Облік готової продукції

Для вдосконалення обліку готової продукції та її реалізації вважаю за необхідне розмежувати витрати на збут, які пов'язані з доведенням існуючої продукції до споживача (тара, упаковка, вантажні роботи, транспортування, складування, витрати на утримання складів, магазинів, торгового персоналу тощо) та маркетингові витрати, що виникають у зв'язку з вивченням і стимулюванням попиту, пошуком інформації про ринки збуту і розширенням частки ринку виробника.

Інша пропозиція стосується використання у розрахунках із покупцями таких форм безготівкових розрахунків, які би гарантували своєчасне надходження грошей за відпущену покупцям продукцію. Найзручнішими є використання попередньої оплати за продукцію, а також акредитивної форми розрахунків. Ми вважаємо, що обидві форми безготівкових розрахунків - найбільш безпечні й унеможливлюють виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

На промислових підприємствах, зокрема тих, які мають значні обсяги виробництва і реалізації продукції, доцільно використовувати логістичні способи та прийоми управління випуском і збутом продукції, оскільки в збутовій діяльності й інформаційному забезпеченні процесу збуту готової продукції, який ще називають логістичним сервісом, вони дають найкращі результати. Для інформаційного забезпечення маркетингових і логістичних процедур необхідно формувати і передавати на відповідні рівні управління повну, своєчасну та достатню інформацію про кількісні та вартісні показники щодо залишків готової продукції на будь-який момент часу, про вартість відпущеної оплаченої та неоплаченої продукції, про сегменти ринків збуту і витрати, пов'язані із збутовою діяльністю. Необхідну інформацію постачає система обліку, в якій реєструються всі без винятку операції щодо руху готової продукції та її фактичної собівартості, залишків готової продукції за окремими групами та аналітичними позиціями. При цьому, як правило, облікова інформація вміщує набагато більше даних, ніж їх використовують у системі управління [3].

Отже, сьогодні проблема полягає не в обсягах та якісних характеристиках облікової інформації Найбільшою проблемою залишається рівень використання останньої для оцінки якісних і кількісних параметрів об'єктів обліку, передусім готової продукції і витрат на збут. Ця інформація нині недостатньо застосовується для прийняття управлінських рішень і коригування виробничої діяльності, тому на кожному підприємстві доцільно вивчати інформаційні потреби управлінських підрозділів, формувати оперативні дані у вигляді звітів і використовувати їх для оптимізації програми виробництва і збуту продукції.

ВИСНОВОК

Для управління готовою продукцією інформація повинна формуватися щодо стану запасів готової продукції на складі, своєчасності і правильності її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасного відвантаження, а також щодо виконання обов’язків за поставками продукції споживачам, тобто керівництво підприємства повинно бути забезпечене інформацією про наявність та рух готової продукції по місцям зберігання і матеріально відповідальної особи.

Основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:

- систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереження на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

- вчасному і правильному  документальному оформленню відвантаженої і   відпущеної  продукції;

- контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;

- вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції та її облік.

Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій. Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках. В кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Розглянувши питання законодавчо-нормативна база з обліку готової продукції можна зробити висновок, що облік готової продукції здійснюється відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV, методологічні основи формування інформації про готову продукцію визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» та № 16 «Витрати» та облік готової  продукції  здійснюється відповідно до Плану рахунків на рахунку 26 «Готова продукція».

Узагальнивши інформацію щодо обліку готової продукції та її характеристики можна зробити висновок, що готова продукція – це продукція, яка пройшла процес виробництва, обробка якої повністю закінчена, яка в комплектована, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, прийнята технічним контролем і здана на склад, або передана замовнику. Випуск готової продукції з виробництва та її передача на склад оформляється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами. Ці документи складаються в двох примірниках один з яких у виробничому підрозділі, інший передається на склад. Для обліку випуску продукції бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції та зданої на склад, в натуральному і грошовому виразу. Дані цієї відомості використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку. Відпуск продукції покупцю оформляється накладними та здавальними актами. Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника.

Розглянувши питання інвентаризація готової продукції можна зробити висновок, що основним джерелом облікової інформації є документація, кожну господарську операцію потрібно попередньо зареєструвати в документах, дані яких є в подальшому єдиною підставою для відображення її в бухгалтерському обліку. Бухгалтерські документи відображають тільки ті зміни в засобах підприємства,  які зумовлені його діяльністю. Але розмір і склад засобів може змінюватись і під впливом інших причин, які неможливо відобразити документально, що призводить до розбіжностей даних обліку з діяльністю. До таких причин належать: природні причини (усихання, випаровування, утрушування); помилки в обліку (описи в первинних документах, похибки арифметичних підрахунків); неточності при прийманні та відпуску засобів у результаті помилок ваговимірювальних приладів; навмисні дії посадових і матеріально відповідальних осіб (розкрадання, обважування, обмірювання). Ці розбіжності між показниками обліку і дійсною наявністю коштів можуть бути виявлені і шляхом періодичного звіряння даних обліку з фактичними залишками засобів. Такий процес називається інвентаризацією. Інвентаризація є інструментом дослідження економічної реальності. Вона дозволяє перевіряти достовірність документального оформлення господарських операцій, їх відображення в бухгалтерському обліку. Інвентаризація є важливим заходом, в проведенні якого повинен бути зацікавлений власник, керівник, головний бухгалтер підприємства.

              Отже, відповідно до питання шляхи вдосконалення готової продукції, узагальнивши їх можна зробити висновок, що до основних шляхів належить введення мікропроцесорної техніки, здатної ідентифікувати окрему одиницю готової продукції, відкрити два субрахунки: 261 «Готова продукція за обліковими цінами» та 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін», використання у розрахунках із покупцями попередньої оплати, а також акредитивної форми розрахунків та інші.                  

ЛІТЕРАТУРА

1.             Бутинець Ф.Ф., Горецька ЛЛ. Бухгалтерським облік у зарубіжних країнах. – Житомир; ПП «Рута», 2002. – 544 с.

2.             Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-е вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП «Тута», 2002. – 480 с.

3.             Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. – Житомир: ПП «Рута», 2000. – 608 с.

4.             Грабова Н.Н. Добровський В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособ. для вузов / Под ред. Н.В. Кужельного. – К.: А.С.К., 2000. – 624 с.

5.             Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.

6.             План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Інструкція про застосування. – К.: КНТ, 2008. – 136с.

7.             Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246.

8.             Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318.

9.             Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 672 с.

10.        Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2003. – 444 с.

3