Методика аналізу розрахунків оплати праці

 

РОЗДІЛ 3. Організація  та здійснення аналізу фонду оплати праці та господарського контролю

3.1. Методика аналізу розрахунків оплати праці

Економічний аналіз при дослідженні господарських  явищ і процесів використовує діалектичний підхід, який реалізовується через  систему конкретних прийомів і способів, що моделюють стан об'єкту. Загальний  діалектичний метод пізнання реальної дійсності припускає вивчення явищ у їх взаємозв'язку та взаємозумовленості, у зміні та розвитку.

До загально наукових методів відносяться індукція та дедукція, синтез і аналіз, аналогія та порівняння, експеримент, спостереження, абстрагування, історичний, логічний, моделювання та інші. Свідоме застосування наукових методів є головною умовою отримання нових знань.

Метод економічного аналізу як метод кожної науки  визначається змістом і особливостями  предмету, що вивчається, тими цілями, вимогами та завданнями, які постають перед аналізом на даному етапі розвитку економіки країни та на перспективу.

Під методом економічного аналізу розуміють сукупність прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об'єкта шляхом виявлення та визначення взаємозв'язку і зміни його параметрів, кількісного та якісного вимірювання впливу окремих факторів і їх сукупності на цю зміну, що дозволяє вивчити становлення та розвиток господарських явищ і процесів [53].

Основними завданнями аналізу розрахунків з оплати праці є наступні:

• вивчення наявності трудових ресурсів на підприємстві за їх категоріями, якісним складом їх структурою;
• вивчення рівня забезпеченості підприємства трудовими ресурсами в цілому по підприємству та за його основними виробничими підрозділами;
• вивчення динаміки рівня використання фонду робочого часу в розрізі категорій працюючих;
• оцінка впливу рівня сезонності і використання робочого часу;
• визначення резервів невикористаного фонду робочого часу;
• аналіз динаміки досягнутого рівня продуктивності праці;
• визначення міри впливу основних факторів на зміну рівня продуктивності праці, трудомісткості виробництва основних видів продукції;
• аналіз динаміки використання фонду оплати праці на підприємстві;
• вивчення досягнутого рівня оплати праці в цілому та у розрізі категорій працюючих;
• визначення міру впливу основних факторів на зміну рівня оплати праці;
• визначення співвідношення зміни темпів росту продуктивності праці та її оплати;
• вивчення діючих на підприємстві форм і систем організації праці та її оплати та їх відповідності нормативному чинному законодавству;
• визначення шляхів та резервів підвищення рівня забезпеченості та використання трудових ресурсів.

Джерелами інформації для аналізу є – план економічного і соціального розвитку підприємства, данні табельного обліку і відділу  кадрів, статистична звітність по праці [55].

Виявлення впливу різних чинників на економічні показники, а також взаємозв’язок між  ними визначається порівнянням, ланцюговими  підстановками, різницями, деталізацією, зведенням статистичним групуванням  абсолютних, відносних чи середніх величин балансового, графічного або  економіко-математичного відображення.

Розрізняють загальну та часткову методики. За загальною  методикою вивчають певні питання  на будь-якому підприємстві незалежно  від його галузевої підпорядкованості. У частковій методиці загальна методика конкретизується стосовно галузі, типу виробництва, підприємства, його структурних  підрозділів.

З перелічених  вище способів та методів оброблення аналітичної інформації більш за все використовують порівняння, ланцюгові  підстановки та метод різниць.

У самому аналізі  використовуються такі види зрівнювань: з планом, з попереднім періодом (минулий день, неділя, декада, місяць, квартал, рік тощо); з середніми  даними; з кращими даними (передовим  досвідом, новими досягненнями конкурентів, науки чи техніки і т. ін.).

Основні методологічні прийоми економічного аналізу розрахунків з оплати праці наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Показники економічного аналізу розрахунків з оплати праці*

№ з/п	Показник	Характеристика
1.	абсолютні величини;	показують кількісні розміри  явища в натуральних та грошових показниках без порівняння з іншими явищами. Відносні - відображають співвідношення величини явища, що вивчається з величиною будь-якого іншого явища або з цією ж величиною але взятою за інший проміжок часу або з іншим об'єктом. Відносні показники отримують  діленням однієї величини на іншу, що приймається  за базу порівняння (коефіцієнт або %).
2.	середні величини	використовують для узагальнення кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за певною ознакою. Використання способу порівняння потребує забезпечення зіставлення зрівнювальних показників. Ці зіставлення досягаються прийомами: • за неоднакової кількості робочих днів у зрівнюваних періодах - приведенням їх до однакової кількості днів; • під час зрівнювання обсягів виробництва підприємства й цехів, які виробляють різну продукцію, - використанням перевідних коефіцієнтів; • у разі зміни цін - переліком показників в одних і тих же цінах.
3.	порівняння;	невідоме явище, що вивчається порівнюється з раніше відомим з метою вивчення спільних рис або відмінності між ними.

Продовження таблиці 3.1

1	2	3
4.	групування	передбачає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, що зумовлюють їх зміну і розвиток. Аналітичні функції групування зводяться до виявлення взаємозв'язку між групувальними і результативними ознаками. Головним при групуванні є правильний вибір ознак для поділу явищ і процесів на групи.
5.	визначення структури	використовується для характеристики питомої ваги частин цілого в їх загальному підсумку.
6.	індекси	базується на відносних показниках, які виражають відношення рівня  даного явища до рівня його базового значення. Індекси, які виражають  співвідношення співвимірних величин, називають індивідуальними, а співвідношення складних сукупностей, які не підсумовуються, – груповими або тотальними.
7.	балансові таблиці	цей метод служить для  відображення співвідношень пропорцій  груп взаємопов'язаних та урівноважених  економічних показників підсумки яких повинні бути тотожними. Цей метод  використовують тоді коли, відоме загальне відхилення досліджуваного параметра  і всіх факторів його зміни, крім одного.

*Власна розробка  на основі джерел [68, 72]

Аналіз як метод дослідження полягає в уявному розподілі цілого на складові частини та виділенні його окремих сторін, властивостей, зв'язків. Такий поділ дозволяє дослідити внутрішню сутність і природу процесу, який розглядається, його залежність від різних факторів. В основу аналізу покладено діалектичний метод пізнання, який створює необхідний простір для абстрактно-логічних суджень.

Розглядаючи аналіз розрахунків з оплати праці необхідно проаналізувати їх динаміку у певний проміжок часу.

Ряди динаміки - це ряди чисел, що характеризують зміну величин у часі.

Прийом динамічних рядів  застосовується для характеристики роботи об'єкта (витрати на оплату праці) за три останні роки і розробки перспектив його розвитку.

Отже, використання рядів  динаміки в економічному аналізі  дозволяє:

• визначити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї зміни;
• дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду динамічного ряду);
• надати порівняльну характеристику відмінностей у динаміці різних явищ та процесів.

Для цього дані по підприємству можна звести до таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 .Аналіз динаміки розрахунків  з оплати праці в

Управлінні освіти  за 2006-2008 р.

Періоди	Сума  (тис. грн.)	Обсяг приросту		Темп зростання (спад)		Темп приросту (спаду)
		Базисний	Ланцюговий	Базисний	Ланцюговий	Базисний	Ланцюговий
2006	160,0	х	х	х	х	х	х
2007	185,0	+25,0	+25,0	115,63	115,63	+15,63	+15,63
2008	201,0	+41,0	+16,0	125,63	108,65	+25,63	+8,65
Разом	546,0	х	х	х	х	х	х

 

Дані показники являють  собою інтервальний динамічний ряд, який характеризує явища, тобто рівень оплати праці за три роки. За показник, що аналізується, можемо взяти річний фонд оплати праці по установі. Для вивчення цього показника використовуються відносні величини динаміки, такі як абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту.

При вивченні рядів динаміки важливо прослідкувати за напрямом і розміром зміни рівнів у часі. З цією метою для динамічних рядів  можуть бути розраховані наступні показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, середній абсолютний приріст, середній темп зростання, середній темп приросту тощо.

Динаміку розрахунків  з оплати праці зображено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Динаміка розрахунків з оплати праці

За базу взято  річний фонд оплати праці за 2006 рік.

Абсолютний приріст  розраховується як різниця між двома рівнями динамічного ряду. Він показує на скільки одиниць в абсолютному вираженні рівень одного періоду більший або менший від певного попереднього рівня, а тому може мати знак "+" (при збільшенні) або "-" (при зменшенні). В аналітичних розрахунках використовують ланцюгові та базисні абсолютні прирости:

Темп зростання - відносний показник, частка від ділення двох рівнів динамічного ряду; він показує у скільки разів показник, що аналізується, більший або менший за базисний. Темп зростання, виражений у відсотках, показує скільки відсотків становить показник, що аналізується, щодо базисного, прийнятого за 100 %.

Темп приросту (Т) - відносний показник, який показує на скільки відсотків один рівень більший (або менший) базового рівня. Розраховується як відношення абсолютного приросту до попереднього чи базисного рівня. Темп приросту у відсотках можна розрахувати шляхом віднімання 100 % від темпу зростання або як процентне відношення абсолютного приросту до того базового рівня, у порівнянні з яким абсолютний приріст розрахований.

Як бачимо з  розрахунків, в цілому, в 2008 році в порівнянні з попереднім 2007 р. фонд оплати праці по товариству збільшився на 16,0 тис грн. ( 8,65%) та на 41,0 тис.грн. (25,63%) в порівнянні з базовим 2006 роком.

Для того, щоб  виявити причини зміни у розмірі  заробітної плати, необхідно розглянути структуру фонду заробітної плати  працівників. Для нього необхідно  встановити відхилення витрат за звітний  період від минулого, які впливають  на економію або перевитрату фонду  оплати праці, невиробничі виплати  з нього, а також визначити  відношення між різними видами оплати праці.

Такий аналіз виявляє  резерви економії фонду заробітної плати, що дозволяє розробити конкретні  заходи, направлені на економічне використання коштів на заробітну плату.

Розглянемо склад  фонду оплати праці за період з  початку поточного року, який наведений в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Структура фонду оплати праці в Управлінні освіти

Елементи структури	2007		2008		Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	+/–	%	п. с.
Основна заробітна плата	140,0	75,67	163,0	81,09	+23,0	+16,43	+5,42
Додаткова заробітна плата	30,0	16,22	29,5	14,68	–0,5	–1,67	-1,54
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати	15,0	8,11	8,05	4,23	–6,5	–43,33	–3,88
Всього ФОП	185,0	100,0	201,0	100,00	+16,0	+8,64	0,00