Облік наявності та руху виробничих запасів

     2. Використання коштів бюджету  та позабюджетних фондів:

     3. Спрямування коштів до цільових  і позабюджетних фондів та  на споживання.

     4. Наявність та рух основних  засобів.

     5. Наявність та рух нематеріальних  активів.

     6. Фінансові вкладення.

     7. Норма власних оборотних коштів.

     8. Наявність власних оборотних коштів.

     9. Переоцінка товарно-матеріальних  цінностей.

     10. Іноземні інвестиції.

     11. Нестачі, крадіжки і псування  цінностей.

     12. Об’єкти житлово-комунального і  соціально-культурного призначення.

     13. Позабалансові активи і пасиви.

     На  підприємстві КП «Сансервіс» складають наступні форми фінансової звітності:

• Форма №1 – «Баланс» (Додаток  Ж)
• Форма №2 – «Звіт про фінансові результати» (Додаток З)

 

    

     РОЗДІЛ  ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ

     ВИРОБНИЧИХ  ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ 

     Питання вдосконалення обліку виробничих запасів завжди перебували в центрі уваги наукових і практичних працівників. Пояснюється це складністю й трудомісткістю даного розділу бухгалтерського обліку.

     Аналіз  діючої практики показує, що на підприємствах  як в організаційному так і в методологічному аспекті і цей розділ бухгалтерського обліку продовжує мати серйозні недоліки. Дефекти обліку виробничих запасів особливо рідко проявляються при інвентаризаціях, а також при звіреннях даних складського обліку, коли виявляються недостачі й значні розбіжності за рахунок пересортування окремих видів матеріалів. Має місце й велика кількість помилок у первинних документах й облікових регістрах, що характеризують надходження і рух матеріалів.

     У наш час існує необхідність й  одночасно можливість нових організаційних і методичних підходів у вирішенні проблем обліку запасів, пов’язаних, з однієї сторони з переходом на ринкові відносини й міжнародні стандарти, з іншої широким впровадженням комп’ютерних технологій.

     Поліпшенню  ресурсопостачання сприяє впорядкування  первинної документації, широке впровадження типових уніфікованих форм, підвищення рівня автоматизації обліково-обчислювальних робіт, забезпечення строгого порядку приймання, зберігання й витрати сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і т.п. Для забезпечення зберігання виробничих запасів, правильного приймання, зберігання й відпущення цінностей важливе значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських приміщень, оснащених ваговими і вимірювальними приладами, мірною тарою й іншими пристосуваннями. Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього й поточного контролю за дотриманням норм запасів і витрати матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню вірогідності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Деталей і вузлів у виробництві. Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат, забезпечення належного зберігання.

     Важливим  напрямком удосконалення організації  оперативного й складського обліку запасів є раціоналізація форм документів, документообігу й всієї системи оформлення, реєстрації й обробки документів.

     Розмаїтість форм облікових документів, у тому числі лімітно-забірних карток, істотно ускладнює роботу з обліку матеріальних ресурсів на заводських складах виробничих підрозділів, у групах відділів матеріально-технічного постачання.

     Лімітно-забірні  картки, як правило, оформляються на підприємствах  нерегулярно і надходять у відділи матеріально-технічного постачання і у бухгалтерію у великій кількості й в основному під кінець місяця. Відповідно до правил систематичного споживання ресурсів відпущення матеріалів систематичного споживання у виробництві оформляється лімітно-забірними картками, а у всіх інших випадках матеріальними вимогами.

     Подібні надходження облікових документів на обробку й характерну тенденцію збільшення їхньої кількості до кінця місяця значно ускладнюють роботу заводських складів і у групах матеріально-технічного постачання. Виходячи з даних аналізу, обсяг облікових робіт на кінець місяця зростає на 18-20%, що істотно впливає на якість роботи. Аналіз існуючого порядку ведення обліку матеріальних ресурсів на підприємстві показав, що необхідно вдосконалювати систему обліку, усувати дублювання інформації в різних документах, уніфікувати форми документів, регламентувати обсяг і строки їхньої передачі на обробку.

     Насамперед, повинні бути уніфіковані документи, на основі яких виробничі підрозділи одержують сировину, матеріали, покупні готові вироби із заводських складів (лімітно-забірні картки, забірні картки, вимоги і накладні т.д.).

     Представляється доцільною розробка єдиної форми  документа (на відпущення матеріалу), призначеної для машинної обробки. У цей документ варто включити всі об’єкти основного і допоміжного виробництва під відповідними кодами, які б указували напрямок використання матеріальних ресурсів – основні вироби, запасні частини, товари народного споживання, разові замовлення, ремонтно-експлуатаційні потреби.

     Єдина форма такого документу може бути розроблена й у рамках окремої  області, що дозволить внести єдність  в систему реєстрації і обробки документів за умови використання ЕОМ. Як вихідні документи в системі складського обліку щодо кожного виробничого підрозділу з ЕОМ видаються такі машинограми: оборотна відомість по обліку руху матеріальних ресурсів; відомість розподілу матеріальних ресурсів за напрямками витрат.

          Очевидно, що рішення як організаційних, так і методичних питань повинне  ґрунтуватися на використанні можливостей сучасних комп’ютерних технологій. При цьому найбільш ефективною є організація рішення таких завдань у комплексній системі керування підприємством.

     Удосконалення обліку й контролю наявності й  руху виробничих запасів передбачає такі зміни у веденні бухгалтерського обліку на підприємстві, які на наш погляд варто робити за наступними напрямками:

1. Спрощення і полегшення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Варто врахувати, що облік товару ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку. Для аналізу витрат підприємства бухгалтеру буде важко розділити витрати на придбання по видам для проведення даного аналізу. При оприбуткуванні товарів по закупівельним цінам всі витрати, пов’язані з їх придбанням, можна відносити на субрахунок 931 «Витрати на придбання запасів», а списання цих витрат включити безпосередньо в собівартість запасів, на витрати виробництва або на витрати звітного періоду.
2. Збільшення оперативної обробки первинної та звітної документації, покращення контролю за рівнем цих витрат. Акумулювання витрат, пов’язаних із забезпеченням підприємства запасами, на субрахунку 931 «Витрати на придбання запасів» по видам витрат полегшить роботу для їх контролю.
3. Обробка по зменшенню цих витрат. Доступність і наглядність обліку запасів і витрат, пов’язаних з їх придбанням, допоможе прогнозувати, планувати та аналізувати ці витрати для прийняття управлінських рішень по їх зменшенню.
4. Вплив на збільшення ефективності виробничої діяльності підприємства. Запаси як економічний ресурс і як одна із складових активів підприємства, які використовуються у виробничій діяльності, можна охарактеризувати деяким виробництвом у комплексі з іншими економічними ресурсами, особливо з вкладеною працею. При аналізі управління активами, у тому числі запасами, це можна виміряти співвідношенням об’єму реалізації продукції до середньої вартості запасів (або активів), які використовуються у виробничому процесі у визначеному періоді. Ці дані можна використовувати для прийняття рішень в управлінні капіталом, виробництвом, активами і запасами. Правильне управління запасами, аналіз вкладених засобів у оборотний капітал, а також аналіз витрат, пов’язаних із забезпеченням підприємства запасами, будуть сприяти вивільненню вкладених оборотних засобів.
5. Досягнення позитивного результату на основі зниження витрат; реальність оцінки залишків запасів товарно-матеріальних цінностей, відображених в активах балансу. При проведенні аналізу зовнішніми користувачами балансу підприємства необхідно враховувати, що запаси, обліковані по купівельним цінам, більш наближені до чистої вартості реалізації по відношенню із запасами, облік яких ведеться по цінам придбання. Тому показники рентабельності, виробництва, ліквідності та оборотності запасів у визначеному періоді будуть більш достовірними.
6. Покращення показників ліквідності запасів. Запаси входять в групу цінностей підприємства, віднесених до низько ліквідних активів. Показником ліквідності активів, у тому числі запасів, являються коефіцієнти оцінки ліквідності активів, які характеризують можливість їх швидкого конвертування в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості. Оцінка запасів по купівельним цінам буде найбільш наближена до поточної ринкової вартості і дасть найкращий показник ліквідності.
7. Зацікавленість інвесторів. Метою різних рішень, які приймаються на підприємстві, являється максимізація його ринкової вартості. Інвестор при вивченні зацікавленого ним підприємства обов’язково вивчає показники ліквідності його активів на основі фінансових звітів та балансу.

     На  практиці може виникнути ситуація, коли один і той же вид запасу може бути первісно облікований по різній вартості, наприклад:

1. якщо визначений вид запасу підприємство придбало за гроші, то його обліковують за цінами придбання, включаючи всі витрати, пов’язані з його придбанням.
2. якщо визначений вид запасу внесений до статутного фонду або отриманий безповоротно, то його обліковують по справедливій вартості.
3. якщо визначений вид запасу отриманий в результаті обміну на подібні запаси, то його обліковують по балансовій вартості переданих запасів або по справедливій вартості.
4. якщо визначений вид запасу отриманий внаслідок обміну на неподібні запаси, то їх первісна вартість дорівнює справедливій вартості.

     Звідси  можна зробити висновок, що первісною вартістю товару можна вважати вартість самого товару, не враховуючи усіх  витрат, пов’язаних з придбанням і в бухгалтерському обліку запаси слід оприбутковувати по закупівельним цінам.

     У випадку використання для цих  запасів поточних цін їх оцінюють відповідно вартості у момент виповнення оцінки без врахування майбутніх витрат, пов’язаних з використанням цих запасів, зберіганням або їх реалізацією. Виходячи з цін виробництва або репродукційних, враховується тільки оцінка вартості запасів, яка буде відповідною в момент, коли вони замінюються новими, при цьому не будуть враховуватися витрати, пов’язані з цією дією.

     Необхідно враховувати те, що реальність оцінки вартості запасів, відображених в балансі, тісно пов’язана з показниками їх ліквідності, де масштабом вимірювання рівня ліквідності являється час, на протязі якого запаси в процесі господарського обороту обертаються в гроші.

     Рух вартості запасів у ході їх обороту  може співпадати  або не співпадати з фізичним рухом придбаних і витрачених підприємством матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів і інших запасів на склад та зі складу. На більшості підприємствах зі складу вибувають ті товари, які першими туди потрапили, тобто які довше, ніж інші товари, там знаходилися. Це пояснюється фізичним та моральним їх старінням, можливістю закінчення їх строку зберігання і т.д. Рух вартості товарно-матеріальних запасів може також визначатися хронологією зміни ціни на різні види запасів.

     При стабільному зовнішньому середовищі співвідношенню доходів та витрат відповідав би метод, який складався б з руху вартості запасів та з їх фізичного руху.

     При незмінній вартості одиниці товару необхідності вибору одного із альтернативних методів визначення вартості виробничих запасів не виникає. Якщо ж на протязі облікового періоду вартість одиниці товару змінюється, то варто визначити вартість товарів, які залишились на кінець облікового періоду і які були продані протягом цього періоду. Тому помилка, допущена у визначенні вартості матеріальних запасів на кінець звітного періоду, веде до помилки у визначенні валового і чистого доходу у фінансовому звіті і до неправильного відображення в балансі активів і власного капіталу.

     Можна зробити висновок, що при впровадженні запропонованих змін в обліку оприбуткування придбаних запасів, виходячи з їх реальної оцінки вартості, без обліку побічних витрат, пов’язаних із самим процесом придбання, і виборі ефективного методу оцінки вибуття цих запасів підприємство зможе отримати додатковий дохід та вивільнити оборотні засоби.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

     Під виробничими запасами розуміють  активи, які використовуються для  подальшого продажу, споживання під  час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

     Відповідно  до П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і наданні послуг, а також при керуванні підприємством.

     Запаси  визнаються активами, якщо:

1. існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;
2. та їх вартість може бути достовірно визначена.

     Придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються  на баланс підприємства за первісною вартістю (П (С)БО 9 «Запаси»). Визначення первісної вартості запасів залежить від способу їх надходження на підприємство. П(С)БО 9 розглядає такі способи надходження запасів на підприємство: