Облік виробничих запасів у ФГ «Чиста криниця» Гайсинського району Вінницької області

Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості часто використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, поряд з іншими методами оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів із підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття.

Метод 5. Метод оцінки вибуття  запасів за цінами продажу

Метод оцінки за цінами продаж застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим  рівнем торгової націнки, причому в  тих випадку, застосування інших  методів оцінки вибуття запасів  є невиправданим.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця  між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою  торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок  на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів (п. 22 П(С)БО 9).

Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та в цілому покращити  фінансовий стан підприємства.

Оцінка запасів на дату балансу незначному рівні інфляційних  і циклічних коливань цін запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Проте, при збільшенні річного  рівня інфляції, що виражається у  відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже  не дає об'єктивної картини їх реальної вартості та господарської корисності як джерела потенційного доходу. Ринкова  вартість товарно-виробничих запасів  може зменшуватися під впливом науково-технічного прогресу та фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів та їх вартістю на даний момент.

Згідно з П(С)БО 9 з метою  збереження об'єктивності оцінки запасів  в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському  обліку та звітності за найменшою  з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

На практиці первісна вартість запасів не завжди співпадає з  чистою вартістю їх реалізації. При  цьому можливі дві ситуації:

• первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;
• первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

У першому випадку сума перевищення списується на витрати  звітного періоду. Таким же чином  списується вартість зіпсованих запасів  або запасів, яких не вистачає. Після  встановлення винних у недостачі  осіб сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і відображається у складі доходу звітного періоду.

Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається витратами того періоду, в якому була здійснена  їх переоцінка (стаття «Інші операційні витрати» ф. № 2 «Звіт про фінансові  результати»). Слід звернути увагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу  очікуваних витрат на організацію виробництва  та збуту.

Облікові ціни необхідно  періодично переглядати для того, щоб вони за можливістю відображали  або наближалися до дійсної вартості товарно-виробничих запасів. В умовах інфляції переглядати облікові ціни бажано декілька разів на рік.

Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням  принципу обачності в оцінці для  уникнення завищення вартості активів. Окрім принципу обачності цей  підхід також спирається на принцип  співвідношення доходів і витрат.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок  їх дооцінки, то на суму збільшення чистої вартості реалізації сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.

Отже незважаючи на те, що визнання та оцінка виробничих запасів  втілює в собі безліч методів, підприємство обирає для себе найпростіший, який би легко можна було поєднати з  нашим законодавством.

1.2 Нормативно правове регулювання обліку виробничих запасів

Бухгалтерський облік виробничих запасів регулює широке коло нормативних документів.

Нормативно-правові акти, що регулюють  питання обліку виробничих запасів:

• Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)

Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює  господарські відносини, що виникають  у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб‘єктами господарювання, а також між цими суб‘єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

• Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)

Регулює особисті немайнові  та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності  їх учасників.

• Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями)

Визначає правові засади регулювання, організації ведення  бухгалтерського обліку та подання  фінансової звітності в Україні

• Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства»

від 22.05.97 р. №238/97-ВР (зі змінами і доповненнями)

Визначається порядок нарахування  податку на прибуток, визначається база оподаткування, базові ставки оподаткування, пільги, порядок розрахунку амортизаційних відрахувань.

• Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. ( зі змінами і доповненнями )

Визначає платників податку  на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих  та звільнених від оподаткування  експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок  обліку, звітування та внесення податку  до бюджету.

• Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291 (зі змінами і доповненнями)

Встановлює значення та порядок  ведення рахунків бухгалтерського  обліку. Інструкція про застосування Плану рахунків направлена на забезпечення однаковості відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та субрахунках

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»,затв. Наказом Мінфіну від 31.03.99 р. №87(зі змінами і доповненнями)

Визначається методологія  обліку запасів, порядок розкриття  інформації про них у фінансовій звітності. Норми цього положення  застосовуються підприємствами, організаціями  та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Бухгалтерський облік  і звітність в Україні здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України  «Про бухгалтерський облік і фінансову  звітність в Україні», прийнятих  Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємств.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у  фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного  Положення під запасами розуміють  активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Виробничі запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому  економічні вигоди, пов’язані з  їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

1.3. Проблеми обліку виробничих запасів

Для здійснення виробничої діяльності підприємство повинно мати речові засоби виробництва, які являють  собою певні матеріальні виробничі  ресурси. Матеріальні ресурси є засобами виробництва, які включають засоби праці і предмети праці. В теоретичному розумінні матеріальні запаси є предметами праці, які одноразово використовуються у виробничому процесі, свою вартість відразу переносять на готову продукцію. В бухгалтерському обліку більшість предметів праці вважаються виробничими запасами. Але поняття матеріальні і виробничі запаси є дискусійним і трактується в літературних джерелах неоднозначно.

Дослідженню актуальних проблем  обліку виробничих запасів заборгованості присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, таких як Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Кужельний М.В, Мурашко  В.М., Савицька Г.В., Петрова В.І., Стражева В.І., Сопко В.В. та інші. 

Згідно П(С)БО 9 запаси визнаються активами, якщо існує імовірність  того, що підприємство отримає в  майбутньому економічні вигоди, пов'язані  з їх використанням та їх вартість може бути достовірно визначена. Порівняння цієї термінології визначення запасів  з визначенням їх у міжнародному стандарті бухгалтерського обліку - МСБО 2 показує, що ці твердження мають  аналогічний зміст. Аналіз концептуальних визначень термінології показує, що по суті виробничі запаси і матеріальні  запаси стали визначатись в П(С)БО 9 запасами.

В П(С)БО 9 "Запаси" дається  тільки загальне визначення терміну "запаси", але їх сутність і структура не розглядається. Що стосується статті "виробничі  запаси", які визначені в П(С)БО 2 "Баланс", то в ньому показується  вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих  виробів та інших матеріалів, призначених  для споживання в ході нормального  операційного циклу. Але в Балансі  відсутні позиції для відображення МШП. Незважаючи на те, що в П(С)БО 9 "Запаси" зазначено, що МШП входять до складу запасів, але в обліку вони виділені, як і інші види запасів окремо і  їх облік ведеться на рахунку 22 "МШП". Тому доцільним було б і в Балансі (ф.1) виділити окрему статтю для відображення в ній інформації по МШП, що логічно  визначено в П(С)БО 9. Включення  в Баланс (ф.1) до статті "Виробничі  запаси" вартості МШП по-перше  явно не узгоджується з П(С)БО 9, де МШП  відокремлені від виробничих запасів, а по-друге, що більш важливо, в  Балансі в статті "Виробничі  запаси" разом показана інформація не тільки про виробничі запаси, але і про МШП, які за економічним  змістом не можна ототожнювати з  виробничими запасами. Тому включення  МШП до статті "Виробничі запаси" в Балансі (ф.1) не можна вважати обґрунтованим, оскільки зміст статті "Виробничі запаси" не розкриває інформації про їх фактичний стан.

Найбільш оптимальним, на МОЮ думку, є наступне визначення виробничих запасів. Виробничі запаси - це складова частина предметів праці, які приймають участь у виготовленні продукції, але безпосередньо ще не задіяні у виробничому процесі, споживаються протягом одного виробничого циклу і всю свою вартість переносять на вартість кінцевого продукту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Організаційно  – економічна характеристика ФГ «Чиста криниця» Гайсинського району Вінницької області

2.1. Основні економічні  показники діяльності підприємства

       Фермерське  господарство «Чиста криниця»  Вінницької області Гайсинського  району с.Кисляк створене  7 вересня  2004 року.

     Голова правління: Ковальчук Сергій Михайлович .

     Форма власності  приватна.

736 чоловік являються членами  Фермерського господарства «Чиста  криниця» ”, тобто кожен з  яких має частку у вигляді  земельного паю площею 2 га.