Облік реалізації готової продукції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

 

 

Кафедра фінансового  обліку

 

 

Курсова робота

На тему: «Облік процесу реалізації

готової продукції  підприємством»

 

Виконав:

Студент Обліково-економічного

Факультету, 8 групи

Остапець Микита Васильович

 

 

 

Київ 2012

ПЛАН

 

 

Вступ

 

1. Теоретичні основи обліку реалізації готової продукції
2. Облік реалізації готової продукції підприємством
3. Витрати на збут готової продукції підприємством
4. Документальне оформлення обліку реалізації готової продукції

 

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

 

ВСТУП

Готова продукція – це кінцевий продукт виробничого процесу  підприємства. Це вироби і продукти, цілком закінчені обробкою на даному підприємстві, що відповідають вимогам  стандартів і технічних умов, прийнятих  відділом технічного контролю і здані  на склад готової продукції. Підприємства виготовляють продукцію в строгій  відповідності з укладеними договорами, розробленими плановими завданнями по асортименту, кількості і якості, постійно приділяючи велику увагу питанням збільшення обсягу продукції, що випускається, розширення її асортименту і поліпшення якості, вивчаючи потреби ринку.

У дійсних умовах основне значення приділяється реалізації по договорах-постачаннях [Додаток 1] – найважливішому економічному показнику роботи, що визначає ефективність, доцільність господарської діяльності підприємства. В обсяг реалізації включається відвантажена і відпущена продукція незалежно від того, зарахований чи ні платіж на розрахунковий рахунок підприємства чи отримані векселі.

Таким чином, процес реалізації завершує кругообіг господарських засобів  підприємства, що дозволяє йому виконувати зобов'язання перед державним бюджетом, банками за позиками, робітниками та службовцями, постачальниками і відшкодовувати виробничі витрати. Невиконання плану реалізації викликає уповільнення оборотності оборотних коштів, штрафи за невиконання договірних зобов'язань перед покупцями, затримує платежі, погіршує фінансовий стан підприємства.

Поряд з обсягом реалізації підприємство планує суму (обсяг) прибутку. Тому в  системі організації бухгалтерського  обліку на підприємствах особливе місце  займає облік готової продукції, її відвантаження і реалізації, у  задачі якого входить:

• систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і схоронністю на складах; обсягом виконаних робіт і послуг;
• своєчасне і правильне документальне оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг), чітка організація розрахунків з покупцями;
• контроль за виконанням плану договорів-постачань по обсягу й асортименту реалізованої продукції;
• своєчасний і точний розрахунок сум, отриманих за реалізовану продукцію, фактичних витрат на її виробництво і збут, розрахунок сум прибутку.

Успішне виконання цих задач  залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації  збуту і складського господарства, своєчасності документального оформлення господарських операцій.

Саме тому, вивчення обліку реалізації готової продукції підприємством  є дуже важливим аспектом ведення  бухгалтерського обліку, так як правильне  його виконання і дотримання всіх норм і правил забезпечить правильне  планування майбутніх витрат на виробництво  і аналіз економічної діяльності підприємства.

 

1. Теоретичні основи обліку реалізації готової продукції

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» готовою вважається продукція, яка  виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним  і якісним характеристикам, які  передбачені договором або іншим  нормативно-правовим актом.

 Випущена з виробництва готова продукція здається на склад за накладними [Додаток 2]. В бухгалтерії на підставі накладних ведеться накопичувальна відомість випуску готової продукції, у якій випущена продукція групується за видами і сортами (номенклатурними номерами) і відображається за двома оцінками - за обліковою вартістю (плановою собівартістю або за відпускними цінами без ПДВ) і фактичною собівартістю. Такий порядок оцінки зумовлений тим, що фактичну собівартість готової продукції, випущеної протягом місяця з виробництва, визначають тільки наприкінці місяця після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат та складання звітної калькуляції.

 Дані відомості випуску готової  продукції є підставою для  ЇЇ оприбуткування.

 Синтетичний облік наявності  і руху готової продукції за  фактичною собівартістю ведеться  на активному рахунку 26 «Готова  продукція». Оприбуткування випущеної  з виробництва продукції відображається  по дебету рахунка 26 «Готова  продукція» і кредиту рахунка  23 «Виробництво»

 Виконані і здані за актами  замовникам роботи списуються  з кредиту рахунка 23 «Виробництво»  на дебет рахунка 903 «Собівартість  реалізованих робіт і послуг».

 Підприємства реалізують свою  продукцію покупцям на підставі  укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) [Додаток 2], яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника.

 У накладній зазначаються  назва, номенклатурний номер,  одиниця виміру, кількість, ціна  кожного виду і сорту продукції,  що відпускається. За потреби  (при значній кількості назв, видів  готової продукції, що відпускається)  накладна за формою № 20 складається  як обов'язковий додаток до товарно-транспортної накладної (ф. № І-ТН або № І-ТР спирт) [Додаток 3]. Якщо дані про готову продукцію, яка відпускається і вивозиться автотранспортом на сторону, вміщуються у товарно-транспортній накладній, то накладна за формою № М-20 не складається.

 Згідно із Законом України  «Про податок на додану вартість»  постачальник (продавець) повинен  надати підприємству-покупцю податкову накладну [Додаток 4], форма і порядок заповнення якої затверджені наказом ДПА України. В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказуються ціна, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику. У разі звільнення від оподаткування готової продукції згідно зі ст. 5 Закону в податковій накладній зазначається «Звільнено від ПДВ» з посиланням на відповідний пункт ст. 5 Закону. Податкова накладна виписується в двох примірниках, оригінал якої надається покупцеві (одержувачу готової продукції), а копія зберігається у підприємства (продавця) як звітний і розрахунковий податковий документ.

 Податкова накладна надає  право покупцю, зареєстрованому  як платник ПДВ, на включення  до податкового кредиту (з віднесенням  на дебет рахунка 641 «Розрахунки  за податками») витрат по сплаті  ПДВ постачальнику (продавцю) при  придбанні матеріальних цінностей  (робіт, послуг). Якщо покупець  не є платником податку, то  податкова накладна йому не  надається.

 Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ.

 Постачальник може включити  до рахунка-фактури покупця, крім  вартості відвантаженої продукції,  вартість тари, відвантаженої з  продукцією (якщо вона не включена  у відпускну вартість продукції  і оплачується понад її відпускну  вартість), а також транспортні  витрати.

 Аналітичний облік відвантаження  і реалізації продукції, а також  розрахунків з покупцями і  замовниками підприємства ведуть  у відомості № 16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері № 6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), а також робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі облік відвантаження і реалізації продукції ведуть у відомості ф. № В-6.

 Законодавством для обліку  реалізації встановлено метод  нарахування. При методі нарахування  датою реалізації вважається  дата передачі права власності  на продукцію (роботи, послуги)  згідно з базисними умовами  поставки, визначеними сторонами,  незалежно від строку здійснення  платежів. У цьому разі датою  реалізації вважається дата відвантаження  готової продукції покупцям (а  для робіт, послуг – дата  оформлення документів, які засвідчують  їх виконання).

 Відповідно до національного  Плану рахунків на відпускну  вартість відвантаженої (реалізованої) покупцям готової продукції в  бухгалтерському обліку підприємства  робиться запис по дебету рахунка  36 «Розрахунки з покупцями і  замовниками» і кредиту рахунка  701 «Дохід від реалізації готової продукції».

 Одночасно робиться запис  на списання виробничої собівартості  реалізованої продукції:

 Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

 К-т рах. 26 «Готова продукція».

 

Нормативно-правові документи, що регламентують облік реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками.

Ведення обліку та реалізації готової продукції регламентується наступною нормативною базою:

1. Закон України “Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні ” від  16.07.1999 р. № 996/XIV цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

 Даним законом  визначається ціль бухгалтерського  обліку та фінансової звітності.  Згідно з законом ціль ведення  бухгалтерського обліку та складання  фінансової звітності являється  надання користувачам для прийняття  рішень повної, правдивої і неупередженої  інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух  грошових коштів на підприємстві.

 Цим законом передбачаються  загальні вимоги до фінансової  звітності, а саме на підставі  даних бухгалтерського обліку  підприємство повинне складати  фінансову звітність, яка підписується  керівником і бухгалтером підприємства.

 Також Законом  України “Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність”  передбачається, що контроль за  дотриманням законодавства про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні здійснюється  відповідними органами в межах  їхньої компетенції, передбачених  законами.

2. Закон України “Про  оподаткування прибутку підприємств”  від 22.05.1997 р. № 283/97 ВР. Цим законом  визначається об’єкт оподаткування,  згідно якого, об’єктом оподаткування  являється прибуток, який визначається  шляхом зменшення суми скорегованого  валового доходу, визначеного згідно  пункту 4.3 діючого Закону.

 Також, що являється  валовим доходом, а що валовими  витратами, правила ведення податкового  обліку, ставки оподаткування, а  також порядок нарахування та  строки сплати податку.

3. Закон України “Про  податок на додану вартість”  від 03.04.1997 р. Цей Закон визначає  платників податку на додану  вартість, об'єкти, базу та ставки  оподаткування, перелік неоподатковуваних  та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування  експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної,  порядок обліку, звітування та  внесення податку до бюджету.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Мінфіну  України від 20.10.1999 р. № 246.

 Це положення визначає  методологічні засади формування  в обліку інформації про запаси  і розкриття їх у фінансовій  звітності.

 Терміни що наведені  в П(С)БО, мають таке значення :

 Запаси – активи, які утримуються для подальшого  продажу за умов звичайної  господарської діяльності, перебувають  у процесі виробництва з метою  подальшого продажу продукту  виробництва; утримують для споживання  під час виробництва продукції,  виконання робіт , надання послуг, а також управління підприємством.

 Чиста вартість  реалізації запасів – очікувана  ціна реалізації запасів в  умовах звичайної діяльності  за вирахуванням очікуваних витрат  на завершення їх виробництва  та реалізацію

 Визначення та  первісна оцінка запасів:

 Запаси визначаються  активом, якщо існує ймовірність  того, що підприємство отримає  в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням,  та їх вартість може бути  достовірно визначена.

 Для цілей бухгалтерського  обліку запаси включають:

 ― сировину, основні  й допоміжні матеріали, комплектуючі  вироби, та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва  продукції, виконання робіт, надання  послуг, обслуговування виробництва  й адміністративних потреб;