Кодекс професійної етики

         Розділ 2. Вирішення етичних конфліктів. Аудитори повинні постійно тримати в полі зору обставини, що можуть привести до конфліктів. При цьому необхідно враховувати, що з'ясування взаємин між аудитором і іншою стороною не завжди можуть регламентуватися питаннями етики. Тому в кожному окремому випадку необхідно ретельно з'ясовувати обставини.

          На аудитора можуть впливати такі обставини, як тиск із боку керівництва чи акціонера, сімейні чи особисті взаємини з клієнтом, дії, що суперечать професійним нормам і стандартам, і т.п..

          У будь-якому випадку, зіштовхуючись з необхідністю рішення етичних питань, необхідно виходити з договірних взаємин між аудиторською фірмою і клієнтом, а також з норм діючого законодавства і принципів, закладених у Кодексі професійної етики аудиторів України.

          Якщо усі вжиті заходи не привели до розв'язання етичного конфлікту, то необхідно ставити питання про відмову в наданні аудиторських послуг, з письмовим повідомленням про це клієнту.

           На основі положень Кодексу можна рекомендувати наступний порядок розв'язання конфлікту:

          1. Проаналізувати причину конфлікту з безпосереднім керівництвом клієнта;

         2. Якщо конфлікт не розв'язаний чи є сумніви в тому, що керівник більш високого рангу яким-небудь чином причетний до конфлікту, то необхідно звернутися до керівництва вищого рівня, аж до наглядацької Ради чи зборів;

         3. Паралельно можна одержати конфіденційну консультацію в незалежного юриста чи в комісії з етики Аудиторської палати України;

         4. Якщо конфлікт не удалося розв'язати, то необхідно відмовитися від виконання завдання чи роботи.

         Розділ 3. Професійна компетентність. Якщо аудитор не володіє необхідною компетентністю і професійними навичками для виконання відповідних аудиторських послуг, він повинен відмовитися від їхнього надання. Якщо ж така робота може бути виконана фахівцями інших неаудиторських професій, то аудитор повинен скористатися їхніми послугами.

         Досягнення професійної компетентності необхідно розділити на дві самостійні стадії:

         1) безпосереднє досягнення професійної компетентності, що включає в себе наявність вищої освіти, практичного досвіду роботи не менш трьох років на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста чи економіста, а також перевірка знань у ході складання іспитів на одержання сертифіката аудитора;

         2) постійна підтримка професійної компетентності на належному рівні шляхом самостійного вивчення законодавчих і нормативних документів, вітчизняних і міжнародних норм і стандартів по обліку й аудиту, а також проходження підвищення кваліфікації на відповідних курсах підготовки і перепідготовки фахівців.

           Розділ 4. Конфіденційність. Аудитор зобов'язаний суворо дотримувати   конфіденційності інформації стосовно справи клієнта,  в процесі надання професійних послуг.  Це зобов'язання продовжується  і  далі  після  завершення договірних відносин між аудитором і клієнтом.

           Аудитор  завжди,  скрізь   і   в   усьому   зобов'язаний  дотримувати  конфіденційності,  за  винятком  випадків,  коли йому надані особливі повноваження у розкритті інформації про діяльність клієнта  (висновок  договору  з  державними органами на проведення незалежної аудиторської перевірки  при  ліквідації  підприємства), або  є  обставини,  що зобов'язують аудитора розкривати інформацію (тільки у випадках,  спеціально передбачених ст.187  Кримінального кодексу України  ( 2002-05 ).  Тобто тільки у тих ситуаціях,  коли аудитор вірогідно і точно знає про факти вчинення особливо  тяжких злочинів з боку клієнта і має на руках незаперечні докази вчинення злочинів, таких   як   державна   зрада,   порушення   Конституції ( 254к/96-ВР  ),  шпигунство  й інших особливо  тяжких злочинів, передбачених вищенаведеною статтею Кримінального кодексу  України. Однак,  варто  врахувати,  що в силу обмежених професійних знань в галузі права і юриспруденції аудитор не може дати абсолютно  точну оцінку факту  порушення  Кримінального  кодексу України ( 2001-05, 2002-05 ) і тому може зробити помилку,  що  приведе до  серйозних порушень конфіденційності. Іншими словами, аудитор не є фахівцем в галузі  розкриття  злочинів  і  тому  не  має  права  судити   про неправомірні дії збоку клієнта. Питання кримінальної відповідальності  громадян  вирішуються  у  встановленому  законом порядку органами суду.      Аудитор    зобов'язаний    переконатися   в   дотриманні конфіденційності  складом,  що  працює  під  його  керівництвом  і особами,  що  дають консультації і надають професійну допомогу під час аудиторських послуг. 

         Конфіденційність   поширюється   не  тільки  на  процеси розкриття інформації  перед  третіми  особами.  Вимога  дотримання конфіденційності  не  допускає  того,  який  аудитор,  що  одержує інформацію в процесі роботи,  може використовувати її в  особистих цілях  або  навіть  створювати  враження (видимість) того,  що він використовує її в особистих цілях або в інтересах третьої  сторонни (пункт 3,  стаття 23 "Закону України "Про аудиторську діяльність" ( 3125-12 ).

         Аудитор має доступ  до  конфіденційної  інформації  про справи   клієнта,  недоступної  широкій  громадськості.  Тому  він відповідає за несанкціоноване розголошення службової інформації та комерційної   таємниці.   Це   правило   не  стосується  розкриття інформації  щодо  виконання  безпосередніх  обов'язків  аудитора, передбачених  національними  нормативами аудиту при обов'язковості проведення аудиторських перевірок (укладання аудиторського  звіту, огляду).

       Приклади таких ситуацій:

             а) Розкриття  санкціоноване,  коли  клієнтом  дано  письмовий дозвіл (або ж електронною поштою) на  розкриття  інформації,   при цьому  інтереси  зацікавленої сторони,  включаючи і третю сторону, повинні бути враховані.

          б) Розкриття обумовлене вимогами законодавства:

           - укладання документів або  надання  доказів  у  ході  судового

розгляду;

                      - надання результатів   перевірки   державному   органові,   що призначив її і уклав договір з аудиторською фірмою.

             в) Професійний обов'язок розкриття інформації існує тільки  в тих випадках, якщо це викликано:

                      - міжнародними нормативами аудиту й етичних вимог;

                        - захистом  професійних інтересів аудитора у процесі судового розгляду;

                      - перевіркою    відповідності   якості   роботи   у   випадку надходження скарги або претензій до Аудиторської палати України.

       Розділ 5. Податкова практика. Даний розділ присвячений етичним правовідносинам при наданні клієнтам послуг в області оподатковування.

          Надання зазначених послуг повинне провадитися грамотно, з дотриманням правил об'єктивності і конфіденційності. За результатами наданих послуг з питань оподатковування аудитор зобов'язаний видавати висновок, що відповідає вимогам українського законодавства.

          Надання податкових послуг повинне супроводжуватися:

          —  повідомленням клієнту про існуючі обмеженнях, властивих аудиту взагалі і податковому консультуванню зокрема, що не дозволяють гарантування абсолютної, тобто 100% правильності наданих консультацій;

          — у випадку складання податкових декларацій необхідно попередити клієнта про те, що відповідальність за надану для включення в декларацію інформацію несе він, а аудитор несе відповідальність за правильність включення отриманої інформації в декларацію;

           — якщо аудитор сумнівається у вірогідності наданої інформації для складання податкового звіту чи декларації, то він повинен відмовитися від участі у виконанні такої послуги;

           — складання податкових декларацій може ґрунтуватися на методі облікових оцінок у випадках, передбачених законодавством, чи у випадках, коли немає необхідності одержання занадто великої точності;

           — при складанні податкових декларацій необхідно використовувати декларації попередніх періодів, дані бухгалтерського обліку і звітності, уточнювати в необхідних випадках отриману інформацію;

            — у випадку виявлення істотних помилок у податкових деклараціях попереднього періоду негайно сповістити про це клієнту і рекомендувати йому ужити відповідних заходів до виправлення;

            —  якщо клієнт не застосовує мір до усунення виявлених і зазначених недоліків, то аудитор вирішує питання про доцільність співробітництва з таким клієнтом.

          Розділ 6. Закордонна діяльність. Аудитор, що має сертифікат Аудиторської палати України, має право здійснювати аудиторську діяльність у будь-якій державі за межами України. У будь-якому випадку аудитор повинен надавати послуги відповідно до вимог міжнародних нормативів аудиту і чинного Кодексу професійної етики.

       У випадку якщо етичні вимоги в країні надання аудиторських послуг відрізняються від аналогічних вимог Кодексу професійної етики аудиторів України, необхідно виходити з наступного:

      а) якщо етичні вимоги країни надання аудиторських послуг менш тверді, ніж вимоги українського Кодексу, необхідно керуватися саме вітчизняними нормами етики;

      б) якщо етичні вимоги країни надання аудиторських послуг більш строгі, ніж українські, необхідно застосовувати норми етики надання аудиторських послуг цієї країни.

        Розділ 7. Самореклама. Бажано, щоб громадськість мала представлення про види діяльності, наданих аудитором. Це означає, що аудитору не забороняється доводити таку інформацію до відома громадськості у встановленому законом порядку. Якщо аудитор є членом Союзу аудиторів України, Федерації професійних бухгалтерів і аудиторів України, якої-небудь іншої професійної організації чи якщо аудитор внесений до Реєстру аудиторських фірм і аудиторів, що одноосібно надає аудиторські послуги (ведеться Аудиторською палатою України), то йому не забороняється сповіщати про це при здійсненні самореклами.

         Аудитор може здійснювати саморекламу з метою пошуку роботи. Однак така реклама не повинна здійснюватися таким способом, що може бути витлумачений громадськістю як пропозиція "купити" клієнта. Оголошення про пошук роботи за сумісництвом чи за договором підряду варто здійснювати через професійну пресу і за умови, що будуть зашифровані і не будуть розголошуватися прізвище, адреса і номер телефону аудитора.

        У довідниках, книгах, статтях, інтерв'ю, виступах на радіо і телебаченні, при проведенні курсів і семінарів, у брошурах і документах технічного характеру можуть бути зазначені прізвище, професійна кваліфікація аудитора, фірма, у якій він працює, адреса і номер телефону, по яких можна зв'язатися з аудитором. У будь-якому випадку публікації не можуть носити рекламний характер ні самого аудитора, ні його аудиторської фірми.

        Повинні бути визнані неетичними рекламні заходи, у яких:

• робляться заяви про достоїнства фірми на основі даних, які неможливо перевірити;
• указується на можливості аудиторської фірми впливати на рішення податкових, судових, слідчих чи інших виконавчих органів, а також посадових осіб;
• робляться посилання на можливості одержання невиправдано позитивних результатів;
• порівнюються досягнення власної фірми чи аудитора з іншими конкретними представниками своєї професії;
• необґрунтовано привласнюються титули, звання, нагороди і т.п. аудитору чи його аудиторській фірмі.

         Розділ 8. Незалежність. Концепція незалежності — це наріжний камінь аудиторської професії. Оскільки метою незалежної аудиторської перевірки є забезпечення довіри споживачів до фінансової звітності, то аудитори насправді не повинні мати ніяких зв'язків ні з керівництвом клієнта, ні із самим суб'єктом підприємницької діяльності, що перевіряється.

         Виконання аудитором етичного принципу незалежності забезпечується наступними умовами:

• відмовленням від надання послуг у випадку безпосередньої чи непрямої фінансової зацікавленості аудитора в справах клієнта. Тобто якщо аудитор є співзасновником клієнта чи третьої організації, що є материнською стосовно клієнта, чи він знаходиться в сімейних відносинах з керівником чи засновником клієнта, то такі зв'язки означають безпосередню зацікавленість аудитора в справах фірми. Якщо аудитор є довіреною особою, чи розпорядником майна особи, що має безпосереднє фінансове відношення до клієнта, то це також може свідчити про наявність непрямої фінансової зацікавленості в справах клієнта і самого аудитора;
• сам аудитор, а також члени його родини повинні утримуватися від одержання яких-небудь кредитів чи позичок від клієнта;
• не менш двох років утримуватися від надання аудиторських послуг силами аудиторів, що були посадовими особами, працівниками, членами правлінь чи наглядацьких рад підприємства клієнта;
• у випадку якщо аудитор, крім аудиторських послуг, надає консультації з питань підприємницької діяльності, то він не повинен при цьому виконувати керівні функції і приймати керівні рішення, відповідальність за прийняття яких покладена на наглядацьку раду, виконавчий орган чи керівництво підприємства клієнта;
• аудитор не повинен виконувати функції службовця чи керівника при упровадженні внесених їм же пропозицій у ході надання консультаційних чи інших аудиторських послуг;
• аудитор, що приймав участь у складанні звітності, не може в подальшому залучатися для здійснення її перевірки;
• аудитор повинен гарантувати, що при виконанні їм посадових обов'язків на нього не будуть впливати сімейні чи особисті взаємини;
• необхідно уникати виникнення сумнівів у незалежності аудитора, заснованих на тім, що винагорода аудитора від одного клієнта чи групи клієнтів складає велику частину доходу чи прибутку аудитора;
• аудитор не повинен приймати які-небудь товари чи послуги, за винятком тих, котрі мають відношення до роботи за умов договору. Необхідно уникати одержання подарунків чи інших знаків уваги, що виходять за рамки звичайної ввічливості;
• оплата аудиторських послуг, крім надання консультацій, не повинна залежати від яких-небудь непередбачених обставин чи досягнення визначених результатів;
• величина установчого капіталу аудиторської фірми повинна в ідеалі належати аудиторам. Статтею 6 Закону України "Про аудиторську діяльність" визначено, що аудитори повинні володіти не менш ніж 70% статутного капіталу аудиторської фірми;
• взаємини між аудиторами — учасниками створеної фірми — повинні будуватися на умовах, обговорених установчими документами. При виході аудитора-засновника аудиторської фірми на пенсію, його звільненні чи при продажі фірми договори з замовниками можуть бути пролонговані для подальшого виконання. У подальшому аудитор не повинен приймати участі в професійній діяльності фірми, незалежно від того, одержав він належну йому компенсацію чи ні;
• порушення судового процесу клієнтом стосовно аудитора чи аудитором до клієнта означає порушення нормальних взаємин між ними, що не сприяє дотриманню принципів незалежності й об'єктивності між аудитором і даним клієнтом;
• використання протягом тривалого періоду надання аудиторських послуг клієнтам тих самих керівників аудиторських груп може привести до втрати їхньої незалежності. Необхідно в будь-якому випадку забезпечити ротацію учасників аудиторської перевірки за рахунок працівників своєї фірми, а при відсутності таких — за рахунок залучення фахівців "з боку".