Облік готової продукції

Проаналізувавши таблицю 3 «Показники фінансово-господарської діяльності підприємсива» ми можемо побачити, що ресурси підприємства зросли на 17,1%, в гривнях це становить 1660,0. Негативним є те, що власний капітал зменшився на 1,3%, а позиковий капітал збільшився на 76,2%.

Також можна сказати, що чисельність працівників залишилась незмінною, а фонд оплати праці та середньомісячна заробітна плата зросли на 5,2% і 5,0% відповідно.

Характеризуючи коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), ми бачимо, що підприємство не зовсім має можливість виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активі. Воно в деякій мірі залежне від позикових коштів.

Щодо ліквідності підприємства, то можна сказати, що підприємство спроможне покрити свої зобов’язання.

З коефіцієнта фінансової залежності можна побачити, що він збільшився, а це свідчить про збільшення долі позикових коштів у фінансуванні підприємства.

3.1 Документування господарських операцій з обліку готової продукції
Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони випускаються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі [ 29, c123].

Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюється, підраховується і при необхідності зважується.

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Накопичувальні відомості випуску господарської продукції (в натуральному і вартісному вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку господарської продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка, фасон тощо) привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції наданому підприємству, та облікові ціни.

При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури цінника, розробляється комплекс довідників продукції, яка оподатковується різними видами податків, довідників середньоквартальної та середньорічної собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцією відвантажену на внутрішній ринок та на експорт.

В довідниках зазначається найменування виробу, коли видів товарної продукції вироби та змінні параметру (ціна, собівартість, ставки податків тощо). Всі ці дані записуються на магнітний носій інформації та використовується для оперативного управління записом продукції і для складанні відповідної внутрішньої звітності.

В залежності від виду, випуск готової продукції з виробництва оформляється та відображається в обліку по різному. Якщо продукція має речовий характер (виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад. В такому разі оформлюються первинні документи і виконуються бухгалтерські проводки.

Якщо продукція не має натуральних параметрів – робота (ремонт) або послуга (транспортні послуги) – то в бухгалтерському обліку випуск різноманітний передачі продукції замовнику, і тому факт випуску відображається в бухгалтерському обліку таким чином:

Коли продукція є унікальна (пароплав, будинок, тощо) то відповідний випуск (передача) замовнику оформляється документами і відображається записом.

Відпуск (собівартість) продукції покупцю оформлюються видатками накладними, приймально-здавальними актами із зазначеними номерами накладної і дати оформлення, номера і дати договору з замовниками, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількість оптової ціни і вартості [39].

3.2 Синтетичний і аналітичний облік готової продукції

Випущена із виробництва готова продукція оприбутковується за дебетом рахунку 26 та обліковується в синтетичному й аналітичному обліку за фактичною виробничою собівартістю, яка визначається згідно з ПСБО 16 “Витрати”[9].

Аналітичний облік готової продукції на складах підприємств ведеться за назвою, видами, типами, сортами, розмірами. Для аналітичного обліку продукції на складах реєстрами є картки або книги складського обліку.
На ряді підприємств для обліку руху готової продукції застосовують технічні засоби, що встановлені безпосередньо на складах АРМкомірника. При створенні повністю автоматизованих складів в умовах використання ЕОМ для обробки економічної інформації облік готової продукції на складах у традиційній картковій формі здебільшого не ведуть, а необхідні для управління дані тримають як інформацію за вимогою. Картки складського обліку замінюють оперативні машинограми залишків і руху готової продукції за кожним найменуванням і видом.
Документи на готову продукцію щодня надходять до бухгалтерії, яка веде кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами. Наприкінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю[30, c264]. За даними відомості випуску готової продукції визначають результат роботи підприємства у процесі виробництва (різниця між фактичною і взятою для обліку собівартістю випущеної продукції), економію або перевитрати.
У поточному обліку готову продукцію оцінюють за «твердими» обліковими цінами (середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за фактичною виробничою собівартістю).
Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.
При оцінюванні готової продукції за іншими цінами відхилення визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.
Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.
Показники, застосовувані в обліку готової продукції (а також при її відвантаженні і реалізації), поділяються на натурально-речові та умовно-натуральні. До перших належать, наприклад, фізична банка консервів, бочка квашених овочів, мішок сушених фруктів чи овочів, пляшки із соком, що вимірюються кілограмами, тоннами, літрами або декалітрами. У бухгалтерському обліку вони відображуються як у натуральному, так і у вартісному вираженні. До таких, що відображуються в обліку лише у вартісному вираженні, належать види робіт або послуг, що підлягають реалізації (ремонт агрегату, будови тощо).
Синтетичний облік готової продукції провадять на активному рахунку «Готова продукція» за фактичною виробничою собівартістю. Якщо поточний облік готової продукції у бухгалтерії підприємства ведеться не за фактичною собівартістю, а за «твердими» обліковими цінами підприємства, то слід на рахунку «Готова продукція» окремо записувати випуск продукції за плановою розрахунковою собівартістю і відхилення фактичної собівартості від планово-розрахункової
На підставі документів, що підтверджують здачу готової продукції на склад, у бухгалтерії роблять такий запис:
Дебет рахунка «Готова продукція»
Кредит рахунка «Виробництво».
Рахунок «Готова продукція» кредитується на суму проданої відвантаженої продукції покупцям.
Якщо облік готової продукції ведеться не за фактичними, а за договірними або оптовими цінами, то необхідно вести відокремлений облік відхилень фактичної виробничої собівартості від їх вартості в договірних чи оптових цінах підприємства. Облік готової продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем їх зберігання із зазначенням матеріально відповідальних осіб [20, c 318].
У системі бухгалтерського обліку готова продукція відображається за видами і сортами, а також за ознакою місцезнаходження, тобто: готова продукція на складах; товари відвантажені; товари, що перебувають на відповідальному зберіганні
Щомісяця звіряють дані облікових реєстрів з даними книги залишків готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильне її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасне відвантаження, а також виконання обов'язків за поставками продукції споживачам.

3.3 Контроль за рухом готової продукції

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності про готову продукцію на підприємствах усіх форм власності періодично проводиться інвентаризація майна.

Порядок проведення інвентаризації регулюється Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.94р. за № 202/412.

При проведенні інвентаризації перевіряється реальність вартості зарахованих на баланс товарно-матеріальних цінностей.

Для проведення інвентаризації на підприємствах розпорядчим документом керівника створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія, до складу якої включаються досвідчені працівники. Очолює комісію керівник підприємства, його заступник або представник керівника.

За наслідками інвентаризації робоча інвентаризаційна комісія складає протокол із зазначенням у ньому результатів інвентаризації і висновків щодо них.

При проведенні інвентаризації інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені в строк покупцями відвантажені товари і цінності та ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці).

Дозволяється складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівникам, із зазначенням відповідальних за ці предмети осіб.

При інвентаризації незавершеного виробництва в інвентаризаційних описах вказується найменування заділу, стадія або ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт. Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що перебувають біля робочих місць і не піддавались обробці, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах.

В інвентаризаційних описах товарно-матеріальних цінностей зазначається їх назва і первісна вартість. Товарно-матеріальні цінності інвентаризуються за місцем їх знаходження і матеріально відповідальними особами, це видно у Наказі про інвентаризацію.

Запаси належать до оборотних активів і є найрухомішою частиною активів підприємства, тому їх обліку необхідно вчасно приділяти увагу й інвентаризацію проводити ретельно.

При проведені інвентаризації виробничих запасів, вони повинні бути розсортовані та укладені за найменуваннями, сортами, розмірами на складах і в коморах. Також виробничі запаси мають мати присвоєні їм ярлики з докладними відомостями, які їх характеризують із зазначенням якості, кількості, ваги або міри.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є найменування запасів або їхньої однорідної групи.

До складу інвентаризаційної комісії для перевірки виробничих запасів входять: головний інженер, члени комісії, контрольний майстер, головний бухгалтер. При перевірці запасів інвентаризаційна комісія дотримується наступних вимог:

1)     переважування, обмірювання, підрахунок запасів проводиться в порядку їх розміщення у цьому приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду запасів до іншого;

2)     інвентаризаційні описи складаються окремо на запаси, що перебувають у дорозі, неоплачені у строк запаси відвантажені покупцями, ті що знаходяться на складі інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, в переробці);

3)     у випадках надходження або витрачання запасів під час проведення інвентаризації матеріально-відповідальною особою в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови на видаткових та прибуткових документах робиться позначка "після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де записано такі записи.

При інвентаризації виробничих запасів одночасно перевіряють наявність тари за її видами та проводиться інвентаризація готової продукції, яка знаходиться на складі підприємства. До початку проведення інвентаризації матеріально-відповідальна особа всі видаткові та прибуткові документи на товарно-матеріальні цінності, разом із звітом про останні проведені операції та описом документів під розписку здає в бухгалтерію.

3.4 Розкриття інформації готової продукції у фінансовій звітності

На виробничих підприємствах ключове місце серед об’єктів обліку займає виробнича продукція. Саме продукція, яку реалізує підприємство зазвичай є головним джерелом отримання прибутків, що, в свою чергу, є основною метою його діяльності.

Згідно П(С)БО 9 «Запаси» готовою продукцією є продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом[5].

Інформація, пов’язана з виробничою продукцією розкривається майже в усіх формах фінансової звітності підприємств. Основним джерелом такої інформації є безперечно Баланс (форма №1).

У бухгалтерському балансі залишки готової продукції відображаються за фактичною виробничою собівартістю. Для цього в другій частині активу балансу «Оборотні активи» передбачено рядок 130 ”Готова продукція”. Дана стаття показує запаси виробів на складі, обробка за яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Рядок 130 заповнюється на основі рахунку бухгалтерського обліку 26 ”Готова продукція” шляхом підрахунку сальдо на кінець звітного періоду [1].

Продукція, яка не відповідає наведеним вище вимогам (крім браку показуються у складі незавершеного виробництва (рядок 120).

Процес виробництва продукції невід’ємно пов'язаний із ресурсами, з яких дана продукція виготовляється. Інформація про сировину та матеріали, які використовуються у виробничому процесі розкривається у статті 100 балансу «Виробничі запаси». Дані для заповнення даного рядка містяться на рахунках бухгалтерського обліку 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП» і 25 «Напівфабрикати».

У статті ”Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядки 160-162) відображається заборгованість покупців або замовників за надану їм продукцію (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

Рядок 540 “Поточні зобов’язання за одержаними авансами” показує суму авансів, одержаних від інших покупців у рахунок наступних поставок продукції. Дані для заповнення цього рядка беруться з кінцевого сальдо рахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними»

Реалізація продукції підприємства – це насамперед відчуження активів, що належать підприємству, шляхом їх продажу з метою відтворення використаних засобів підприємства від отримання прибутку для задоволення різноманітних потреб підприємства та його власників. Результати діяльності виробничого підприємства від реалізації продукції відображаються у формі №2 «Звіт про фінансові результати». Даний звіт являє собою бухгалтерський документ, в якому підсумовуються доходи і витрати звітного періоду.

Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» виробництво та реалізація продукції відносяться до основної діяльності підприємства, що, в свою чергу складає частину операційної діяльності. Тому для розкриття обраної теми дослідження доцільно буде проаналізувати частину форми №2, яка присвячена фінансовим результатам від операційної діяльності.