Облік наявності та руху виробничих запасів

     Фактична  собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату відсотків за кредит, наданим постачальникам цих ресурсів, націнку (надбавки), комісійні винагороди, виплачені постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, здійснювані сторонніми організаціями.

     На  субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби – дерев’яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включається до собівартості продукції цього підприємства, відображається на рахунку 28 «Товари».

     Науково-дослідні та конструкторські організації  придбані необхідні їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (експериментальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковуються на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» за видами предметів.

     На  субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

     Якщо  деякі види палива використовуються одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

     Взагалі паливо може використовуватися за наступними напрямками:

• для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів (наприклад, у ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал);
• для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах);
• для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори, підприємства, житлових будинків тощо).

     Якщо  на підприємстві для технологічних  та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються  запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

     Забудовники по капітальним вкладеннях можуть не користуватися рахунком 203, а обліковувати паливо на рахунку 205 «Будівельні матеріали».

     Торгівельні, постачальницькі, збутові і інші організації і підприємства, у яких паливо складає незначну питому вагу в складі їх виробничих запасів можуть враховувати паливо на рахунку 201 «Сировина і матеріали».

     В облікових регістрах наявність  і рух палива відображається на субрахунках:

• «Нафтові продукти»;
• «Тверде паливо»;
• «Інші види палива».

     На  субрахунку 204 «Тара і тарні матеріали» відображаються наявність і рух  усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовуються для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

     Матеріали, які використовуються для додаткового  обладнання вагонів, барж, суден з  метою забезпечення збереження відвантаженої  продукції, не відносяться до тари і  обліковуються на субрахунках 201 «Сировина й матеріали».

     Тара  одноразового використання в особливу групу не відокремлюється і входить  до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою).

     На  субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

     На  субрахунку 205 враховуються будівельні матеріали, які використовуються безпосередньо в процесі будівничих і монтажних робіт або для виготовлення будівельних деталей і зведеня конструкцій і частин будівель і споруд. До таких будівельних матеріалів відносять:

• силікатні матеріали (цемент, пісок, вапняк, камінь, цеглу, черепицю і т.п.);
• лісові матеріали (ліс круглий, пиломатеріали, фанера і т.п.);
• будівельні матеріали (залізо, жерсть, сталь, цинк листовий і т.п.);
• металовироби (цвяхи, гайки, болти і т.п.);
• санітарно-технічні матеріали (крани, муфти, трійники, фланець і т.п.);
• електротехнічні матеріали (кабель, лампи, патрони, шнури, провід)
• хіміко-москальні (асфальт, асбек, кислоти, фарби, руберойди, толь і т.п.) і інші матеріали.

     На  цьому субрахунку враховуються також  вітчизняне і імпортне технологічне, енергетичне і виробниче устаткування (в т.ч. устаткування для майстерень, дослідницьких установок і лабораторій), які потребують монтажу і призначене до встановлення.

     На  даному субрахунку не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспорті засоби, вільно розміщенні верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.

     Устаткування  й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субрахунку 205 на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» після підтвердження їх монтажу й використання.

     Завезене  устаткування на будівельний майданчик, яке потребує монтажу, підрядник приймає на за балансовий рахунок і відображає на субрахунку 021 «Устаткування, прийняте для монтажу». Вартість цього устаткування або його частин, переданих в монтаж, підрядник знімає з балансового субрахунку 021 «Устаткування, прийняте для монтажу». Вартість устаткування, переданого підряднику, монтаж і установка якого на постійне місце експлуатації фактично не початі, не знімається з рахунку у забудовника.

     На  субрахунку 206 «Матеріали, передані в  переробку» обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-переробники і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20.

     На  субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

     За  дебетом субрахунку відображається залишок і надходження, за кредитом – витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

     Автомобільні  шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховуються в ціні автомобіля та включені і його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.

     Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними  групами (механічна група, електрична група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами:

• придатні до експлуатації (нові та відновлені);
• що підлягають відновленню (на складі);
• що є в ремонті.

     На  субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепаратами, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

     На  субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються  відходи виробництва (обробки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запчастини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо. [6]

     Приклади  вибуття виробничих запасів представлені у Таблиці 2.3.

     До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити їх обсяг в цілому та за кожним видом окремо.

     Кожне підприємство відкриває аналітичні рахунки в залежності від потреби в кількості, необхідній для управління виробництвом. Найбільш типовими розрізами аналітики можуть виступати наступні: склади, комори, матеріально відповідальні особи, групи запасів, види діяльності тощо. 
 

     Вибуття виробничих запасів

     Таблиця 2.3

     Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменування або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна група виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів привласнюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записується до спеціального реєстру – номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.

     На  кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

     Відображення  надходження та визначення запасів  здійснюється за допомогою карток складського обліку, які виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку, розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на 1-ше число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдовій відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативного надання даних про їх наявність і рух. [8]

     Порушення встановлених вимог ведення складського  обліку ускладнює процес обробки документів у бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої і точної інформації про рух запасів.

     Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряють як з точки зору правильності їх оформлення, так і по суті відображення у них операцій. прибуткові ордери звіряються з рахунками, що до них належать, транспортними документами, прийомними актами тощо. Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляють з іншими примірниками, одержаними від цехів-споживачів, накладні на перекидання матеріалів, здані складами-відпрацьовниками, з примірниками тих же накладних, що надійшли зі складів-одержувачів, лімітні картки і вимоги відзначають у реєстрах видачі тощо.

     Далі  документи таксують за допомогою  машин, тобто зазначені в них  матеріали оцінюються за твердими обліковими цінами.