Матерыальны ресурси

      Посадова  інструкція бухгалтера оперативного обліку (додаток Д) включає обов’язки:

      - вести оперативний облік давальницької сільськогосподарської продукції в розрізі культур та суб’єктів господарської діяльності (виписка наказів Ф 16, рахунків, податкових накладних, розрахунків до Ф ЗХС-3, складських квитанційна зерно, простих та подвійних складських свідоцтв);

      - вчасно і якісно перевіряти  і обробляти первинні документи:  реєстр накладних Ф ЗХС-3; складський  звіт про рух хлібопродуктів  Ф ЗХС-37;

      - складати і здавати в зазначені  терміни звіти: про використання  бланків складських документів  на зерно; звіти по Ф № 1-ПН, № 3-ПН, № 5-ПН, № 6-ПН;

      - вести кадрову документацію (особові  листи та журнал-обліку трудових  книжок).

     Розроблений робочий План рахунків, відповідно до якого узагальнення інформації про  наявність та рух запасів на підприємстві призначений другий клас рахунків «Запаси».

     Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунками:

- 201 «Сировина й матеріали»

- 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»

- 203 «Паливо»

- 204 «Тара й тарні матеріали»

- 205 «Будівельні матеріали»

- 206 «Матеріали, передані в переробку»

- 207 «Запасні частини»

- 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»

- 209 «Інші матеріали».

        Облік наявності та руху запасів  на ВАТ «Фундукліївське ХПП» ведеться також на рахунках:

- 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»

- 23 «Виробництво»

- 24 «Брак у виробництві»

- 25 «Напівфабрикати»

- 26 «Готова продукція»

- 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

       Підприємство ВАТ «Фундукліївське ХПП» веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність у грошовій одиниці України. Фінансову звітність підписує керівник та бухгалтер підприємства. У додатках представлені звіти за 2009-2010 рр.:

• Баланс, Ф-1 (додаток А, Б );
• Звіт про фінансові результати, Ф-2 (додаток В, Г);

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і  комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовуються для пакування  і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю. Давальницька сировина відображається за балансом за цінами, вказаними у договорі.

     Фактична  собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з витрат на їх придбання, включаючи сплату процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнки (надбавки), комісійні винагороди, сплачені постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

     Готова  продукція відображається у звітності  за фактичною виробничою собівартістю, що складається з витрат, пов’язаних з використанням основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів, та інших витрат на виробництво продукції.

     Бухгалтер підприємства повинен стежити за рухом і зберіганням матеріальних цінностей. Основою такого контролю є первина документація.

    Для правильної організації обліку запасів  перш за все, необхідно дати відповідь на ряд запитань: звідки, коли, скільки і на яку суму надійшли запаси, як виконуються програми постачання; кому, коли і скільки відпущено запасів; як виконується програма виробничого споживання; який залишок по окремих видах запасів і як дотримуються встановлені ліміти тощо.

    Необхідними передумовами правильної організації  обліку запасів є:

    - раціональна організація складського господарства;

    - розробка номенклатури запасів;

    - наявність інструкції з обліку  виробничих запасів;

    - правильне групування (класифікація) запасів;

    - розробка норм витрачання запасів.

    Основними завданнями організації обліку і  контролю матеріальних ресурсів на підприємстві є:

    1) контроль за повним і своєчасним  оприбуткуванням матеріальних цінностей  та їх збереженням за місцями  зберігання і на всіх стадіях обробки;

    2) відповідність складських запасів  нормативам;

    3) раціональна оцінка виробничих  запасів;

    4) розрахунок фактичної собівартості  витрачених матеріалів та їх  залишків за місцями зберігання  і статтями балансу;

    5) виявлення всіх витрат, пов'язаних з придбанням або виготовленням запасів та визначення первісної вартості;

    6) контроль за правильністю використання  МШП під час їх експлуатації;

    7) встановлення методології обліку  затрат на виробництво і калькулювання  собівартості продукції протягом року;

    8) регламентування складу собівартості  продукції;

    9) своєчасне оприбуткування і списання  готової продукції, а також  оформлення документів по її  руху;

    10) забезпечення своєчасного документального  оформлення руху продукції, надходження   її на склади, випуску з виробництва і відправлення покупцям;

    11) відображення операцій випуску,  відвантаження і реалізації продукції  в регістрах поточного обліку  в системі бухгалтерських рахунків;

    12) контроль за виконанням плану  з обсягу реалізації готової продукції, номенклатури, асортименту і якості, а також визначення результатів від її реалізації;

    13) фіксація позавиробничих витрат, які пов'язані зі збутом продукції,  та контроль за їх обсягом  і складом;

    14) визначення стану розрахунків  з покупцями за відвантажену продукцію, отримання точних даних про кількість і якість випущеної продукції і даних про кількість і вартість відвантаженої продукції, а також довідок про залишок готової продукції на складах і контроль за відповідністю фактичних залишків обліковим даним.

    Облікова  політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання  та подання фінансової звітності, тобто  це вибір самим підприємством  певних і конкретних методик, форми  і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

    Конкретні принципи, методи і процедури, які  використовуються для складання відповідної статті фінансової звітності утворюють елемент облікової політики.

    В основу формування елементів облікової політики підприємства покладені наступні принципи підготовки фінансової звітності:

• обачності;
• повного висвітлення;
• автономності;
• послідовності;
• безперервності;
• нарахування та відповідності доходів і витрат;
• превалювання змісту над формою;
• історичної (фактичної) собівартості;
• єдиного грошового вимірника;
• періодичності.

   Метою формування облікової політики має  бути не тільки вибір сукупності способів ведення бухгалтерського обліку, а й досягнення ефективності управління обліковими процесами, ефективності інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень, оцінки впливу прийнятої системи ведення бухгалтерського обліку на фінансові результати діяльності господарюючого суб’єкта, вибір оптимальної системи управління процесами діяльності для досягнення оперативних і стратегічних цілей суб’єкта господарювання.

   Ось чому дотримання принципів облікової  політики має велике значення. Практика здійснення перевірок свідчить про те, що недостатня увага до формування облікової політики призводить до чисельних порушень в організації і методології обліку, що, в свою чергу, є потенційною базою для прямих втрат підприємства.

   Встановлення  облікової політики на підприємстві реалізується за допомогою видання однойменного наказу, в якому визначаються найпріоритетніші методи оцінки, обліку і процедур. Робочий документ, складений за результатами перевірки облікової політики, має містити: елементи облікової політики, що перевіряються; варіант, обраний підприємством; посилання на нормативну базу та відповідний пункт наказу про облікову політику.

   Наказ про облікову політику на ВАТ «Фундукліївське  ХПП»  розроблено згідно з принципами і методами, передбаченими Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Даний наказ служить для правильної організації обліку на підприємстві, яка є результатом отримання достовірної і своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним і ефективним використанням виробничих запасів, готової продукції та основних засобів. 

   Наказ про облікову політику на ВАТ «Фундукліївське ХПП» (додаток Ж) передбачає:

   1) здійснення ведення бухгалтерського  обліку згідно з принципами  і       методами, передбаченими Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

   2) забезпечення  безперервності відображення  операцій  і достовірної  оцінки  активів, зобов’язань,  капіталу  в бухгалтерському  обліку, застосовуючи  меморіально-ордерну форму обліку;

   3) організація аналітичного обліку  руху товарно-матеріальних цінностей:  у бухгалтерії – у відомостях  обліку залишків матеріалів у  кількісно-сумарному вираженні;  на складах – у картках складського  обліку в кількісному вираженні;

   4)  по відношенню до основних засобів підприємства:

   - встановити, що придбані матеріальні  цінності зі строком корисного  використання більше одного року  відносяться до основних засобів  підприємства, якщо вартість їх  придбання перевищує 1000 гривень;

   - встановити, що придбані матеріальні цінності зі строком корисного використання більше одного року відносяться до малоцінних необоротних активів, якщо вартість їх придбання не перевищує 1000 гривень;

   - встановити, що для малоцінних  необоротних матеріальних активів  застосовується метод нарахування амортизації 100 % в місяці передачі їх в експлуатацію;

   - для основних засобів підприємства  встановити податковий метод  нарахування амортизації;

   5) по відношенню до запасів підприємства:

   - встановити для оцінки вибуття  виробничих запасів метод середньозваженої вартості;

   - встановити для запасів (товарів)  роздрібної торгівлі оцінку вибуття  по методу ціни продажу;

   6) вимоги для відображення витрат  у бухгалтерському обліку:

   - встановити перелік і склад  статей калькуляції і собівартості  продукції (матеріали, паливо, електроенергія, заробітна плата, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші);

   - встановити, що базою для розприділення  змінних загальновиробничих витрат  приймається відпрацьований час;