Cутність поняття «основні засоби»

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних  засобів; 

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. 

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на неподібний актив, дорівнює справедливій вартості переданого немонетарного активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміється вартість, яку може бути отримано в операціях обміну між поінформованими, обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Справедлива оцінка основних засобів визначається згідно з П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» таким чином:

— земля і будівлі: ринкова вартість;

— машини і обладнання: ринкова вартість, а в разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінювання;

— інші основні засоби: також відновлювальна вартість [24].

Залишкова (балансова) вартість визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу.

Ліквідаційні вартість — сума коштів або вартість інших  активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних  активів після закінчення строку їхнього корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією). Ліквідаційна вартість використовується при розрахунку річної та місячної амортизації.

Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.

Переоцінена вартість —  вартість необоротних активів після  їхнього переоцінювання. Вона відображається на рахунках бухгалтерського обліку та у звітності як первісна вартість після проведення переоцінки.

Переоцінка основних засобів здійснюється у тому випадку, якщо на дату складання балансу залишкова  вартість об'єкта основних засобів  суттєво відрізняється від його справедливої вартості, визначеної також  на дату складання балансу. При цьому  треба враховувати, що при здійсненні переоцінки об'єкта основних засобів слід переоцінювати всі інші об'єкти групи, до якої належить об'єкт, що підлягає переоцінці.

Достовірне та своєчасне  проведення переоцінки надає можливість визначити ринкову вартість основних засобів і достовірно оцінити результати господарської діяльності підприємства.

Найпершим і найважливішим  моментом в обліку основних засобів  є їх документальне оформлення. Первинні документи мають містити достатньо  інформації, що характеризують об’єкт, для проведення записів у бухгалтерському обліку і слугувати юридичною підставою щодо доказовості наявності об’єктів та здійснення різного роду операцій з ними.

Документальне оформлення надходження, визнання та використання основних засобів здійснюється згідно наказу Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку” № 352 від 29.12.1995 року, яким затверджено типові форми з обліку основних засобів.

Характеристику форм первинного обліку основних засобів наведено в таблиці 1.7. [31].

Таблиця 1.7.

Характеристика типових  форм первинних документів з обліку основних засобів

форма документу	назва документу	призначення
ОЗ-1	Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів	Застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, при оформленні внутрішнього переміщення, а також для виведення із складу основних засобів, внаслідок їх передачі іншому підприємству. Оформлюється комісією в момент надходження чи вибуття основних засобів
ОЗ-2	Акт приймання- здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів основних засобів	Оформляється приймання завершених робіт після добудови, реконструкції або модернізації основних засобів. В даному акті зазначаються технічна характеристика та первісна вартість об’єкту
ОЗ-3	Акт на списання основних засобів	Використовується при оформленні вибуття основних засобів, при повному чи частковому
		Продовження табл. 1.7.
ОЗ-3	Акт на списання основних засобів	їх списанні. В акті вказуються затрати на списання, а також вартість матеріальних цінностей, отриманих внаслідок ліквідації
ОЗ-4	Акт на списання автотранспортних засобів	Застосовується для оформлення списання легкового чи вантажного автомобіля, причепа тощо внаслідок їх повної ліквідації
ОЗ-5	Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини	Складається при встановленні, запуску  і демонтажі будівельної машини, що взята напрокат
ОЗ-6	Інвентарна картка обліку основних засобів	Застосовується для обліку окремих  об’єктів основних засобів. Здійснюються записи на підставі актів приймання-передачі основних засобів та акту на списання основних засобів
ОЗ-7	Опис інвентарних карток з обліку основних засобів	Застосовується для реєстрації інвентарних карток. Записи в ньому ведуться в розрізі класифікаційних груп (видів) основних засобів
ОЗ-8	Картка обліку руху основних засобів	Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами
ОЗ-9	Інвентарний список основних засобів	Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об’єкта за матеріально відповідальними особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними записам в інвентарних картках обліку основних засобів
ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16	Розрахунок амортизації основних засобів	Застосовуються для визначення суми амортизації основних засобів, що належить до нарахування у звітному місяці

 

Наведені у таблиці 1.7. типові форми первинних документів підприємства застосовують для оформлення операцій пов’язаних з надходженням, внутрішнім переміщенням, списанням, ліквідацією, реалізацією та інші операції з основними засобами. Первинні документи є підставою для записів в регістрах бухгалтерського обліку та відображення фактів здійснення господарських операцій в фінансовому та податковому обліку. Кожна типова форма використовується відповідно до здійснюваних господарських операцій.

Для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, їх знос призначений Журнал 4. Інформація про основні засоби підприємства відображається у фінансовій звітності: форма 1 “Баланс”, форма 5 “Примітки до річної фінансової звітності».

У статті "Основні  засоби" форми 1 «Баланс» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів  і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідним положенням. В активі балансу знаходиться також сума зносу основних засобів, у дужках, що в кінцевому результаті дає можливість визначити залишкову вартість основних засобів, яка і входить у загальну валюту активу балансу.

У Примітках до фінансової звітності (форма 5) за кожною групою основних засобів наводиться така інформація:

- вартість (первинна або переоцінена), за якою основні засоби відображені у балансі;

- методи амортизації і терміни корисного використання (експлуатації);

- наявність і рух основних засобів у звітному періоді;

- сума нарахованої амортизації;

- інша інформація.

Отже, документування операцій, пов’язаних з експлуатацією та вибуттям основних засобів, являє собою систематичний, безперервний та послідовний процес. Основні засоби, оформлені відповідними первинними документами, підлягають відображенню у бухгалтерському обліку, де відбувається їх узагальнення в синтетичних регістрах (журналах, головних книгах) та формах звітності.

Однак, існуючий пакет первинних документів, які застосовують при документальному оформленні операцій з основними засобами застарів, тому доцільно вдосконалити існуючі форми первинних документів шляхом пристосування типових форм до вимог підприємства шляхом доповнення їх необхідними елементами, або додатковими бланками у вигляді додатків до типових форм чи у вигляді окремих первинних документів.

Аналітичний облік основних засобів на підприємстві ведеться за кожним інвентарним об’єктом. Об’єкт основних засобів може складатися як із одного, так із декількох предметів. Крім того, П(С)БО 7 передбачає, що об’єктом обліку може бути частина об’єкта основних засобів. Це можливо, якщо:

— ті частини, з яких складається  об’єкт, мають різний термін корисного використання;

— підприємству належить не весь об’єкт, а тільки його частина.

Для контролю за станом і  рухом основних засобів, їх зберіганням та використанням кожному об’єкту на весь період перебування на підприємстві привласнюють інвентарний номер, який використовується для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації. Інвентарний номер закріплюється за об’єктом основних засобів на весь час його перебування на данному підприємстві.

Аналітичний облік ведеться також за видами основних засобів, місцем їхньої експлуатації, матеріально-відповідальними особами.

Синтетичний облік основних засобів згідно Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активіві, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [14] ведеться на активному рахунку 10 «Основні засоби», який призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів.

За дебетом рахунка 10 «Основні засоби» відображається надходження основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, суми витрат, що пов’язані з поліпшенням об’єкта, суми дооцінки вартості об’єктів основних засобів. За кредитом цього рахунка відображається вибуття основних засобів, суми уцінки вартості об’єктів. Сальдо по рахунку 10 може бути тільки дебетове.

Рахунок 10 «Основні засоби»  має субрахунки:

100 «Інвестиційна нерухомість»

101 «Земельні ділянки»

102 «Капітальні витрати  на поліпшення земель»

103 «Будинки та споруди»

104 «Машини та обладнання»

105 «Транспортні засоби»

106 «Інструменти, прилади  та інвентар»

107 «Тварини»

108 «Багаторічні насадження»

109 «Інші основні засоби». 

Особливості функціонування основних засобів, пов’язані зі збереженням  протягом тривалого часу їх натуральної  форми з одночасною зміною вартості, потребують визначення величини зносу, який визначається сумою нарахованої амортизації на об’єкт основних засобів, накопиченого з початку строку його корисного використання.

Амортизація – це систематичний  розподіл  вартості,  яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується, окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій.

Нарахування амортизації  здійснюється протягом строку корисного використання експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при зарахуванні на баланс.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Відповідно до п. 26 П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація основних засобів нараховується  із  застосуванням  таких методів:

1) прямолінійного, за  яким річна сума амортизації  визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний  період часу використання об'єкта  основних засобів;

2) зменшення залишкової  вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення  залишкової вартості, за яким  річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким  місячна сума амортизації визначається  як добуток фактичного місячного  обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.  Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів [23].

Метод амортизації  обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання  економічних  вигод  від його використання.