Облік готової продукції

ВСТУП

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб’єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, контроль та аудит, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу. Ринкові відносини, які склалися, об’єктивно вимагають зміни бухгалтерського обліку, контролю та аудиту, наблизив його максимально до міжнародних стандартів.

Облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, а активно впливає на них, контролює законність, доцільність і ефективність використання виробничих ресурсів. Роль обліку суттєво підвищується в умовах ринкової економіки, яка базується на різних формах власності, наявності підприємств різних форм власності, наявності підприємств різних форм господарювання та конкуренції товаровиробників. Мова йде про посилення контрольних функцій обліку, своєчасне забезпечення необхідною інформацією всіх рівнів управління підприємством та прийняття управлінських рішень. Крім того, в ринкових умовах є багато зовнішніх користувачів, яким потрібна інформація про підприємство, його фінансовий стан і які зацікавлені в точності та відповідності такої інформації.

Входження економіки України в міжнародну систему ринкового господарювання вимагає підвищення конкурентоспроможності вітчизняної  продукції на світовому ринку. Одним з шляхів вирішення цієї проблеми є постійне оновлення засобів праці, оскільки існують певні їх види, які мають високу продуктивність в перші роки експлуатації

Обсяг виробленої та реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) є одним з основних показників, що характеризують діяльність підприємства. Цей показник також є вкрай важливим для обчислення цілого ряду податків.

Перехід до ринкової економіки, виникнення та функціонування різних форм власності також закономірно спричиняють суттєві зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові й веденні. Ці зміни стосуються не лише практики ведення обліку, а й теоретичних його аспектів. На практиці розрізняють національні або внутрішні стандарти, які мають чинність лише в межах певної країни, і міжнародні стандарти, які пропонуються для поширення в різних країнах. Однак між внутрішніми та міжнародними стандартами існує органічний взаємозв’язок. В Україні розроблені національні стандарти бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключеними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, включаючи потреби ринку. Дана тема є актуальною для кожного підприємства, яке виготовляє продукцію різних видів.

Завданням курсової  роботи є розкриття таких питань як:

    - законодавчо-нормативна база з обліку готової продукції;

    - характеристика готової продукції та її облік: поняття, класифікація та оцінка готової продукції, облік витрат на виробництво готової продукції, облік наявності та руху готової продукції на підприємстві;

   - інвентаризація готової продукції;

   - шляхи вдосконалення обліку готової продукції.

Отже, мета курсової роботи полягає у з’ясуванні сутності готової продукції та порядку обліку її наявності та реалізації.

1ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНА БАЗА З ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який веде підприємство.

Правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської звітності на підприємствах визначені в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV. В даному законі зазначається: сфера дії Закону, мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності, основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності,організація та ведення бухгалтерського обліку,загальні вимоги до фінансової звітності.    Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Відповідно до Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства [5].

На основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) в Україні розроблені й діють національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку — П(С)БО. Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Методологічні основи формування інформації про готову продукцію визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» та № 16 «Витрати»

Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкцію до його застосування. План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстра­ції та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспон­денція рахунків) у бухгалтерському обліку. Для відображення обліку готової продукції використовують рахунок 26 «Готова продукція». За дебетом цього рахунка відображають надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю [6].

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на від­повідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика готової продукціїі, призначення рахунку 26 «Готова продукція», типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (корес­понденція рахунків першого порядку).

2 ХАРАКТЕРИСТИКА ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ ОБЛІК

2.1 Поняття, класифікація та оцінка готової продукції

Готовою вважається продукція, яка пройшла процес виробництва, обробка якої повністю закінчена, яка в комплектована, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, прийнята технічним контролем і здана на склад, або передана замовнику. Готовою продукцією також вважаються виконані роботи, надані послуги. Всі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних його галузях - утворюють незавершене виробництво. Залишки готової продукції враховуються за фактичною виробничою собівартістю.

Готова продукція може мати кількісні та якісні характеристики. Наприклад, кількість виражається масою, довжина-метрами, якість-сортом. Але завжди продукція матиме вартісну характеристику.

При обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію класифікують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує допоміжних витрат.

В поточному обліку продукція групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

- випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

- зберігання продукції на складах підприємства;

          - відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

- відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

- реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

Одним з основних завдань цінового обліку готової продукції є приведення різної продукції промисловості до єдиного виразу: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих одиниць, так і промисловості в цілому. В отриманні єдиного підсумку по різних видах продукції і полягає основне завдання оцінки продукції.

Оцінка – це спосіб грошового вимірювання об’єктів бухгалтерського обліку за допомогою якого натуральні і трудові вимірники переводяться в грошові.

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватись у відповідності до П(С)БО 9 «Запаси» за первісною вартістю. Але оскільки така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає проблема в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. Для визначення первісної вартості продукції використовується П(С)БО 16 «Витрати» [8].

Витрати на виробництво продукції включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, постійні та змінні виробничі накладні витрати.

Накладні витрати можуть бути як змінними, так і постійними. Всі змінні витрати - прямі та накладні, розподіляються на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничої потужності згідно з методом стандартних витрат. Постійні накладні виробничі витрати можуть бути як розподілені, так і нерозподілені.

Нерозподілені накладні виробничі витрати виникають лише тоді, коли продукції випущено менше нормальної потужності. В іншому випадку всі накладні виробничі витрати відносяться до собівартості.

Розподілені накладні витрати є елементом первісної вартості запасів готової продукції та незавершеного виробництва і представляють собою оцінені витрати, які ґрунтуються на нормальній потужності та відносяться на кожну одиницю продукції незавершеного виробництва. Управлінські витрати до складу собівартості готової продукції не включаються.

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватись методи, передбачені П(С)БО 9 «Запаси» [7].

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, первісна вартість та оцінка, що визначається за домовленістю сторін.

Отже, можна підвести підсумок, що в поточному обліку наявність та рух готової продукції оцінюється за прийнятними обліковими цінами: за плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилень між фактичною виробничою собівартістю та плановою ціною продукції), або за відпускними (оптовими) цінами підприємства (з відокремленим обліком відхилень між фактичною виробничою собівартістю та відпускною вартістю продукції). Другий варіант забезпечує спів ставність оцінки готової продукції зі звітністю, а також дотримання єдності оцінки в документах на продукцію відвантажену і реалізовану.

          2.2 Облік витрат на виробництво готової продукції

У залежності від виду готової продукції випуск її відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий характер (вибір), то її буде передано на склад.

Якщо продукція не здається на склад, а її передають покупцеві або вона не має натуральних параметрів (робота, або послуга), то факт її випуску відображається в бухгалтерському обліку.

Розрахунок (калькулювання) фактичної виробничої собівартості продукції.

Калькулювання — це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для визначення фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють нормативну собівартість продукції.

Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами – статтями затрат. Статті затрат — це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління.

Якщо об'єкт калькуляції – собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної(шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно  знати собівартість сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо  попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості продукції — це процес, який складається із трьох послідовних етапів. Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.