Облік створення підприємства

              Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) — товариство, акції якого можуть поширюватися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах. Акціонери ВАТ можуть відчужувати приналежні їм акції без згоди інших акціонерів і суспільства.

              Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) — товариство, акції якого розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть поширюватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі. Акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, продаваних іншими акціонерами суспільства.

              Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) називається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами і несе відповідальність за своїми обов'язками тільки своїм майном. Учасники товариства, що цілком оплатили свої внески, несуть ризик збитків суспільства в межах їхніх внесків.

              Товариством з додатковою відповідальністю (ТДВ) визнається товариство, статутний капітал якого розділений на частки, розміри яких визначені установчими документами. Учасники такого суспільства відповідають по його боргах своїми внесками в статутний капітал, а при недостатності цих сум — додатково приналежним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Мінімальний статутний капітал законом не передбачається, але формувати його необхідно.

              Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

              Повним вважається суспільство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях суспільства усім своїм майном. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна недостатньо для сплати всіх боргів, його учасники у відсутній частині несуть солідарну відповідальність усім своїм майном. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони до вступу в суспільство або після.

              Учасник, що оплатив цілком борги суспільства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, що несуть перед ним відповідальність пропорційно своєї частини в майні суспільства. Мінімальний статутний капітал законом не передбачається, але формувати його необхідно.

              Командитним товариством називається суспільство, у якому разом з одним або більш учасниками, що здійснюють від імені суспільства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність по зобов'язаннях суспільства усім своїм майном, є один або більш учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно суспільства (вкладників). Мінімальний статутний капітал законом не передбачається, але формирувати його необхідно.

Ще одним видом підприємств є так звані колективні підприємства. У відповідності зі статтею 93 Господарського кодексу [2] під колективним підприємством розуміється корпоративне або унітарне підприємство, що діє на підставі колективної власності засновника (засновників).

Колективні підприємства є юридичними особами.

Серед підприємств колективної форми власності виділяють:

— виробничі кооперативи;

— підприємства споживчої кооперації;

— підприємства суспільних і релігійних організацій;

інші підприємства, передбачені законодавством.

При створенні підприємства необхідно вибрати форму власності. Форма власності – це право людини на річ (майно), яке вона  здійснює згідно закону за своїм бажанням, незалежно від інших людей. Власнику надлежать права володіння, використання та розпорядження своїм майном (ст.316, 317 Цивільного кодексу [3]).

Суб’єктами права власності в Україні виступають: Український народ, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна республіка Крим, зарубіжні країни та інші суб’єкти публічного права.

Суб’єктами права приватної власності є  фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком його окремих видів, які за законом не можуть їм належати.

До державної власності в Україні відносять те майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади  (  ст.  326 Цивільного кодексу [3]).

До комунальної власності належить майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній спільноті. Управління майном комунальної власності здійснює територіальна спільнота або створені нею органи місцевого самоуправління( ст. 327 Цивільного кодексу).

При створенні підприємства необхідно вибрати не тільки форму власності, але й організаційно-правову форму господарювання відповідно до Класифікації організаційно-правових форм господарювання.

              У новому класифікаторі підприємства згруповані по видах підприємств:

— підприємства — самостійні суб'єкти господарювання, створені компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної й іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами;

— господарські товариства — підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами і (або) громадянами шляхом об'єднання їхнього майна й участі в підприємницькій діяльності суспільства з метою одержання прибутку;

— кооперативи — юридичні особи, створені фізичними і (або) юридичними особами, що добровільно об'єдналися на підставі членства для ведення спільної господарської й іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних і інших потреб на засадах самоврядування;

— організації (установи, заклади) — організаційні структури, створені одним або декількома особами (засновниками), що не приймають участі в керуванні ними, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна;

— об'єднання підприємств (юридичних осіб) — господарська організація, створена в складі двох або більш підприємств (юридичних осіб) з метою координації їх виробничої, наукової й іншої діяльності для рішення спільних економічних і соціальних задач;

— відособлені підрозділи без утворення юридичної особи;

— об'єднання громадян, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації;

—     інші організаційно-правові форми.

Уважно проаналізував основні організаційно-правові форми господарювання зупиняємо свій вибір на товаристві з обмеженою відповідальністю.

Підприємство, що створюється відноситься до колективного виду підприємства, тому що діє на основі власності двох засновників. Організаційно-правова форма – господарське товариство, тому що підприємство створене громадянами шляхом об'єднання їхнього майна й участі в підприємницькій діяльності суспільства з метою одержання прибутку. Обґрунтувати вибір організаційно - правої форми можу тим, що ТОВ може складатися з декількох учасників (засновників), причому обмеження законодавством не встановлено; засновники можуть виходити зі складу ТОВ і можуть залучатися нові, на відміну від приватних підприємств; а процес створення і діяльності ТОВ набагато легший і доцільніший для організації малого та середнього бізнесу.

3. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації підприємства

Перелік документів потрібних для державної реєстрації юридичної особи:

1) заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи; (Додаток 2)

2) копія рішення засновників або уповноваженого ними органа про створення юридичної особи;

3) два екземпляри установчих документів;

4) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи;

5) діюча довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи (у випадку проведення такого резервування); (Додаток Б)

6) копія рішень органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів Україна про надання дозволу на погоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання (у випадках, передбачених законом);

7) документ, що підтверджує внесення засновниками внесків у статутний фонд (статутний або складовій капітал) юридичної особи в розмірі й у випадках, установлених законом;

8) для акціонерних товариств додатково: звіт про проведення підписки на акції, завірений державною комісією з коштовних паперів і фондового ринку України;

9) для фермерського підприємства додатково: копія Державного акту на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акту на право постійного користування землею засновника, або нотаріально засвідчена копія договору на право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди;

10) для засновника - іноземної юридичної особи додатково: документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні його місцезнаходження, зокрема витяг з торговельного, банківського або судового реєстру, легалізований у встановленому законом порядку.

11) Додатково пред’являються паспорт особи, що подає документи на проведення реєстрації та документ, що засвідчує її повноваження.

12) Свідотцтво про державну реєстрацію (Додаток 3) й один екземпляр оригіналу установчих документів з оцінкою державного реєстратора про проведення державної реєстрації видаються (направляються рекомендованим листом з описом вкладення) засновникові або уповноваженому їм особі не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи.

Під державною реєстрацією підприємства, згідно Закону про державну реєстрацію, розуміється засвідчення факту про заснову чи ліквідацію суб’єкта підприємчої дільності, а також здійснення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Єдиний державний реєстр - це автоматизована система збору, накопичення, захисту, обліку і на­дання інформації про юридичні особи та фізичні особи - підприємців. Він мі­стить відомості, які стали відомі з реєстраційних карток юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відомості з Єдиного державного реєстру є від­критими і загальнодоступними.

Процедуру державної реєстрації здійснює державний реєстратор - посадова особа, що згідно з Законом про державну реєстрацію здійснює державну реєстрацію суб’єктів господарюваня. Державний реєстратор після здійснення державної реєстрації зобов’язаний сформувати реєстраційну справу, куди увійдуть усі документи, що подавалися для реєстрації. Реєстраційні справи зберігаються у державного реєстратора упродовж періода існування юридичної особи, а також упродовж трьох років після внесення до Єдиного державного реєстру запису про при­пинення юридичною особою підприємницької діяльності. Далі їх здають до архіву, де вони зберігаються 75 років.

4. Документальне оформлення рішення засновників про створення підприємства

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" установлен розмір реєстраційного збору за проведення державної реєстрації, відповідно до  якої реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичної особи становить не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Підприємство може бути створене за рішенням власника (власників) майна або вповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також знідно з рішенням інших органів, організацій та громадян шляхом установлення нового, реорганізації (злиття, виделення, розділу) діючого (діючих) підприємств згідно з вимогами законодавства.

Рішення власника може бути оформлено наказом, постановою, розпорядженням, рішенням, протоколом зборів (конференції) і іншим документом, що у відповідності зі своїми повноваженнями засновник (власник майна) може видати і також зафіксоване в писемній формі.

Протокол установчих зборів є обов'язковим документом при веденні установчих зборів. У ньому фіксується хід ведення зборів, усі питання, розглянуті на зборах, і прийняті по них рішення.

В протоколі зборів засновників (Додаток 11) відбиваються прийняті засновниками рішення, необхідні для початку підприємницької  діяльності :

1.           затверджуються статутні документи;

2.           призначається керівництво підприємства (директор);

3.           призначається особа, відповідальна за подачу документів і проведення процедури реєстрації підприємства і т.п.

5. Розробка установчих документів

              Підготовка установчих документів є важливим етапом реєстрації підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону про державну реєстрацію [4] державному реєстраторові (серед інших) направляються:

— копія рішення засновників або уповноваженого ними органа про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

— два екземпляри установчих документів.

Відповідно до статті 57 Господарського кодексу [2]  установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його створення або установчий договір, а у випадках, передбачених законом — статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів керування, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації і ліквідації, якщо інше не передбачено законом.