Матерыальны ресурси

     Також, ще однією проблемою обліку виробничих запасів є вибір методу оцінки запасів під час їх вибуття.

     Запаси є однією з необхідних передумов функціонування підприємств. Трансформація їх стану в ланцюжку «виробничі запаси – незавершене виробництво – готова продукція» вимагає проведення належної оцінки вибуття та залишку запасів. Вибір методу оцінки вартості запасів виступає важливим критерієм під час формування облікової політики, але за відсутності загальновизнаних рекомендацій (як і в ситуації з амортизацією необоротних активів) вирішення цього питання відбувається без логічного обґрунтування та наукового підходу. Актуальність досліджень у цій сфері викликана тим, що метод оцінки запасів впливає як на валюту балансу з боку активу, так і за пасивом балансу, формуючи прибуток/збиток, а отже, і змінюючи показники звіту про фінансові результати.

     Проблема оцінки запасів випливає з двох моментів:

     - цінові коливання – переважно в бік зростання. Ринкова економіка генерує постійну інфляцію, внаслідок чого окремий вид запасів може зберігатись на складі за різними цінами.

     - неможливість чіткої ідентифікації запасів. Залежно від характеристик та умов зберігання запасів не завжди можливо виокремити партії за різними цінами, внаслідок цього фізичний рух товарно-матеріальних цінностей не відповідає руху вартості.

     П(С)БО 9 «Запаси» уможливлює використання таких методів оцінки: за ідентифікованою собівартістю, за середньозваженою собівартістю, за собівартістю перших за  часом надходжень  запасів (ФІФО),  за нормативними затратами, за цінами продажу.

     Ключовим моментом, який формує проблему вибору певного методу, є різна сума матеріальних витрат залежно від обраного способу оцінки.

     До недавнього скасування в Україні методу ЛІФО, саме він розглядався як один із «найцікавіших», списання запасів за цінами останніх поставок (здебільшого найдорожчих) призводило до збільшення суми витрат і заниження оподатковуваного прибутку.

     Прямо протилежний результат спостерігається під час застосування методу ФІФО. У разі неможливості ідентифікації одиниць запасів доцільним є застосування методу ФІФО на підприємствах, де використання запасів відбувається здебільшого в послідовності їх надходження.

     Метод за середньозваженими цінами надає усереднений результат між двома першими. Даний метод застосовується тоді, коли підприємство використовує періодичну систему обліку запасів, за якої цей метод є простим у застосуванні і досить дієвим для надання інформації в управлінських цілях. Але при постійній системі обліку запасів використання даного методу є недоцільним, оскільки це підвищує трудомісткість та робить його неефективним.

     Метод оцінки за цінами продажу ґрунтується на застосуванні середнього відсотка торгівельної націнки та рекомендується для використання тільки підприємствами роздрібної торгівлі. Цей метод можуть застосовувати підприємства, які мають значну зміну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки.

     Метод ідентифікованої собівартості передбачає організацію складського господарства у такий спосіб, щоб можна було відокремити кожну партію товарно-матеріальних цінностей та визначити вартість її придбання. Цей метод ґрунтується на фактичних витратах використаних запасів, тоді як ФІФО, ЛІФО і метод середньозваженої собівартості – тільки на припущенні інформації про рух собівартості. Даний метод є ідеальним з точки зору відповідності фізичного та вартісного руху цінностей і повинен застосовуватись у тих випадках, де є можливість (технічна, організаційна) відокремити різні партії запасів за різними цінами, а не тільки під час виконання спеціальних замовлень, проектів.

     Нормативний метод застосовується для оцінки вибуття запасів під час виготовлення продукції з використанням планових (нормативних) калькуляцій з подальшим корегуванням відхилень. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат та ціна повинні постійно переглядатися та максимально наближатися до фактичних витрат.

     Отже, єдиної думки щодо механізму обрання методу та доцільності застосування кожного з них на сьогодні не існує. Тому кожне підприємство в обліковій політиці самостійно обирає найбільш оптимальний метод оцінки вибуття виробничих запасів, виходячи із особливостей своєї діяльності.

     Серед порушень в організації бухгалтерського  обліку найбільша кількість порушень зафіксована при перевірці порядку  проведення інвентаризацій. Також керівники підприємств нехтують розробкою посадових інструкцій та графіків документообігу. Серед порушень методології обліку найбільшу питому вагу займають списання видатків без підтверджуючих документів; інші порушення при веденні бухгалтерського обліку пов’язані з недодержанням порядку оформлення документів.

     Основними факторами, які спричиняють вчинення порушень, є:

• відсутність внутрішнього контролю за станом бухгалтерського обліку;
• неналежна увага керівників підприємств до питань організації обліку;
• недостатність інформаційного забезпечення бухгалтерських кадрів щодо змін у законодавстві;
• відсутність на підприємствах ефективної внутрішньої системи економічного навчання для бухгалтерських кадрів.

     Проблема  ефективного використання виробничих засобів в Україні дуже актуальна. Повніше використання засобів праці веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.

     У вирішенні питання про повноцінне забезпечення підприємства необхідними  матеріальними ресурсами та ефективного їх використання, яких вимагає нормальний хід виробничого процесу, велике значення має економічний аналіз.

     І все ж таки, аналітичну роботу слід організувати в такій послідовності:

     1) розрахунок потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

     2) співставлення розрахованих даних з показником, що характеризує потребу в матеріалах в плані постачання;

     3) встановлення обгрунтованості розміру потреб у матеріальних ресурсах на виконання виробничої програми та здійснення господарської діяльності;

     4) оцінка повноти та своєчасності надходження матеріальних ресурсів від постачальників;

     5) аналіз заявлених та задоволених претензій постачальниками;

     6) аналіз забезпеченості підприємства відповідними матеріальними ресурсами.

     В процесі дослідження публікацій в економічних джерелах було з’ясовано, що авторами викладаються різноманітні напрямки вдосконалення методики організації, аналізу та внутрішнього контролю матеріальних ресурсів, головними з яких є: подальша розробка теоретичних основ методики організації та аналізу матеріальних ресурсів; вдосконалення галузевих методик аналізу; підвищення якості аналітичної роботи шляхом покращення організації її проведення. В першому напрямку  особливої уваги заслуговують питання більш чіткого визначення системи показників використання ресурсів. Що ж стосується системи показників, які придатні для використання на окремих підприємствах, то вони потребують додаткового дослідження. 
 
 

                                               

                                                          РОЗДІЛ 2 

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ  ОБЛІК МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

ВАТ «ФУНДУКЛІЇВСЬКЕ ХПП» 

2.1. Характеристика ВАТ «Фундукліївське ХПП», його галузевих особливостей, облікова політика та оцінка господарської діяльності   підприємства 

   Відкрите акціонерне товариство «Фундукліївське хлібоприймальне підприємство» створене у відповідності із Законами України «Про підприємства», «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу» та на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області № 80 від 28 січня 1998 року.

   Фірмове найменування підприємства :

• повне – відкрите акціонерне товариство «Фундукліївське хлібоприймальне підприємство»;
• скорочене –  ВАТ «ФУНДУКЛІЇВСЬКЕ ХПП».

   Місце знаходження ВAT «Фундукліївське ХПП»: 27300, Україна, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Вокзальна, 3.

   Засновниками  ВАТ «Фундукліївське ХПП» є:

   1. Регіональне відділення Фонду  державною майна України по  Кіровоградській області.

   2. Інші особи, які придбали акції  Товариства.

   3. Після державної реєстрації Товариства Засновники стають Акціонерами.

   Основною  метою діяльності ВAТ «Фундукліївське  ХПП» є об'єднання матеріальних і  фінансових інтересів Засновників  спрямоване на отримання прибутку від вкладеного капіталу, а також задоволення на основі отриманого прибутку соціально-економічних інтересів Засновників і членів трудовою колективу, які не є акціонерами.

   У відповідності з поставленими цілями ВАТ «Фундукліївське ХПП» в інтересах  Акціонерів буде вирішувати задачі в області задоволення суспільних потреб населення в хлібобулочних, кондитерських виробах, та інших продуктів харчування.

   Предметом діяльності ВАТ «Фундукліївське  ХПП» являються:

   -  виробництво сільськогосподарської  продукції;

   - виробництво, доробка та реалізація  посівного матеріалу сільськогосподарських  культур;

   - заготівля, доробка та реалізація  зерна, насіння соняшнику як  в Україні, так і за її  межами;

   - торгівельна діяльність;

   - виробництво та реалізація продуктів  переробки зерна, товарів народного споживання як в Україні, так і за її межами;

   - закупівля за готівку від населення  зернових, зернобобових культур,  насіння соняшнику;

   - в порядку диверсифікації виконання  робіт та надання послуг не  заборонених діючим законодавством;

   - окремі роботи, що потребують  від виконавця спеціальних знань  і допуску до роботи пов'язаної  з державною таємницею, виконуються  особами, підготовленими у визначеному  для таких робіт порядку при  наявності у них допуску до  державної таємниці відповідної  форми;

   - інші види діяльності, які не  суперечать діючому законодавству  України.

   ВAT «Фундукліївське ХПП» є самостійною  юридичною особою, по законодавству  України має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки  в установах банку, круглу печатку та штамп зі своїм повним найменуванням, фірмовий бланк і діє на підставі Статуту відповідно до вимог чинного законодавства.

   ВAT «Фундукліївське ХПП» у встановленому  порядку приймає участь у зовнішньоекономічній діяльності, і проводить експортно-імпортні операції як в Україні, так і за її межами, включаючи товарообмінні, посередницькі і інші операції.

   ВAT «Фундукліївське ХПП» є власником  належного йому майна, включаючи  майно, передане ВAT «Фундукліївське  ХПП» Учасниками. Підприємство здійснює, згідно законодавства України, володіння, використання, розпорядження майном, яке знаходиться у його власності, у відповідності з цілями своєї Статутної діяльності і призначенням майна.

   Майно і активи ВAT «Фундукліївське ХПП», його підприємств і організацій, а також надане їм у користування майно, яке знаходиться на території України, не підлягає націоналізації, конфіскації чи іншому вилученню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

   ВAT «Фундукліївське ХПП» самостійно планує свою виробничо-господарську діяльність, а також соціальний розвиток трудового колективу підприємства. Основу плану складають договори, укладені із споживачами і постачальниками, а також рішення Загальних зборів акціонерів і Правління ВAT «Фундукліївське ХПП».