Облік готової продукції

Проводячи інвентаризацію, комісія водночас виявляє не тільки наявність, але і якість ТМЦ, умови зберігання майна, що береться до уваги для розробки превентивних заходів із забезпечення збереження основних і оборотних засобів, коштів. Отже, результати інвентаризації використовують для підтвердження правильності і достовірності даних поточного бухгалтерського обліку. Проте, оскільки інвентаризація є складовим елементом методу бухгалтерського обліку, її здебільшого розуміють значно ширше – як засіб, за допомогою якого виявляють все те, що не підлягає щоденному обліку, тобто як засіб для приведення у відповідність даних поточного бухгалтерського обліку з фактичною наявністю майна, коштів, фінансових зобов’язань. Відтак можна визначити ціль та завдання інвентаризації. Цілями інвентаризації є виявлення фактичної наявності майна, коштів, фінансових зобов’язань і приведення даних поточного бухгалтерського обліку у відповідність із фактичним станом речей.

Завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності  готової продукції; встановлення надлишків чи недостач цінностей і коштів через порівняння фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення  ТМЦ, які частково втратили свою первісну якість чи застаріли, а також матеріальних цінностей та нематеріальних, що не використовуються; перевірка дотримання умов і порядку зберігання матеріальних цінностей та коштів, а також правил утримання і використання основних засобів; перевірка реальної вартості зарахованих на баланс основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, фінансових вкладень, цінних паперів, дебіторської та кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів, фондів, наступних витрат і платежів. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства який повинен створити необхідні умови для її проведення в стислі строки, визначити  об’єкти, кількість і термін проведення, крім випадків, коли інвентаризація є обов’язковою.

Проведення  інвентаризації є обов’язковим: за реорганізації підприємства і змін форм власності; перед складанням річної бухгалтерського звітності; за зміни матеріально відповідальних осіб; за виникнення підозри щодо можливості крадіжок, пограбувань чи зловживань, псування цінностей; на вимогу судово-слідчих органів; у разі аварії, пожежі, стихійного лиха; за переоцінювання ТМЦ; за ліквідації підприємства. Інвентаризація може бути обов’язковою також за колективної матеріальної відповідальності, коли відбувається зміна керівника колективу, у разі вибуття з колективу понад половини його членів, а також на вимогу навіть одного члена колективу [1].

Інвентаризаційна робота на підприємствах здійснюється постійно діючою інвентаризаційною комісією, склад якої затверджує керівник підприємства. До цієї комісії входять: керівник або заступник керівника підприємства  - голова; головний бухгалтер, керівники окремих структурних підрозділів, провідні фахівці – члени комісії. Для безпосереднього проведення інвентаризації в місцях збереження виробничих запасів з рішення керівника підприємства створюються  робочі інвентаризаційні комісії, до складу яких входять інженери-технологи, інженери-механіки, виконавці робіт, економісти, бухгалтери й інші досвідчені фахівці, які добре знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолюють представники керівника підприємства. Забороняється призначати головами робочих інвентаризаційних комісій тих самих матеріально відповідальних осіб та тих самих працівників 2 роки поспіль.

Результати контрольних перевірок інвентаризації оформлюються актами, які реєструються бухгалтерією в спеціальній книзі. Основні й додаткові інвентаризаційні описи, що надійшли в бухгалтерію, використовуються для виведення результату інвентаризації. Помарки і підчистки в інвентаризаційних описах не допускаються. Виправлення помилок оформляється у 2-х екземплярах описів шляхом закреслення неправильних записів і написання зверху правильних, а також оговорених і підписаних всіма членами інвентаризаційної комісії. Для визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства складає порівняльні відомості щодо тих  цінностей, де зафіксовані розбіжності між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю коштів, відображеною в інвентаризаційних описах. Вартість надлишків і нестач у порівняльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки, показаної в облікових регістрах. Перед складанням порівняльних відомостей та визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства проводить перевірку підрахунків в інвентаризаційних описах. Стосовно надлишків і нестач, а також втрат, пов’язаних із закінченням термінів позовної давності дебіторської заборгованості, інвентаризаційна комісія повинна отримати письмові пояснення матеріально-відповідальних і посадових осіб. Взаємозалік недостач і надлишків можливий тільки як виняток у межах однієї товарної групи і однойменних ТМЦ за умови, що надлишки й недостачі виникли за той самий період і у тієї самої матеріально відповідальної особи. Непокриті недостачі і сумарні різниці відносять на винних осіб. Коли таких немає, то сумарні різниці розглядаються як недостача цінностей понад норми природної втрати і списуються  за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Причини виникнення сумарних різниць ретельно з’ясовуються, уточнюються інвентаризаційною комісією та пояснюються в протоколі. Протокол інвентаризаційної комісії керівник підприємства має розглянути й затвердити в 5-денний срок [9].

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку

підприємства в тому місяці, в якому було закінчено інвентаризацію, але не пізніше грудня звітного року. При цьому лишки ТМЦ  та сумарні різниці понад недостачу цінностей відносять на збільшення прибутків від фінансово-господарської діяльності підприємства. Виявлені лишки відображають кореспонденцією рахунків: Дт 30 Кт 719. Інвентаризація ТМЦ  у складах, коморах, дільницях за своєю значущістю для збереження майна має величезну вагу. Невипадково все більше з’являється пропозиций щодо впровадження безперервних інвентаризацій, постійного пошуку ефективних заходів для збереження майна, підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на виробництві. Підприємства та організації повинні щорічно звітувати про результати проведених у звітному році інвентаризації. Ця інформація обов’язково висвітлюється у пояснювальній записці до річного звіту та спеціальній відомості.

Процес проведення інвентаризації готової продукції передбачає: переважування, обмір, підрахунок комісією у порядку розміщення продукції у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу від одного виду продукції до іншого. Якщо вона зберігається в ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями їх зберігання. Після перевірки вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення; інвентаризаційні описи складаються на товарно-матеріальні цінності, що перебувають в дорозі, на неоплачені в строк покупцями відвантажену продукцію, що перебуває на складах інших підприємств; кількість продукції, що зберігається в непошкодженій упаковці постачальника, може визначитися на підставі документів при обов’язковій перевірці в натурі частини визнаних цінностей.

При проведенні інвентаризації продукції одночасно перевіряють наявність тари за видами. Порожня тара (ящики, мішки, балони) також повинна бути занесена в опис і оцінена. Залишки тари записують в окремий опис, де зазначається найменування тари, номенклатурний номер, шифр, одиниця виміру, ознаки, які визначають її призначення і якісний стан, кількість і ціну одиниці. На тару, яка прийшла в непридатність, складається окремий акт, де вказуються причини псування і відповідальні особи.  Продукція, яка з тих чи інших причин зберігається на складах інших підприємств, а також та, що перебуває на інших підприємствах, вноситься до інвентаризаційного опису на підставі підтверджуючих документів із зазначенням назви підприємства, що здійснює її переробку, найменування продукції, кількості, фактичної вартості за даними обліку, дати її передачі в переробку, номер і дати документів. В окремих описах відображається зіпсована, непотрібна продукція, неліквідна готова продукція, а також готова продукція, яка надійшла або відпущена в ході інвентаризації. Готову продукція, що надійшла на підприємство під час проведення інвентаризації заносять до опису «Товарно-матеріальні цінності, які надійшли під час інвентаризації», а готову продукцію, яка вибула – «Товарно-матеріальні цінності, які вибули під час інвентаризації». Продукція, підготовлена до відправки чи відпуску згідно виписаних, але не оплачених документів, включається до загального інвентаризаційного опису як власна (нереалізована).

4 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ  ПРОДУКЦІЇ

Виробництво готової продукції, її реалізація та отримання доходів в умовах конкуренції є центральними проблемами функціонування підприємств. Ринкові відносини вимагають від них швидкої окупності витрат та оперативного реагування на зміни споживчого попиту. В реальних умовах змінна структура споживчого попиту за номенклатурою виробів та обсягом реалізації не завжди збігається зі структуро виробничих потужностей і ресурсів. У зв'язку з цим виникає потреба формування підприємствами оптимальної виробничої програми, яка би найповніше задовольняла попит і забезпечувала максимальний прибуток за рахунок встановлення оптимальних цін та обсягу випуску продукції.

Бухгалтерський облік процесу виробництва залежить від конкретних умов, властивостей і характеру технології та організації виробництва, що визначаються індивідуальними особливостями. Інколи виникають ситуації, коли виготовлення одного продукту різними технологічними прийомами вимагає різної системи групування статей витрат та обрахування собівартості. Такі процеси призводять до ускладнення документування, обліку випуску готової продукції та подальшої її реалізації. Водночас у процесі здійснення виробничої діяльності підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання вступають у певні економічні відносини, результатом яких є цикл операцій, пов'язаних із реалізацією готової продукції. В цьому циклі приймаються управлінські рішення щодо продажу товарно-матеріальних цінностей, відбуваються процеси, які необхідні для передачі права власності покупцям на відвантажену, відпущену, реалізовану продукцію.

Для підприємств хіміко-фармацевтичної промисловості, котрі виготовляють великі партії дрібних за формою та об'ємом одиниць продукції, доцільно ввести мікропроцесорну техніку, здатну ідентифікувати окрему одиницю готової продукції. Використання такої техніки є необхідним, оскільки це дає змогу отримати інформацію про всі операції в момент та в місці їх здійснення. На мою думку, застосування мікропроцесорної техніки актуальне тому, що в такому разі інформація реєструється та обробляється в режимі реального часу і система управлінського обліку оперативно реагує на можливі відхилення основних показників діяльності. Це дозволяє ефективно управляти динамічною системою пересування місцями збереження й обробки готової продукції, в будь-який час володіти повною інформацією про асортимент вхідних і вихідних товарно-матеріальних потоків.

З використанням комп'ютерної техніки на багатьох виробничих підприємствах прийнято вести облік реалізації готової продукції без застосування узагальнюючих документів, виняток становить формування оборотно-сальдової відомості за рахунком 26 «Готова продукція». Цей документ характеризує інформацію щодо оборотів і залишків готової продукції. Однак цього недостатньо, тому я вважаю за доцільне на підставі первинних документів складати реєстри документів з реалізації готової продукції. Реєстри необхідно формувати за напрямками реалізації, видами продукції, покупцями та замовниками. Щоденне заповнення цих реєстрів дасть змогу здійснювати оперативний контроль за реалізацією продукції, застосуванням цін та їх змінами, надходженням виручки. У зв'язку з цим вважаю за доцільне відкрити на виробничих підприємствах до рахунку 26 «Готова продукція» відкрити два субрахунки:

- 261 «Готова продукція за обліковими цінами»;

- 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін».           

              Необхідність виокремлення зазначених субрахунків пояснюється тим, що в аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами, а надходження та відпуск готової продукції в синтетичному обліку - за фактичною виробничою собівартістю; при цьому облікові записи в системі рахунків можуть бути різними. Так, щоб позбутися розбіжностей в оцінці готової продукції, необхідно визначити відхилення між фактичною й умовною вартістю продукції після формування калькуляції та скласти виправні проводки (Дт 26 «Готова продукція» Кт 23 «Виробництво») у разі, коли фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість, або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості.

Я вважаю за доцільне, надходження на склад готової продукції відображати записом:

- Дт 261 «Готова продукція за обліковими цінами»

- Кт 23 «Виробництво».

Одночасно потрібно відобразити суму відхилень, яка виникає між фактичною виробничою собівартістю готової продукції та її вартістю за обліковими цінами. Якщо фактична собівартість готової продукції виявиться вищою, ніж її вартість за обліковими цінами, то додатково слід сформувати запис: Дт 261 «Готова продукція за обліковими цінами» Кт 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін». При від'ємному значенні відхилення між фактичною виробничою собівартістю готової продукції та її вартістю за обліковими цінами запис на рахунках обліку буде зворотнім: Дт 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін» Кт 261 «Готова продукція за обліковими цінами».