Критерії групування статей в розділі І активу бухгалтерського балансу та його характеристика

ВСТУП

На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок  управління, в тому числі і бухгалтерський облік.

Перехід до ринкової економіки  жадає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, виробляються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

У зв'язку з переходом  до ринкових відносин незмірно зростає  кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стійкості, маневреності капіталу й ефективності його використання.

Неодмінною умовою повного  якісного аналізу фінансово-господарської  діяльності підприємства є уміння читати фінансову звітність, і, зокрема, основну  її форму - бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічний зміст кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій чи іншій статті і значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.

Поряд з цим, проблема стратегії управління активами підприємства займає одне з першорядних місць  в його діяльності.

Активи підприємства – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних матеріальних цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Управління активами включає:

1. формування та управління фінансово-експлуатаційними потребами в обігових коштах;
2. управління дебіторською заборгованістю;
3. стратегію фінансування поточних активів;
4. управління джерелами формування оборотного капіталу;
5. управління необоротними активами;
6. управління фінансуванням необоротних активів;
7. управління грошовими коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Сформовані на первісному етапі діяльності підприємства необоротні активи вимагають постійного управління ними. Частина функцій цього управління покладається на фінансовий менеджмент. Незважаючи на різноманіття складу необоротних  активів, мета фінансового менеджменту в цій області відносно проста - забезпечити умови своєчасного відновлення і підвищення ефективності використання необоротних активів. Саме на питанні управління необоротними активами хотілося б більш детально зупинитись в роботі.

Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Вона дозволить об'єктивно оцінити  ефективність господарської діяльності і виробити обґрунтовані управлінські рішення з метою виявлення  і використання резервів поліпшення функціонування усіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.

Метою курсової роботи є  вивчення методики складання і аналізу  розділу І активу бухгалтерського  балансу, як головного елемента фінансової звітності.

Для досягнення мети вирішуються  такі завдання:

• дослідження економічної суті розділу І активу балансу;
• виявлення актуальних проблем щодо вдосконалення фінансової звітності;
• розкриття методики складання розділу І активу балансу;
• аналіз фінансового стану підприємства на основі бухгалтерського балансу.

Предметом дослідження  є обліково-аналітичний процес і  процедури, пов’язані зі складанням розділу І активу бухгалтерського  балансу.

Об'єктом дослідження  є ПП «Стандарт-сервіс» м. Кіровограда.

При виконанні даної  курсової роботи використовувалась  література таких авторів: Азаренко Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М., Артеменко  В.Г., Беллендир М.В., Бланк И.А., Бланк  И.А., Гриньова В.М., Заруба О.Д., Поддєрьогін А.М., Бутинець Ф.Ф., Ткаченко Н.М.

Джерелами інформації для  написання даної курсової роботи і проведення економічної оцінки активів балансу підприємства послужили  такі форми звітності:

1. Бухгалтерський баланс  підприємства (форма № 1);

2. Звіт про фінансові  результати (форма № 2);

3. Звіт про рух грошових  коштів (форма № 3);

4. Звіт про власний  капітал (форма № 4);

5. Примітки до річної  фінансової звітності (форма №  5);

6. Оперативні дані  підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС — ОСНОВНА ФОРМА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1. Історія виникнення та розвитку балансу, призначення та суть балансу.

Бухгалтерія та звітність  виникли тоді, коли почалась реєстрація фактів господарської діяльності.

Формування бухгалтерського  обліку пройшло тривалий еволюційний  шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи з 1925 року) в Україні відносять: джерела складання; строки складання; обсяг даних; зміст; форму.

Весь шлях розвитку бухгалтерської звітності можна поділити на наступні періоди:

• Зародження звітності та її перші кроки (4000 р. до н.е. – VІІ ст. н.е.). звітність як завершальний етап реєстрації фактів господарської діяльності. Характерні риси: обов’язковість, поступовий перехід до суворої періодичності, орієнтація на інтереси державної казни.
• Становлення звітності (VIII-XII cт., ХІІІ-XVІІІ ст.). Характерні риси: складання звітності на основі інвентаризації, нерегулярність. Виникнення та розвиток балансу як основної форми звітності. Виникнення передумов для виникнення вчення про бухгалтерський баланс. Розвиток вчення про звітність як наслідок її юридичної регламентації. Основні представники: Л. Пачолі, Ж. Саварі, Ж. Андре та ін.
• «Народження» науки (ХІХ – початок ХХ ст.). Три напрями розвитку балансоведення, західноєвропейський вплив на розвиток балансоведення в Росії. Основні представники: Н. Д’Анастасіо, Р. Коффі, Ф. Віллє, Д. Чербоні та ін., в Росії: К.І. Арнольд, І.Б. Ахматов, Е.О. Мудров, П.Н. Худяков, Н.Р. Вейцман, А.П. Рудановський та ін.
• Розвиток звітності в про радянський період (1920 – 1980 рр.), поступовий перехід від «мистецтва» відображення, підсумовування діяльності підприємства (1930 – 1950 рр.) до забезпечення інформації про економічні проблеми для прийняття економічних рішень (1970 рр.). Основні представники на Заході: Р. Антоні, Дж. Ріс, Б. Нідлз, Д. Колдуелл, Ч. Хорнгрен та ін. підпорядкованість звітності державним інтересам – на терені колишнього СРСР. Основні вимоги – сувора уніфікація, орієнтація на показники, що відображали виконання держзамовлень, розрахунок бази оподаткування та інших відрахувань у бюджет. Вітчизняні науковці цього періоду – Б.С. Вайсбейн, С.Г. Струмілін, Я.М. Гальперін, В.А. Басманов, М.Г. Бєлов та ін.
• «Переорієнтація» звітності (1980 рр. – теперішній час). Приведення якості звітної інформації у відповідності до фінансово-економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин. Звітність розглядається як засіб взаємодії підприємства та ринку і важливий інструмент для налагодження ефективного управління. Основні вимоги до звітності на цьому етапі – достовірність, доречність, порівнянність, зрозумілість та ін. Наукові представники цього періоду: П.Я. Хомин, В. Сопко, С. Голов, М.Г. Чумаченко та ін [8, с. 85].

Баланс – це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити що відбулося - збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів підприємства; кредиторам і постачальникам - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам - вигідність вміщення в підприємство своїх капіталів. Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу. Таким чином, стає очевидної верховна роль бухгалтерського балансу для оцінки економічної і фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки [3, с. 145].

Балансовий метод як спосіб представлення даних у виді двосторонніх таблиць з рівними підсумками широко використовується в плануванні, обліку й економічному аналізі.

У бухгалтерському обліку слово "баланс" має двояке значення:

1. Рівність підсумків,  коли рівні підсумки записів  по дебету і кредиті рахунків, підсумки записів по аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку, підсумки активу і пасиву бухгалтерського балансу і так далі

2. Бухгалтерський баланс  підприємства як найбільш важлива  форма бухгалтерської звітності,  що узагальнено показує стан засобів організації в грошовій оцінці на визначену дату. Саме в цьому значенні ми і спробуємо розкрити суть балансу.

Існує певна класифікація бухгалтерських балансів:

• вступний — складається на початку діяльності підприємства;
• періодичний — складається протягом календарного року за звітними періодами;
• річний — відображує стан капіталу підприємства, розміщеного в активах і пасивах на початок наступного року, а також результати діяльності за попередній рік;
• об'єднувальний — складається в разі злиття кількох підприємств у об'єднання на правах юридичної особи;
• розподільний — складається при реструктуризації великих підприємств, поділу їх на менші за обсягом підприємства з правами юридичної особи;
• сапований — призначений для коригування контрактивних та контр пасивних статей балансу;
• ліквідаційний — складається в разі ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи;
• зведений — складається на підприємстві, до складу якого входять реструктуризовані підприємства чи господарства, виділені на самостійний баланс;
• консолідований — передбачає включення до його складу всіх підприємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи [9, с. 16].

Вище було зазначено, навіщо потрібен баланс, спробуємо  звести значення балансу в кількох  аспектах. Отже, баланс – це:

1) це основа бухгалтерської  звітності про результати господарської  та

фінансової діяльності підприємства за певний період;

2) основне джерело  інформації про майновий і  фінансовий стани суб'єктів господарювання;

3) інформаційна база  для податкових органів, кредитних установ і органів державного управління майном;

4) інформаційне забезпечення  для фінансового планування підприємства, контролю грошових потоків відповідно  до отриманого прибутку.

Зміст бухгалтерського  балансу складають такі його характеристики:

• повнота охоплення  сукупності всіх господарських процесів підприємства;

• здійснення економічно обґрунтованого групування господарських

процесів;

• відображення зв'язків  між господарськими явищами з  додержанням типової кореспонденції рахунків.

За формою баланс - таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських  засобів і яка називається  активом, а на правій стороні, що називається  пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова «актив»  і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії [26, с. 69]. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім - пасиву.

Рівні підсумки форми  по активу і пасиву розташовуються, по більшій частині, на одному рівні, займаючи строго горизонтальне положення, подібно коромислу ваг, що знаходяться в стані рівноваги. На відміну від балансів, використовуваних при плануванні й аналізі, бухгалтерський баланс являє собою систему моментних показників, що характеризують фінансове положення підприємства на визначену дату (момент), відбиваючи наявне в підприємства майно, власний капітал і зобов'язання.

Форма балансу не має  розходжень по галузях і формам власності. Він побудований відповідно до класифікації господарських засобів, тобто складається  з двох рівновеликих частин: в одній відбиваються засоби по їхньому складі (основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, розрахункові рахунки і так далі), а в іншій - по джерелах формування (статутний капітал, позички банку і так далі).