Облік реалізації готової продукції

3) при надходженні коштів за реалізований товар проводять запис: Д-т 31 "Рахунки в банку" — К-т 36 "Розрахунки з покупцями" і одночасно списують суму податкового кредиту з ПДВ: Д-т 643 "Податковий кредит" — К-т 641 "Розрахунки за податками", субрахунок ПДВ.

II. Якщо підприємство реалізує товари на умовах попередньої оплати, то здійснюються такі проведення:

1) надходження оплати (попередньої оплати) за товари Д-т 31 "Рахунки в банках" — К-т 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками";

2) визначення доходу від реалізації товару Д-т 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" — К-т 702 "Дохід від реалізації товарів";

3) одночасно відображається сума податкового зобов'язання з ПДВ Д-т 643 "Податкове зобов'язання" і К-т 641 "Розрахунки за податками";

4) списано собівартість реалізованих товарів Д-т 902 "Собівартість товарів" — К-т 281 "Товари на складі";

5) одночасно відображається сума податкових зобов'язань з ПДВ Д-т 702 "Дохід від реалізації товарів" — К-т 643 "Податкове зобов'язання";

6) при обліку товарів за цінами реалізації (облік за продажними цінами) підприємства в кінці місяця визначають і списують способом "червоне сторно" суму торгової націнки, що відноситься до собівартості реалізованих товарів Д-т 902 "Собівартість товарів" — К-т 285 "Торгова націнка".

Свої  особливості відображення у бухгалтерському  обліку мають  операції за обліком  реалізації при виконанні етапів незавершених робіт та за галузями матеріального виробництва (наприклад, облік реалізації цукрових буряків).

Особливості має облік бартерних операцій. Бартерною операцією вважається господарська операція суб’єкта господарювання, яка передбачає розрахунок за реалізовану  продукцію (роботи, послуги) у іншій, не грошової формі. Бартерна операція включає в себе будь-які види погашення  взаємозобов’язань між сторонами  господарської операції без проведення грошових розрахунків.

3. Витрати на збут готової продукції підприємством

 

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку затрати на збут – продаж, реалізацію продукції, послуг, товарів формує окрему статтю звітності про фінансові  результати, а це означає, що у бухгалтерському  обліку має бути передбачено відокремлене формування цих затрат.

До затрат щодо збуту продукції, товарів, послуг належать ті, що пов’язані  з відвантаженням та реалізацією  продукції, товарів, тобто позавиробничі  затрати. А саме:

• затрати на тару та упаковку продукції на складах готової продукції, затрати на ремонт тари;
• транспортні затрати на доставку продукції від станції відправлення (пристань) до станції (пристані) призначення;
• затрати на вантаження у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби;
• комісійні збори, що сплачуються різним організаціям відповідно до договорів;
• комісійні винагороди, що сплачуються торговим, постачальним або збутовим організаціям за продаж ними продукції, яка не може бути реалізована підприємством і тому передається для реалізації на комісійних засадах;
• затрати на спеціальні аналізи, що виконуються під час відвантаження;
• утримання приміщень для зберігання продукції у місцях її реалізації.

До «Витрати на збут» відносяться  також затрати підприємства, пов'язані  з реалізацією продукції (товарів):

•  оплата праці і комісійні  продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо;

•  затрати на рекламу  та дослідження ринку (маркетинг);

•  витрати на відрядження;

• оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторгових організацій;

•  оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних  залів тощо;

•  фрахт та інші виплати, пов'язані з транспортуванням продукції;

• надання знижок (дисконту) покупцям;

• гарантійне обслуговування покупців.

До цієї групи належать також затрати на відшкодування  затрат за участь у виставках, ярмарках, безкоштовно передані зразки і моделі, на представницькі затрати (організацію  прийомів), конференцій та інших  офіційних заходів — включаючи  оплату праці обслуговуючого персоналу  в розмірі до двох процентів від  обсягів реалізації продукції.

Разом з тим до затрат щодо збуту продукції не належать:

• вартість тари, що відшкодовується понад ціну товару;
• затрати на тару та упаковку, якщо прейскурантом (або за умовами договору) передбачається відпуск продукції без тарування;
• затрати на тару, якщо тарування продукції (відповідно до встановлених технологічним процесом) провадиться у цінах до здачі її на склад готової продукції; вартість такої тари включається до виробничої собівартості продукції;
• затрати з упаковування і транспортування продукції, відшкодовувані покупцями;
• знижка цін, наданих торговельним організаціям для відшкодування їх транспортних витрат.

Облік затрат щодо збуту  ведуть на рахунку «Витрати на збут». Загальна методика обліку затрат на збут з реалізації за елементами аналогічна методиці обліку затрат виробничої діяльності. Тобто на першому етапі формуються елементи затрат, на другому проводиться  їх списування на фінансові результати у внутрішньогосподарському обліку — визначається можливість їх прямого  або непрямого віднесення на відповідний  вид продукту. Непрямі затрати  поділяються між окремими видами продукції.

За контрактом з покупцем окремі затрати по збуту можуть бути відшкодовані продавцю. Залежно від  того, за чий рахунок здійснюються затрати, до рахунка «Затрати на збут»  доцільно відкрити два субрахунки: за рахунок продавця та за рахунок  покупця.

Обороти на дебеті рахунка  «Затрати по збуту» можливі з кредиту  таких рахунків:

Кредит рахунка «Виробничі запаси», із них:

Кредит рахунка «Матеріали»

Кредит рахунка «Запасні частини»

Кредит рахунка «Паливо»

Кредит рахунка «Малоцінні і швидкозношувані предмети»

Кредит рахунка «Знос (амортизація) основних засобів»

Кредит рахунка «Розрахунки з оплати праці»

Кредит рахунка «Розрахунки зі страхування»

Кредит рахунка «Розрахунки з різними кредиторами» та інші.

У зв'язку з тим, що затрати  зі збуту є частиною собівартості проданої (реалізованої) продукції  та впливають на фінансовий результат, доцільно провадити розподіл цих  витрат між окремими видами проданої продукції поза фінансовим обліком.

У цьому випадку затрати  щомісячно розподіляються так:

а)  затрати загального характеру — між видами реалізованої продукції пропорційно до її виробничої собівартості;

б)  транспортні витрати (якщо їх питома вага значна) — за видами реалізованої продукції, їх просто списують наприкінці місяця.

Для розподілу затрат по збуту у бухгалтерії складають  довідку-розрахунок або відомість  розподілу, де вказують види реалізованої продукції, її виробничу собівартість.

Як правило, загальна сума затрат по збуту повністю списується і включається до собівартості проданої (реалізованої) продукції. При цьому  робиться бухгалтерський запис, дебет  рахунка «Фінансові результати», кредит — «Затрати зі збуту».

№	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1	Нараховано амортизацію по основних засобах і необоротних матеріальних активах торговельного призначення	93 «Витрати на збут»	13 «Знос необоротних активів»
2	Віднесено до витрат на збут вартість пакувальних матеріалів	93 «Витрати на збут»	20 «Виробничі запаси»
3	Списано малоцінні та швидкозношувані  предмети торговельного призначення	93 «Витрати на збут»	22 «МШП»
4	Витрати по відрядженню віднесено  до витрат на збут	93 «Витрати на збут»	372 «Розрахунки з підзвітними  особами»
5	Віднесено частину витрат майбутніх  періодів до витрат на збут (оренда торговельних приміщень, страхові платежі та ін.)	93 «Витрати на збут»	39 «Витрати майбутніх періодів»
6	Проведено нарахування на заробітну  плату працівників збуту до фондів соціального спрямування	93 «Витрати на збут»	65 «Розрахунки за страхуванням»
7	Нараховано заробітну плату  працівникам збуту	93 «Витрати на збут»	66 «Розрахунки з оплати праці»
8	Віднесено витрати по рекламі до витрат на збут	93 «Витрати на збут»	685 «Розрахунки з іншими кредиторами»
9	Списано витрати на збут на фінансові  результати основної діяльності	791 «Результат операційної діяльності»	93 «Витрати на збут»

Типова кореспонденція рахунків по обліку витрат на збут:

Бухгалтерськими документами, які є підставою для визначення витрат на збут, виступають:

-          по амортизації — “Розрахунок  амортизації основних засобів”;

-          по малоцінних та швидкозношуваних  предметах — “Акт на списання  малоцінних та швидкозношуваних  предметів” (див. зразок 4.5.);

-          витрат на відрядження — “Авансовий  звіт” (див. зразок 4.10.);

-          заробітної плати — “Табель  обліку використання робочого  часу” (див. зразок 4.6.), а також  складена на його підставі  “Розрахунково-платіжна відомість.

Щомісячне списання витрат на збут оформлюється за допомогою  розрахунка (довідки), складеного працівником  бухгалтерії.

Для узагальненого обліку витрат на збут використовують журнал-ордер 5 при журнально-ордерній формі обліку, а при спрощеній формі обліку — розділ II Відомості 5-М (див. дод. А 5).

Накопичення даних про  витрати на збут у розрізі статей калькуляціях елементів витрат протягом року як при журнально-ордерній, так  і при спрощеній формі бухгалтерського  обліку доцільно здійснювати в Книзі  обліку виробництва (див. дод. Б 18), яка може бути аналогічно побудована і в електронному вигляді за умови використання ЕОМ.

 

Документальне оформлення обліку реалізації готової  продукції

Господарська діяльність різноманітна, що визначається специфікою діяльності підприємств та її видами. Формування повної і достовірної  інформації про всю діяльність підприємства, необхідну для здійснення управлінських  функцій і контролю, можливо тільки з використанням комплексу специфічних  прийомів і способів, тобто на основі методу бухгалтерського обліку.

Таким чином, бухгалтерський облік має свої, властиві тільки йому способи дослідження, обумовлені особливостями його предмету. Ці особливості  обумовлені, перш за все, безперервністю кругообігу господарських засобів  в процесі діяльності підприємства.

 При докладнішому розгляді  метод бухгалтерського обліку  розчленовується на складові  частини, звані елементами методу  бухгалтерського обліку.

       Для  забезпечення безперервного спостереження  за операціями реалізації готової  продукції (робіт, послуг) в бухгалтерському  обліку використовується документація  – спосіб первинної реєстрації  об'єктів, що враховуються. Документи  служать письмовим підтвердженням  здійснення господарської операції  і єдиним обґрунтуванням для  її віддзеркалення в обліку. У  випадку обліку реалізації готової  продукції цей елемент методу  бухгалтерського обліку виражається  у використанні на підприємстві  первинних документів, що дійсно  свідчать про факт здійснення  операції.

Проте у процесі господарської  діяльності можуть відбуватися явища, які у момент їх виникнення неможливо  оформити відповідним документом (наприклад, природний спад матеріальних цінностей  при зберіганні, зловживання матеріально  відповідальних осіб і ін.), унаслідок  чого виникають розбіжності між  фактичною наявністю матеріальних цінностей або грошових коштів і  даними бухгалтерського обліку. Для  виявлення і усунення таких розбіжностей періодично проводиться інвентаризація. При проведенні інвентаризації готової  продукції та розрахункових документів перевіряється фактична наявність  готової продукції та наявність  документів й перевірка правильності записів у них. Потім отримані дані зіставляють з показниками  бухгалтерського обліку. Разом з  документацією інвентаризація є  важливим засобом контролю за збереженням  майна і достовірністю показників бухгалтерського обліку в бухгалтерському  обліку використовують грошову оцінку. В окремих випадках оцінка може бути здійснена тільки після віддзеркалення всіх витрат і визначення собівартості об'єктів, що враховуються (реалізованої продукції, виконаних робіт, послуг). Така собівартість визначається за допомогою  калькуляції.

Готова продукція відвантажується  покупцям згідно існуючим договорам (контрактам). При відвантаженні працівники складу на відібрану та вже упаковану  продукцію виписують накладну, у  якій ставить підпис представник  покупця або інша уповноважена особа. Ця накладна та інші первинні документи (залізничні квитанції та ін.) передаються у бухгалтерію підприємства, де на основі цих документів, як правило, виписується рахунок-фактура.

Рахунки-фактури на відвантажену продукцію направляються покупцям, а їх копії залишаються у бухгалтерії  підприємства – постачальника. У  рахунках-фактурах вказуються:

• Найменування вантажоодержувача та вантажовідправника, їх адреси;
• Номера договорів;
• Найменування банка та його реквізити;
• Сума;
• Найменування залізничної станції;

Дата відвантаження готової  продукції та інші необхідні реквізити, передбачені законодавством.

Одночасно (звичайно у чотирьох примірниках) виписується платіжна вимога-доручення банку на отримання коштів від покупців за відвантажену продукцію. Платіжні вимоги-доручення нумеруються у єдиному порядку.

Для вивозу готової продукції  з території підприємства представникам  вантажоодержувача надаються товарні перепустки на вивіз з території підприємства готової продукції. Перепустки підписують керівник та головний бухгалтер підприємства або уповноважені особи. Перепусткою може бути товарно-транспортна накладна або фактури, на якій ставляться дозволяючи підписи.