Методика аналізу розрахунків оплати праці

5. Перевірка правильності  нарахування виплат.

Крім оплати праці  за виготовлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, відпрацьований час, перевіряють нарахування інших  видів виплат за нормами, передбаченими  діючим законодавством, а саме:

– за роботу в  святкові і вихідні дні, де оплата здійснюється у подвійному розмірі;

– за роботу в  нічний час, що оплачується у підвищеному  розмірі, встановленому тарифною угодою і колективним договором, але  не нижче 20 %;

– за часи простоїв не з вини працівника, що оплачується  згідно з розрахунками не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу).

На підприємстві перевіряють також правильність деяких видів виплат, розрахунок яких проводиться виходячи з середньої  заробітної плати працівника. Види нарахувань, що включаються до середньої  заробітної плати, порядок її обчислення регулюються діючою в даний час  Постановою КМУ “Порядок обчислення середньої заробітної плати” від 8.02.95 р. № 100 з доповненнями.

Оплата виконання  працівниками державних та громадських  обов’язків та деякі інші види виплат визначаються згідно з розрахунком  середнього заробітку за попередні  два календарні місяці роботи.

Контроль розрахунків  з персоналом щодо оплати праці залежить від чисельності працівників  і порядку оформлення операцій за нарахуванням заробітної плати і  форми розрахунків. Так, наприклад, нарахування заробітної плати залежно  від чисельності працівників  може оформлюватись або розрахунково-платіжною  відомістю, або окремо розрахунково-платіжною  і платіжною відомостями. Розрахунково-платіжні відомості (Т-49) застосовується, в основному, на невеликих підприємствах із постійним  складом працівників. На практиці частіше  застосовується окремо розрахункові відомості (Т-51) і окремо платіжні відомості (Т-53). Дані з заробітної плати кожного  працівника нагромаджуються на особових рахунках (Т-54).

6. Порядок надання  відпусток регулюється Законом  України “Про відпустки”, затвердженим  постановою ВР України від  15.11.1996 р. № 505/96 - ВР. Право працівника  на щорічні основну та додаткові  відпустки повної тривалості  у перший рік роботи настає  після закінчення шести місяців  безперервної роботи на даному  підприємстві. Загальна тривалість  щорічних основної та додаткових  відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників,  зайнятих на підземних гірничих  роботах - 69 календарних днів. Заробітна  плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Експерт - бухгалтер має перевірити порядок оплати відпусток у межах їх тривалості, а також законність і правильність ство¬рення резерву на оплату відпусток робітників, яка включається в собівартість продукції, що випускається, і наданих послуг. Експерт - бухгалтер, керуючись законодавчими актами та іншими нормативними документами, повинен перевірити обґрунтованість нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності, родинам з дітьми, громадянам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, та ін.

Перевірка операцій, пов’язаних з нарахуванням резерву  на відпустку, здійснюється за дебетом  рахунка 814 “Оплата відпусток” і  за кредитом рахунка 47 “Забезпечення  наступних витрат і платежів”. Одночасно  з цим перевіряються правильність відображення сум відпускних за кредитом рахунка 814 “Оплата відпусток” в  дебет, відповідно, на рахунки: 23 “Виробництва”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати” і інші. Резервування протягом року сум відпускних працівникам  обумовлюється тим, що чергові відпускні  працівникам надаються нерівномірно. Для того, щоб забезпечити рівномірне включення в собівартість продукції, робіт, послуг сум для оплати відпусток, проводиться резервування цих затрат у розмірі відповідного процента від фактично нарахованої основної заробітної плати. Резерв створюється  не тільки на заробітну плату на час відпусток, але й на належні  відрахування на соціальні заходи.

На суму резерву  на оплату наступних відпусток дебетуються  рахунки, на які відноситься основна  заробітна плата і кредитується рахунок 47 “Забезпечення наступних  витрат і платежів”.

На підприємствах  із сезонним характером виробництва  і на підприємствах, що надають відпустки  одночасно всьому персоналу, витрати  по оплаті відпусток можуть відноситись  безпосередньо на відповідні рахунки  в момент їх нарахування, а в період масових літніх відпусток для  рівномірності віднесення на собівартість продукції витрат використовується рахунок 39 “Витрати майбутніх періодів”. Протягом звітного року ці суми повинні  бути списанні на виробничі рахунки. Суми відпускних, нараховані працівникам  в поточному звітному місяці, що належать за дні відпустки, які відносяться  до наступного місяця, включаються  до витрат виробництва наступного місяця.

7. Перевірка достовірності  розрахункових і платіжних відомостей із заробітної плати.

Серед видаткових касових документів, за якими видається  готівка, найбільшу питому вагу мають  розрахунково - платіжні та платіжні відомості. Саме завдяки підробленням у цих документах приховуються розкрадання грошей з каси, призначених для виплати заробітної плати. Ці підроблення можуть бути викриті способом підрахунку підсумків у розрахунково - платіжних відомостях як по горизонталі (рядках), так і по вертикалі (стовпцях). Кінцеві підсумки порівнюють із сумою, зазначеною у видатковому касовому ордері та в первинних документах з нарахування заробітної плати. Документування підроблень, викритих за допомогою арифметичної перевірки розрахунково - платіжної відомості, здійснюється на підставі таких документів:

- розрахунково - платіжна або платіжна відомість;

- видатковий  касовий ордер;

- журнал обліку  прибуткових та видаткових ордерів;

- касова книга  та касовий звіт;

- наряди на  оплату праці або табелі обліку  робочого часу.

Вибірково можна  перевірити, чи не записані в розрахунково - платіжні відомості підставні особи. Для цього порівнюються прізвища осіб, які внесені у відомість, з даними обліку особового складу підприємства. Порівнюються підписи працівників у відомості на одержання заробітної плати за будь - який місяць і підписи на заявах про прийняття на роботу або у відомостях за попередні чотири - п'ять місяців. Це дозволяє розкривати випадки видачі заробітної плати підставним і вигаданим особам. У разі виявлення певної суми готівки, яка одержана не тією особою, кому була призначена, через підроблення розрахунково - платіжної відомості, призначається ревізія з ініціативи органів внутрішніх справ.

8. Перевірка необґрунтованих  виплат заробітної плати. 

Способи необґрунтованих  виплат заробітної плати можна розділити на дві основні групи:

- виплати, проведені  за документами, необґрунтоване  складеними бухгалтерськими розрахунковими працівниками;

- виплати, проведені  на підставі документів, необґрунтоване  складених іншими посадовими  особами.

Необґрунтовані  виплати заробітної плати насамперед здійснюються в разі виконання розрахунковими працівниками, що ведуть розрахунки із зарплати, обов'язків касира або в разі змови розрахункових працівників, які мають право підпису касових документів. Найбільш поширеними способами необґрунтованих виплат є:

- повторна виплата  заробітної плати тим самим  особам за той самий платіжний  період;

- неправильний  підрахунок у платіжних відомостях  підсумкових сум, що - належать до видачі та утримання із заробітної плати;

- видача позапланових  авансів без подальшого утримання  їх;

- виплата депонованих  сум не тим особам, яким вони  призначені.

Необґрунтовані  виплати заробітної плати можуть робитися на підставі помилкових даних, що надаються робітниками, які ведуть облік виробітку та відпрацьованого часу. Наприклад, такі виплати можуть здійснюватися за рахунок:

- виплати заробітної  плати за операції, які фактично  не виконувалися;

- завищення розцінок.

9. Перевірка правильності  оформлення відповідних документів на виплату депонованих сум.

Депонентом уважається особа, яка з тих чи тих причин своєчасно не отримала заробітну  плату, додаткову заробітну плату, премію тощо. Ознакою можливих розкрадань грошових коштів через привласнення депонованих сум може бути такий  показник використання трудових ресурсів, як відносно велика плинність кадрів на тому чи тому підприємстві. Механізм розкрадання готівки через привласнення депонованих сум полягає в тому, що касир у змові з бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково - платіжній відомості або в депонентській відомості, або у видатковому касовому ордері. Проте за заробітною платою, яка не отримана своєчасно, працівник пізніше звертається в бухгалтерію, тому на практиці привласнення депонованої заробітної плати у порівнянні з привласненням інших видів грошової винагороди зустрічається рідко. Для виявлення та документування даного способу розкрадання грошових коштів необхідно проаналізувати такі документи:

- розрахунково - платіжну відомість (або платіжна відомість);

- депонентську  відомість;

- видатковий  касовий ордер;

- особистий рахунок  та картку депонента;

- журнал реєстрації  прибуткових та видаткових касових  ордерів;

- касову книгу  та касовий звіт;

- накази про  прийняття на роботу та звільнення  з роботи;

- розрахунково - платіжні відомості, інші службові документи за попередній період, в яких містяться підписи депонентів.

У ході перевірки  та аналізу документів порівнюються підписи працівників підприємства (у тому числі й звільнених), що зазначені в розрахунково - платіжній відомості, депонентській відомості чи у видатковому касовому ордері (залежно від того, за яким з цих документів отримані готівкові кошти), з підписами у документах відділу кадрів. Визначається, чи правильно зроблено перенесення депонованих сум з розрахунково - платіжної відомості до депонентської відомості, журналу обліку депонованих сум та депонентської картки. За наявності підстав за ініціативою органу внутрішніх справ призначається ревізія. Після порушення кримінальної справи може бути призначена почеркознавча експертиза.

За умов реформування економіки України найчастіше змінюється нормативна база з питань оплати праці, тому необхідно постійно стежити за цими змінами та враховувати їх у своїй практичній діяльності.

Проаналізувавши дане питання, стосовно методики контролю розрахунків оплати праці нами було узагальнено і запропоновано нову методику (табл.3.5.).

Таблиця 3.5. етапи проведення контролю з розрахунків  оплати праці*

№ з/п	Діюча методика контролю	Запропонована методика контролю
1.	Аналіз штатної  дисципліни	Аналіз штатної  дисципліни
2.	Перевірка правильності встановлення тарифних ставок і окладів  працівникам	Перевірка правильності встановлення тарифних ставок і окладів  працівникам
3.	Перевірка стану  розрахунків з оплати праці	Перевірка правильності нарахування  середньої заробітної плати
4.	Законність і  правильність відрахувань та утримань із заробітної плати.	Правильність  і законність обчислення  заробітної плати
5.	Перевірка правильності нарахування виплат	Законність і  правильність відрахувань та утримань із заробітної плати.
6.	Перевірка достовірності  розрахункових і платіжних відомостей із заробітної плати	Перевірка правильності нарахування виплат (вихідної допомоги, матеріальної допомоги, …)
7.		Порядок надання  декретних
8.	Перевірка необґрунтованих  виплат заробітної плати	Перевірка правильності нарахування лікарняних
9.	Перевірка правильності оформлення відповідних документів на виплату депонованих сум	Перевірка правильності нарахування відпускних та резерву на них
10.		Перевірка вчасності  нарахування та виплати заробітної плати
11.		Перевірка вчасності  нарахування та виплати заробітної плати
12.		Перевірка необґрунтованих  виплат заробітної плати
13.		Перевірка правильності оформлення відповідних документів на виплату депонованих сум

*Власна розробка

В таблиці 3.5 ми узагальнили діючу методику контролі операцій з оплати праці та запропонували свою, яка на наш погляд є біль детальнішою та повною. Так як багато проблем та порушень виникає у бухгалтерів-практикантів стосовно правильного визначення середньої заробітної плати на основі якої нараховуються лікарняні, відпускні, формуються резерви, декретні, вихідні та матеріальні допомоги. Тому на нашу думку саме ці ділянки обліку заробітної плати потребують більш детального контролю.