Організація і методика аудиту обліку виробничих запасів на ВАТ «Унікум»»

– незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

– готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена на продаж і відповідає технічним та якісним характеристикам, які передбачені договорами та іншими нормативно-правовими актами;

– товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

– малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. [14]

Важливе значення для  правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за 
первинною       вартістю.

         Первинною  вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

– суми, які сплачуються  згідно з договором постачальнику (продавцю),

– суми, які сплачуються  за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

– суми ввізного мита;

– суми  непрямих  податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи  витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До  таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів. [14]

Основними завданнями аудиту операцій із запасами є наступні:

- перевірка фактичної наявності запасів (за згодою замовника);

- перевірка організації складського господарства, стану збереження запасів;

- перевірка організації обліку заготівлі, придбання та витрачання запасів;

- перевірка повноти оприбуткування запасів при належності документів, які підтверджують їх придбання;

- перевірка правильності визначення первісної вартості запасів при їх придбанні;

- перевірка організації контролю за зберіганням, використанням і погашенням довіреностей;

- перевірка правильності оформлення надходження та відпуску запасів;

- перевірка законності списання запасів при втратах;

- перевірка дотримання лімітів з відпуску запасів;

- перевірка незавершеного виробництва, правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) за об'єктами калькулювання витрат;

- перевірка своєчасності пред'явлення претензій за якістю та кількістю запасів;

- визначення правильності ведення синтетичного та аналітичного обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг), які включаються до собівартості;

- перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов'язаних із формуванням собівартості продукції (робіт, послуг);

- оцінка повноти та правильності відображення господарських операцій із запасами в бухгалтерському обліку та звітності. [27]

Предметом аудиту операцій із запасами є господарські процеси та операції, пов'язані з наявністю, рухом і використанням виробничих запасів, МШП, витрат виробництва, браку у виробництві, напівфабрикатів, готової продукції, товарів, а також відносини, що виникають при цьому всередині підприємства та за його межами. Виходячи з цілей, яких необхідно досягнути аудитору при дослідженні операцій із запасами, формуються об'єкти аудиту:

Метод аудиту - це система способів і конкретних методів аудиторського контролю, яка реалізує обраний підхід до здійснення перевірки об'єктів аудиту, вказує шлях встановлення істини, визначає взаємозв'язки і взаємозалежності досліджуваної аудитором системи (об'єкта перевірки) і забезпечує додержання принципів аудиту. Методика аудиту - це система способів, прийомів і правил, що застосовуються при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства і складаються з трьох рівнів: об'єкт дослідження, джерела отримання інформації, прийоми і способи вивчення об'єктів.

Аудит виробничих запасів можна поділити на дві частини: перевірку їх фактичної наявності, яка здійснюється за допомогою інвентаризації та перевірку правильності оцінки запасів в обліку і звітності.

Аудит операцій із запасами слід розпочинати з інвентаризації. Це дає можливість виявити недостачі або лишки запасів та інші відхилення, якщо такі мають місце на підприємстві. Інвентаризація виробничих запасів передбачає виконання наступних дій:

- переважування, обмір, підрахунок, які інвентаризаційна комісія проводить у порядку розміщення запасів у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу від одного виду запасів до іншого. При зберіганні запасів у різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально-відповідальної, перевірка проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки запасів вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить до наступного приміщення;

- інвентаризаційні описи складаються окремо на запаси, що перебувають в дорозі, на неоплачені у строк покупцями відвантажені товари і на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці);

- кількість виробничих запасів і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатись на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини таких запасів;

- матеріально-відповідальна особа на прибуткових документах з обліку запасів, що надійшли на об'єкт і прийняті під час його інвентаризації, робить відмітку після інвентаризації з посиланням на дату опису в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови;

- на видаткових документах про запаси, які відпущено зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера, у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка. Вони заносяться до окремого опису в тому порядку, що й для запасів, які надійшли під час інвентаризації. Інвентаризацію проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає звіт (виробничий, матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і дає відповідну розписку (текст розписки наведено на титульній стороні інвентаризаційного опису). Один примірник звіту матеріально відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий -- аудитору.[27]

              Аудитор стежить за правильністю проведення інвентаризації та сам записує результати. Оформлені інвентаризаційні описи він передає в бухгалтерію для складання порівнювальної відомості. Якщо на об'єкті, де проводять інвентаризацію, облік ведеться у кількісно-сумовому вираженні, то у порівнювальну відомість записують тільки ті матеріальні цінності, за якими виявлені відхилення від облікових даних, решту записують одним рядком на загальну суму.

Після перевірки фактичної наявності запасів аудитор розпочинає документальну перевірку в такій послідовності:

1) перевірка правильності оцінки запасів при надходженні, придбанні;

2) перевірка повноти оприбуткування запасів та наявності документів, що підтверджують їх придбання;

3) перевірка своєчасності пред'явлення претензій за якістю і кількістю запасів та за кількістю виконаних робіт і наданих послуг;

4) перевірка організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей;

5) вивчення організації контролю за погашенням довіреностей;

6) перевірка достовірності відображення руху запасів в бухгалтерському обліку;

7) перевірка фактів псування запасів;

8) перевірка законності списання запасів при їх втратах і витратах.

Отже, після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Джерелами перевірки є регістри синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху матеріальних цінностей, звіти матеріально - відповідальних осіб з прикладеними до них документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків із постачальниками тощо.

Таким чином, виявлені аудитором порушення заносяться до його робочих документів, а пізніше знаходять відображення у відповідних узагальнюючих документах.

На основі розділу 1 курсової роботи можна зробити наступні висновки. Важливу роль у підвищенні ефективності роботи підприємств відіграє раціональне використання матеріальних цінностей, які є основою виробничої діяльності та займають більш ніж 70 % у собівартості продукції.
У бухгалтерському обліку під терміном "запаси" ро­зуміють активи, які:

– утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

– перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

– утримуються для споживання під час виробництва про­дукції, виконання робіт та надання послуг, а також уп­равління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
З метою бухгалтерського обліку до запасів включають:

– сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

– незавершене виробництво у вигляді не закінчених оброб­кою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

– готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, при­значена на продаж і відповідає технічним та якісним ха­рактеристикам, які передбачені договорами та іншими нормативно-правовими актами;

– товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою по­дальшого продажу;

– малоцінні та швидкозношувані предмети, що використо­вуються протягом не більше одного року або нормально­го операційного циклу, якщо він більше одного року.

Основними завданнями аудиту матеріально-виробничих запасів є:

– перевірка збереження цінностей;

– контроль за дотриманням норм витрат матеріалів і вста­новлених норм запасів;

– перевірка правильності оцінки і раціонального викорис­тання матеріалів у виробництві;

– аналіз стану обліку і внутрішнього контролю за рухом ма­теріалів.

РОЗДІЛ 2.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЗОН АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

              ВАТ „Уніплит” – самостійний господарський суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює комерційно-виробничу діяльність.

         Виробничою базою товариства стали  основні фонди  передані у фінансовий лізинг, які  попередньо експлуатувались власником понад 30 років. На основній площадці розміщені: цех технологічної тріски, головний корпус, котельня, склад мастил та хімікатів, корпус адміністративного приміщення та інші допоміжні об’єкти.

         ВАТ “Уніплит” на теперішній момент є одним підприємством в Україні з виробництва деревоволокнистих плит мокрим способом і основним постачальником якісної продукції як в Україні так і за її межами.

         Бухгалтерський облік  на ВАТ „Уніплит” ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства в державних органах. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник (керівник), який  здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

       Згідно Наказу «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» від 22 січня 2006 р. на ВАТ «Уніплит» використовується журнально-ордерна форма обліку. Спосіб обробки облікової інформації відбувається автоматизовано за допомогою програми бухгалтерського обліку «1С:Предприятие» 8.0

              Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на ВАТ „Уніплит”   створено бухгалтерську службу на чолі з основним бухгалтером.

         Підприємством самостійно:

-   визначено облікову політику;

-   обрано форму бухгалтерського обліку;

-   розроблено систему  і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій;

-   затверджено правила документообороту і технологію обробки облікової інформації;