговій дооцінці вартості цього об'єкта ОЗ входить  у состав доходів звітного періоду  з відображенням різниці між  сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта ОЗ і вказаним перевищенням у складі другого додаткового  капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта ОЗ при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта ОЗ направляється на зменшення другого  додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта ОЗ і вказаним перевищенням у видатках звітного періоду.

Отже, весь вищевикладений матеріал базується  на П(С)БО 7 "Основні засоби", а  також на деяких положеннях МСБО.

1.2 Класифікація та оцінка основних  засобів

Виділяють три ознаки, яким повинні  задовольнити основні засоби: 1) мета придбання -- використання в нормальному  процесі функціонування компанії, а  не перепродаж, міжнародні стандарти (стандарт № 16) виділяють придбання з метою  використання в процесі виробництва  продукції, надання послуг або реалізації товарів і допускають придбання  і метою здачі в оренду або  для адміністративних цілей; крім того, до цієї групи можуть відноситися  активи, необхідні для підтримки  основних засобів в робочому стані;

2) тривалість терміну використання (більше за один рік) з розподілом  їх вартості (нарахування зносу)  протягом цього періоду;

3)наявність матеріальної фізичної  форми на відміну від нематеріальних  активів.

У протилежність українській практиці, що була до прийняття П(С)БО, не існує  вартісного ліміту віднесення активів  до основних засобів (капіталізації  витрат); компанії самі встановлюють ліміт, вище якого витрати капіталізуються, а потім списуються як поточні  витрати; величина такої межі залежить від конкретного розміру компанії, області її діяльності і т. ін.

Базовими складовими основних засобів  є:

земля;

будівлі і споруди;

машини і обладнання і ін.

На всі засоби, та винятком землі, нараховується знос. Оскільки на Заході суворо дотримуються облікового принципу відповідності прибутків і витрат періоду, то головною проблемою обліку основних засобів є проблема розподілу  їх вартості у часі. Саме так, а не як перенесення вартості на готовий  продукт, трактується поняття "знос". Для розв'язання цієї проблеми бухгалтер  при обліку основних засобів повинен  послідовно вирішити наступні питання:

1) визначення первинної вартості  основних засобів або вартості, яка буде розподілятися по  облікових періодах протягом  корисного терміну їх використання;

2) визначення методу нарахування  зносу;

3) відображення витрат, пов'язаних  з утриманням основних засобів;

відображення вибуття основних засобів.

Оцінка основних засобів.

Оцінка основних засобів відображається в обліку по первісній або у  перекладі з англійської - за "історичної" вартості. Первісна вартість - це сума грошей яка була витрачена на придбання, доставку та приведення основних засобів  у робочий стан. Таким чином  у первісну вартість входить усе, у що нам (покупцям, одержувачам) обійшлися  основні засоби з моменту переходу власності на них і до моменту  початку експлуатації. Різні види основних засобів мають різні  принципи оцінки та обліку.

Земля.

Усі витрати пов'язані з придбанням земельної ділянки та приведенням  її у стан, належний для експлуатації, складають первісну вартість землі. До первісної вартості навіть включають  усі супутні витрати, які пішли  на її отримання (напр. послуги адвокатів, вартість зносу будівель, які були на цій землі). Але не всі абсолютно  витрати враховуються на рахунку "Земля". Так витрати на придбання активів  з метою покращення землі і  які мають обмежений строк  користування (паркани, тротуари тощо) відносять на рахунок "Поліпшення землі" і вони амортизуються на протязі терміну використання таких  активів.