Облік готової продукції

20

Роділ 1. Загальнотеооретичні аспекти теми дослідження

1.1 Економічний зміст обліку готової продукції, завдання її обліку

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Це визначення відноситься до готової продукції, яка вироблена промисловими підприємствами.

До готової продукції сільськогосподарського виробництва відносять продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємсва, якапризначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад у дитячі садки, їдальні тощо).

Готова продукція може мати, а може й не мати кількісні та якісні характеристики. Наприклад, кількість виражається масою, довжина – меирами, якість – сортом. Але завжди продукція матиме вартісну характеристику.

Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її відвантаження (продаж) та реалізація. Водночас можливий інший підхід (здебільшого на дрібних підприємствах), коли готова продукція не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо у виробника, звідки її відвантажують або передають покупцеві та реалізують.

Продукція, яка не має кількісних характеристик, - робота, послуга (посередництво) або великогабаритні вироби – будинок, пароплав – безпосередньо передається з виробництва покупцеві (замовникові).

Класифікація готової продукції:

1. За формою:

- уречевлена (матеріальна);

- результати виконаних робіт;

- результати наданих послуг.

2. За ступенем готовності:

- готова продукція;

- напівфабрикати – продукти окремих технологічних фаз, якій повинні пройти одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією;

- незавершене виробництво;

3. За технологічною складністю:

- проста;

- складна:

а) супутня – це продукція отримана в одному технологічному циклі одночасно з основною, за якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачеві;

б) побічна – це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і на відміну від супутньої продукції не потребує додаткових витрат [20, c. 374].

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку.

Основними завдяннями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:

- систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

- вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);

- контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;

- вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік [25, c.184].

Виконання цих задач задежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.

1.2 Нормативне забезпечення обліку і ревізії готової продукції
Ведення обліку готової продукції регламентується наступною нормативною базою:
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16.07.1999 р. № 996/XIV цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні [17].
Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246 [7].
Це положення визначає методологічні засади формування в обліку інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності.
Терміни що наведені в П(С)БО, мають таке значення :
Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримують для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт , надання послуг, а також управління підприємством. [7]
Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію
Визначення та первісна оцінка запасів:
Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з п. 10 П(С)БО – 9 первісною вартістю запасів що виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО – 16 “Витрати”. [9]
Вибуття запасів здійснюється внаслідок відпуску у виробництво, реалізації, безоплатної передачі тощо. Оцінюватись запаси в процесі їх вибуття можуть по різному. У п. 16 П(С)БО – 9 наведені такі прийоми оцінки:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, який передбачає облік фактичної собівартості кожної одиниці запасів, що є можливим при забезпеченні об’єктів табличками з серійними номерами.
- середньозваженої собівартості, який передбачає розрахунок фактичної собівартості одиниці запасів виходячи з середньої вартості.
- спосіб перших за часом надходження запасів (ФІФО), базується на припущені, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили па підприємство й відображені в бухгалтерському обліку.
- спосіб останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка протилежна їх надходженню на підприємство.
- спосіб нормативних витрат.
- спосіб реалізаційних цін. [7]
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доходи” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.[8]
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритті у фінансовій звітності. [9]
7. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.
8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р.              № 291.[1]
9. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.97 р. (зі змінами та доповненнями). [2]
10. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999 р. № 149/300, зареєстроване в Мінюстицій України 29.12.99 р.

№ 921/4214.[10]
11. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов’язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 14 – 401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та доповненнями). [11]
12. Порядок ведення в обліку приросту (втрат) балансової вартості покупних товарів (крім активів які належать амортизації, цінних паперів та дивідендів) матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах), затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. № 124 зареєстрований в Мінюстицій України 03.07.1998 р. № 417/2857. [12]
13. Наказ Міністерства Аграрної політики України “Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу” від 07.03.2001 р. № 49. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо правильності ведення та списання залишків готової продукції відповідно до регістрів бухгалтерського обліку.[14]
14. Наказ Міністерства Статистики України “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів” від 21.06.1996 р. № 193. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо виконання заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. В ньому зазначаються первинні документи, які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки (складського обліку, лімітно-забірні), накладні та інші документи. [13]
15. Наказ Міністерства Фінансів України “Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків” від 11.08.1994 р. № 69. [15]
16. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу” від 26.01.1993 р. №2939-XII.
 

1.2 Проблеми обліку готової продукції в сучасній економічній літературі

У збірнику систематизованого законодавства Римма Назарбаєав пише, що «до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

Готову продукцію реалізують оптом зі складу за договором купівля-продаж з грошовою оплатою в безготівковій формі. Для списання готової продукції застосовують методсередньозваженої собівартості

Повернення продукції може супроводжуватисьпред’явленням претензій, вимогою компенсувати збитки, штрафними санкціями та судовими розглядами».

Також автор статі наводить приклад безоплатної передачі готової продукції. «Вона буває в двох найпоширеніших випадках:

-         З метою реклами

-         З благодійною метою».

Стосовно повернення ппродукції, Олександр Шейко та Олександр Золотухін повідомляють, що «в договорах зазначено, що після встановлених строків реалізації товар повертають постачальнику, а зобов’язання постачальника зі сплати покупцю за повернений товар зараховують у рахунок зобов’язань покупця з оплати постачальнику поставленого товару. Тобто фактично постачальник викуповує товар у покупців.

Нестандартні, а такожвилучені з продажу вироби повертають постачальникові в узгодженні строки за договором».

Прямими або не прямими затратами є стосовно об’єкта затрат.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 16, обє’кт затрат – продукція, роботи послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Євген Котляров та Валерія Корнілова вважають, що «інформація про затрати важлива для будь-якого підприємства, по-перше, для цілей управління, а по друге для складання фінансової звітності та оподаткування прибутку.

Під витратами зазвичай розуміють обсяг ресурсів у грошовому виразі, використаних для досягнення будь-якої мети».

При визначенні собівартості всі затрати, пов’язані з виробництвом продукції, поділяють на:

-         прямі й непрямі (виходячи зі способу включення до собівартості продукції);

-         постійні та змінні (виходячи з міривпливу обсягу виробництва на їх рівень).

Ганна Пустовіт у свої статті пише, що «виготовлені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка для готової продукції є виробничою собівартістю, що визначають згідно п.11 П(С)БО 16 «Витрати».

Способи оцінки готової продукції в поточному бухгалтерському обліку й у балансі закріпленні в наказа про облікову політику підприємства.

Бухгалтерські записи з обліку оприбуткування готової продукції

Щодо обліку реалізації готової продукції ми бачимо, що собівартість реалізованої продукції складається з:

-         виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного періоду;

-         перерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

-         понаднормованих виробничих витрат.

До складу собівартості готової продукції включаються лише витрати пов’язані з процесом виробництва, та не включаються адміністративні витрати, витрати на збут.

Губарник О. М. у статті «Технологія автоматизації бухгалтерського обліку готової продукції та процесу її реалізації» пише, що «Технологія автоматизації бухгалтерського обліку готової продукції та процесу її реалізації своїми процесами аналогічна до звичайного «паперового» обліку.

Використання системи електронного документообігу при реалізації готової продукції дає змогу істотно прискорити проведення численних комерційних операцій, скоротити обсяг бухгалтерської макулатури, заощадити час співробітників і витрати, пов’язані з укладанням договорів оформленням платіжних документів, надання звітності в контролюючим органам».

Електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’зкові реквізити документа.

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Керамік»

2.1 Характеристика фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання

Відкрите акціонерне товариство "Керамік" засноване 4.12..1996 році. Завод виготовляв тільки цеглу. З розвитком та переоснащенням технічної бази підприємства асортимент продукції, робіт, послуг значно зріс та змінився. Відкрите акціонерне товариство являється підприємством виробничого спрямування, основною метою діяльності якого є виробництво керамічного блоку, керамічної цегли, дренажних труб, керамічної плитки та надання різного роду послуг промислового характеру. [ Додаток А]

ВАТ " Керамік " може укладати будь-які угоди, необхідні для проведення Статутної діяльності, в тому числі укладати угоди купівлі – продажу обміну, дарування, підряду, займу, перевезення, страхування, доручення, комісії, приймати участь у торгах, аукціонах, конкурсах, виставках та ярмарках, надавати та отримувати гарантії тощо, здійснювати операції з цінними паперами, зокрема векселями, в порядку, передбаченому законодавством України.