Облік готової продукції

Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання. Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того безперервність технологічного процесу, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.

           2.3 Облік наявності та руху готової продукції на підприємстві

Для обліку наявності та руху готової продукції, що має кількісні характеристики та складується, планом рахунків передбачено рахунок 26 «Готова продукція». Цей рахунок активний, балансовий, показує запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва. По дебету рахунка відображається надходження готової продукції з виробництва на склад за первісною вартістю, по кредиту – її відпуск.

При списанні готової продукції з рахунка 26 «Готова продукція» сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 «Готова продукція» і дебетом відповідних рахунків.

Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду. Якщо готова продукція даного виробництва повністю спрямовується для використання на самому підприємстві, то на рахунку 26 «Готова продукція» вона може не оприбутковуватися, а враховуватися на субрахунку 201 «Сировина і матеріали» або інших залежно від призначення цієї продукції.

В аналітичному обліку підприємства оцінюють готову продукцію за обліковими цінами, а саме – за плановою собівартістю, оптовими обліковими цінами. Надходження і відпуск готової продукції в синтетичному обліку відображаються за фактичною виробничою собівартістю. У зв’язку з цим підприємствам наприкінці звітного періоду необхідно розрахувати відхилення фактичної виробничої собівартості за обліковими цінами. Для відображення вартості готової продукції в облікових цінах і відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами рекомендовано до рахунку 26 «Готова продукція» відкрити два субрахунки:

261 «Готова продукція в облікових цінах»;

262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від

облікових цін».

Визначена розрахунковим шляхом фактична виробнича собівартість реалізованої готової продукції наприкінці місяця підлягає списанню з кредиту рахунка 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» в дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

Для обліку й узагальнення інформації по наявність та рух сільськогосподарської продукції використовується рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Продукція поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періодудоводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.

За дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарської продукції, а за кредитом – вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі. На цьому рахунку обліковують: продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень. Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції [9].                

Заключним етапом роботи підприємства є реалізація (продаж) виробленої ними продукції, яка здійснюється відповідно до договорів про поставку. Від їх виконання залежать кінцеві результати діяльності колективу – прибуток і його розподіл, а відповідно, величина різних фондів. Саме це зумовлює значення обліку реалізації готової продукції. Обліковими завданнями реалізації готової продукції є: визначення кількості та вартості відвантаженої продукції; розрахунок кількості і вартості відвантаженої продукції; облік на аналітичних та синтетичних рахунках відвантаженої та реалізованої продукції; віднесення на реалізовану продукцію витрат по її пакуванню, транспортуванню до місця призначення (невиробничі витрати); облік податку на додану вартість на реалізовану продукцію; облік надходження коштів від покупців; визначення та відображення на рахунках прибутків і збитків від реалізації продукції; контроль за виконанням договорів про постачання продукції.

При вирішенні цих облікових завдань використовуються натуральні та грошові показники. Собівартість реалізованої продукції та прибуток (або збиток) визначається розрахунковим шляхом. Вирішуються облікові завдання процесу реалізації на бухгалтерських рахунках:

26 «Готова продукція» – відпуск для реалізації покупцеві;

28 «Товари» – відпуск продукції покупцеві;

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

70 «Доходи від реалізації» – списання реалізованої продукції з рахунка відвантаження за фактичною собівартістю; відображення надходження грошових коштів за оптовою вартістю на реалізовану продукцію; визначення результатів реалізації (прибуток або збиток);

80 «Матеріальні витрати» – облік та списання невиробничих витрат на реалізовану продукцію;

64 «Розрахунки з бюджетом» – облік розрахунків з бюджетом;

31 «Рахунки в банках» – облік отримання грошових коштів за реалізовану продукцію;

44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» – списання результатів від реалізованої продукції.

Готова продукція може зменшуватися за своїм обсягом: внаслідок переведення її із однієї облікової групи до іншої та списання її на витрати виробництва у якості виробничих запасів; в результаті реалізації як юридичним так і фізичним особам; за результатами проведених інвентаризацій і виявлених недостач готової продукції.

Накази-накладні, розрахункові та транспортні документи є основою для записів у відомість «Відвантаження, відпуск та реалізація продукції і матеріальних цінностей».

Витрати пов’язані з реалізацією продукції (пакування, транспортування), називаються позавиробничими і включаються у загальну собівартість продукції. У сумі з витратами на виробництво продукції позавиробничі витрати складають повну собівартість готових виробів. Позавиробничі витрати обліковуються на однойменному рахунку. За дебетом цього рахунка обліковуються фактичні витрати, а за кредитом – суми цих витрат, включених  у повну собівартість реалізованої продукції. До рахунка 80 «Матеріальні витрати»  відкриваються аналітичні рахунки, на яких облік ведеться за окремими статтями, такими, «Витрати на пакування», «Витрати на тару», «Витрати на транспортування», «Інші витрати по збуту».

На більшості підприємств позавиробничі витрати (через їх незначну питому вагу) включають повністю у собівартість реалізованої продукції. В окремих випадках частина цих витрат відноситься і на відвантажену продукцію. Позавиробничі витрати розподіляються між товарами реалізованими, відвантаженими і нереалізованими пропорційно до їх виробничої собівартості або оптової вартості. В кінці місяця на рахунку 70 «Доходи від реалізації» визначається фінансовий результат від реалізації продукції.

Вихід кожного виду готової продукції або напівфабрикатів з виробництва оформляється відповідною первинною документацією – частіше приймально-здавальними накладними (див. Додаток А). У них зазначається: номер, дата, цех (відправник), склад (одержувач), найменування продукції, номенклатура продукції, одиниця вимірювання, кількість місць (направлено і фактично прийнято: брутто, тара, нетто), ціна. Також відображається час прийняття, стан тари, підписи осіб, того, хто здав, і того, хто прийняв готову продукцію. Накладні надходять до бухгалтерії для обліку готової продукції. Крім накладних складають змінний звіт комірника у якому вказують, скільки і яких видів продукції прийнято від цеху, надходження від цеху за зміну, кількість реалізованої або переданої іншим цехам продукції.

На деяких підприємствах на кожний вид продукції складають виробничий акт, який використовують для складання нагромаджувальної відомості за місяць. Нагромаджувальна відомість потрібна для подальшого обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні. Також на підприємствах надходження готової продукції з виробництва на склад оформлюють змінною відомістю (зі зазначенням дати, коробок, ящиків поліетиленових, пляшок та підписів особи, що здала, і особи, що прийняла) і вимогою – типова форма № М – 11 (див. Додаток Б). Готову продукцію з виробництва на склад здають після прийняття відділом технічного контролю. Змінну відомість підписує начальник цеху, який здав продукцію, комірник, що прийняв її, а також представник відділу технічного контролю. Змінна відомість виписується у двох примірниках: один повертається цеху-здавальнику готової продукції, а другий – лишається на складі експедиції випуску готової продукції.

На підприємствах промисловості з масовим випуском готову продукцію передають із цеху на склад кілька разів за зміну, а інколи ці операції здійснюються безперервно. В таких випадках кожне надходження на склад фіксується і заноситься у змінну відомість. У кінці зміни старший майстер експедиції випуску готової продукції складає добовий звіт про її рух на складі. Цей звіт комірник щоденно передає до бухгалтерії. На основі вказаних первинних документів у бухгалтерії ведеться облік готової продукції на складі. Виготовлені вироби обліковуються у складі готової продукції після їх фактичної здачі на склад і оформлення діючими здавальними документами: прийомо-здавальними накладними, квитанціями, нагромаджувальними відомостями на здачу готової продукції.

Аналітичний облік продукції на складах підприємств ведеться за назвою, видами, типами, сортами, розмірами. Для аналітичного обліку продукції на складах реєстрами є картки або книги складського обліку (див Додаток В). На ряді підприємств для обліку руху готової продукції застосовують технічні засоби, що встановлені безпосередньо на складах АРМ комірника. При створення повністю автоматизованих складів в умовах використання ЕОМ для обробки економічної інформації облік продукції на складах у традиційній картковій формі здебільшого не ведуть, а необхідні для управління дані тримають як інформацію за вимогою. Картки складського обліку замінюють оперативні машинограми залишків і руху готової продукції за кожним найменуванням і видом. Документи на готову продукція щодня надходять до бухгалтерії, яка веде кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами. Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.

Показники, які застосовуються в обліку готової продукції (а також при її відвантаженні і реалізації), поділяються на натурально-речові та умовно-натуральні. До перших показників належить продукція, яка вимірюється кілограмами, тоннами, літрами або декалітрами. У бухгалтерському обліку вони відображаються як у натуральному, так і у вартісному вираженні. До таких, що відображаються в обліку лише у вартісному вираженні, належать види робіт або послуг, що підлягають реалізації (ремонт агрегату, будівлі). Облік готової продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем її зберігання із зазначенням матеріально відповідальних осіб. У системі бухгалтерського обліку    продукція відображається за видами і сортами, а також  за ознакою місцезнаходження, тобто: готова продукція на   складах; товари відвантажені; товари, що перебувають на відповідальному зберіганні [10].

Щомісяця звіряють дані облікових реєстрів з даними книги залишків готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильнее її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасного відвантаження, а також виконання обов’язків за поставками продукції споживачам.           

          Узагальнена інформація за операціями, пов’язаними з рухом готової продукції на підставі звітів виробничих підрозділів та звітів про рух матеріальних цінностей зі складу, знаходять своє відображення в Журналі № 5 та відомості 5.1.

3 ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Усі господарські операції вважаються такими, що відбулися, тільки тоді, коли вони оформлені документально. Жоден рух коштів, засобів виробництва, джерел утворення майна не може бути врахованим, якщо на їх надходження чи вибуття бракує відповідних документів. Але в діяльності підприємства відбуваються й невидимі процеси, що призводять до певної втрати товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які документально зафіксувати не можна. Це так звані природні втрати цінностей під час доставки та зберігання – утруска, усушка, випаровування, розпорошення, розливання. Втрати можуть бути також із суб’єктивних причин: недостача, крадіжка.  Ці втрати ТМЦ призводять до невідповідності даних поточного бухгалтерського обліку фактичній наявності майна. Щоб ліквідувати цю невідповідність та впевнитись у забезпеченні належного збереження майна, необхідно періодично проводити інвентаризацію.

Інвентаризація – це періодична перевірка наявності та стану ТМЦ в натурі, а також наявності коштів. Інвентаризувати  - значить виконувати технічні дії зі складання опису інвентарю, майна. Проведення інвентаризації будь-якого виду майна відбувається з наказу керівника підприємства. У  наказі обов’язково зазначаються об’єкт інвентаризації, склад робочої інвентаризаційної комісії, дата початку і закінчення інвентаризації. Підписання керівником підприємства наказу є актом надання повноважень робочій інвентаризаційній комісії. Під час проведення інвентаризації інколи виникають ситуації, коли треба терміново прийняти або відпустити ТМЦ. Такі  операції здійснюються за обов’язкової участі інвентаризаційної комісії. Інвентаризацію проводить спеціальна комісія  у складі не менше трьох осіб, включаючи матеріально відповідальну особу. Готуючись до проведення інвентаризації треба завжди дотримуватись принципу раптовості.