Облік розрахунків з оплати праці та шляхи його вдосконалення

По дебету субрахунків 652 і 653 ведеться облік сум перерахованих з поточного рахунку у сплату здійснених відрахувань, а також сум, які відповідно до діючих положень виплачуються за рахунок коштів фонду, різних видів допомоги працівникам.

Суми нарахованої допомоги та інші витрати, здійснені за рахунок відрахувань на соціальне страхування, відносять з кредиту рахунку 66 в дебет субрахунку 652 рахунку 65.

Розподіл оплати праці та відрахувань на соціальні заходи за об’єктами обліку відображається у Зведеній відомості нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об’єктами обліку. Ця відомість складається на підставі первинних документів з обліку праці, накопичувальних відомостей, журналів обліку витрат. У ній відображають кількість відпрацьованих людино – годин, суму нарахованої оплати праці та відрахувань від неї на соціальні заходи.

Для контролю за використанням фонду оплати праці і станом розрахунків з оплати праці з робітниками і службовцями складається Зведена відомість з розрахунків з робітниками і службовцями. Ця відомість складається на підставі показників розрахунково-платіжних відомостей за звітний місяць.

У відомості узагальнюються дані загалом по підприємству: про суму нарахованої оплати праці, суми оплати праці, виданої готівкою в поточному місяці, про розміри депонованої оплати праці, а також суми утримань за їх видами. За даними цієї відомості виписуються чеки на отримання грошей з поточного рахунку в банку, а також для отримання даних про перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, та інші утримання. За цією самою відомістю складають довідки про використання фонду оплати праці.

Синтетичний облік розрахунків з оплати праці на підприємстві ведеться в журналі-ордері по рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» за допомогою бухгалтерської програми «Автоматизація бухгалтерії підприємств: розрахунки заробітної плати, складський облік, матеріали, основні засоби, баланс, розрахунки із постачальниками та замовниками».

Інформація про заборгованість підприємства із заробітної плати на звітну дату (дату балансу) наводиться у формі №1 «Баланс» у ряд.580 «Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці»

Отже, можна зробити висновок, що аналітичний та синтетичний облік розрахунків за виплатами працівникам відповідає вимогам ведення, тобто автоматизовано за допомогою бухгалтерської програми бухгалтерського обліку «Автоматизація бухгалтерії підприємств: розрахунки заробітної плати, складський облік, матеріали, основні засоби, баланс, розрахунки із постачальниками та замовниками».

3.4.           Шляхи удосконалення обліку розрахунків за виплатами працівникам

Облік розрахунків за виплатами працівникам на підприємстві займає особливе місце серед найбільш трудомістких ділянок бухгалтерського обліку. Для роботи на даній ділянці необхідні: висока точність, акуратність, максимум уваги і, безумовно, своєчасне виконання всіх розрахункових операцій.

Основою забезпечення успішного обліку розрахунків з оплати праці і в цілому діяльності підприємства є чіткий механізм обліку господарських процесів, у т. ч. в частині бухгалтерського обліку, який включає в себе не тільки фіксування господарських операцій, але й етапи обігу документів, у яких вони зафіксовані.

Для ефективності управління та контролю керівник підприємства повинен вибрати певний порядок обліку і документування господарських операцій з урахуванням особливостей діяльності підприємства. Це досягається шляхом запровадження облікової політики підприємства.

Для цього керівництву підприємства необхідно вжити ряд заходів, а саме: додати до наказу про облікову політику на підприємстві графік документообігу.

Під документообігом розуміють організовану систему створення, перевірки та обробки первинних документів в бухгалтерському обліку від моменту їх складання до здачі в архів. Крім того на підприємстві необхідне запровадження графіку документообігу.

Розробка механізму управління документообігом є необхідною складовою організації бухгалтерського обліку, що забезпечує:

-                     стабільність роботи бухгалтерської служби;

-                     чіткість руху та оперативність обробки документів;

-                     своєчасність прийняття управлінських рішень.

Графік документообігу –  затверджений порядок обробки інформації, що зазначена в первинних документах. Графік регламентує терміни складання, надання та обробки первинних документів; визначає перелік документів, час їх просування та обробки, посадових осіб, відповідальних за складання документів, порядок передачі документів по інспекціях для обробки, строк надходження документів до бухгалтерії, термін обробки і проходження документів всередині бухгалтерської служби і завершення всіх робіт за звітний період до складання бухгалтерського балансу та звітності.

Але на підприємстві графік документообігу має безліч недоліків, а саме в ньому не розкривається інформація про строки надання документів, яка робота виконується в момент складання.

Тому нами запропоновано внести корективи до графіку документообігу на підприємстві, який сприятиме покращенню усієї роботи на підприємстві, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку на підприємстві.

Зміни, що відбуваються в суспільно-політичному й економічному житті України, реформування всієї системи виробничих відносин вимагають створення принципово нової системи управління персоналом. Актуальними на сьогодні є розробка й впровадження систем стимулювання керівних кадрів як найбільш діючого каталізатору в підвищенні трудової активності, сприянні в досягненні особистих цілей і цілей підприємства.

Суттєвим елементом оновленої системи управління діяльністю є управління персоналом підприємства , основою якого була і залишається система матеріального стимулювання працівників, що дозволяє значно підвищити кінцеві результати трудової діяльності та досягти генеральної мети підприємства - максимізації прибутку. У зв’язку з цим освіта та спеціалізація робітників стали грати другорядне значення при визначені розмірів оплати їх праці, оскільки між стабільністю, фінансовою стійкістю підприємства і життєвим рівнем добробуту його персоналу існує нерозривний двосторонній зв’язок. З одного боку, життєвий рівень персоналу та його поліпшення залежить від стабільності і прибутковості результатів діяльності підприємства, а також від ефективності діючої системи оплати праці. З іншого боку фінансово-господарська діяльність багато в чому визначається професійними якостями і працездатністю персоналу, що залежать, у свою чергу, від дієвості системи матеріального стимулювання робітників.

Сьогодні на багатьох підприємствах України застосовуються лише окремі елементи системи стимулювання. Така система не має комплексного характеру, оскільки традиційно ці елементи не поєднані один з одним, використовуються окремо. Ще одним недоліком такої системи стимулювання і мотивації є те, що вона має поточний, короткотерміновий характер, не націлена на майбутнє. У більшості вітчизняних компаній керівництво не приділяє стратегічної уваги розробці системи стимулювання.

Стимулювання персоналу на підприємстві є стратегічним фактором розвитку підприємства.

Тому, відпрацювавши ефективний механізм стимулювання праці персоналу, підприємство одночасно із вирішенням багатьох соціальних питань персоналу, вирішує одну з основних стратегічних задач - ефективність та продуктивність праці персоналу, що, у свою чергу, неодмінно виступає позитивним фактором фінансового розвитку підприємства.

Одними з основних завдань реформування оплати праці є розробка нових та вдосконалення існуючих механізмів її організації і регулювання, які б могли дозволити відродити основні функції заробітної плати, забезпечити зростання мотиваційного потенціалу працівників до ефективної праці на основі підвищення розміру заробітної плати.

Тому реформування оплати праці на даному етапі економічного розвитку України ставить такі завдання:

-                     підвищення платоспроможного попиту населення на товари і послуги як чинника, що сприятиме економічному зростанню виробництва;

-                     створення ефективних стимулів до праці, підвищення її якості та продуктивності;

-                     створення умов для реформування соціальної сфери (передусім пенсійного та медичного страхування) як засобу зменшення державних витрат і потенційного джерела інвестицій у реальний сектор.

Далі реформування оплати праці повинно органічно поєднуватись із загальним процесом ринкового реформування національної економіки, насамперед податкової, грошово-кредитної, фінансової та соціальної сфери.

Удосконалення державного та колективно-договірного регулювання оплати праці повинно ґрунтуватися на детальному вивчені та визначені недоліків сучасного стану та дослідженні основних шляхів підвищення ефективності соціального партнерства в галузі оплати праці з урахуванням зарубіжного досвіду з цих питань [47, C. 228].

Реформування організації оплати праці повинно охоплювати удосконалення державно-нормативного регулювання та розвиток колективно-договірного регулювання на усіх рівнях. Необхідна оптимальна модель співвідношення законодавства про працю, колективних угод, індивідуальних трудових угод та принципів управління оплатою праці на підприємствах.

На мікроекономічному рівні головними елементами регулювання відносин з приводу оплати праці є: індивідуальне регулювання на базі трудової угоди; регулювання оплати праці локальними актами соціального партнерства, насамперед колективними угодами.

Отже, запропоновані шляхи удосконалення обліку і контролю розрахунків за виплатами, будемо сподіватися, принесуть бажаних результатів та покращать діяльність підприємства.

ВИСНОВКИ

Дослідження проведене в курсовій роботі дає можливість зробити такі висновки.

Облік праці і її оплати – одна з найбільш важливих і складних ділянок роботи, що потребує точних і оперативних даних, в яких підтверджуються зміни чисельності працюючих, витрати робочого часу, категорії працівників, виробничих витрат, здійснення контролю за використанням трудових ресурсів.

В курсовій роботі проаналізовано діяльність закритого акціонерного товариства «Даген».

Акціонерне товариство створено для співдій задоволення потреб населення в товарах, продукції, роботах і послугах з високими споживчими властивостями і якістю, а також для діяльності, направленій на отримання прибутку на вкладений капітал, та на задоволення на підставі отриманого прибутку соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового колективу.

При аналізу фінансового стану було встановлено, що підприємство «Даген» має недостатню фінансову стійкість. Про це свідчить ряд показників.

Зокрема, коефіцієнт абсолютної ліквідності вказує на те, що підприємство як на початок 2009 року (0,01), так і на кінець 2009 року (0,06) є меншим за нормативне і в 2009 році в змозі негайно погасити лише 6% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів.

Значення проміжного коефіцієнта покриття за 2009 рік порівняно з минулим зросло на 0,14, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено лише 61% поточних зобов’язань підприємства, це є меншим його порогового теоретичного значення.

Загальний коефіцієнт покриття свідчить, що на кожну гривню поточних зобов’язань підприємства припадає на початок 2009 року 1,17 грн. оборотних активів, а на кінець 2009 року – 1,11 грн.

Аналіз платоспроможності та ліквідності виявив, що баланс ЗАТ «Даген» не є абсолютно ліквідним. Нестача ліквідності свідчить, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов’язання. Керівництву треба звернути на це увагу і з’ясувати причини такого негативного становища.

Ситуацію можна покращити, зменшуючи дуже велику частку кредиторської заборгованості у пасивах, а також збільшити величину грошових коштів на розрахунковому рахунку.

Фінансову стійкість підприємства пов’язано з перспективою його платоспроможності. Її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Нестійкий фінансовий стан ЗАТ «Даген» характеризується тим, що зберігається можливість відновлення платоспроможності за рахунок поповнення власного капіталу та збільшення власних оборотних засобів а також додаткового залучення довгострокових кредитів.

Аналіз показав, що загальний капітал товариства збільшився і нерозподілений прибуток набув значного приросту, що є дуже позитивним моментом підприємства.

Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках, воно знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів. Великі обсяги готової продукції на складі свідчать про те, що дана продукція не дуже користується попитом.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Одним із основних шляхів вдосконалення обліку оплати праці є управління персоналом підприємства , основою якого була і залишається система матеріального стимулювання працівників, що дозволяє значно підвищити кінцеві результати трудової діяльності та досягти генеральної мети підприємства - максимізації прибутку.