Критерії групування статей в розділі І активу бухгалтерського балансу та його характеристика

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визначаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом [7, с. 9].

3.3 Облік зносу необоротних активів

Під впливом часу, сил  природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні  якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується  реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об’єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співставлення витрат з доходами.

Знос основних засобів - сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання [14, с. 9].

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції.

Нарахування амортизації  об'єктів необоротних активів  здійснюється за одним з шести методів, встановлених п. 26 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 г. №92. Різниця цих методів полягає в такому розподіленні вартості об'єкта, що амортизується, протягом строку його корисного використання, яке максимально відповідало б характеру (інтенсивності) експлуатації такого необоротного активу. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу та фіксується в наказі про облікову політику.

Амортизація основних засобів на ПП «Стандарт-сервіс» нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

За прямолінійним методом вартість об’єкта, що амортизується рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується. Річна сума амортизації визначається діленням вартості об’єкту, що амортизується на очікуваний строк використання об’єкту основних засобів (формула 3.1):

 

А = АВ / Т,       (3.1)

де, А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

АВ – вартість об’єкту, що амортизується грн.;

Т - очікуваний строк використання об’єкту.

Наприклад, вартість верстата складає 6850 грн., очікуваний термін використання – 10 років. Амортизація верстата за рік це складає: 6850 / 10 = 685 грн.

У зв’язку з веденням нового Податкового кодексу відбулися  зміни у класифікації груп основних засобів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи	Мінімально допустимі строки корисного  використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні  активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

Нарахування амортизації  здійснюється протягом строку корисного  використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в таблиці 3.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного  використання (експлуатації) слід ураховувати:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• фізичний та моральний знос, що передбачається;
• правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів  переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в таблиці 3.1.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з  нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного  використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів  провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної  вартості.

 

РОЗДІЛ IV. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Згідно із Наказом ДКУ, "необоротні активи - будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби (крім земельних ділянок та капітальних витрат на поліпшення земель), експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, інші нематеріальні активи". В ПСБО 2 "Баланс" зазначено, що необоротні активи - "всі активи, що не є оборотними". А у Постанові НБУ відмічається, що необоротні активи це основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.

Отже, необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових  і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать підприємству, придбані або створенні для довгострокового  використання у процесі господарської  діяльності. Умовно їх можна поділити на основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи.

Бухгалтерський облік  витрат на ремонти основних засобів  підприємств усіх форм власності  й видів діяльності до 2000 р. здійснювали  на рахунку "Ремонт основних засобів" із застосуванням субрахунків: "Поточний ремонт", "Капітальний ремонт". У діючому Плані рахунків не передбачений подібний рахунок. Це пов'язано з тим, що в бухгалтерському обліку (незалежно від норм податкового законодавства) початкова вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, добудування, дообладнання, реконструкція й ін.), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від його використання і відображається в кореспонденції з рахунком 15 "Капітальні інвестиції". Витрати (у тому числі ремонт, утримання устаткування й ін.) відображаються на відповідних рахунках витрат, зокрема на 91 "Загальновиробничі витрати".

Але такий порядок  не дозволяє підприємствам накопичувати інформацію про витрати на ремонти та розподіляти їх за періодами, до яких вони відносяться. Тому,  застосування окремого рахунку з метою обліку витрат на ремонт надасть підприємствам можливість підвищити контрольну функцію обліку.

Таким чином, для відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів необхідно задіяти рахунок, що забезпечить:

- накопичення витрат  на ремонт;

- їх розподіл та  списання на відповідні рахунки,  виходячи з місця використання  основних засобів;

- отримання інформації  про незакінчений ремонт, що буде відображатися у балансі.

Вимоги, яким повинен  відповідати рахунок, обумовлюють  таку його економічну характеристику: це рахунок активний, калькуляційний, відноситься до 2 класу рахунків. Тому, необхідно ввести рахунок 29 "Ремонт основних засобів" та відкрити до нього субрахунки 291 "Капітальний ремонт основних засобів", 292  "Поточний ремонт основних засобів". Який забезпечить відображення за дебетом рахунку протягом звітного місяця всіх витрат на ремонт основних засобів, у кінці місяця за кредитом - списання витрат за закінченими ремонтами основних засобів на витрати підприємства за місцем використання об'єкта. Дебетове сальдо рахунку 29 "Ремонт основних засобів" показує витрати за незавершеними ремонтами основних засобів, яке рекомендуємо відображати  у другому розділі активу балансу.

Отже, застосування окремого рахунку з метою обліку витрат на ремонт надасть підприємствам  можливість підвищити контрольну функцію  обліку.

 

ВИСНОВКИ

Дослідивши питання  складання бухгалтерського балансу на підприємстві можна зробити наступні висновки.

Необхідно відзначити, що статті українського балансу розташовані  не хаотично і довільно, а у визначеній послідовності. Принцип побудови статей активу балансу по ліквідності полягає  в тім, що всі статті ранжуються, починаючи від найменш ліквідних (Основні засоби), до більш ліквідного (Запаси), і закінчуючи абсолютно ліквідною статтею (Кошти).

Баланс має велике значення для управління підприємством, так як надає менеджерам різних рівнів інформацію, за допомогою якої в цілому можна визначити фінансовий стан підприємства, побачити його зміну порівняно з попереднім періодом. За даними балансу виявляються недоліки в роботі та фінансовому стані підприємства їх причини, а також розроблюються заходи щодо усунення цих недоліків.

У сучасних умовах основу необоротних активів підприємства складають основні засоби і нематеріальні  активи. Довгострокові фінансові  вкладення займають поки ще незначну частку необоротних активів, а на більшості підприємств узагалі  відсутні. Найбільш істотні питання управління цими активами потребують окремого викладення при розгляді фінансових інвестицій. Управління основними засобами, як правило, розглядається в межах складання кошторисів капітальних вкладень та їх окупності.

В роботі надано характеристику необоротних активів, їх класифікацію та зміст, розглянуто питання відображення необоротних активів в бухгалтерському балансі. Окремим розділом розглянуто питання управління необоротними активами.

Так, політика управління необоротними активами підприємства передбачає:

1.Забезпечення своєчасного  оновлення необоротних активів  у процесі їхнього використання.

2.Визначення розміру  потреби в прирості необоротних  активів. 

3.Визначення форм задоволення  потреби в прирості окремих  видів необоротних активів.

4.Забезпечення підвищення  ефективності використання необоротних  активів. 

5.Формування оптимальної  структури джерел фінансування  необоротних активів. 

Розглядаючи питання  управління фінансуванням необоротних  активів, насамперед необхідно визначити склад і структуру джерел фінансування необоротних активів, розглянути кілька можливих варіантів фінансування необоротних активів і підібрати найприйнятніший для даного підприємства. В нашому випадку питання управління необоротними активами розглядалося на прикладі ПП «Стандарт-сервіс».

Слід мати на увазі, що загальна сума операційних необоротних  активів у наступному періоді  залежить від наявності необоротних  активів на початок звітного періоду, в т.ч. вартості операційних необоротних  активів, які не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі приросту обсягу реалізації продукції у періоді, що планується. Результати проведеної роботи свідчать, що ПП «Стандарт-сервіс»  має потужний потенціал і за умови вкладення інвестицій, матиме можливість розрахуватись з кредиторами, збільшити фонд оплати праці. За проведеними розрахунками, на підприємстві має місце зростання суми необоротних активів, проте не всі показники майнового стану та ділової активності підприємства відповідають нормативним вимогам, установленим  “Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”. Аналіз наявності та руху основних засобів показав, що показник забезпеченості основними засобами підприємства має тенденцію до зростання.