Облік заробітної плати

  Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові оклади). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

  Додаткова заробітна плата - ст. 105 КЗпП передбачено , що працівниками, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов’язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

      До додаткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством: премії працівникам, керівникам, спеціалістам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно із законодавством, компенсацій за невикористану відпустку тощо.

  До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань .

   Підприємства  та організації самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, умови преміювання робітників, штатний розклад. Стаття 96. Кодексу законів України про працю встановлює що основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати. Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені законодавством.

    Найбільш поширеними формами оплати праці є почасова і відрядна  (схема 1.4.).

 

Схема 1.4. Форми оплати праці

 

   Кожна з форм має свої системи: звичайна почасова, почасово-преміальна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, побічно-відрядна.

   Почасова оплата широко використовується в бригадах і для розрахунків з окремими робочими в тих випадках, коли оплату праці за певну кількість переробленого часу здійснюють незалежно від кількості виконаних робіт. Вона складається з оплати за тарифом, доплат за умови праці і професійну майстерність. При почасовій формі оплати в розрахунок приймаються кількість відпрацьованих днів і годин. Можна виділити звичайну почасову і почасово-преміальну системи оплати праці.

   Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди : пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

    При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробітна плата визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

  Непряма відрядна система праці – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників) .Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

 При відрядно-прогресивній  оплаті праці робочого, об’єм  робіт, виконаний понад норми,  сплачується по збільшених розцінках. 

  При відрядно-преміальній - виплачуються премії по відрядних розцінках окрім заробітку за досягнення результатів роботи.   

  Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

   Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) - це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У зв’язку з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.

  Акордна оплата праці - одна з форм заробітної плати, яка є різновидністю відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.

 

 

 

 

1.3.Основи обліку  заробітної плати, облік робочого  часу.

 

   Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати — одна з найважливіших і складних ділянок роботи, що потребує точних і оперативних даних, у яких відбиваються зміни чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

    Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві. Заробітна плата регулюється податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

    Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче від якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Законом України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено такий розмір мінімальної заробітної плати – 1147 грн.

    Бухгалтер  з обліку оплати праці повинен відображати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників про працю, наглядати за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат та збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві. На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

   На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати повинен бути документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. У відповідності з Законом України"Про оплату праці" робітники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору в якому  конкретизуються права та обов’язки робітників, а також оплату за виконану роботу, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв’язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

    Порядок нарахування заробітної плати, робітникам підприємства, залежить від застосовуваних форм оплати праці та організації виконання цих робіт.

   Нарахування заробітної плати при погодинній оплаті праці: сума нарахованої заробітної плати визначається шляхом множення відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку, а розмір премій визначається шляхом множення суми погодинної заробітної плати на визначений процент премій.

  Для нарахування основної заробітної плати робітникам-відрядникам необхідно мати підсумок про їх виробіток і розцінки за виконані роботи. Для обліку виробітку продукції використовуються різні первинні документи, що залежать від характеру виробництва, системи організації і оплати праці. На підприємствах, в цехах з дрібносерійним та індивідуальним характером виробництва використовуються накопичувальні чи разові наряди.

  Первинні документи по обліку виробітку передаються в бухгалтерію, де вони перевіряються і групуються. Якщо облік ведеться на кількох документах, то в бухгалтерії складається накопичувальна картка обліку виробітку. На підставі цих первинних та групових документів здійснюється нарахування заробітної плати, яка визначається множенням встановленої розцінки за одиницею виробітку на кількість виробів. При відрядно-преміальній заробітній платі відзначається норма виробітку.

 Коли робота здійснюється колективом по відрядній формі оплати праці, то порядок визначення заробітної плати такий:

1. визначається заробіток по тарифу кожного робітника і бригади в цілому множенням ставок тарифних відповідного розряду на кількість годин;
2. визначається коефіцієнт розподілу як відношення місячного заробітку бригади на загальний заробіток по тарифам;
3. визначається сума заробітної плати кожного робітника шляхом множення заробітної плати за тарифом кожного члена бригади на коефіцієнт розподілу.

Бригадирам із числа  робітників-відрядників, не звільнених від основної роботи, нараховують доплати за керівництво бригадою. Розподіл заробітної плати між членами бригади проводиться з урахуванням коефіцієнтів трудової участі для кожного робітника. Це рішення оформлюють протоколом, який здають у відділі праці і заробітної плати для розрахунку заробітної плати.

  Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахунково-платіжній відомості по кожному працівнику за її видами (відрядна, погодинна, премії та різного виду нарахування). До інших нарахувань відносяться доплати за роботу в святкові (вихідні дні), роботу в понад урочний час, персональні надбавки, інші доплати.

    На кожному підприємстві незалежно від режиму роботи має бути організований табельний облік робочого часу. Табель – це первинний документ з обліку відпрацьованого часу (додаток А).Табелі необхідні як для обліку використання робочого часу всіх категорій робітників, так і для контролю за дотриманням встановленого режиму роботи, розрахунків з ними по заробітній платі і отримання інформації про відроблений час. Табель складається в одному примірнику людиною, уповноваженою на його ведення. Табель відкривається 1-го числа кожного місяця і передається в бухгалтерію 2 рази на місяць:

для коригування суми виплат за першу половину місяця (аванса);

для розрахунку заробітної плати за місяць.

    Табельні номера встановлюються на підприємстві в цілому по порядково-серійній системі, причому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів.

   Оперативний облік присутності робітників та їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству чи по кожному виробничому підрозділу в спеціальному табелі обліку використання робочого часу або журналі.

Табельний облік,  може проводитись двома методами:

1. методом суцільної реєстрації – кожний день по кожному робітнику відмічається відроблений чи не відроблений час з в казанням поважної причини;
2. методом відхилень – відмічаються простої, неприбуття, понаднормові та інші відхилення від нормального режиму роботи, а відроблений час визначається тільки в кінці місяця.

Всі первинні документи  по обліку праці та заробітній платі  в встановлений час передаються  до бухгалтерії.

   Заробітна плата робітникам за першу половину місяця може видаватись у вигляді авансу, розрахованого виходячи з даних табеля про виконаний час та тарифної ставки. Сума авансів потім утримується з заробітної плати робітників, розрахованої за підсумком місяця.

 

 

 

 

1.4.Огляд нормативної  та спеціальної літератури з  обліку розрахунків з оплати  праці.

 

 

  Основним законодавчим актом є Конституція України, на якому базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.  У ст.43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Для регулювання питань оплати праці використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України(таблиця 1.2.):

 

Таблиця 1.2.

Нормативна література з обліку розрахунків з оплати праці

 

№	Закони, постанови, інструкції які регулюють облік розрахунків з оплати праці	Короткий зміст	Використання в роботі
1	Конституція України  від 28.06.1996р.	Основа правової бази України, на якій будується діяльність всіх  підприємств незалежно від  форм власності.	При написанні розділу 1
2	Податковий Кодекс України від 23 грудня 2010 року N 2856-VI із змінами та доповненнями	визначає порядок  оподаткування всіх видів доходів  фізичних осіб	При написанні розділу 2
3	Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV	Порядок організації  бухгалтерського обліку в Україні	При написанні розділу 1
4	Закон України «Про оплату праці», від 24.03.1995 № 108/95-ВР	Визначає сутність та принципи оплати праці в Україні.	При написанні розділу 1
5	Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» вiд 08.07.2010 № 2464 -VI	Визначає порядок збору  та обчислення єдиного соціального  внеску	При написанні розділу 2
6	Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». № 400/97-ВР від 26 .06. 1997 року	Визначає порядок справляння та  використання  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.	При написанні розділу 2
7	Закон України «Про відпустки». Вводиться в дію Постановою Верховної  Ради № 505/96-ВР від 15.11.96 р	Визначає умови, тривалість та порядок надання відпусток  працівникам.	При написанні розділу 2