Облік поточних зобов'язань

     Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському  обліку, мають юридичний та економічний  зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

     В широкому розумінні зобов'язання виникають  як управлінський правовий акт замовлення або державний контракт. У вузькому значенні - із господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону; за результатами конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу. Юридичним джерелом договірних господарських зобов'язань на базовому підприємстві є господарський договір. Цивільний кодекс (ЦК) України називає господарський договір однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань. Договір є юридичним фактом .[1]

     Однак не всі зобов'язання встановлюються договором: значна їх частина визначається адміністративними актами, іншими правомірними чи неправомірними діями.

     Правове поняття зобов'язання має декілька складових: зміст зобов'язання, суб'єкти зобов'язання та правовідносини між суб'єктами. Суб'єктом зобов'язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, може бути будь-яка юридична або фізична особа. Сторона, яка має право вимагати від іншої сторони виконання певної дії, називається кредитором, а сторона, яка зобов'язана виконати вимогу кредитора, боржником. Об'єктом майнових прав є майно, а об'єктом зобов'язального права виступає дія.

     Відповідно до П(С)БО 2 "Баланс"[12], зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

     Минулі  події — це ті, які привели  до зобов'язань підприємства, пов'язаних із придбанням активів (необоротних, нематеріальних, оборотних грошових та інших), в розрахунку на отримання від їх використання більшої вигоди, ніж очікуване  скорочення (зменшення) ресурсів при погашенні заборгованості.

     Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже, зобов'язаннями даного підприємства виступає заборгованість, яка виникає, головним чином, у зв'язку з придбанням товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування[22].

     Обліковуються не всі господарські зобов'язання, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов'язує виникнення зобов'язань із внесення платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів.

     Зобов'язання характеризуються:

конкретними економічними ресурсами (поверненню підлягають ресурси, або їх грошовий еквівалент - залежно від умов договору);

адресністю  (ресурси  повертаються позикодавцю  або  іншій третій особі  за дорученням позикодавця);

строком погашення заборгованості;

винагородою за користування ресурсами;

санкціями за порушення договірних зобов'язань  за термінами і сумами погашення  заборгованості. [4]

     Зобов'язання «Промагро» визнаються заборгованістю кредиторам за таких обставин:

зобов'язання відображено в теперішньому часі і вони є наслідком минулих  фактів господарського життя (отримані запаси, послуги, нанесена шкода, за яку підприємство несе відповідальність);

підприємство  визнає необхідність майбутніх платежів кредиторам з метою надалі підтримувати господарські зв'язки з ними відповідно до нормального ходу підприємницької діяльності;

зобов'язання повинно бути виконано незаперечно, але майбутні платежі мають імовірний  характер, оскільки підприємство може мати ускладнення з платежами;

строки  виконання зобов'язань можуть бути визначені, але точні дата — невідома;

суб'єкт, відносно якого виникли боргові  зобов'язання, повинен бути ідентифікований  як особа чи група осіб, хоча в  момент реєстрації зобов'язання суб'єкт  міг бути не

ідентифікованим.

     У пасиві балансу вказаного підприємства зобов'язання поділяються на довгострокові та поточні( див. дод.АІ). Довгострокові визначаються як такі, що не є поточними, а поточні зобов'язання повинні погашатися впродовж операційного циклу або протягом дванадцяти місяців із дати балансу. Такою вважається число місяця, коли складено баланс, як правило — кінець останнього дня звітного періоду (місяця, кварталу, року).

     Поділ заборгованості на довгострокову і  поточну виправданий тим, що акцентує увагу на контролі за найближчими  платежами, які повинні здійснюватися  в першу чергу.

     Як несвоєчасне надходження активів може спричинити збої у виробничому процесі базового підприємства, так і несвоєчасні розрахунки з кредиторами можуть призвести до значних витрат активів, які перевищать їх витрати при нормальних розрахунках.

     Класифікацію  зобов'язань можна представити у вигляді таблиці (дод.БІ).

     Погашення зобов'язання відбувається сплатою грошових коштів в готівковій або безготівковій розрахунками в кредит; передачею інших активів; наданням послуг; заміною зобов'язання іншим; перетворенням зобов'язання на капітал; відмовою кредитора від своїх прав або позбавленням їх.

     За  допомогою договору «Промагро» регулює  використання тієї чи іншої форми  порядку розрахунків.

     Порядок формування та відображення у звітності інформації про зобов'язання визначає П(С)БО 11 «Зобов'язання»[13], згідно з яким поточні зобов'язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими  зобов'язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську  заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних  авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних  платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

інші  поточні зобов'язання.

     Поточні зобов'язання на базовому підприємстві відображаються в балансі за cумою погашення.

     До  основних форм розрахункових відносин цього суб'єкта господарювання належать:

     Форми безготівкових розрахунків - це встановлені законодавством способи добровільного виконання через установу банку грошового зобов'язання боржником за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги.

     Безготівкові  розрахунки за товарно-матеріальні  цінності, надані послуги та виконані роботи в базовим підприємством здійснюються: в акцептній формі розрахунків; акредитивами; платіжними дорученнями (переказами); переказами через підприємства зв'язку; чеками; інкасовими дорученнями (розпорядженнями на безспірне списання коштів).

     Всі форми розрахунків поділяють на місцеві та немісцеві. При цьому звертається увага на те, що деякі форми розрахунків (наприклад, акцептна, доручення) можуть використовуватись як при місцевих, так і при немісцевих розрахунках. [9]

     Під готівковими розрахунками «Промагро» бачить оплату торговельної угоди проти отримання товаросупровідних та інших документів, тобто без надання кредиту або відстрочки (розстрочки) платежу.

Під розрахунками в кредит розуміють ситуації, коли платіж виконується до (або після) отримання товаросупровідних та інших документів.

     Згідно  П(С)БО 11 «Зобов’язання» поточні зобов’язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими  зобов’язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську  заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних  авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних  платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків.

      Форми розрахунків:

готівкові розрахунки;

безготівкові  розрахунки: бартер, вексель.

      Види  розрахунків:

передоплата;

оплата  після одержання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг;

часткова  передоплата (аванс) з кінцевим розрахунком після одержання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг).

          Найбільш розповсюдженим і надійним видом розрахунків  з постачальниками та підрядниками є передплата або авансові платежі, оскільки продавець одержує завчасно грошові кошти для виконання замовлення і не виникає проблеми несвоєчасного погашення дебіторської заборгованості.

    Аванс це такий вид розрахунків, коли надходить  на рахунок постачальника часткова попередня оплата, а інша частина  сплачуються покупцем після виконання  замовлення та відвантаження йому продукції. У випадку одержання передоплати та авансу у підприємства-постачальника виникають зобов’язання за авансами одержаними.  
 
 
 
 
 
 
 

     2.0блік  зобов'язань перед  постачальниками 

     Для того, щоб розкрити дане питання  варто зупинитися спочатку на визначені таких понять:постачальники, підрядники, промислово-фінансова група.

     Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів,палива та ін.), надають послуги, виконують  роботи.

     Підрядники - спеціалізовані підприємства або  фізичні особи, які виконують  на базовому підприємстві будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів  на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

     Промислово-фінансова  група (ПФГ) - це об'єднання, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

     Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських   договорах.   Це   найбільш   розповсюджена   та   важлива  основа виникнення зобов'язань цього  підприємства, так і основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці[3].

     Основними джерелами даних для контролю розрахункових відносин з товарних операцій є первинні документи з  обліку розрахунків з постачальниками  та підрядниками. При купівлі товарів дане підприємство укладає договір купівлі-продажу.

     Розрахунки  з вітчизняними постачальниками  та підрядниками вони проводять на підставі документів постачальника: накладних; рахунків-фактур; рахунків; актів приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг(дод.В1); податкових накладних; товарно-транспортних накладних.

     Відображення  в бухгалтерському обліку зобов'язань  за виконані роботи (надані послуги) здійснюється на підставі акту приймання-передачі виконаних  робіт (наданих послуг). Розрахунки з постачальниками та підрядниками даний суб'єкт господарювання проводять, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг або одночасно з ними.

     Розрахунки  з постачальниками є кредиторською  заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов'язань. У випадку здійснення передоплати в бухгалтерському обліку виникає дебіторська заборгованість з авансів одержаних. [24]