Облік виробничих запасів у ФГ «Чиста криниця» Гайсинського району Вінницької області

 

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України

Уманський національний університет садівництва

 

Кафедра обліку і аудиту

Шуляк Оксана Іванівна

 

 

Курсова робота

з управлінського обліку

на тему:

 

«Облік виробничих запасів у ФГ «Чиста криниця» Гайсинського району Вінницької області»

 

 

 

                                                                                           

                                                             Керівник:

                                                                                Демкова О.М

 

 

 

Умань2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………… ……….3                       

Розділ 1. Теоретичні основи обліку виробничих запасів……………….6

1. Економічний зміст та оцінка виробничих запасів………………..6
2. Нормативно правове регулювання обліку виробничих запасів.19
3. Проблеми обліку виробничих запасів ………………………….21

Розділ 2. Організаційно –  економічна характеристика ФГ «Чиста криниця» Гайсинського району Вінницької області…………………………… 24

2.1. Основні економічні  показники діяльності підприємства………24

2.2. Організація облікової політики на підприємстві……………….29

Розділ3. Облік виробничих запасів та його удосконалення………..33

3.1. Первинний облік виробничих  запасів…………………………...33

3.2. Синтетичний та аналітичний  облік виробничих запасів………36

3.3. Удосконалення обліку  виробничих запасів……………………40

3.4. Комп’ютеризація обліку  виробничих запасів…………………41

Висновки……………………………………………………………..45

Додатки

Список використаних джерел………………………………………49

 

 

 

 

 

ВСТУП

Однією з обов'язкових  умов здійснення процесу виробництва  є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою  яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення Матеріальні затрати становлять 57-68% собівартості продукції. Від достовірності та об’єктивності відображення в бухгалтерському обліку й звітності операцій із виробничими запасами залежить правильність визначення основних показників, які характеризують результати господарської діяльності та реальний фінансовий стан підприємства (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість, прибуток, рентабельність, тощо). Тобто від достовірності, об’єктивності, правдивості та повноти відображення господарських фактів, пов’язаних із рухом виробничих запасів, залежить правдивість і неупередженість усіх суттєвих для користувачів показників.

Сьогодні сільськогосподарські підприємства потребують суттєвого  реформування структури управління господарською діяльністю. При цьому  велике значення має визначення мінімальної  величини виробничих запасів на підприємствах, оскільки матеріальні витрати на цих підприємствах займають найбільшу  питому вагу. Оптимізація виробничих запасів - один із головних факторів виходу сільськогосподарських підприємств  із кризового стану. Це зумовлює необхідність по-новому визначити роль, місце  і зміст обліку і аналізу виробничих запасів, обґрунтувати його методологію  в системі управління. Адже в ринкових відносинах у вигіднішому положенні  виявляються ті підприємства, котрі  вміють краще аналізувати виробничу  ситуацію і приймати ефективні рішення (в тому числі й щодо оптимізації виробничих запасів), швидше адаптуватися до змін кон`юнктури.

У цих умовах висуваються  нові вимоги до організації економічної  інформації, до методики обліку і аналізу  виробничих запасів.

Тому актуальність проблеми обліку і аналізу виробничих запасів  сільськогосподарського підприємства не викликає сумніву і потребує дослідження.

Розвитку теорії та практики обліку і аналізу виробничих запасів, забезпеченню його інформаційної бази сприяли праці таких вітчизняних  вчених як: Ф.Ф. Бутинець, В.П. Завгородній, В.В. Сопко, Л.К. Сук, П.Т. Саблук, Н.В. Чебанова та інших.

Однак ряд проблем організації  та методики обліку і аналізу виробничих запасів потребують подальших досліджень та наукових розробок.

Залишаються нез’ясованими  питання обліку виробничих запасів, обчислення матеріальних витрат в собівартості продукції, має місце неузгодженість фінансового, управлінського та податкового  обліку на рівні підприємства.

Метою курсової роботи є  виявлення передумов, теоретичне та практичне дослідження організації  і методики обліку та аналізу виробничих запасів, раціональна організація  обчислювальних робіт на сільськогосподарському підприємстві в сучасних умовах господарювання.

Досягнення поставленої  мети зумовило постановку і вирішення  наступних наукових та практичних задач:

- розглянути сутність, класифікацію  та методи оцінки виробничих  запасів з урахуванням галузевих  особливостей сільськогосподарських  підприємств;

- дослідити нормативно-правову  базу, що регулює питання обліку  і аналізу виробничих запасів  на сільськогосподарських підприємствах; 

- провести техніко-економічну  характеристику сільського-сподарського  підприємства;

- проаналізувати організаційний  аспект та діючу систему бухгалтерського  обліку на підприємстві як  одного із видів інформаційного  забезпечення економічного аналізу  виробничих запасів;

- дослідити методику обліку  виробничих запасів на підприємстві;

- розробити систему показників  та методику економічного аналізу  виробничих запасів;

- визначити основні напрямки  вдосконалення управління виробничими  запасами для підвищення обсягів  виробництва та реалізації продукції. 

Об’єктом дослідження  обрано фермерське господарство ФГ «Чиста криниця».

Предметом дослідження є  теоретичні, методологічні та практичні  аспекти обліку і аналізу виробничих запасів на підприємстві.

 

Розділ 1. Теоретичні основи обліку виробничих запасів

1.1. Економічна сутність та класифікація виробничих запасів

Виробничо-господарська діяльність підприємств забезпечується за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, основних засобів праці і матеріальних умов процесу праці.

Різноманіття  форм власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств  в управлінні економікою, галузеві особливості виробництва вимагають  альтернативних, а часом і різноманітних  підходів при вирішенні конкретних питань методики і техніки ведення  обліку виробничих запасів.

У підприємств тепер з'явилася  можливість вибору різних способів: організації  обліку заготовляння і придбання  матеріалів; відображення вартості матеріалів, що залишилися наприкінці місяця в  дорозі або не вивезених зі складів  постачальників; виявлення відхилень  фактичної собівартості матеріальних цінностей від облікових цін  і їхнього наступного розподілу  між витраченими у виробництві  матеріалами і їхніми залишками  на складах; погашення вартості, що знаходяться в експлуатації малоцінних і швидкозношуваних предметів і  ін.

Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо і  т.д.) є предметами, на які спрямована праця людини з метою одержання  готової продукції. На відміну від  засобів праці, що зберігають у виробничому  процесі свою форму і що переносять вартість на продукт поступово, предмети праці споживаються повністю і повністю переносять свою вартість на цей продукт  і заміняються після кожного  виробничого циклу. У промисловості  поступово збільшується споживання товарно-матеріальних цінностей у  виробництві. Це обумовлюється розширенням  виробництва, значною питомою вагою  матеріальних витрат у собівартості продукції і ростом цін на ресурси. В умовах переходу до ринкової економіки  важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів (зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, економія і т.д.).

Під поняттям виробничих запасів  слід розрізняти поняття матеріальних ресурсів.

Матеріальні ресурси являють собою сукупність предметів праці, призначених для  використання в процесі продуктивного  і непродуктивного споживання (за винятком продукції, що знаходиться  в незавершеному виробництві). Основну  частину матеріальних ресурсів складають  предмети праці, що застосовуються в  промисловому, сільськогосподарському і будівельному виробництві –  сировина, основні і допоміжні  матеріали, паливо, електроенергія, різні  вироби, машини й устаткування. Економія і раціональне використання матеріальних ресурсів – один з найважливіших  напрямків інтенсифікації виробництва, підвищення добробуту людства, дбайливого використання природних багатств і  збереження навколишнього середовища. Ефективне використання матеріальних ресурсів як вирішальний і найбільш діючий спосіб збільшення національного  багатства країни, швидкого росту  нагромаджень і ресурсів споживання.

В економічній літературі поняття «виробничі запаси» трактується  як предмети праці, на що спрямована праця  людини і що становлять матеріальну  основу створюваного продукту [10, с.212].

В бухгалтерському обліку поняття „виробничі запаси” розглядається  як придбані або самостійно виготовлені  вироби, які підлягають переробці  на підприємстві. До них відносяться: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і  тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, передані в переробку, запасні  частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали [7, с.124].

На сучасному етапі  йде тенденція прискорення оборотності  запасів на підприємстві, а отже і зниження розмірів запасів, аж до роботи з коліс, запаси як і раніше займають головну роль у забезпеченні підприємства нормальними ритмічними умовами роботи.

На рівні фірм запаси відносяться  до числа об'єктів, що вимагають великих  капіталовкладень, і тому являють  собою один з факторів, що визначають політикові підприємства і впливають  на рівень логістичного обслуговування в цілому. Однак багато фірм не приділяють йому належної уваги і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних  запасах. У результаті цього фірми  звичайно зіштовхуються з тим, що їм приходиться вкладати в запаси більший капітал, чим передбачалося.

Таким чином, щоденна потреба  в предметах праці на функціонуючому підприємстві дозволяє зарахувати їх до складу матеріальних оборотних коштів підприємства і розглядати як поточні  активи.

У виробничому процесі  використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Для обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набуває особливої актуальності класифікування в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації.

Для правильної організації  обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація(див.дод.А).

За результатами проведених досліджень встановлено, що не існує  визначеності щодо трактування терміну  «виробничі запаси» в працях учених-економістів. Так, в економічній літературі, виданій  на теренах колишнього Радянського  Союзу, виробничі запаси визначаються як матеріальні ресурси або як предмети праці, при чому в одних  джерелах зазначено, що вони не повинні  бути задіяні в процесі виробництва, а в інших – вони беруть участь в процесі створення матеріальних благ.

У зв’язку з прийняттям в Україні національних стандартів бухгалтерського обліку, які узгоджені  з міжнародними, доцільним є використання термінів, які прийняті Положенням (стандартом) №9 «Запаси»: запасами - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Важливе значення для правильного  обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких  фактичних витрат [19, c.107]:

• суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
• суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;
• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.