Класифікація рахунків бухгалтерского обліку

Між рахунками і балансом існує тісний взаємозв’язок:

• кожній статті балансу, зазвичай, відповідає рахунок, крім випадків, коли окремі статті відбивають дані кількох рахунків ; залишки за деякими рахунках демонструються у балансі кількома статтями;
• рахунки поділяються на активні і пасивні аналогічно статтям балансу;
• сума залишків за всіма активними рахунками дорівнює підсумку активу (валюті) балансу, а за всіма пасивними рахунками - підсумку пасиву (валюті) балансу;
• баланс складається на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку, а рахунки відкриваються на підставі даних балансу [7, с. 105].

Для керівництва підприємства важливо мати інформацію про об’єкти  бухгалтерського обліку різного  рівня деталізації. Тож всі бухгалтерські  рахунки діляться на синтетичні, аналітичні рахунки і субрахунки.

На синтетичних рахунках відбиваються наявність і рух господарських засобів у підсумковому грошовому виразі.

На аналітичних рахунках облік ведеться детальніше, з розбивкою  за конкретними видами коштів. Облік  на аналітичних рахунках ведеться в  грошовому і натуральному вираженні (метрах, кілограмах, тоннах, штуках тощо).

Субрахунки є проміжним  угрупуванням коштів.

Ведення аналітичного і  синтетичного обліку має такі особливості:

• аналітичного обліку — це, зазвичай, кількісно-підсумковий облік, в основному він ведеться по складах. Синтетичний облік ведеться в бухгалтерії підприємства;
• синтетичний облік ведеться лише у грошовому вимірі, а аналітичний обліку можна вести як у грошових, так і у натуральних одиницях;
• система ведення синтетичного обліку, зазвичай, залежить від специфіки роботи підприємства, оскільки це узагальнюючий облік. Аналітичний облік прив’язаний до конкретного підприємства і до сфери діяльності підприємства;
• синтетичні і аналітичні рахунки взаємопов’язані [6, с. 21].

 

 

1.3. Нормативно-правове  регулювання застосування рахунків  в Україні

 

Реформування системи бухгалтерського обліку значно змінило правові та методологічні засади організації бухгалтерського обліку на підприємствах. З 1 січня 2000 р. основними нормативно-правовими актами, які регламентують організацію бухгалтерського обліку в Україні, є:

1. Закон України “Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні” від 16.07.99, № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями). Цей Закон поширюється на всіх  юридичних осіб, створених відповідно  до законодавства України, незалежно  від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і надавати фінансову звітність згідно з законодавством.

2. Національні положення  (стандарти) бухгалтерського обліку – П(С)БО. За Законом про бухгалтерський облік національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно-правовий акт, затверджений МФУ, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам.

3. План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій, затверджений наказом  МФУ від 30.11.99, № 291. План рахунків  призначено для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій підприємств, діяльність яких здійснюється на принципах самофінансування та самоокупності.

4. Інструкція з використання  Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99, № 291. Ця Інструкція роз’яснює основні господарські операції підприємств з надходження, збереження і використання основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, запасів, зобов’язань та інших операцій із розрахунків.

5. Постанова КМУ “Про  затвердження порядку подання  фінансової звітності” за №  419 від 28.02.2000 [12, с. 58].

Окрім цих основних документів, правове регулювання бухгалтерського  обліку в Україні здійснюється на підставі:

– указів і розпоряджень Президента України з економічних  питань;

– постанов Кабінету Міністрів  та інших органів виконавчої влади  з найважливіших питань економіки, планування, калькуляції собівартості тощо;

– постанов Національного банку з питань організації розрахунково-кредитних та ведення касових операцій, відкриття рахунків у національній та іноземній валюті тощо;

– постанов органів статистики, якими затверджуються форми статистичної звітності;

– нормативних актів  міністерства економіки, галузевих міністерств та інших органів, перед якими звітуються підприємства (Державної податкової адміністрації, Державного казначейства, Державної комісії з питань цінних паперів та фондового ринку, Пенсійного фонду та інших).

Методологічне регулювання бухгалтерського обліку в Україні здійснює Міністерство фінансів, яке розробляє:

• плани рахунків бухгалтерського обліку;
• положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку;
• обсяг, форми і порядок складання річної (квартальної) фінансової звітності;
• порядок ведення облікових регістрів різними підприємствами;
• інші нормативні документи, які визначають правила ведення обліку в цілому та окремих господарських операцій.

Правила ведення бухгалтерського  обліку в нашій країні полягають у наступному:

1. Підприємства, організації  зобов’язані вести бухгалтерський  облік майна, зобов’язань і  господарських операцій (фактів  господарського життя) шляхом  подвійного запису на взаємопов’язаних  рахунках бухгалтерського обліку, які включаються до робочого Плану рахунків, що формується в обліковій політиці підприємства на підставі єдиного Плану рахунків.

2. Бухгалтерський облік  майна, зобов’язань і господарських  операцій (фактів господарського  життя) ведеться у національній  валюті України – у гривнях. Документування майна, зобов’язань та інших фактів господарського життя, ведення регістрів бухгалтерського обліку і звітності здійснюється українською мовою.

3. Для ведення бухгалтерського  обліку в організації формується  облікова політика, що передбачає майнову відокремленість і безперервність діяльності організації, послідовність застосування облікової політики.

4. Підставою для запису  в облікові регістри визнаються  дані первинних облікових документів, що фіксують господарські операції. Вони повинні складатися у момент здійснення господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення і містити обов’язкові реквізити.

5. Майно, зобов’язання  і господарські операції дня,  відображенні у бухгалтерському  обліку і звітності, підлягають  оцінці у грошовому вимірнику (у гривнях) шляхом сумування фактично проведених витрат. Допускається застосування й інших видів оцінок згідно з діючим законодавством.

6. Проведення інвентаризації  майна і фінансових зобов’язань  та відображення її результатів  у бухгалтерському обліку є обов’язковим [8, с. 20].

Основними нормативними документами, які регламентують  організацію обліку, є національні  П(С)БО – це нормативно-правові акти, затверджені МФУ, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності.

Нормативне забезпечення форм бухгалтерського обліку в умовах дії П(С)БО міститься у “Методичних  рекомендаціях із застосування регістрів  бухгалтерського обліку”, затверджених МФУ від 29.12.2000, № 356. Вони спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та фактів фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі – підприємства), на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов’язань, доходів, витрат, фінансових результатів [12, с. 61].

 

2. КЛАСИФІКАЦІЯ  РАХУНКІВ

 

2.1. Принципи  класифікації бухгалтерських рахунків

 

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку дає змогу  ясно зрозуміти зміст рахунків, забезпечує чітке користування ними у практичній роботі.

Групування господарських  засобів та їх джерел, господарських  процесів та їх результатів здійснюється відповідно до їх економічного змісту. При цьому різні рахунки, а  також обліковувані на них об’єкти  мають різний зміст відповідно до характеру і особливостей обліковуваних об’єктів. Таким чином, всі рахунки за змістом можуть бути зведені у відповідні групи і види.

Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи  рахунків бухгалтерського обліку й  найважливішою ознакою їх класифікації. 
Не менш значущою є класифікація рахунків за призначенням і структурою. А найбільш узагальнюючою є класифікація за відношенням до бухгалтерського балансу. Адже вона диктує структуру рахунків, пов’язує їх з класифікацією об’єктів і вказує відповідність до статей балансу. Зміст і призначення рахунків, у свою чергу, визначають побудову рахунків або їхню структуру, тобто характер і значення їх дебетових і кредитових записів і залишків, становище у балансі тощо. Одні види рахунків за структурою можуть мати тільки дебетові залишки і є активними, інші - тільки кредитові залишки і належать до пасивних. Одні рахунки показують в активі, інші - в пасиві балансу, а деякі - як в активі, так і в пасиві [11, с. 34].

Усі ознаки (за економічним  змістом, за їх призначенням та структурою, за відношенням до бухгалтерського балансу) тісно взаємопов’язані і є основою побудови класифікації рахунків бухгалтерського обліку.

Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом  показує, що обліковується на даному рахунку, які об’єкти бухгалтерського обліку відображаються на ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни обліковуваного об’єкта.

По відношенню до групування об’єктів обліку бухгалтерські рахунки  за своїм економічним змістом  складаються з таких груп:

1. Рахунки для обліку  господарських засобів (ресурсів).

2. Рахунки для обліку  джерел утворення господарських  засобів.

Рахунки для обліку господарських  засобів (ресурсів) складаються з  рахунків, на яких обліковуються основні  засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, і рахунків, на яких обліковуються кошти, розрахунки та інші активи.

Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунка і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5 груп рахунків:

1. Основні.

2. Операційні.

3. Регулюючі.

4. Результативні.

5. Позабалансові.

І група. Основні рахунки, до складу яких належать інвентарні, фондові рахунки та рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки  використовуються для обліку майново-матеріальних цінностей і готівкових коштів. На кожному інвентарному рахунку обліковуються  наявність, надходження і вибуття  визначеного виду засобів, що мають предметний, майновий вираз. До інвентарних рахунків належать рахунки «Основні засоби», «Виробничі запаси», «Готова продукція», «Товари», «Каса» та ін.

Усі інвентарні рахунки  активні, сальдо активного рахунка  може бути тільки дебетовим. Дебетові обороти на інвентарному рахунку означають надходження даного виду засобів, а кредитові - вибуття.

В аналітичному обліку записи на майново-матеріальних інвентарних  рахунках використовуються не тільки в сумовому, а й у кількісному  виразі із зазначенням натуральних показників наявності, надходження й витрат даного виду матеріальних цінностей. Обліковувані на інвентарних рахунках натуральні одиниці предметів по дебету і кредиту записуються в однакових оцінках. 
Рахунки власного капіталу використовуються для обліку джерел власних засобів підприємства.

До групи цих рахунків входять «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал» та ін.

II група. Операційні  рахунки використовуються для  обліку витрат, визначення собівартості.

Операційні витрати - це витрати, пов’язані з діяльністю з реалізації продукції та управління підприємством. Вони характеризують витрати, що здійснювалися у звітному періоді і безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції. Операційні витрати як правило поділяються на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов’язані з науково-дослідницькими та дослідно-конструкторськими роботами.

Адміністративно-управлінські витрати - це витрати, пов’язані з  управлінням підприємством як цілісним комплексом (заробітна плата, страхування, додаткові виплати, виплати за навчання тощо; амортизація адміністративних приміщень та обладнання, витрати на їх утримання — оренда, податки, страхування, знос, ремонт, комунальні послуги; амортизація нематеріальних активів; оплата за юридичні, аудиторські, медичні та інші послуги; загальні витрати, витрати на реєстрацію підприємства тощо) [4, с. 22].

III група. Регулюючі  рахунки призначені для уточнення,  коригування оцінки засобів, коштів, обліковуваних на інвентарних,  рахунках капіталу і рахунках розрахунків. Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, вони завжди пов’язані з іншими рахунками і слугують засобом більш детального розгорнутого відображення операцій і коригування їх оцінки. Залежно від того, збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють додаткові (доповнюючі) та контрарні регулюючі рахунки.