Класифікація рахунків бухгалтерского обліку

Додаткові регулюючі  рахунки завжди збільшують оцінку основного  рахунка. Якщо основний рахунок буде активним, то додатковий також буде активним і матиме дебетове сальдо, й, навпаки, додатковим до пасивного рахунка буде рахунок з кредитовим сальдо, котрий і в балансі буде також у пасиві, тобто з кредитовим сальдо.

Для одержання фактичної  величини вартості об’єкта, що обліковується  на основному рахунку і регулюється додатковим рахунком, їхні залишки потрібно скласти. Для одержання повного розміру залишку на пасивному рахунку, що регулюється додатковим рахунком, їхні суми також потрібно скласти.

Контрарні регулюючі  рахунки уточнюють оцінку основного  рахунка в бік зменшення і в балансі відображаються з мінусовим знаком. Так, якщо основний регулюючий рахунок активний, то контрарний до нього буде пасивним. Такий регулюючий рахунок називається контрактивним, тобто він протистоїть активному рахунку. Якщо ж основний регулюючий рахунок пасивний, то регулюючий рахунок, що протистоїть йому, буде активним й матиме назву контрпасивний.

Контрактивний рахунок  має кредитове сальдо, а контрпасивний  — дебетове. 
Для визначення реальної оцінки по основному активному рахунку, що регулюється контрактивним рахунком, потрібно знайти різницю між залишками по цих рахунках [3, с. 74].

IV група. Результативні  рахунки поділяються на фінансово-результативні  і розподільчі.

Фінансово-результативні  рахунки призначені для обліку прибутків  і збитків. На них відображаються кінцеві, підсумкові фінансові результати господарської діяльності підприємства. На дебеті фінансово-результативних рахунків показуються збитки, а на кредиті — прибутки. Якщо фінансово-результативний рахунок має дебетове сальдо, то він показує збиток. Якщо ж фінансово-результативний рахунок має кредитове сальдо, то це свідчить про наявність прибутку.

Фінансово-результативний рахунок з відображенням збитків  або втрат за характером свого  сальдо є активним. Фінансово-результативний рахунок, що використовується для відображення прибутків, є пасивним. 
Активно-пасивні фінансово-результативні рахунки по дебету відображають збитки, а по кредиту - прибутки.

Розподільчі рахунки  використовуються для виявлення  розміру витрат і доходів кожного звітного періоду окремо і рівномірного розподілу цих витрат у відповідному періоді. Ці рахунки використовуються насамперед для обліку витрат у поточному звітному періоді за рахунок майбутніх звітних періодів і доходів, одержаних у поточному періоді, але тих, що належать до доходів майбутніх звітних періодів. Часто підприємство для забезпечення нормальної роботи в майбутньому звітному періоді мусить відображати витрати в поточному звітному періоді.

До таких витрат належать орендна плата, що вноситься авансом за майбутній період, аванси по податках, витрати на удобрювання землі, що скуповуються протягом декількох майбутніх звітних періодів, витрати на освоєння нових видів продукції, витрати на гірничо-підготовчі роботи та ін. Потрібно з’ясувати, що витрати, здійснені за рахунок майбутнього часу, мають бути відокремлені від витрат, що належать до поточного періоду. Без врахування такого розподілу неможливо правильно визначити фінансові результати, визначити собівартість продукції (виконаних робіт, послуг), встановити розмір витрат обігу в даному звітному періоді. 
Для обліку витрат, здійснених в поточному звітному періоді, але тих, що належать до майбутніх звітних періодів, призначений рахунок «Витрати майбутніх періодів» [1, с. 25].

V група (клас 0). Позабалансові рахунки. До позабалансових рахунків належать рахунки, на яких обліковуються цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві й не належать йому, наприклад: «Орендовані необоротні активи», «Активи на відповідальному зберіганні» (сировина, матеріали, запасні частини тощо, обладнання, прийняте для монтажу, бланки суворої звітності та ін.). 
Характерною особливістю позабалансових рахунків є одинарність виконаних на них бухгалтерських записів. На відміну від балансових рахунків, на яких операція відображається методом подвійного запису на дебеті і кредиті кореспондуючих рахунків, на позабалансових рахунках операція відображається тільки на дебеті або тільки на кредиті одного позабалансового рахунка.

Одинарний, позабалансовий рахунок може мати тільки дебетове сальдо. Але на відміну від активного балансового рахунка, позабалансовий рахунок не пов’язаний кореспонденцією з іншими рахунками [11, с. 36].

 

 

2.2. Класифікація рахунків  за економічним змістом

 

Класифікація рахунків за економічним змістом провадиться для об’єднання рахунків у певні групи за їхньою економічною однорідністю, тобто залежно від того, що саме обліковується на цих рахунках. Вона досить тісно пов’язана з об’єктами обліку та їх групуванням, охоплює всі об’єкти обліку і забезпечує комплексне відображення господарської діяльності кожного підприємства.

Оскільки об’єктами бухгалтерського  обліку є передовсім наявні засоби підприємства, господарські процеси  та джерела утворення засобів, то й рахунки бухгалтерського обліку за їхнім економічним змістом цілком закономірно групуються за названими розділами.

Нерідко, класифікуючи рахунки, дехто  робить спробу згрупувати їх за сферами  відтворення (сфера виробництва, обертання, розподілу та споживання). Такий  підхід лише суттєво ускладнює класифікацію і часто призводить до втрати нею практичної корисності. З нашого погляду, це зовсім інші критерії класифікації.

Усі наявні засоби підприємства за способом передачі вартості поділяються на основні  та оборотні. Якщо останні споживаються разово в одному виробничому процесі і повністю передають свою вартість на виготовлену продукцію, то основні засоби багаторазово використовуються у виробничому процесі і передають свою вартість частинами через урахування їхнього зносу за встановленими нормами. Отже, з цих міркувань всі засоби підприємства незалежно від сфери їх використання завжди поділяються на основні й оборотні. Поняття засобів у загальноекономічному розумінні часто поділяють на засоби праці та предмети праці. Проте поняття засобів праці є значно ширшим, ніж основні засоби, оскільки включає досить широку групу засобів праці, які не входять у групу основних засобів. Це так звані малоцінні й швидкозношувані предмети, що їх умовно з метою спрощення обліку і фінансування віднесено до оборотних засобів. Виходячи з цього, в обліковій теорії і практиці вважаємо доцільним в окрему групу виділити саме основні засоби, зважаючи на їхню роль та питому вагу в загальній вартості всіх засобів підприємства [13, с. 14].

Перехід до ринкових відносин зумовлює появу нових об’єктів обліку, яких раніше не було в діяльності наших підприємств. До таких об’єктів належать нематеріальні активи — права та об’єкти власності (патенти, товарні знаки, торгові марки, ліцензії, програмне забезпечення ЕОМ, ділова репутація та ін.).

Підприємство самостійно визначає та обґрунтовує період їхнього зносу, але не більше 20 років, як це встановлено чинними положеннями. 
Оскільки нематеріальні активи за своєю економічною суттю, призначенням, порядком використання, придбання та списання значно відрізняються як від основних засобів, так і від виробничих запасів, їх виділено в окрему групу.

Класифікація рахунків за економічним  змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати  для обліку певного об’єкта, тобто  ця класифікація дозволяє визначити  систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.

За економічним змістом рахунки  поділяють на три основні групи  і одну доповнюючу (рис. 2.1) [17, с. 46]:

— рахунки господарських засобів;

— рахунки господарських процесів;

— рахунки джерел формування засобів;

— рахунки обліку операцій, які  не відображені в балансі (позабалансові  рахунки).

 

Рис. 2.1. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним  змістом [17, с. 46]

 

Класифікація рахунків за економічним змістом дає змогу  згрупувати рахунки залежно від  того, що саме на них обліковується.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом дає можливість згрупувати рахунки в залежності від того, що безпосередньо на них обліковується.

Враховуючи класифікацію об’єктів предмету бухгалтерського обліку бухгалтерські рахунки поділяються на три групи:

1)   рахунки для обліку господарських засобів;

2)   рахунки для обліку джерел утворення господарських засобів;

3)   рахунки для обліку господарських процесів.

Класифікацію рахунків за економічним змістом представлено на рис. 4.8.

Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено наступні рахунки для обліку господарських засобів:

• клас 1. «Необоротні активи (рах. 10 «Основні засоби», рах.12 «Нематеріальні активи» та ін.);
• клас 2. «Запаси»(рах. 20 «Виробничі запаси», рах 25 «Напівфабрикати» та ін.);
• клас 3. «Кошти, розрахунки та інші активи» (рах. 30 «Каса», рах. 31 «Рахунки в банках», рах. 37 «Розрахунки з різними дебіторами» та ін.).

Поряд з тим, рахунки  для обліку джерел утворення господарських засобів поділяються на:

- рахунки для обліку власних джерел;

- рахунки для обліку залучених джерел.

Рахунки для обліку власних  джерел знайшли своє відображення у класі 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань» Плану рахунків бухгалтерського обліку, зокрема на рахунках: рах. 40 «Статутний капітал», рах. 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», рах. 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» та ін.

Рахунки для обліку залучених  джерел знайшли своє відображення у класі 5 «Довгострокові зобов’язання» та класі 6 «Поточні зобов’язання» Плану рахунків бухгалтерського обліку, зокрема на рахунках: рах. 50 «Довгострокові позики», рах. 51 «Довгострокові векселі видані», рах. 60 «Короткострокові позики», рах. 62 «Короткострокові векселі видані», рах. 64 «Розрахунки за податками й платежами», рах. 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» та ін.

Рахунки для обліку господарських  процесів поділяються в свою чергу  на:

- рахунки для обліку процесу постачання;

- рахунки для обліку витрат виробництва і діяльності підприємства;

- рахунки для обліку реалізації, доходів і результатів діяльності.

До рахунків по обліку процесу постачання відноситься  рах. 63 «Розрахунки з постачальниками  та підрядниками» класу 6 «Поточні зобов’язання», а також рахунок, на якому проводиться відображення транспортно-заготівельних витрат підприємства.

Рахунки для обліку витрат виробництва і діяльності підприємства включають:

• рахунок 23 «Виробництво» класу 2 «Запаси» по якому здійснюється облік витрат, пов’язаних із виробництвом;
• рахунки класу 8 «Витрати за елементами» по яких здійснюється облік витрат за елементами витрат (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати) на окремих рахунках із щомісячним списанням сальдо рахунків на рахунок 23 «Виробництво» і рахунки класу 9 «Витрати діяльності»;
• рахунки класу 9 «Витрати діяльності», на окремих рахунках якого відображують зокрема: рах. 91 «Загальновиробничі витрати», рах. 92 «Адміністративні витрати» та ін.

До рахунків по обліку реалізації, доходів і результатів  діяльності відносяться:

• рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи»;
• рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності», по яких у розрізі окремих рахунків здійснюється облік доходів від реалізації продукції, робіт і послуг, інвестиційної та фінансової діяльності, а також фінансових результатів підприємства [13, с. 17-18].

 

 

 

 

 

 

2.3. Класифікація  рахунків за призначенням і  будовою

 

За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові.

Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських  операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про  показники діяльності підприємства.

Основні рахунки у  бухгалтерському обліку застосовуються перш за все для контролю за наявністю господарських засобів та джерел їх утворення, а також за їхніми змінами. Об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства, тому вони і називаються основними.

До основних рахунків відносяться:

— інвентарні;

— рахунки капіталу;

— рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки  застосовують для обліку наявності  та руху матеріальних цінностей і  коштів. Головне їх призначення —  контроль за наявністю господарських засобів підприємства. Рахунки цієї групи умовно поділяють на матеріальні та рахунки коштів [5, с. 52].

Матеріальні рахунки  призначені для обліку наявності  та руху основних засобів, товарно-матеріальних цінностей і контролю за їх збереженням. По відношенню до балансу вони є активними (рахунки № 10, 11, 20, 22, 26, 28).