Класифікація рахунків бухгалтерского обліку

 

Класифікація  рахунків бухгалтерського обліку - призначення, підходи, проблеми

 

ЗМІСТ

 

Вступ            3

 

1. Бухгалтерські рахунки         5

1.1. Поняття рахунків, їх сутність та призначення     5

1.2. Види бухгалтерських рахунків та їх будова і призначення   7

1.3. Нормативно-правове регулювання застосування рахунків в Україні 11

 

2. Класифікація рахунків         15

2.1. Принципи класифікації бухгалтерських рахунків     15

2.2. Класифікація рахунків за економічним змістом     20

2.3. Класифікація рахунків за призначенням і будовою    25

2.4. План рахунків бухгалтерського обліку      29

2.5. Схеми відображення господарських операцій на рахунках   32

 

3. Проблеми класифікації  рахунків бухгалтерського обліку  та шляхи їх вирішення            37

 

Висновки            41

 

Список використаних джерел        43

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. Пізнання функцій бухгалтерського обліку слід розглядати як передумову розвитку бухгалтерського обліку. Функції є первинними по відношенню до методу та організаційних форм бухгалтерського обліку. 

Під функціями бухгалтерського  обліку слід розуміти прояв його головних властивостей, спрямованих на пізнання і взаємопов’язане відображення фактів господарського життя.

Реалізація функцій  потребує використання спеціального інструментарію, набору методичних способів та прийомів, спроможних забезпечити пізнавальний процес. 

Виходячи із функціонального  аспекту дослідження бухгалтерського  обліку, започаткованого вітчизняним  вченим проф. Г.Г. Кірейцевим, зокрема  постулатів, що кожна з функцій бухгалтерського обліку виконується за допомогою декількох елементів методу обліку, а кожен елемент методу забезпечує реалізацію декількох функцій, одним із основних інструментів реалізації контрольної, пізнавальної, аналітичної та інформаційної функцій бухгалтерського обліку мають виступати рахунки бухгалтерського обліку.

Принципи обліку і  фінансової звітності та їх застосування в міжнародній і вітчизняній  обліковій практиці досліджено у  працях Ф. Бутинця, С. Голова, Н. Горицької, В.Костюченко, Н. Малюги, В. Пархоменка, В. Сопка, Н. Ткаченко та інших вчених. На формування  принципів  обліку  суттєво  вплинули  праці  В.Е.  Патона,  Сандерса,  Хатфілда  і  Мора, Гілмана, А.Ч. Літтлтона і П. Греді. Основну увагу науковці приділяють дослідженню сутності принципів і умов їх застосування для формування достовірних показників фінансової звітності, не виокремлюючи при цьому особливостей їх застосування в системі рахунків.

Метою дослідження є детальна класифікація рахунків бухгалтерського обліку в Україні.

Для досягнення поставленої мети будуть вирішені наступні завдання:

1. Розкрити сутність  бухгалтерських рахунків, їх призначення  та види.

2. Розглянути класифікацію  рахунків.

3. Дослідити проблеми  класифікації рахунків бухгалтерського  обліку та розробити шляхи їх вирішення.

Предметом дослідження є процес використання бухгалтерських рахунків підприємствами України.

Об’єкт дослідження – класифікація рахунків бухгалтерського обліку в Україні.

Практичне значення роботи полягає у дослідженні проблем класифікації рахунків бухгалтерського обліку з метою розробки шляхів їх вирішення.

Структура дослідження передбачає наявність вступу, трьох основних розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

 

 

1. БУХГАЛТЕРСЬКІ РАХУНКИ

 

1.1. Поняття  рахунків, їх сутність та призначення

 

На протязі місяця підприємство здійснює велику кількість  господарських операцій. Тому необхідно  мати поточні дані про зміни, які  виникають після господарських  операцій. Такі дані про рух засобів  одержують за допомогою системи  бухгалтерських рахунків. Групування економічно однорідних об’єктів обліку, яке відображається на бухгалтерських рахунках, дозволяє одержати про них підсумкові, узагальнені показники. Таким чином, бухгалтерські рахунки - це проміжна ланка між бухгалтерським балансом та первинною документацією в обліковому процесі.

Бухгалтерські рахунки - це спосіб економічного групування, поточного  відображення та контролю за господарськими засобами підприємства, джерелами їх формування та господарськими процесами [20].

У наукових колах поширеним є розуміння рахунків бухгалтерського обліку як способу групування, поточного обліку та контролю господарських засобів, їх джерел та господарських процесів за їх окремими видами. Запис господарських операцій на синтетичних рахунках дає можливість контролювати стан засобів підприємства та джерел їх утворення, перебіг господарських процесів в будь-який момент діяльності підприємства.

Дані аналітичних рахунків створюють можливість проведення розгалуженого, точного та своєчасного контролю за діяльністю підприємства, надають детальну інформацію, необхідну для управління та оперативного прийняття виважених управлінських рішень. При цьому для ефективного моделювання господарської ситуації на підприємстві через систему рахунків слід знати економічну сутність самої інформації, запити кожного з рівнів управління та контролю.

Рахунки як елемент методу бухгалтерського  обліку у взаємодії  з іншими елементами методу створюють  інформаційну базу для прийняття  рішень на мікро- та макрорівнях [18, с. 1].

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування економічно однорідних активів, зобов’язань, власного капіталу та операцій. Вони призначені для обліку конкретного виду об’єктів. Завдяки рахунку можна поступово накопичувати однорідні за економічним змістом записи.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб обліку, який використовується для запису та узагальнення або зменшення відповідного виду доходів, витрат активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства, установи, організації.

За своєю формою бухгалтерський рахунок має вигляд таблиці, ліва частина якої називається «дебет», а права — «кредит».

У бухгалтерському рахунку  сума, що записують до балансу, — це «залишок», або «сальдо», тобто різниця між підсумками записів за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду. Цей залишок використовується при складанні балансу на початок періоду, наступного за звітним (квартал, рік).

Дебет (від лат. debet —  винен) — лівий бік бухгалтерського  рахунку. 
Кредит (від лат. kredit — вірити) — правий бік рахунку. Сальдо — залишок по рахунку на початок або кінець періоду; в більшості випадків кінцеве сальдо по рахунках визначають у кінці кожного місяця. Обороти — зміни за дебетом і кредитом рахунків у результаті господарських операцій.

Рахунки відкриваються для кожного з об’єктів бухгалтерського обліку. При цьому рахунки для обліку активів побудовані таким чином, що в них збільшення активів відображується за дебетом, а зменшення — за кредитом; на рахунках капіталу і зобов’язань, навпаки, збільшення відображується за кредитом, а зменшення — за дебетом [19].

Бухгалтерські рахунки  відкриваються на певний період (місяць). Для відкриття рахунків в них  записують (вносять) початковий залишок (сальдо), використовуючи дані балансу на початок звітного періоду. Після того, як рахунки відкриті, в них записують відповідні суми по дебету і по кредиту згідно здійснюваних господарських операцій.

Особливістю будь-якого  рахунку є те, що кожна його частина призначена для роздільного відображення збільшення й зменшення сум. Якщо в одній частині записується зменшення, то у другій — збільшення [21].

Отже, суть рахунків бухгалтерського  обліку полягає в групуванні та систематизації господарських операцій за відповідними ознаками та видами господарських засобів  і джерел їх утворення, що створює налагоджену систему поточного бухгалтерського обліку на підприємстві.

Призначення рахунків —  служити засобом відображення та поточного контролю господарських  операцій, що охоплюють наявність  і рух господарських засобів, власного капіталу й зобов’язань, а також процесів, пов’язаних з використанням трудових ресурсів та фондів оплати праці, використанням основних засобів, придбанням (заготівлею) предметів праці та їх споживанням, обліком процесу виробництва та реалізації.

Як складова методу бухгалтерського обліку система рахунків перебуває в тісному взаємозв’язку з іншими його складовими (елементами), зокрема документацією, подвійним записом, оцінкою, балансом, звітністю. Калькуляція та інвентаризація також є обов’язковими, але вони мають епізодичний характер і використовуються в кінці відповідних звітних періодів (місяць, квартал, півріччя, рік) [15, c, 13].

 

 

1.2. Види бухгалтерських  рахунків та їх будова і  призначення

 

Умовно всі рахунки  бухгалтерського обліку поділяються  на активні та пасивні. Рахунки, що призначені для обліку активів підприємства, називають активними. Рахунки, що відображують облік джерел формування активів, називають пасивними.

При обчисленні кінцевого  сальдо активних і пасивних рахунків слід керуватися такими правилами:

— в активних рахунках початковий залишок (сальдо) і всі  збільшення реєструють за дебетом рахунка, а всі зменшення — за кредитом;

— в пасивних рахунках — навпаки. Початковий залишок (сальдо) і всі збільшення показуються  за кредитом рахунка, а всі зменшення — за дебетом (рис. 1.1).

 

а)	Структура активного рахунка
Д-т	активний рахунок		К-т
Сальдо — початковий залишок
Збільшення «+»		Зменшення «–»
Сальдо — кінцевий залишок

 

 

б)	Структура пасивного рахунка
Д-т	пасивний рахунок		К-т
		Сальдо — початковий залишок
Зменшення «–»		Збільшення «+»
		Сальдо — кінцевий залишок

 

Рис. 1.1. Структура рахунків бухгалтерського обліку [14, с. 79]

 

Враховуючи це, періодично, після узагальнення даних за дебетом  і кредитом рахунків, визначається кінцеве сальдо. В активних рахунках його визначають за таким алгоритмом: до початкового дебетового сальдо додають оборот за дебетом рахунка і віднімають оборот за кредитом рахунка.

У пасивних рахунках до кредитового  сальдо додають кредитовий оборот і  віднімають оборот за дебетом рахунка.

В активних рахунках сальдо може бути лише дебетовим або вони можуть зовсім не мати сальдо. У пасивних рахунках сальдо може бути лише кредитовим або вони можуть зовсім не мати сальдо.

Активні рахунки мають  такі особливості:

• ними відбивається наявність і рух господарських засобів і майна підприємства;
• початкове сальдо завжди дебетове і відображає наявність коштів на початок звітного періоду;
• обороти по дебету відбивають отримання коштів;
• обертів за кредитами показують вибуття коштів;
• кінцеве сальдо завжди дебетове і показує залишок коштів у кінець звітний період.

Пасивному рахунку можна  дати таку характеристику:

• на пасивних рахунках ведеться облік джерел утворення господарських засобів підприємства, тобто капіталу та зобов’язання (заборгованості) підприємства;
• початкове сальдо завжди кредитове і показує величину капіталу або наявність зобов’язань підприємства на початку звітного періоду;
• обороти по дебету показують зменшення капіталу чи зобов’язань підприємства;
• обороти за кредитом показують збільшення капіталу чи зобов’язань підприємства;
• кінцеве сальдо завжди кредитове і показує величину капіталу чи зобов’язань підприємства наприкінці звітного періоду [10, с. 17].

Особливу групу становлять активно-пасивні рахунки, які поєднують  у собі ознаки активних і пасивних рахунків. Сальдо на таких рахунках називається розгорнутим. Звичайним порядком його визначити неможливо, для цього необхідні дані аналітичного детального обліку.

На активно-пасивних бухгалтерських рахунках ведеться облік розрахунків  із різними організаціями чи окремими особами, тобто облік дебіторської та кредиторської заборгованості.

Якщо підприємство користується залученими чи позиковими засобами, воно має кредиторську заборгованість перед  іншими організаціями чи окремими особами, що є кредиторами цього підприємства. Якщо підприємству винні інші організації чи окремі особи, то цих боржників називають дебіторами, а їх заборгованість підприємству — дебіторської.