Облік розрахунків з оплати праці

Згідно із Законом України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання зарплати працівників підприємств усіх форм власності і господарювання шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, керівників державних підприємств, а також через оподаткування доходів працівників.

Держава також має забезпечувати науково-методичне обґрунтування заробітної плати, тарифних умов, розроблення нормативів трудових затрат на масові технологічні процеси, дослідження і вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду з проблеми організації заробітної плати тощо.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

 вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни;

 загального рівня середньої заробітної плати;

 продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Установлюючи мінімальну заробітну плату, країни з розвинутою ринковою економікою орієнтуються на відповідні конвенції Міжнародної організації праці. Як свідчить практика цих країн, визначення мінімуму заробітної плати на загальнонаціональному рівні є хоча і важливим, проте додатковим, а не основним інструментом регулювання оплати, оскільки пріоритет зберігається за колективними переговорами. Державне регулювання оплати праці має за мету визначити найменший рівень заробітної плати, «стартові» позиції учасників колективних переговорів, нижче рівня яких угоди неможливі.

У сучасних умовах в Україні метою встановлення мінімальної заробітної плати є фіксування нижньої межі розмірів оплати праці. Отже, мінімум заробітної плати розглядається як інструмент у боротьбі з бідністю через надання всім працівникам на умовах найму на підприємствах усіх форм господарювання гарантованого захисту від невиправдано низьких ставок заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексів цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів [1].

Установлена на рівні держави мінімальна заробітна плата являє собою її державну гарантію для всіх категорій найманих працівників і не підлягає зниженню на рівні галузі і підприємства. Установлюються державні норми і гарантії в оплаті праці за роботу в понад-нормований час; у святкові неробочі та вихідні дні; за час простою під час виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника.

Держава визначає норми і гарантії в оплаті праці працівників, молодших вісімнадцяти років, за скороченої тривалості їх щоденної роботи тощо; гарантії для працівників щодо оплати щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, хто направляється для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям; для донорів тощо. Гарантії та компенсації працівникам  у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо. Ці норми і гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями.

1.2. Законодавче регулювання розрахунків з оплати праці в Україні

Законодавство регулювання оплати праці в Україні складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється :

–        Міністерством праці України та його органами;

–        фінансовими органами;

–        Органами Державної податкової інспекції;

–        професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників.

Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Постанова від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.95.

Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках :

а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв‘язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки ;

б) надання працівникам творчої відпустки ;

в) виконання працівниками державних і громадянських обов’язків у робочий час;

г) переведення працівників на іншу, легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я ;

д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу, легшу роботу ;

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини ;

є) виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної прати вивільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування ;

ж) службових відряджень ;

з) направлення працівників на обстеження до медичних закладів ;

і) звільнення працівників – донорів від роботи ;

ї) залучення працівників до виконання військових обов’язків ;

й) тимчасового переведення працівників у разі виробничої потреби на іншу, нижче оплачувану роботу ;

к) забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та допомогою по вагітності і пологах ;

л) вимушеного прогулу ;

м) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Якщо перед настанням тимчасової непрацездатності або в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати. працівник не мав заробітку. розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного ) окладу.

Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Для нарахування допомоги у зв‘язку з тимчасовою непрацездатністю середньо денний заробіток визначається із фактичної заробітної плати, що не перевищує подвійної тарифної ставки, посадового окладу.

Наступним нормативно-правовими документами є:

   Закон України про працю.

   Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затверджена наказом Міністру України № 171 від 07.07.95 за погодженням Мінекономіки України, Мінпраці України, Мінфіном України.

   Постанова від 28 червня 1997 року № 651 « Про порядок визначення розміру допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв’язку із вагітністю та пологами особам, які мають постійно обчислювальний доход, та особам, доход яких повністю може бути обчислений лише за результатами роботи за рік».

   Закон України «Про відпустки».

   Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування».Нова ставка діє з 26 липня 1997 року.

   Порядок збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

   Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики від 3 жовтня 1997 року №4.

   Про внесення змін і доповнень до «Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України», затвердженого Правлінням Національного Банку України від 02.02.95р. №21.

   Постанова Кабінету Міністрів України №571 від 27.04.98р. м. Київ «Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності».

   Закон України “ Про колективні договори і угоди “.

   Постанова від 8 лютого 1995 р.№ 100  “Про затвердження Порядку обчислення середньої  заробітної плати”.

2. Облік розрахунків з персоналом

2.1. Організація обліку операцій з оплати праці

Облік операцій з оплати праці в системі рахунків – це синтетичний облік нарахування і розподілення заробітної плати, визначення належаної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат по статтям і об'єктам калькулювання. Синтетичний облік розрахунків по заробітній платі ведеться на двох субрахунках рахунку №66 "Розрахунки з оплати праці". На кредиті субрахунку №661 "Розрахунки за заробітною платою відображається нарахована заробітна плата працівникам підприємства за звітний період (місяць); на кредит субрахунку №662 "Розрахунки з депонентами" - своєчасно невиплачена заробітна плата (яка належить до виплати). На цьому субрахунку відображається також своєчасно невиплачені відпускні, премії. На дебеті рахунку №66 відображаються всі відрахування з заробітної плати ,. утримання, виплати Кредитове сальдо рахунку №60 показує заборгованість підприємства своїм працівникам на 1-е число наступного за звітним місяця.

Аналітичний облік операцій з оплати праці має стільки рахунків, скільки працюючих на підприємстві по списковому складу, тобто це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо [10, c. 98].

Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку буде дорівнювати кредитовому обороту синтетичного рахунку №66 за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому. Сума всіх відрахувань по аналітичним рахункам буде дорівнювати дебетовому обороту синтетичного рахунку №66. Сума в графі розрахунково-платіжної відомості "Сума до виплати" аналітичних рахунків дорівнює кредитовому сальдо синтетичного рахунку "Розрахунки З оплати праці". Кредитове сальдо по рахунку №66 показує заборгованість підприємства своїм працівникам на 1-е число кожного наступного за звітним місяця. Складається звіт про стан заборгованості із заробітної плати на 10-е число місяця, тими підприємствами, на яких мала місце заборгованість по заробітній платі. Сума всіх утримань по аналітичних рахунках дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку №66. Сума у графі розрахунково-платіжної відомості "Сума, належна до виплати", аналітичних рахунків дорівнює кредитовому сальдо синтетичного |рахунку№66 "Розрахунки з оплати праці".

Заробітна плата є одним з елементів витрат виробництва і однією з важливих статей собівартості продукції. Для включення її в склад витрат необхідно всю нараховану в розрахункових (розрахунково-платіжних) відомостях зарплату згрупувати по напрямкам витрат в спеціальній відомості розподілу.

Таким чином, система рахунків бухгалтерського обліку здатна забезпечити будь-якою інформацією, що необхідна для планування, нормування, управління та контролю за виконанням завдань. Для групування змісту економічної інформації про господарські засоби, джерела, господарські процеси, а також для правильної і чіткої побудови і а організації бухгалтерського обліку необхідний чіткий перелік та конкретна характеристика кожного рахунку. Таким документом є План рахунків бухгалтерського обліку - систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку. Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" шостого класу належить до 2 розділу Плану рахунків "Рахунки джерел засобів".

Нарахування заробітної плати і її розподіл відображають в обліку відповідними  бухгалтерськими  проводками. Схема бухгалтерських проводок з обліку з обліку розрахунків з робітниками і службовцями, складена відповідно до діючих нормативних документів, наведена нижче в таблиці 2.1. "Відображення операцій по оплаті праці на рахунках бухгалтерського обліку".

38

Таблиця 2.1

Схема бухгалтерських проводок з обліку з обліку розрахунків з оплати праці