Формування та ефективність використання основних засобів

Ліквідаційна вартість - вартість можливої реалізації основного засобу після завершення терміну його служби. Це ринкова ціна засобу виробництва. Вона залежить від технічного стану засобу і потреб споживача.

Темпи виробництва продукції, рівень продуктивності праці в аграрних підприємствах і підвищення економічної  ефективності господарської діяльності значною мірою визначаються та залежать від забезпеченості основними засобами. Недостатня кількість засобів може призвести до зменшення обсягів  виробництва продукції, низької  продуктивності праці, зниження темпів розширеного відтворення і, навпаки, наявність "зайвих" і невикористовуваних основних засобів зумовлює омертвіння збільшує затрати на їх збереження і на продукцію, а в кінцевому  підсумку - зниження економічної ефективності діяльності підприємства. Тому доцільно, щоб забезпеченість підприємств  основними фондами була раціональною.

На забезпеченість господарств  основними виробничими фондами  впливає низка чинників. З-поміж  них - спеціалізація, технологія виробництва, рівень інтенсифікації сільського господарства, а також природнокліматичні умови.

У процесі використання всі види основних фондів зношуються, втрачають  першопочаткові якості й роботоздатність. Поступово вони стають непридатними для подальшого використання і підлягають ремонту, модернізації та заміні. відповідно до зносу основних фондів відбувається перенесення їх вартості на новостворений  продукт. Розрізняють знос двох видів: фізичний і моральний.

Фізичний знос відбувається і в процесі використання фондів, і внаслідок їх бездіяльності. Під фізичним зносом розуміють явище поступової втрати первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до зменшення реальної вартості - економічного спрацювання. Це виявляється у спрацюванні окремих деталей, вузлів і агрегатів або їх руйнуванні. Знос також виникає під дією природних умов і часу, в зв'язку з чим металеві вузли та механізми знарядь і машин зазнають корозії, дерев'яні - гниття, а ґума і пластмаса "старіють". Фізичний знос називають матеріальним зносом. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність, довговічність, спосіб використання, особливості технологічних процесів, якість технічного догляду та ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників й інші чинники.

Фізичний знос кожного знаряддя умовно можна поділити на дві частини: ту, що періодично усувають проведенням  ремонтів, і ту, яку в такий  спосіб усунути неможливо, причому  підприємства мають великі матеріально-грошові  затрати, котрі переносяться на собівартість продукції. Інколи ці витрати невиправдані. З часом спрацювання поступово  збільшується і стає таким, що унеможливлює подальше використання засобу праці  у виробництві, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, коли треба замінити такий засіб  праці на новий аналогічного призначення.

Основні фонди зазнають також морального зносу. Він має місце тоді, коли фізично основні фонди ще придатні для використання, але економічно вже себе не виправдовують і вимагають  заміни. Моральний знос є двох видів:

- здешевлення виробництва існуючих  машин і обладнання, що сталося  внаслідок розвитку науково-технічного  прогресу в галузях, які їх  виробляють, де впроваджено прогресивніші  технології;

- виробництво нових, продуктивніших  машин цього типу.

Безперервний процес виробництва  потребує постійного відтворення фізично  спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. До джерел їх відновлення  належать амортизаційні відрахування.

Амортизація основних засобів - це процес поступового перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на новостворену вартість і накопичення коштів для їх відновлення.

Амортизаційні відрахування мають  глибокий економічний зміст. Вони не вводяться до собівартості продукції  як витрати виробництва і покриваються виручкою від її реалізації. Одночасно  формуються суми, що стануть джерелом нових інвестицій для відтворення  основних засобів.

Пропорційний (лінійний) метод нарахування амортизації. Згідно з ним, річна сума амортизації нараховується рівномірно за роками і визначається а першопочаткової вартості основних фондів (рис. 7.6).

Лінійний метод простий, наочний  і певною мірою враховує процес рівномірного зносу основних фондів за весь термін їх служби. За ним амортизаційні  відрахування визначають на основі балансової вартості основного засобу.

За рахунок цих коштів створюється  амортизаційний фонд на реновацію основних фондів. Норма амортизації на повне  відновлення основних фондів залежить від терміну їх служби й обчислюється у відсотках до балансової вартості за формулою

Щорічна сума амортизації основних засобів визначається з балансової вартості й терміну служби:

Рівномірний метод визначення обсягу амортизаційних відрахувань зорієнтований  на рівномірний фізичний знос, проте  його не можна застосувати до морального. Наука, техніка, технологія виробництва  розвиваються нерівномірно, тому моральний  знос основних фондів здебільшого відбувається прискореними темпами і не відповідає передбаченим нормам амортизації. У  зв'язку з цим підприємству потрібно мати достатню суму коштів, яка б  забезпечила можливість заміни основних фондів при виникненні морального зносу. Проблему можна розв'язати, використовуючи метод прискореної амортизації  основних фондів, коли в перші роки застосовуються підвищені норми, що дають змогу перенести на собівартість продукції близько 75 % їх першопочаткової  вартості. Решта вартості переноситься за однаковими нормами амортизації до кінця служби засобу, в межах прийнятого амортизаційного періоду.

Для запровадження норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум, згідно із Законом  України "Про оподаткування прибутку підприємств", амортизація нараховується  до залишкової вартості в установлених нормах за окремими групами, а не до первісної вартості.

Річні норми амортизації становлять: для першої групи - 2 %; для другої - 10; для третьої - 6; для четвертої  групи - 15 %. Розрахунок амортизаційних відрахувань визначається множенням  загальної вартості основних засобів, які належать до відповідної амортизаційної категорії, на визначену для неї норму амортизації:

Суттєвим недоліком такого методу є те, що групові норми амортизації  не враховують термінів експлуатації окремих об'єктів. Можуть мати місце  випадки, коли об'єкти перенесли свою вартість на витрати виробництва, але  продовжують експлуатуватись. Зовсім не беруться до уваги техніко-економічні характеристики об'єктів, тривалість, інтенсивність, середовище й умови  експлуатації.

Очевидно, через названі причини  чинне законодавство передбачило, що платник податку може прийняти рішення про застосування інших  норм амортизації, котрі не перевищують  зазначених норм. Якщо платник податку  прийняв таке рішення, то обов'язковим  є його прийняття до початку звітного податкового року і не може бути змінене впродовж року. Таке рішення  доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал звітного податкового року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Відтворення  основних засобів.

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення.

Відтворення основних фондів - процес дуже складний і охоплює взаємозв'язані  стадії:

- створення основних фондів;

- споживання;

- амортизація;

- відновлення та заміщення.

Створення основних фондів, зокрема  технічних засобів, машин і обладнання, відбувається за межами аграрного підприємства, в промислових галузях. Інші стадії здійснюються всередині підприємства. Початковою стадією відтворення  основних фондів є їх придбання та формування (рис. 7.7).

Рис. 7.7. Стадії відтворення основних фондів підприємства

Для нового підприємства - це будівництво  приміщень і споруд, придбання  техніки, що відповідає певному технологічному процесу, кількості вироблюваної продукції  та її якості.

На діючому підприємстві ці роботи починають з інвентаризації основних фондів, які використовуються з метою  виявлення старих і зношених, їх поповнення з умовою конкретної специфіки та запланованого обсягу виробництва продукції. У випадках необхідності підвищення потужності й продовження дієздатності основних засобів аграрне підприємство може проводити модернізацію і реконструкцію основних фондів.

Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів  здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється  попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання  нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних  ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово  переносять свою вартість на  вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних  виробничих засобів одночасно  відбувається рух їхньої споживної  вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних  відрахувань здійснюється нагромадження  в грошовій формі частково  перенесеної вартості основних  виробничих засобів на готову  продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються  в натуральній формі протягом  тривалого часу, що створює можливість  маневрувати коштами амортизаційного  фонду.

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів  проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне  використання основних виробничих засобів  та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі  засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування  амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва  відбувається поновлення споживної  вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною  зношених основних виробничих засобів  на нові за рахунок нарахованого зносу  основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний  ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному  наступному циклі відбувається створення  основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення  кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання  основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового  продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція  спонукує підприємства здійснювати  прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження  фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання  більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

 

Розділ 3. Шляхи  удосконалення ефективності використання основних засобів на підприємствах

3.1 Показники стану  та ефективності використання  основних засобів.

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні  засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу  основних засобів визначається в  процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в  кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження  фінансових ресурсів для заміщення  виведених з виробничого процесу  основних засобів або для вкладання  коштів у нові виробництва.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна  об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними  засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів .

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними  засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення. Фондовіддачу можна охарактеризується такими розрахунками як