Облік наявності та руху виробничих запасів

1. Відображати відстрочені податкові активи й відстрочені податкові зобов'язання у річній фінансовій звітності.
2. При перерахуванні доходів, витрат і грошових коштів, виражених в іноземній валюті, середньозважений валютний курс не застосовувати.
3. Матеріальні активи, термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року, а вартість менше 1000 грн., вважати іншими необоротними матеріальними активами.
4. Проводити переоцінку тих об'єктів основних засобів, залишкова вартість яких відрізняється від їхньої справедливої вартості на дату балансу більше ніж на 15 %.
5. При нарахуванні амортизації нематеріальних активів застосовувати прямолінійний метод.
6. Здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.
7. Одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати кожне їхнє найменування.
8. Облік транспортно-заготівельних витрат вести на окремому субрахунку в цілому, а не за групами.

   Всi господарськi операцiї звiтного року вiдображенi iз застосуванням плану рахункiв затвердженого Наказом Мiнфiну України №291 вiд 30.11.1999 року iз змiнами та доповненнями . 
 

    2.2 Первинний, аналітичний і синтетичний  облік наявності та руху виробничих  запасів підприємства «Сансервіс» 

     Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одним з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

    Для забезпечення документального відображення в бухгалтерському обліку наявності  і руху виробничих запасів необхідно  користуватися відповідними нормативними документами.  

     Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є Накладні (Додаток В) , Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери (Додаток Г), Акти про приймання матеріалів (Додаток Д) тощо.

     Запаси  зберігаються як на загальних складах, так і в інших центрах відповідальності: цехах, бригадах, майстернях, гаражах тощо. На підприємствах, які отримують запаси або реалізують продукцію у великих обсягах, при значній віддаленості від транспортних магістралей можуть бути склади. Всі запаси повинні бути передані під відповідальність завідуючим складами, комірникам, іншим матеріально відповідальним особам, з якими повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. [9]

     Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документом. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу:

1. безпосередньо на документі постачальника;
2. шляхом виписування Прибуткового ордера.

     У першому випадку на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому. У другому – оформляють прибутковий ордер (форма М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальника або з переробки.

     У випадках, коли є розбіжності кількості  та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складається «Акт про приймання матеріалів» типова форма № М-7).

     Акт складається комісією, яка призначається  керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник  відділу постачання (або відповідальна  особа) та ін. У цій комісії обов’язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, з великою віддаленістю) – представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

     При одержанні вантажів із залізничної  станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів.

     Якщо  при прийманні вантажу буде встановлено  розходження з даними, зазначеними у транспортному документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу зірвана або пошкоджена пломба), складається комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування збитків.

     Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника  автомобільним транспортом, оприбутковується на склад на підставі Товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

     Матеріальний  звіт складається МВО і передається  до бухгалтерії; відображає рух запасів на складі за певний період. (Додаток Е)

     У разі надходження вантажу на склад  без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

     Відпуск сировини і матеріалів у виробництво  – це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонт та господарські потреби.

     Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів , а також  плану випуску продукції на місяць.

     Основними документами, що відображають відпуск  матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (типова форма М-8), накладні-вимоги.

     Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного документів і використовуються для одноразового відпуску матеріалів. Відпуск матеріалів, що повторяються, можна оформляти лімітно-забірними картками, що об’єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість) відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу (місяця) і візуються відділом постачання (на малому підприємстві – заступником директора). використовують також лімітно-забірні картки типової форми № М-28 і № М-28а (при будівельних роботах).

     Відпуск матеріалів на сторону виконується  на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства.

     Відпуск, як і надходження матеріалів, оформлюють також товарно-транспортною накладною (за потребою).

     Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюють також накладною-вимогою типової форми № М-11, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів.

     За  допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду товарно-виробничих запасів. Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік.

     Деталізація аналітичного обліку виробничих запасів обумовлена:

1. наявністю великої кількості складів для їх зберігання;
2. значною їх номенклатурою;
3. складною організаційною та виробничою структурами підприємства тощо. [7]

     Важливою  умовою чіткої організації обліку виробничих запасів є їхнє правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції –меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва. [14]

     Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для  узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільського господарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

     За  дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси»  відображаються надходження запасів на підприємство, їх до оцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

     Рахунок 20 має такі субрахунки:

     201 «Сировина й матеріали»

     202 «Купівельні напівфабрикати та  комплектуючі вироби»

     203 «Паливо»

     204 «Тара й тарні матеріали»

     205 «Будівельні матеріали»

     206 «Матеріали, передані в переробку»

     207 «Запасні частини»;

     208 «Матеріали сільськогосподарського  призначення»;

     209 «Інші матеріали».

     На  субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображається наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійснені будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

     Приклад надходження виробничих запасів  представлений у табл.2.2. 

     Таблиця 2.2

     Надходження виробничих запасів 

 

     В поточному обліку матеріали можуть враховуватися за різними обліковими цінами (договірними, середніми, закупівельними і т.п.), але в кінці звітного періоду (місяця, кварталу, року) обов’язковий перерахунок за фактичною собівартістю. Фактична собівартість матеріалів складається з вартості за цінами заготівлі, придбання і витрат по доставці цих матеріальних цінностей на підприємство. Давальницька сировина відображається за балансовими цінами, вказаними в договорі.