Облік процесу виробництва

51

ВСТУП

Актуальність теми. Кардинальні зміни в структурі та формах власності, в організації та управлінні виробництвом обумовлюють необхідність удосконалення інформаційної системи бухгалтерського обліку, яка є основою прийняття управлінських рішень.

Важливим завданням, яке постало перед вітчизняною наукою та практикою бухгалтерського обліку, є формування такої інформації про виробничий процес, яка б об’єктивно та оперативно відображала господарську ситуацію в межах підприємства, спрямовувала управлінський персонал на вибір найбільш ефективних шляхів розвитку підприємств.

Одним з факторів, який забезпечує успішне функціонування підприємств в умовах сучасного конкурентного середовища, є створення нової системи одержання інформації про процес виробництва‚ застосування нетрадиційних для вітчизняної практики бухгалтерського обліку підходів до обліку витрат і виходу продукції, що впливатиме на зростання ефективності виробничої та господарської діяльності.

Проблеми обліку процесу виробництва постійно знаходяться у центрі уваги науковців. Вагомий внесок у їх дослідження зробили такі вітчизняні вчені: І.О. Белебеха, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, М.Я.Дем’яненко, М.Х. Жебрак, М.М. Коцупатрий, М.В. Кужельний, Б.М.Литвин, Л.В. Нападовська, В.В. Сопко, М.Г. Чумаченко; зарубіжні вчені: Р.А. Алборов, І.О. Басманов, П.С. Безруких, К. Друрі, В.Б. Івашкевич, А.Ш.Маргуліс, Й.С. Мацкевічюс, С.А. Ніколаєва, В.Ф. Палій, В.К.Радостовець, Я.В. Соколов.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є розробка та наукове обґрунтування теоретико-методичних і практичних рекомендацій з удосконалення організації і методики бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю процесу виробництва.

Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовано та вирішено такі завдання:

-         проаналізувати сутність та фактори виробництва, його чинники;

-         дослідити предмет і об’єкт бухгалтерського обліку процесу виробництва;

-         визначити економічний зміст виробничих витрат;

-         охарактеризувати склад витрат виробництва;

-         розглянути документальне оформлення операцій витрат виробництва;

-         обґрунтувати облік затрат на виробництво та розподіл загальновиробничих накладних витрат.

Об’єкт дослідження – сукупність господарських операцій, що складають процес виробництва.

Предмет дослідження – сукупність теоретичних і практичних питань організації та методики бухгалтерського обліку і внутрішньогосподарського контролю процесу виробництва.

Методи дослідження. При дослідженні теоретичних аспектів бухгалтерського обліку і внутрішньогосподарського контролю процесу виробництва застосовувалися методи індукції та дедукції, за допомогою яких визначено вплив організаційних і технологічних особливостей виробництва на організацію обліку і контролю процесу виробництва. Методи спостереження, порівняння, групування, аналізу і синтезу використовувалися при розкритті сутності понять: “центри відповідальності”, “об’єкт обліку витрат”, “об’єкт калькулювання”, “метод обліку витрат”, “трансфертні ціни”, “внутрішньогосподарський контроль”. Використання методів групування, порівняння, конкретизації, історичного та системного підходу дозволили визначити складові організації бухгалтерського обліку процесу виробництва та фактори впливу на неї. Для удосконалення методики бухгалтерського обліку процесу виробництва використовувався абстрактно-логічний метод.

Інформаційною базою дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативні документи України та інших країн з бухгалтерського обліку, матеріали науково-практичних конференцій, довідково-інформаційні видання, фінансова і статистична звітність підприємств.

Розділ 1

Зміст та завдання обліку процесу виробництва

1.1. Сутність виробництва, його чинники

Коли ми чуємо чи промовляємо слово «виробництво», то уявляємо різні підприємства, на яких створюються конкретні блага: продукти харчування, одяг, взуття, машини, верстати, літаки, побутова техніка, будинки тощо. Все це є результати людської праці. І звідси робимо висновок: виробництво — процес створення матеріальних і cycпільних благ необхідних для існування і розвитку людського суспільства.

Таке визначення є цілком правильним. Однак воно не враховує того, що людська праця створила певне благо у взаємодії з природою. Без цього виробництво неможливе. Це дуже важливо розуміти. Адже людська праця протягом багатьох тисячоліть не створювала нових речовин: вона лише надавала існуючим нових форм. Людська діяльність зводилася до користування готовими матеріалами і силами природи. Вивчаючи властивості, що притаманні дарам природи (лісу, кам'яного вугілля, зерна), людина своєю працею змінювала їхню форму, надавала їм нових якостей та пристосовувала до своїх потреб. У цій зміні форми власне і полягала сутність виробництва.

Візьмімо, наприклад, човен, без якого не можна уявити собі життя наших пращурів. Для того щоб його зробити, потрібен певний матеріал — деревина. Отримати її можна, застосувавши певні знаряддя, щоб спиляти дерево, перетягти чи привезти до конкретного місця, обробити. У цьому випадку людина застосовує свою фізичну та розумову силу і відповідні знаряддя праці — пилку, сокиру, вогонь. Це свідчить про те, що природа і праця — два головних елементи виробничо-господарської діяльності [3,c.95].

Природа поставляє матеріали та енергію, запаси яких створюють межі виробничих можливостей. Проте ці межі змінюються у двох напрямах — зменшення і розширення. Перший виявляється в тому, що більшість природних ресурсів обмежені та не відтворювані. Інтенсивне використання їх призводить до вичерпання. Водночас розвиток науково-технічного прогресу сприяє економнішому, раціональнішому використанню природних ресурсів, заміні їх штучними (синтетичні волокна, пластмаси, нові види енергії тощо), що сприяє розширенню виробничих можливостей. Отже, людина спроможна не тільки використовувати природні багатства, а й відкривати нові джерела для розвитку виробництва.

Глибокі зміни у виробництві, що відбуваються під впливом розвитку науки, техніки, підвищення знань і культури людей, не зачіпають складу чинників виробництва. Це — робоча сила, предмети праці та засоби праці.

Робоча сила — це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Як головна умова виробництва у будь-якому суспільстві робоча сила має весь час діяти. Цей процес дістав назву її споживання. Інакше кажучи, споживання робочої сили є сама праця, її ще називають «живою працею».

Праця — діяльність людини, спрямована на зміну предметів та сил природи з метою задоволення її потреб. Вона є винятково якістю людини. Тварини також виконують окремі трудові операції, користуються природою і вносять в неї певні зміни. Проте вони роблять це інстинктивно. Праця ж як усвідомлена діяльність властива лише людині. Наприклад, архітектор, на відміну від бджоли, яка з інстинкту створює соти, спочатку в уяві складає ідеальний образ майбутньої будівлі, а згодом з допомогою креслень, малюнків, розрахунків створює її. У процесі праці змінюється не лише природа, а й сама людина, нагромаджуючи знання, досвід, уміння. У цьому розумінні праця створила людину і є головним чинником її розвитку і вдосконалення.

Предмети праці — це те, на що спрямована праця людини, і становить матеріальну основу створюваного продукту.

До предметів праці належать продукти, які є первинними і такими, що з'явилися внаслідок переробки. Земля, її надра: кам'яне вугілля, ліс, залізна руда, нафта, інші корисні копалини, риба у воді — належать до первинних продуктів праці. Всі вони добуваються з надр природи. Переважна частина предметів праці в сучасних умовах є продуктами певної переробки, тобто попередньої праці: метал на машинобудівному заводі, бавовна на ткацькій фабриці, цемент у будівництві тощо, їх називають сировиною, сирими матеріалами [5, c.332].

У сучасних умовах завдяки досягненням науково-технічного прогресу з'являються якісно нові предмети праці з властивостями, які їм задаються, тобто такі, яких немає у природі (пластмаси, синтетичні деталі тощо). Однак їхньою першоосновою також є природа.

Засоби праці — це речі або комплекси речей, за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворює і пристосовує їх для своїх потреб.

Вони включають інструменти, машини, обладнання, виробничі будівлі, транспортні засоби, резервуари тощо. Це уречевлена праця.

Предмети і засоби праці в сукупності становлять засоби виробництва і виступають як матеріально-речовий чинник виробництва.

1.2. Фактори виробництва

Виробництво благ, призначених для задоволення потреб людей, пройшло тривалий історичний шлях розвитку: від добування їжі за допомогою елементарних знарядь первісної людини до сучасного рівня перетворювальної діяльності суспільства. Та все ж будь-яке виробництво, первісне чи сучасне, характеризується деякими спільними рисами. Основні фактори виробництва: речові (предмети й засоби праці) й особисті (робоча сила). Воно має в основі єдині три компоненти (фактори): робочу силу людини, предмети праці і засоби праці.

Робоча сила - це здатність людини до праці. Предмет праці - те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага. Нарешті, засоби праці - це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину), виробляючи з нього необхідні засоби існування. Предмети праці в сукупності з засобами праці складають засоби виробництва [4,c.112].

Робоча сила виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна творча продуктивна сила суспільства. Засоби виробництва складають речовий фактор виробництва. В результаті взаємодії факторів виробництва створюється продукт праці, призначений задовольняти ті чи інші потреби людей. Сама ж праця, в результаті створення корисних матеріальних благ (продукту, послуг і т. ін.), виступає як продуктивна сила .

Кількісне відношення обсягу (маси) виробленого продукту (послуг) до затрат праці, затраченої на їх виготовлення, характеризує продуктивність праці.

Засоби виробництва (речовий фактор) самі по собі - це купа мертвих речей. Для того, щоб почався процес виробництва, їх необхідно поєднати з робочою силою (особистий фактор). Лише жива праця спроможна воскресити з мертвих і перетворити в діючі засоби виробництва. А це означає, що вирішальним елементом будь-якого виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навичками до праці. Отже, особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія - продуктивні сили.

Продуктивні сили суспільства - це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку. Історія розвитку людства являє собою процес зміни, розвитку і вдосконалення засобів праці, людей, їх виробничого досвіду, навичок до праці, вміння користуватися знаряддями праці. Тому рівень розвитку продуктивних сил виступає як найважливіший критерій і найбільш змістовний показник суспільного прогресу [10,c.115].

Звідси випливає дуже важливий практичний висновок: перехід від одного етапу розвитку суспільства до наступного не перериває розвитку й не вимагає знищення наявних продуктивних сил, щоб усе починати заново. Навпаки, нові суспільні сили, які приходять до влади, можуть остаточно довести свої переваги, якщо вони максимально використають створені в старому суспільстві (на попередньому етапі розвитку) продуктивні сили та забезпечать їх піднесення на якісно більш високий рівень.

1.3. Предмет і об’єкт бухгалтерського обліку процесу виробництва

В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення предмета та об'єктів бухгалтерського обліку процесу виробництва. Причинами цього є різні підходи до визначення, побудови бухгалтерського обліку затрат та калькулювання собівартості продукції. Виходячи з суті системного підходу як комплексності, структуризації та розмежування понять щодо бухгалтерського обліку затрат процесу виробництва — це означає розробку класифікації та термінологічне поєднання понять про категорії та елементи виробничого процесу, які характеризують його зміст.

За вихідний момент приймемо визначену систему чинників (Додаток А; Рис.1.1), предметну суть виробничого процесу (Рисунок 1.2) та цільову функцію (Рисунок 1.3). Крім того, при визначенні предмета будемо дотримуватися таких принципів: етапність прийняття управлінських рішень щодо процесу виробництва, моменти впливу на об'єкти управління, формування зворотного зв'язку в процесі управління [12,c.223].

Логіко-структурна схема побудови бухгалтерського обліку

затрат

Рис.1.1. Змістовна схема побудови обліку затрат на підприємстві

Об'єкти бухгалтерського обліку процесу виробництва

Рис. 1.2. Змістовна характеристика процесу виробництва як об'єкта вивчення дисципліни «бухгалтерський облік»

Рис. 1.3. Цільова функція бухгалтерського обліку затрат виробництва